Рішення

від 30.12.2024 по справі 906/430/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" грудня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/430/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Звєрєвої С.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: Карпішин С.В., адвокат, ордер серії АМ №1043350 від 01.05.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі заяву ПП "ПАФ "Лан" 04.09.2024 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60000,00грн у справі

за позовом фізичної особи ОСОБА_1

до Приватного підприємства "Приватна агрофірма "ЛАН"

про визнання незаконним наказу від 01.12.2023р. про припинення повноважень директора

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.09.2024 відмовлено у позові фізичної особи ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Приватна агрофірма "ЛАН" про визнання незаконним наказу Приватного підприємства "Приватна агрофірма "ЛАН" (код ЄДРПОУ 31624499) від 01.12.2023 року про припинення повноважень директора ПП "ПАФ "ЛАН" ОСОБА_1 з 30 листопада 2023року на підставі рішення, оформленого протоколом №30/11-23-1 від 30.11.2023року, загальних зборів власників, а також про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Приватного підприємства "ПАФ"ЛАН" на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України з 30 листопада 2023 року.

Одночасно з тим призначено судове засідання для вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу на 22.10.2024 о 11:00 год.

10.10.2024 на електронну пошту Суду надійшов запит Північно-західного апеляційного господарського суду про витребування справи №906/430/24 у зв`язку з надходженням апеляційної скарги позивача фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.09.2024.

Суд ухвалою від 11.10.2024 відклав вирішення питання ухвалення додаткового рішення до повернення матеріалів справи №906/430/24 в паперовій формі з Північно-західного апеляційного господарського суду.

18.12.2024 до Господарського суду Житомирської області повернулась справа №906/430/24 у 2-х томах в паперовій формі.

Суд ухвалою від 19.12.2024 призначив судове засідання для розгляду питання про розподіл витрат на правничу допомогу на 30.12.2024 р. о 12:00.

Розглядаючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, Суд встановив наступні обставини.

У відзиві на позов ПП "ПАФ "Лан" зазначено, що попередній (орієнтовний ) розрахунок витрат на надання професійної правничої допомоги складає 60 000,00грн ( а. с. 109, т.1).

Повноваження адвоката Карпішина С.В. підтверджуються ордером серії АМ № 1043350 від 01.05.2024, виданого на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 01.05.2024 ( а. с. 111, 166, т.1).

04.09.2024 ПП "ПАФ "Лан" подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60000,00грн. До заяви додано розрахунок витрат, які відповідач поніс у зв`язку з розглядом справи та акт виконаних робіт від 29.07.2024 ( далі - Заява про ухвалення додаткового рішення) ( а.с. 95 -98, т.2).

Заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню. Мотиви суду.

1. Суд приймає до уваги, що відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із принципів господарського судочинства ( п. 12 ч. 3 ст. 2 Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору ( постанова ВП ВС від 05.07. 2023 у справі № 911/3312/21 тощо).

У розвиток цього принципу, законодавець врегулював, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 Кодексу).

В свою чергу, у ч.2 цієї статті законодавець конкретизує, що представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків самопредставництва учасника справи за нормою ст. 56 Кодексу та представництва у малозначних спорах за нормою ч.5 ст. 131-2 Конституції України.

Як розтлумачив КСУ у п. 3.2 мотивувальної частини рішення від 30.09.2009 № N 23-рп/2009 у справі N 1-23/2009 (справа про право на правову допомогу) правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

2. Встановлюючи вимоги до змісту відзиву на позов, законодавець визначив, що остання повинна містити відомості про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи ( п.8 ч. 3 ст. 165 Кодексу).

Зміст п.8 ч.3 ст. 165 Кодексу доводить, що відповідач на стадії звернення з відзивом на позовом до суду може мати фактично понесені судові витрати , про які повинен вказати у у першій заяві по суті, а саме :

а) на оплату наданих адвокатом окремих видів правничої професійної допомоги (надання усних/письмових роз`яснень щодо спірних відносин, правових підстав їх регулювання та усталеної судової практики їх вирішення, витребування доказів в інтересах клієнта, складання відповіді на претензію як способу досудового врегулювання спору з опонентом , підготовка відзиву з додатками тощо);

б) на оплату проведення експертизи на замовлення відповідача, на витребування доказів тощо;

в) на оплату послуг нотаріуса за оформлення нотаріально посвідченої заяви свідка тощо.

За наявності фактично понесених судових витрат до звернення з відзивом на позов до суду, відповідачу не складно вказати їх розмір у "попередньому (орієнтовному) розрахунку та додати докази на підтвердження факту їх понесення в якості додатків до першої заяви по суті.

3. Та оскільки законодавець вживає у процесуальній нормі ( п.8 ч. 3 ст. 165 Кодексу) сполучення слів "розрахунок суми судових витрат, які відповідач [... ] о ч і к у є понести в зв`язку із розглядом справи" у поєднанні із терміном " попередній (орієнтовний)", слід розуміти , що йдеться про "очікувані (ймовірні)" витрати, що будуть пов`язані як з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

До таких "очікуваних (ймовірних)" судових витрат можна віднести:

- витрати на представництво адвокатом інтересів відповідача у суді першої інстанції ( участь у засіданні суду (безпосередньо / в режимі відеоконференції);

- витрати на участь адвоката в огляді письмових /речових доказів за місцем їх зберігання на виконання вимог суду чи в натурному обстеженні об`єкта експертного дослідження під час проведення призначеної судової експертизи, тощо;

- на підготовку адвокатом відзиву на позов, заперечення на відповідь на відзив, інших заяв з процесуальних питань ( клопотання про призначення судової експертизи, про зупинення провадження у справі, про залучення третіх осіб , про зміну предмету чи підстав позову тощо), а також на підготовку заперечень проти аналогічних заяв з процесуальних питань опонента тощо.

Щодо окремих "очікуваних (ймовірних) судових витрат у відзиві на позов відповідач може вказати їх орієнтовну вартість ( наприклад, за участь у судовому засіданні клієнт сплачує адвокату 1500,00 грн незалежно від його тривалості та факту проведення/ не проведення ( тимчасова непрацездатність судді, відсутність електроенергії, неможливість забезпечити участь у засіданні в режимі відеоконференції з технічних причин зі сторони суду тощо); за підготовку заяв/клопотань з процесуальних питань - 1000,00грн за винятком таких заяв/клопотань як про відкладення судового засідання , ознайомлення з матеріалами справи , участь в засіданні в режимі відеоконференції тощо).

Про "очікувані (ймовірні) судові витрати у судах апеляційної та касаційної інстанції відповідач також може відразу вказати у відзиві на позов (наприклад за підготовку апеляційної скарги/відзиву на неї тощо).

4. Розвиток процесуальної норми п.8 ч.3 ст. 165 Кодексу знаходимо у статті 124 Кодексу.

Так, законодавець імперативно визначив, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Для відповідача - це власне відзив на позовну заяву ( ч.1 ст.124 Кодексу).

Якщо тлумачити ч.1 ст. 124 Кодексу окремо від п.8 ч.3 ст.165 Кодексу, можна виснувати, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат оформляється як окремий додаток до відзиву, а не є його складовою частиною.

Зважаючи на практику застосування наведених процесуальних норм відповідачами, в одних випадках попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат є складовою частиною відзиву та подається у вигляді окремого речення чи таблиці, в інших - оформляється як окремий додаток до відзиву на кшталт розрахунку пені, річних та інфляційних втрат.

У будь-якому разі, наявність у позові /додатку до нього попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат (як фактично понесених, так і тих, які ймовірно будуть понесені) процесуально орієнтує опонента за позовом на попередні (орієнтовні) та ймовірні суми до відшкодування, які будуть розподілені судом за результатами розгляду справи по суті і не тільки.

Саме тому, законодавець у ч.2 ст. 124 Кодексу наділив суд процесуальною дискрецією (правом) відмовити стороні у відшкодуванні судових витрат, у разі неподання їх попереднього розрахунку, за винятком суми сплаченого судового збору ( постанова ВП ВС від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18).

У ч. 3ст. 124 Кодексу передбачено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Та оскільки законодавець у п.8 ч.3 ст. 165 , ч.1 та ч. 2 ст. 124 Кодексу використовує термін "п о п е р е д н і й (орієнтовний ) р о з р а х у н о к суми судових витрат" зміст останнього слід тлумачити за аналогією такого процесуального терміну як " о б ґ р у н т о в а н и й р о з р а х у н о к сум, що стягуються чи оспорюються " (див. за аналогією правову позицію ВП ВС щодо застосування п.3 ч.3 ст. 162 Кодексу , викладену у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18).

Висновки суду про те, що відповідач повинен вказати у відзиві/додатку до нього саме "розрахунок" (попередній (орієнтовний) стягуваної суми витрат на професійну (правничу ) допомогу ґрунтуються на правовій позиції ВПВС про те, що дотримання вимог ч.1 ст.124 Кодексу є першим етапом для їх відшкодування/розподілу за результатами розгляду справи (постанова ВП ВС від 05.07. 2023 у справі № 911/3312/21).

Окрім того, ЄСПЛ у рішенні від 15 грудня 2020 року у справі «National Movement Ekoglasnost проти Болгарії» нагадав, що "судові витрати є «внесками», які контролюються державою. Проте видатки, які повинна сплатити асоціація-заявник, не були «внеском», оскільки вони були присуджені на користь сторони, що виграла справу - електростанції. Таким чином, присуджені суми повинні були розглядатися як «втручання» у власність асоціації-заявника в світлі її законності, інтересів суспільства та балансу між загальними інтересами та правами асоціації".

5. Очевидним для Суду є те, що з тексту речення у відзиві на позов про те, що витрати на професійну правову допомогу орієнтовно складатимуть 60000,00грн неможливо встановити, про які види правової допомоги йдеться, якою є вартість роботи/послуги в межах кожного виду, скільки часу витрачає адвокат на виконання робіт/надання послуг), яким є обсяг наданих адвокатом послуг/ виконаних робіт тощо. Вказівка на 60 000,00грн - це лише загальна суму не ідентифікованих за змістом видів правової допомоги. Тому Суд критично оцінює дотримання у відзиві на позов вимог п.8 ч.3 ст. 165 , ч.1 та ч. 2 ст. 124 Кодексу щодо подання "попереднього (орієнтовного) розрахунку" витрат на професійну правничу допомогу.

6. У п.2 ч. 5 ст. 237 Кодексу передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат ( загальне правило).

Лише у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат ( п.5 ч.5 ст. 237 Кодексу) ( виняток із загального правила).

За яких умов у резолютивній частині основного рішення суду суд не може здійснити розподіл судових витрат на підставі п.2 ч. 5 ст. 237 Кодексу?

Відповідь на це питання дає насамперед ч.8 ст. 129 Кодексу з назвою "Розподіл судових витрат".

Так, абз. 2 ч.8 цієї статті Кодексу містить наступне процесуальне правило: докази подаються до закінчення судових дебатів у справі (загальне правило) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (виняток із загального правила).

Ця процесуальна норма, як, власне, і ст.ст. 124 та 126 Кодексу, підлягає виконанню насамперед учасниками справи.

В свою чергу, стаття 221 Кодексу, визначає дискреційні повноваження суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат під час ухвалення основного рішення у справі та одночасно визначає підстави, за наявності яких вирішення цього питання здійснюється за допомогою процесуального механізму ухвалення додаткового рішення. При цьому, ухвалення судом додатково рішення є радше винятком , аніж правилом.

Так, процесуальними передумовами для ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат за нормами ст. 221 ГПК України, є :

- заява сторони про те, що докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат сторона не може подати до закінчення судових дебатів з поважних причин;

- оцінка судом доводів сторони про наявність "поважних причин" не подання доказів , що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів;

- у разі визнання судом доводів сторони про наявність "поважних причин", призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог;

- ухвалення додаткового рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Таким чином, розподіл судових витрат за результатами розгляду справи здійснюється :

- шляхом ухвалення про це резолютивної частини основного рішення суду на підставі поданих учасниками справи доказів на їх підтвердження до закінчення судових дебатів ( ч.1 ст.221 та п.5 ч.5 ст. 237 Кодексу);

- шляхом ухвалення додаткового рішення на підставі поданих учасниками справи доказів на їх підтвердження після ухвалення основного рішення суду за наявності визнання судом причин не подання таких доказів до закінчення судових дебатів поважними ( ч.ч. 2 та 3 ст. 221, ч.8 ст. 129 та ст.244 Кодексу).

7. ВПВС у постанові від 22.05.2024 у справі № 206/4841/20 підтвердила власну правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Тому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова ВП ВС від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

8. ВП ВС у постанові від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 виснувала, що аналіз положень ст. 244 Кодексу дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

ВПВС розтлумачила, що у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не подавала, поданої на підставі статті 246 ЦПК України (статті 221 ГПК України), слід прийняти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалось на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Отже, у процедурі розгляду такої заяви, звертає увагу ВПВС, суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи частини другої статті 246 ЦПК України (частини другої статті 221 ГПК України), які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

9. Верховний Суд у складі колегій Касаційного господарського суду також підтверджує усталену судову практику про те, що неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанови від 29.06.2022 у справі №161/5317/18, від 13.12.2023 у справі № 907/850/22).

10. Як вже мотивував Суд, у відзиві на позов ПП "ПАФ "Лан" зазначено, що попередній (орієнтовний ) розрахунок витрат на надання професійної правничої допомоги складає 60 000,00грн ( а. с. 109, т.1).

04.09.2024 ПП "ПАФ "Лан" подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60000,00грн. До заяви додано розрахунок витрат, які відповідач поніс у зв`язку з розглядом справи та акт виконаних робіт від 29.07.2024 ( у тексті - Заява про ухвалення додаткового рішення) ( а.с. 95 -98, т.2).

Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи в суді підтверджується наданими у строк, встановлений ч.8ст.129 ГПК України, доказами:

- договором про надання правничої допомоги № б/н від 01.05.2024;

- розрахунком витрат, які відповідач поніс у зв`язку з розглядом справи;

- актом виконаних робіт від 29.07.2024.

Так, у відповідності до умов договору про надання правничої допомоги №б/н від 01.05.2024 Адвокатське об`єднання " Карпішин та партнери" взяло на себе зобов`язання надавати Клієнту за винагороду та за рахунок Клієнта правничу допомогу, а Клієнт зобов`язався прийняти та оплатити надану Адвокатським об`єднанням правничу допомогу.

За цим Договором Адвокатським об`єднанням надається така правнича допомога:

- надання консультацій і роз`яснень, інформації щодо законодаввства;

- складання заяв, відзивів, клопотань, адвокатських запитів, складання інших документів правового характеру , підготовка до судових засідань, збирання доказів тощо;

- ознайомлення з матеріалами справи;

- представництво Клієнта в Господарському суді Житомирської області у справі № 906/430/24 за позовом ОСОБА_1 , з усіма правами ( без обмежень), наданими законодавством стороні.

Правнича допомога надається керуючим Адвокатського об`єднання адвокатом Карпішиним С.В., що здійснює свою адвокатську діяльність у формі Адвокатського об`єднання, що передбачено ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ( а.с. 166, т.1).

За умовою п.3.1 Договору передбачено, що вартість послуг складає 60 000,00грн, а за умовою п.3.2 розрахунок за послуги здійснюється Клієнтом протягом трьох банківських днів з моменту набрання рішенням суду законної сили ( а.с. 166, т.1).

У кінцевому розрахунку витрат, які відповідач поніс у зв`язку з розглядом справи зазначено, що у відповідності до договору про надання правничої допомоги № б/н від 01.05.2024 Клієнту надана правнича допомога загальною вартістю 60 000,00грн за:

- консультаційні послуги;

- підготовку та подання відзиву, заяви про застосування строку позовної давності;

- участь у судових засіданнях ( а.с. 97, т.2).

Аналогічні відомості про зміст наданої правничої допомоги зазначено в акті виконаних робіт від 29.07.2024 ( а с. 98, т.2).

11. У розумінні приписів ч.ч. 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

Фізична особа ОСОБА_1 у клопотанні від 22.10.2025 ( вх № г/с01-44/2985/24) просить Суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу . Так, з акту виконаних робіт від 27.09.2024 до договору про надання правничої допомоги № б/н від 01.05.2024 та кінцевого розрахунку суми судових витрат , які відповідач поніс у зв`язку з розглядом справи, неможливо встановити час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг послуг , вартість кожного виду послуг тощо. На підставі цих доводів та судової практики, позивач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу з 60 000,00грн до 10 000,00грн.

12. Водночас у частинах п`ятій - сьомій, дев`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

У постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

У пункті 268 рішення від 23.01.2014 у справі "East / West Alliance Limited" проти України" за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 також висновує, що не є обов`язковим для суду зобов`язання , які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладено також ВП ВС у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

У згаданій постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм в оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

На підставі встановлених обставин про відсутність факту сплати ПП "ПАФ "Лан" Адвокатському об`єднанню "Карпішин та партнери" витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 60 000,00грн, враховуючи фінансовий стан позивача, предмет спору та його значення для позивача, керуючись дискреційними повноваженнями не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, Суд дійшов висновку покласти на позивача 40 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню відповідачу у справі згідно резолютивної частини цього рішення суду.

Керуючись ст.ст.123, 129, 233, 244 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву ПП "ПАФ "Лан" від 04.09.2024 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60000,00грн задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )) на користь Приватного підприємства "Приватна агрофірма "ЛАН" (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 33 оф. 1, код ЄДРПОУ 31624499) 40 000грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне додаткове рішення складено: 30.12.24

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - в справу

2- 3 сторонам у справі (через Ел. каб.)