Постанова

від 17.12.2024 по справі 522/7818/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5447/24

Справа № 522/7818/23

Головуючий у першій інстанції Шестакова Я. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Лічман Інна Миколаївна про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з вищезазначеною заявою в якій просить встановити факт, що запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію обтяжень №4252205 від 15.01.2014 року не стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що є власником нерухомого майна, яке заявник мав намір відчужити, проте при підготовці документів для посвідчення договору відчуження нерухомого майна нотаріусом було виявлено арешт нерухомого майна, накладений за постановою про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника, номер запису обтяження 4252205.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у зв`язку з накладеним арештом на майно має можливості реалізувати своє право на розпорядження будь-яким своїм майном. Судом першої інстанції не застосовано ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV із змінами та доповненнями (у редакції, діючої станом на 10.01.2014 р.), якою передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходженням його майна.

На підтвердження обставин, що він ніколи не проживав у Донецькій області, не працював там, що виключає відкриття відносно нього виконавчого провадження на території Донецької області, надав суду першої інстанції докази стосовно моєї реєстрації та роботи у місті Одесі. Однак, судом першої інстанції проігноровано ту обставину, що я ніколи не проживав у Донецькій області. 3 20.05.1998 р. зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується Довідкою про реєстрацію місця проживання/перебування фізичної особи № М1-125906-ф/л від 06.07.2020 р. В порушення ст. 89 ЦПК України, судом першої інстанції взагалі не надано ніякої оцінки Довідці про реєстрацію місця проживання/перебування фізичної особи № М1-125906-ф/л від 06.07.2020 р. Також, у період з 13.06.2013 по 17.11.2019 він працював в Одеській філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», тобто не на території Донецької області. Вказана обставина підтверджується Витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 21.10.2022 р. Судом першої інстанції зроблено помилковий висновок стосовно того, що даний факт не підтверджує того, що він ніколи не проживав у Донецькій області. Крім того, судом першої інстанції не звернуто увагу на те, що згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження за критеріями пошуку (від 14.04.2023 р.): «Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » - не знайдено запис про виконавче провадження. Копія витягу з автоматизованої системи виконавчого провадження за вказаними критеріями була надана суду. Також згідно даних Єдиного реєстру боржників за критеріями пошуку (від 14.04.2023 р.): «Боржник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 » - не знайдено записів. Копія витягу з Єдиного реєстру боржників за вказаними критеріями пошуку теж була надана суду. В порушення ст. 89, ч. 4 ст. 265 ЦПК України судом не надано ніякої оцінки витягу з автоматизованої системи виконавчого провадження та витягу з Єдиного реєстру боржників за критеріями пошуку моїх персональних даних (прізвище, ім`я, ім`я по-батькові, дата народження, ідентифікаційний код), адже вказані документи підтверджують, що відносно нього не було відкрито виконавчих проваджень, наслідком яких міг би бути запис про арешт майна. Вважає, що довідка про реєстрацію місця проживання/перебування фізичної особи № M1-125906-ф/л від 06.07.2020 р. витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 21.10.2022 р., витяг з автоматизованої системи виконавчого провадження від 14.04.2023 р.. витяг з Єдиного реєстру боржників від 14.04.2023 р. на які він посилався у заяві в обґрунтовування своєї правової позиції, у сукупності свідчать, що відносно нього не було ніяких виконавчих проваджень. Однак, судом першої інстанції не надано ніякої оцінки вказаним доказам, не наведено мотивів їх відхилення, неприйняття.

Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 17.12.2024 року о 15:30 годині, сторони по справі не з`явились, причини неявки не повідомили, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотали, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до висновків Верховного Суду по справі №361/8331/18 - якщо учасники процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи розумні строки розгляду апеляційної скарги, усвідомленість сторін по справі про розгляд справи та відсутності від них клопотань про відкладення судового засідання, колегія суддів не бачить перешкод для розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом встановлено, матеріали справи підтверджується.

ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Лічман І.М. щодо необхідності посвідчення договору відчуження належного йому нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Листом від 12.04.2023 року № 88/01-16 йому було повідомлено, що при підготовці документів для посвідчення договору відчуження нерухомого майна та перевірці заборон (арештів) відчуження на ім`я ОСОБА_1 нотаріусом було виявлено арешт нерухомого майна (реєстраційний № обтяження 4252205, дата реєстрації 15.01.2014 року) накладений за постановою про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника (з ідентифікатором) Відділу державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції, Донецька область, 10.01.2014 року, № 41411008. За ст. 24 Розділу ІV Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно є підставою для в державній реєстрації прав та посвідчення правочину.

В заяві заявник просить суд встановити факт, що запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію обтяжень №4252205 від 15.01.2014 року не стосується його як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на ст. 315 ЦПК України та зазначаючи, що таких спосіб захисту його порушених прав є найбільш ефективним.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №5003684071440 сформованого 17.03.2023 року, зареєстровано запис про обтяження №4252205 від 15.01.2014 року. Власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 .

Згідно з витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, на який посилається заявник, як на обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання застрахованої особи: АДРЕСА_1 , щодо місця реєстрації застрахованої особи відомості відсутні) у розділі: Відомості, щодо нарахованої заробітної плати (доходу) зареєстрованої особи, що враховуються для розрахунку страхових виплат та страхового стажу у 2014 році в якості страхувальника зазначене підприємство Одеська філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Одеського морського порту» (код ЄДРПОУ 38728457) з вказанням суми нарахованої заробітної плати за рік у розмірі 86 079,37 грн.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання/перебування фізичної особи № М1-125906-ф/л від 06.07.2020 р., ОСОБА_1 з 20.05.1998 р. зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження за критеріями пошуку (від 14.04.2023 р.): «Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » - не знайдено запис про виконавче провадження.

Згідно даних Єдиного реєстру боржників за критеріями пошуку (від 14.04.2023 р.): «Боржник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 » - не знайдено записів.

Відповідно до інформації, яка була надана суду на підставі ухвали Одеського апеляційного суду від 12.11.2024 року, від Горлівського відділу державної виконавчої служби у Горлівському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14.11.2024 року, вбачається, що перевіркою в АСВП встановлено, що у Чистяківському (стара назва - Торезькому) міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебувало виконавче провадження ВП № 41411008, яке було відкрито 10.01.2014 з примусового виконання виконавчого листа № 2-145, виданого 12.01.2010 року Торезьким міським судом донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) боргу 1592,90 грн. на користь КП "Компанія "Вода Донбасу" (код ЄДРПОУ: 35580932; місцезнаходження: м. Торез, пров. Арсенальний, 17). Стан виконавчого провадження - завершено, виконавчий документ повернутий стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 (відсутність у боржника майна) Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки матеріали виконавчих проваджень, журнали вхідної, вихідної кореспонденції та інші документи залишені на території де раніше був розташований відділ та передача таких виконавчих проваджень у встановленому законодавством порядку з об`єктивних причин на даний час не може бути здійснена - надати іншу інформацію, неможливо. Станом на 14.11.2024 вказаний виконавчий документ на виконанні у відділі не перебуває, повторно не пред`являвся.

Колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Згідно ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Зазначені принципи сформульовано і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Спорронг і Лоннрот проти Швеції» (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід`ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає у порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Як вбачається з матеріалів справи, заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення подана до суду в порядку окремого провадження з метою захисту своїх прав та інтересів, а саме правом розпоряджатись майном, на яке накладено арешт.

При цьому, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви, зробив висновок про те, що заявником не надано суду переконливих доказів, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні його заяви.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №5003684071440 сформованого 17.03.2023 року, зареєстровано запис про обтяження №4252205 від 15.01.2014 року. Власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 .

При цьому інших даних, щоб точно ідентифікувати особу, запис в реєстрі не містить.

З заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається, що ОСОБА_1 , має наступні анкетні дані: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

З метою встановлення дійсних обставин справи та перевірки фактів апеляційної скарги, на які посилається скаржником, ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.11.2024 року було витребувано з Горлівського відділу державної виконавчої служби у Горлівському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції:

- належним чином завірені копії документів на підставі яких винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладанням арешту на майно боржника, (з ідентифікатором), серія та номер: 41411008, виданий 10.01.2014, видавник: ОСОБА_2 , Відділ державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції, Донецька обл.;

- відомості про боржника на майно якого накладено арешт, а саме: дата народження, РНОКПП, паспорті данні.

В подальшому, на адресу суду надійшла відповідь від Горлівського відділу державної виконавчої служби у Горлівському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, з якої вбачається, що перевіркою в АСВП встановлено, що у Чистяківському (стара назва - Торезькому) міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебувало виконавче провадження ВП № 41411008, яке було відкрито 10.01.2014 з примусового виконання виконавчого листа № 2-145, виданого 12.01.2010 року Торезьким міським судом донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) боргу 1592,90 грн. на користь КП "Компанія "Вода Донбасу" (код ЄДРПОУ: 35580932; місцезнаходження: м. Торез, пров. Арсенальний, 17). Стан виконавчого провадження - завершено, виконавчий документ повернутий стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 (відсутність у боржника майна) Закону України «Про виконавче провадження».

Тобто, виходячи з наданої відповіді, можна достеменно стверджувати, що це різні особи, оскільки у заявник ОСОБА_1 має РНОКПП: НОМЕР_1 , а у іншої особи, боржника, який має ідентичне ім`я, прізвище та по батькові по відношенні до заявника, зовсім інший РНОКПП: НОМЕР_2 .

Вказане суд першої інстанції належним чином не перевірив та дійшов до передчасного висновку про відмову у задоволенні заяви.

На підставі зібраних по справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що вищевказана заборона на нерухоме майно стосується іншої особи, а не заявника в даній справі, це випливає з того, що ОСОБА_1 ніякого відношення до Донецької області немає, ніколи там не проживав, не перебував, не навчався, не працював, ніякої нерухомості не набував і в сукупності з відповіддю від Горлівського відділу державної виконавчої служби у Горлівському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції підтверджено, що це інша особа.

За таких підстав, заявлені вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, та висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2024 року скасувати та ухвалите нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Лічман Інни Миколаївни про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт, що запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію обтяжень: номер запису про обтяження: 4252205; Дата, час державної реєстрації: 15.01.2015 10:29:28; Державний реєстратор: Редька Наталя Олександрівна, Торезьке міське управління юстиції, Донецька обл.; Підстава для державної реєстрації: постанова про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника (з ідентифікатором), серія та номер: 41411008, виданий: 10.10.2014, видавник: Коваль Катерина Василівна, Відділ державної виконавчої служби торезького міського управління юстиції, Донецька обл.; Вид обтяження: арешт нерухомого майна; Обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції, код ЄДРПОУ: 34546272; Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 не стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 30.12.2024 року.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова