Постанова

від 24.12.2024 по справі 906/926/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

24 грудня 2024 року Справа № 906/926/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Віліс"

на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 01.11.2024

(постановлену у м. Житомирі)

за заявою Приватного підприємства "Віліс" (вх. № 01-44/3050/24 від 30.10.2024)

про забезпечення позову

у справі № 906/926/24 (суддя Кудряшова О.В.)

за позовом Приватного підприємства "Віліс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій хліб"

про стягнення 2 522 724 грн 85 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Віліс" звернулось до Господарського суду Житомирської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій хліб" про стягнення 2 522 724 грн 85 коп., з яких: 2 252 048 грн основного боргу, 21 182 грн 79 коп. 3% річних, 63 348 грн 96 коп. інфляційних, 186 143 грн 10 коп. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору постачання № 806 від 26.03.2024 в частині оплати отриманого від позивача товару. Також, позивач нарахував та заявив до стягнення суми відсотків річних, інфляційних та пені.

Після відкриття провадження у цій справі, Приватне підприємство "Віліс" подало до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову в якій просило вжити заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Твій хліб" в межах суми позову 2 252 048 грн по договору постачання № 806 від 26.03.2024, 21 182 грн 79 коп. 3% річних, 63 348 грн 96 коп. інфляційних, 186 145 грн 10 коп. пені, нарахованих за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах, в тому числі, але не обмежуючись, на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 в АТ "Оксі Банк".

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 01.11.2024 у справі № 906/926/24 відмовив в задоволенні заяви Приватного підприємства "Віліс" (вх. № 01-44/3050/24 від 30.10.2024) про забезпечення позову у справі № 906/926/24.

При постановленні вказаної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що доводи заявника ґрунтуються лише на припущеннях і заявником не подані докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Приватне підприємство "Віліс", у якій просить ухвалу Господарського суду Житомирської області від 01.11.2024 у справі №906/926/24 скасувати та постановити нове судове рішення про вжиття заходів забезпечення позову.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань по Договору постачання № 806 від 26.03.2024 стало підставою для звернення до суду із позовною заявою про стягнення 2 252 048 грн основного боргу, 21 182 грн 79 коп. 3% річних, 63 348 грн 96 коп. інфляційних, 186 143 грн 10 коп. пені.

Відповідач оплатив позивачу лише 100 000 грн, однак така сума, є не співмірною із розміром заборгованості.

Із матеріалів справи вбачається що відповідач змінив свою юридичну адресу на м. Київ.

Як убачається із загально доступних джерел та мережі інтернет, TOB "Твій Хліб" на праві власності не належать жодні об`єкти нерухомого майна. Крім того із Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що до ТОВ "Твій Хліб" пред`явлено численні позови про стягнення заборгованості щодо неналежного виконання договорів поставки та відсутність оплати зі сторони відповідача.

Очевидно, що після задоволення позову, у випадку відсутності коштів у відповідача, рішення суду залишиться невиконаним, адже майно на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог позивача у відповідача відсутнє. А те що наявне вже арештоване в інших виконавчих провадженнях.

ТОВ "Твій Хліб" не вживає жодних дій, які були б направлені на погашення або врегулювання заборгованості, чи то на її оспорювання, тобто, відповідач займає пасивну позицію, що додатково свідчить про імовірність ускладнення виконання судового рішення. У зв`язку із наведеним складається ситуація, що може призвести до унеможливлення виконання відповідачем рішення суду у випадку задоволення позову.

Тому, позивач вважає за необхідне вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Твій Хліб", які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах, в тому числі, але не обмежуючись, на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 в АТ "Оксі Банк", в межах суми позовних вимог, яка складає 2 522 724 грн 85 коп.

Відповідач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Представник позивача подав суду клопотання в якому просив здійснювати розгляд справи за своєї відсутності та наводив свої міркування щодо необхідності забезпечення позову.

В судове засідання 24.12.2024 представники сторін не з`явилися.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що учасники справи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 162), клопотання представника позивача про розгляд апеляційної скарги без його участі, а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при постановлені ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що Приватне підприємство "Віліс" подало до Господарського суду Житомирської області заяву про забезпечення позову в якій просило вжити заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Твій хліб" в межах суми позову 2 252 048 грн по договору постачання № 806 від 26.03.2024, 21 182 грн 79 коп. 3% річних, 63 348 грн 96 коп. інфляційних, 186 145 грн 10 коп. пені, нарахованих за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах, в тому числі, але не обмежуючись, на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 в АТ "Оксі Банк".

Така заява мотивована тим, що з загально доступних джерел та мережі Інтернет вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Твій хліб" на праві власності не належать жодні об`єкти нерухомого майна.

Крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що до Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій хліб" пред`явлено численні позови про стягнення заборгованості щодо неналежного виконання договорів поставки та відсутність оплати зі сторони відповідача.

Позивач вказував, що після задоволення позову, у випадку відсутності коштів у відповідача, рішення суду залишиться невиконаним, адже майно на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог ПП "Віліс" у відповідача відсутнє. А те що наявне вже арештоване в інших виконавчих провадженнях.

Продовжує, що ТОВ "Твій хліб" не вживає жодних дій, які були б направлені на погашення або врегулювання заборгованості, чи то на її оспорювання, тобто, відповідач займає пасивну позицію, що додатково свідчить про імовірність ускладнення виконання судового рішення.

На думку позивача складається ситуація, що може призвести до унеможливлення виконання відповідачем рішення суду у випадку задоволення позову, у зв`язку із чим позивач вважає за необхідне клопотати перед судом вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Твій хліб", які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах, в тому числі, але не обмежуючись, на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 в АТ "Оксі Банк", в межах суми позовних вимог, яка складає 2 522 724 грн 85 коп.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Суд зауважує, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Однак заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту, постановленого саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі. З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).

Необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обставини позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.74 ГПК України.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог. Заявник (позивач) має довести (додати до заяви) наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходи до забезпечення позову, тому питання про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які додані до заяви.

Поруч з наведеним суд бере до уваги, що за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

Європейський суд з прав людини неодноразово констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

За наведеного суд апеляційної інстанції констатує, що вжиття заходів забезпечення позову за відсутності достатньо обґрунтованого припущення, підтвердженого належними та допустимим доказами, стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття такого заходу забезпечення позову, буде мати наслідком безпідставне втручання у право мирного володіння майном, тобто порушенням ст. 1 Конвенції.

В той же час, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову в цій справі позивач посилається на відсутність належних на праві власності ТОВ "Твій хліб" будь-яких об`єктів нерухомого майна та велику кількість позовів, пред`явлених до відповідача, предметом яких стягнення з останнього грошових коштів.

У цьому випадку, вказане не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення у справі буде ускладнено, або унеможливлено.

Інших доказів, на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, позивачем не подані.

Крім того, апеляційний господарський суд погоджується із твердженням суду першої інстанції, що позивач фактично намагається забезпечити першочергове задоволення власних вимог з поміж інших кредиторів, однак виконання рішень про стягнення коштів з боржника в будь-якому випадку відбувається по черговості надходження виконавчих документів і не залежить від факту накладення арешту в конкретній справі.

Беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції підсумовує, що сама по собі лише потенційна можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення боржником на теперішній час певних реальних дій, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Оскільки заявник не довів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, обґрунтованості заходів забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, як і не довів вчинення відповідачем дій, направлених на подальше потенційне створення перешкод для виконання рішення суду, місцевий господарський суд правомірно відмовив позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 01.11.2024 у справі № 906/926/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Віліс" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 255, 269, 270-271, 273, 275-282 ГПК України, Північно-західного апеляційного господарського суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Віліс" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 01.11.2024 у справі № 906/926/24 залишити без змін.

2. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Житомирської області від 01.11.2024 у справі № 906/926/24 надіслати Господарському суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "26" грудня 2024 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.