Ухвала

від 27.12.2024 по справі 641/4431/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

27 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 641/4431/23

провадження № 61-12932ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Адамової Людмили Миколаївни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визнання іпотечного договору недійсним та зняття заборони,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним іпотечний договір від 18 вересня 2008 року № 7633/03/11/08-НВ та зняти заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 .

Комінтернівський районний суд м. Харкова рішенням від 19 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал» витрати на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Харківський апеляційний суд постановою від 28 травня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2024 року - без змін.

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив на підставі додаткової постанови здійснити розподіл витрат на професійну правничу допомогу, що були стягнуті рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2024 року.

Заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що при розгляді його апеляційної скарги він не був присутній з поважних причин, так як знаходився у м. Києві у звязку із проходженням співбесіди та підготовки документів для служби в діючій військовій частині ЗСУ. Проте, апеляційний суд зазначене не врахував та не переніс судове засідання на іншу дату та час, у зв`язку із чим він чи його представник не змогли подати клопотання до апеляційного суду про розгляд питання незаконності стягнення з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн. ОСОБА_1 зазначив про не співмірність розміру заявлених витрат на правничу допомогу зі складністю справи та незаконність наданих суду доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу.

Харківський апеляційний суд ухвалою від 05 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі залишив без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційним судом у постанові від 28 травня 2024 року встановлено, що апеляційні скарги доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу та не співмірності розміру таких витрат не містять, з клопотанням про зменшення суми судових витрат позивач до суду першої інстанції не звертався, а тому підстав для перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині відсутні. Заява ОСОБА_1 щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції задоволенню не підлягає, оскільки питання таких витрат вже було вирішено апеляційним судом під час прийняття постанови від 28 травня 2024 року.

13 грудня 2024 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити рішення про скасування витрат на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн прийнятого на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2024 року.

Вивчивши подану касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

У цій справі апеляційний суд ухвалюючи судове рішення про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено, - без змін, визнав, що вказане рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що апеляційний суд не ухвалював судового рішення по суті позовних вимог, а погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 , тому відсутні передбачені статтею 270 ЦПК України підстави для ухвалення апеляційним судом додаткового рішення у справі.

Верховний Суд звертає увагу, що стягнуті рішенням місцевого суду судові витрати на професійну правничу допомогу можуть бути предметом оскарження та перегляду апеляційним судом, про що мають бути наведені відповідні аргументи та викладені вимоги в апеляційній скарзі. Разом із тим, заявник таких аргументів в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не навів, а помилково зазначив такі заперечення у заяві про ухвалення додаткового рішення, а тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без задоволення.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та на законність судового рішення не впливають, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Адамової Людмили Миколаївни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визнання іпотечного договору недійсним та зняття заборони.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов