Ухвала

від 11.12.2024 по справі 754/2799/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 754/2799/24

провадження № 61-61-12851ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Фєтісов Євген Павлович, на постанову Київського апеляційного суду

від 28 серпня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1

на дії державного виконавця, заінтересовані особи: Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Акціонерне товариство «Сенс Банк», Товариство

з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція

з повернення боргів»,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою

на дії державного виконавця, в якій просила зобов`язати Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (далі - Деснянський ВДВС у м. Києві

міжрегіонального управління МУЮ (м. Київ) усунути порушення та зняти арешт

з усього нерухомого майна, що їй належить, накладений на підставі постанови державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Києві Клименка О. О. від 16 травня 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Скарга обґрунтована тим, що у Деснянському ВДВС у м. Києві міжрегіонального управління МУЮ (м. Київ) на виконанні перебувало виконавче провадження

№ НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа від 18 березня 2014 року № 751/1048/14, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігів, на підставі рішення Постійного діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 15 листопада 2013 року у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

за кредитним договором № 500253437, а саме: 128 948,30 грн - сума кредиту, 5 451,64 грн - відсотки, 3 941,54 грн - комісія, 7 660,56 грн - штраф, а всього 146 002,04 грн, та стягнуто витрати зі сплати третейського збору в сумі 400,00 грн.

16 травня 2014 року постановою державного виконавця Деснянського ВДВС

у м. Києві міжрегіонального управління МУЮ (м. Київ) № НОМЕР_1 накладено арешт та заборону відчуження всього нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 з внесенням інформації про обтяження до електронного реєстру про державну реєстрацію обтяжень.

Скаржниця зверталась із заявами на ім`я начальника Деснянського ВДВС

у м. Києві міжрегіонального управління МУЮ (м. Київ) з проханням зняти арешт

з майна боржника у зв`язку із закінченням виконавчого провадження та його знищенням за спливом строків зберігання, проте отримала відмову, в якій зазначено, що виконавче провадження закінчено на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», тому відсутні підстави для прийняття постанови про звільнення майна з-під арешту.

Скаржниця вважала, що не вирішення питання про зняття арешту з майна

(не прийняття постанови про зняття арешту з майна) у завершеному та знищеному за спливом строків зберігання виконавчому провадженні є протиправним і таким, що суперечить вимогам законодавства.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано начальника Деснянського ВДВС у місті Києві міжрегіонального управління МУЮ (м. Київ) усунути порушення, шляхом скасування арешту майна, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони

на його відчуження, виданої ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві від 16 травня

2014 року в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Суд першої інстанції, задовольняючи скаргу, мотивував своє рішення тим,

що дії начальника Деснянського ВДВС у м. Києві міжрегіонального управління МУЮ (м. Київ) Дубаса Артура не відповідають вимогам Закону України

«Про виконавче провадження», Конституції України та Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 року скасовано

та направлено справу за встановленою законом підсудністю до Новозаводського районного суду м. Чернігова.

Апеляційний суд, скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та направляючи справу за встановленою підсудністю, мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції порушив положення частини першої статті 74 Закону України

«Про виконавче провадження», якими визначено правила підсудності справ

за скаргами на дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби.

20 вересня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Фєтісов Є. П., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року та залишити

в силі ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року касаційну скаргу залишено

без руху та запропоновано представнику заявниці подати до Верховного Суду документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку

і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року представник заявниці направив на адресу Верховного Суду матеріали на усунення недоліків,

до яких додав квитанцію про сплату судового збору.

Таким чином, недоліки касаційної скарги представником заявниці усунуто.

За частиною першою статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

У касаційній скарзі представник заявниці посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновків викладених

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі

№ 279/2369/17, від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15, від 26 червня 2019 року у справі № 642/467/18, від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16, від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11, від 16 лютого 2021 року у справі

№ 911/2390/18.

Касаційна скарга мотивована тим, що спірна квартира, на яку накладено арешт, знаходиться у Деснянському районі міста Києва, тому саме до Деснянського районного суду міста Києва була подана скарга, тобто за місцем знаходження майна.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним

і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Зазначеного висновку Верховний Суд дійшов з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

У Деснянському ВДВС у м. Києві на виконанні перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа від 18 березня 2014 року № 751/1048/14, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова,

на підставі рішення Постійного діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 15 листопада

2013 року у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором № 500253437, а саме: 128 948,30 грн - сума кредиту, 5 451,64 грн - відсотки, 3 941,54 грн - комісія, 7 660,56 грн - штраф, а всього 146 002,04 грн, та стягнуто витрати зі сплати третейського збору в сумі 400,00 грн.

04 серпня 2017 року ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова замінено стягувача ПАТ «Альфа-Банк» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа від 18 березня 2014 року № 751/1048/14 на його правонаступника - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Постановою державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 16 травня 2014 року накладено арешт та заборону відчуження всього нерухомого майна, яке належить

ОСОБА_1 , з внесенням інформації про обтяження до електронного реєстру про державну реєстрацію обтяжень.

10 грудня 2015 року державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно

до пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній станом на 2015 рік).

ОСОБА_1 звернулась із заявою до начальника Деснянського ВДВС

у м. Києві міжрегіонального управління МУЮ (м. Київ) про зняття арешту

з майна боржника у зв`язку із закінченням виконавчого провадження та його знищенням за спливом строків зберігання, однак, на свою заяву отримала відмову.

