Ухвала

від 30.12.2024 по справі 366/2528/24

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/2528/24

Провадження № 2-а/366/17/24

У Х В А Л А

Іменем України

30 грудня 2024 року с-ще Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі судді Корчкова А.А., за участю секретаря судового засідання Іванової Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 доАдміністративної комісії при виконавчому комітеті Поліської селищної ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ :

16.08.2024 позивач, ОСОБА_1 звернулась до Іванківського районного суду Київської області з позовом до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Поліської селищної ради у якому просила:

- скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Поліської селищної ради № 94 від 02 серпня 2024 року, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП за продаж алкоголю особі у військовій формі;

- закрити провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 156 КУпАП.

21.08.2024 ухвалою Іванківського районного суду Київської області у справі відкрито провадження, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

05.09.2024 від відповідача, через підсистему «Електронний суд», надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зокрема зазначив, що позивачем порушено строки на оскарження постанови Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Поліської селищної ради, які визначені ст. 289 КУпАП, тому позовну заяву слід залишити без розгляду.

16.09.2024 ухвалою Іванківського районного суду Київської області адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Поліської селищної ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишено без розгляду на підставі ч.3 ст.123 Кас України.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 16 вересня 2024 року скасовано. Справу направлено до Іванківського районного суду Київської області для продовження розгляду.

06.12.2024 справа № 366/2528/24 за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Поліської селищної ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення надійшла до Іванківського районного суду Київської області та, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, передана судді Корчкову А.А.

09.12.2024 ухвалою судді Корчкова А.А. справу № 366/2528/24 прийнято до свого провадження. Позов ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Поліської селищної ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та залишено без руху, з підстав не повідомлення про причини поважності пропуску строку на звернення до суду.

17.12.2024 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 , про поновлення строку подання позовної заяви, обґрунтована тим, що оскаржувану постанову адміністративної комісії нею отримано 06.08.2024, тому вважає, що строків її оскарження вона дотрималась. Зауважує, що у розписці про отримання зазначеної постанови, яка долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву, дата 02.08.2024 вказана біля підпису секретаря. З копії розписки не можливо зрозуміти, коли саме отримана вказана постанова, оскільки дата отримання отримувачем не проставлена.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, судом встановлено.

Постановою Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Поліської селищної ради № 94 від 02.08.2024 ОСОБА_1 було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст.156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (6800 грн.) /а.с.10/.

ОСОБА_1 отримала оскаржувану постанову 02.08.2024, що підтверджується її розпискою /а.с.65/ та, 13.08.2024, направила до суду адміністративний позов про скасування зазначеної постанови через АТ «Укрпошта», що підтверджується конвертом зі штампом поштового відділення /а.с.14/.

Приписами ч.1 ст.122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Таким чином, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 286 КАС України, строк на оскарження постанови Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Поліської селищної ради № 94 від 02.08.2024 сплив 12.08.2024.

Позивач, звернувшись 13.08.2024 з адміністративним позовом до суду, клопотання про поновлення строку на оскарження вищезазначеної постанови, із зазначенням поважних причин такого пропуску, до суду не надала.

Твердження позивача про те, що вона не могла звернутись вчасно з обґрунтованим позовом до суду по причині не надання їй Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Поліської селищної матеріалів адміністративної справи відносно неї до 13.08.2024, спростовуються матеріалами справи (копією заяви ОСОБА_1 до відповідача про знайомлення з матеріалами адміністративної справи, датованою 13.08.2024 /а.с.12/).

17.12.2024 позивач звернулась до суду із заявою про поновлення строку подання заяви, проте зазначеною заявою не доведено поважності причин пропуску звернення з адміністративним позовом до суду.

Твердження позивача про те, що урозписці проотримання зазначеноїпостанови,яка долученавідповідачем довідзиву напозовну заяву,дата 02.08.2024вказана біляпідпису секретаря,з копіїрозписки неможливо зрозуміти,коли самеотримана вказанапостанова,оскільки датаотримання отримувачемне проставлена,спростовуються копієювказаної розписки,оскільки зїї текстувбачається,що підписпро отриманнястоїть післяслів:«Постанова адміністративної комісії при виконавчому комітеті Поліської селищної ради № 94 від 02.08.2024 про накладення адміністративного стягнення, у вигляді 400 н.м.д.г. мною одержана _____/підпис/

Інших доказів, які б підтверджували поважність причини пропуску звернення з адміністративним позовом до суду, позивачем та представником позивача до суду не надано

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на вищезазначене, суд дійшов до переконання, що адміністративний позов ОСОБА_1 було подано до суду першої інстанції після закінчення встановленого ч. 2 ст. 286 КАС України 10-денного строку без зазначення будь-яких поважних причин його пропуску. Зазначена представником позивача в судовому засіданні причина щодо неможливості подати обґрунтований позов з вини відповідача (ненадання позивачу матеріалів адміністративної справи для ознайомлення), спростовується матеріалами справи та не є перешкодою своєчасному зверненню до суду із позовом.

Так, Колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011).

Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (№3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» №11681/85).

Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

ЄСПЛ у рішенні від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" зазначив, що норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби .

Тобто, інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Така правова позиція щодо поважності причин пропуску строку неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 320/3307/21, від 19.10.2021 у справі № 380/2968/20, від 21.12.2020 у справі № 580/1020/19, 28.04.2020 у справі № 460/2864/18.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна із сторін повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відтак, хоча в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, поряд з тим, обов`язок доказування поважності причин пропущення процесуального строку покладається саме на сторону позивача.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

З урахуванням викладеного, керуючись ч. 3 ст. 123, п.8 ч.1 ст.240, ст.ст. 243, 248, 256, ч. 2 ст. 286, 294 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Поліської селищної ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Анатолій КОРЧКОВ