З листа начальника Деснянського ВДВС у м. Києві міжрегіонального управління МУЮ (м. Київ) вбачається, що виконавче провадження було відкрито та закінчено, ще у 2015 році, з направленням до іншого ВДВС. Крім того, повідомлено, що через три роки відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, у зв`язку із закінченням строку його зберігання виконавче провадження підлягає знищенню.

З листа заступника начальника Білоцерківського ВДВС у Білоцерківському районні Київської області вбачається, що відповідно до даних спецрозділу Автоматизованої системи виконавчого провадження 25 грудня 2015 року

на примусове виконання надійшов виконавчий лист № 6/751/326/14, виданий

18 березня 2014 року Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» боргу в сумі

146 402,04 грн (ВП № 49737915). 28 грудня 2015 року державним виконавцем прийнято рішення про відмову у прийнятті до виконання виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 29 Закону України «Про виконавче провадження» (який діяв до 2016 року № 1404-VІІІ). У надісланих матеріалах виконавчого провадження відсутні підтверджуючі документи про перевірку відкритих рахунків за місцем проживання та нерухомого майна боржника,

що суперечить вимогам пункту 3.16 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Крім того, в листі зазначено, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на примусовому виконанні виконавчі документи про стягнення боргів з ОСОБА_1 у відділі не перебувають,

а також станом на дату надання відповіді не надходили.

Правове обґрунтування

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця

чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК).

Частиною першою статті 448 ЦПК України передбачено, що скарга подається

до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини першої статті 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом

з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Висновки Верховного Суду

Апеляційний суд, встановивши, що виконавчий лист у справі № 751/1048/14

за рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнській фінансовий союз» від 15 листопада 2013 року

про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором, виданий 18 березня 2014 року Новозаводським районним судом м. Чернігова, та враховуючи, що саме цей суд вирішував питання щодо заміни стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «Альфа-Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», дійшов обґрунтованого висновку про підсудність цієї справи Новозаводському районному суду м. Чернігова.

У касаційній скарзі представник заявниці посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16 (провадження № 14-19цс18),

від 05 грудня 2018 року у справі № 279/2369/17 (провадження № 14-505цс18),

від 26 червня 2019 року у справі № 642/467/18 (провадження № 14-221цс19),

від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20),

від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21).

Критерії оцінки відносин на предмет подібності сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20). За такими критеріями суд касаційної інстанції визначає подібність правовідносин з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Оскільки врахуванню підлягають висновки у справах у подібних правовідносинах, Верховний Суд аналізує наведені представником заявниці як приклади на предмет подібності обставини справ, до обставин справи, в якій подано касаційну скаргу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 березня 2018 року у справі

№ 660/612/16 (провадження № 14-19цс18) дійшла висновку, що у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, згідно з частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду

за правилами адміністративного судочинства

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року

у справі № 279/2369/17 (провадження № 14-505цс18) сформувала висновок

про те, що юрисдикція спорів про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених на виконання судових рішень, залежить, зокрема, від суду, який видав виконавчий документ.

У справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21) Велика Палата Верховного Суду висловилася щодо юрисдикції спорів, пов`язаних з виконанням виконавчих документів, зокрема зазначила, що за загальними правилами процесуальних кодексів скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.

Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду у справі від 06 червня 2018 року № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18)

та від 27 березня 2019 року № 639/6868/17 (провадження № 14-87цс19).

З огляду на викладене висновки суду апеляційної інстанції у цій справі

не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, що сформульовані

у зазначених постановах.

У справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20) Великою Палатою Верховного Суду викладені правові висновки щодо застосування положень цивільного

та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна.

У справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) Велика Палата Верховного Суду вирішувала спір про встановлення порядку користування земельною ділянкою, визнання рішень міської ради та державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними.

Проте у справі, яка переглядається, скаржниця звернулась зі скаргою на дії Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в порядку судового контролю за виконанням судового рішення відповідно до розділу VIII ЦПК України.

Отже, оскільки обставини справи № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20)

та № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) відрізняються від справи

№ 754/2799/24, на висновки Верховного Суду в яких звертає увагу представник скаржниці, то касаційний суд вважає ці доводи неприйнятними.

Доводи касаційної скарги про те, що спірна квартира, на яку накладено арешт, знаходиться у Деснянському районі міста Києва, тому саме до Деснянського районного суду міста Києва була подана скарга, тобто за місцем знаходження майна, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, виконавчий лист у справі № 751/1048/14

за рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнській фінансовий союз» від 15 листопада 2013 року

про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором видано 19 березня 2014 року Новозаводським районним судом м. Чернігова.

Також, Новозаводським районним судом міста Чернігова 04 серпня 2017 року вирішувалось питання щодо заміни стягувача у виконавчому провадженні

з ПАТ «Альфа Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Аналіз положень статті 448 ЦПК України та частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» вказує на те, що ця справа підсудна Новозаводському районному суду міста Чернігова, а не Деснянському районному суду м. Києва.

Отже, доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки скасовуючи ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 року Київським апеляційним судом надано належну правову оцінку доводам апеляційної скарги та в частині порушення судом першої інстанції положень частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», якими визначено правила підсудності справ за скаргами на дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, тому дійшов правильного висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню,

як така, що постановлена з порушенням правил підсудності, тому справу передано для розгляду за встановленою у процесуальному законі підсудністю до Новозаводського районного суду м. Чернігова, як до суду, який видав виконавчий документ.

З огляду на зміст оскаржуваного судового рішення та касаційної скарги, вона

є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним

і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, отже Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження із підстав, передбачених

статтею 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Фєтісов Євген Павлович, на постанову Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року

у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Акціонерне товариство «Сенс Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська