Рішення

від 17.12.2024 по справі 161/22273/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/22273/23

Провадження № 2/161/408/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковтуненка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Камінського Ю.В.,

представника позивача Кузьмич Ю.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Бєлової Н.Ю.,

представника третьої особи Гейзера С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №10 в м. Луцьку цивільну справу № 161/22273/23 за позовною заявою Волинської обласної ради до ОСОБА_1 , треті особи Приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Галькевич Юлія Євгеніївна, Департамент державної реєстрації Луцької міської ради, КП «Волинський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Волинської обласної ради про визнання протиправним і незаконним рішення та скасування запису щодо реєстрації права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

Волинська обласна рада звернулася до суду з вказаним позовом. Просить суд визнати протиправним та незаконним рішення прийняте приватним нотаріусом Галькевич Юлією Євгеніївною від 27 жовтня 2020 року № 54788928 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно гараж Літера Б-1 площею 14 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ; скасувати запис про право власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно гараж Літера Б-1 площею 14 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці за кадастровим № 0710100000:11:027:0004, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Галькевич Юлії Євгеніївни від 27 жовтня 2020 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2203927407101); зобов`язати державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради вчинити дії із скасування запису щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно гараж Літера Б-1 площею 14 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці за кадастровим № 0710100000:11:027:0004, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2203927407101) та стягнути судові витрати.

07 березня 2024 року позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог. Просить суд викласти п. 4 прохальної частини позовної заяви в наступній редакції: зобов`язати державного реєстратора Луцької міської ради в особі Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради вчинити дії із скасування запису щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно гараж Літера Б-1 площею 14 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці за кадастровим № 0710100000:11:027:0004, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2203927407101) з підстав, викладених в заяві.

Представник позивача в судовому засіданні заявлений позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідач та її представник, кожен зокрема, в судовому засіданні заявлений позов не визнали з підстав, викладених у письмових поясненнях. Суду пояснили, що спірний гараж був побудований в 1998 році, та відповідач законно набула на нього права власності з моменту побудови. Договір суборенди земельної ділянки вони вважають чинним.

Третя особаприватний нотаріусЛуцького районногонотаріального округуГалькевич ЮліяЄвгеніївна в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялася належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Представник третьоїособи КП«Волинський обласнийінформаційно-аналітичнийцентр медичноїстатистики» Волинськоїобласної ради в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представник третьоїособи Департаментудержавної реєстраціїЛуцької міськоїради в судовому засіданні вважав, що заявлений позов підлягає до задоволення з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

27 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Галькевич Юлією Євгеніївною було прийняте рішення № 54788928 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно гараж Літера Б-1 площею 14 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 .

Волинська обласна рада, яка є позивачем по справі, являється власником земельної ділянки за кадастровим номером № 0710100000:11:027:0004 та реєстраційним номером № 1707034607101, площею 0,1719 га за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ВЛ № 000029, виданого 05 червня 1998 оку Луцькою міською радою, право постійного користування землею площею 0,17 га на АДРЕСА_1 , надано Волинському обласному центру здоров`я, правонаступником якого являється КП «Волинський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Волинської обласної ради.

01 грудня 1998 року між Волинською обласною станцією переливання крові/ обласним центром здоров`я та ОСОБА_1 було укладено договір суборенди земельної ділянки. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, орендодавець передав, а орендар ОСОБА_1 прийняла в користування 12 кв.м. земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , для використання під гараж. Строк суборенди складає з 01 грудня 1998 року по 01 грудня 2014 року (а.с. 63).

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 25 березня 1999 року № 123 погоджено тимчасово побудований цегляний гараж на території обласного центру здоров`я ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 , терміном на 5 років (а.с. 18). Зобов`язано ОСОБА_1 після закінчення угоди на оренду земельної ділянки подати в міськвиконком документи для розгляду питання про продовження терміну користування земельною ділянкою.

У випадку відмови міськвиконкомом у користуванні земельною ділянкою гараж знести та благоустроїти земельну ділянку (а.с. 18).

При цьому, 01 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у «мовчазній згоді» і у такому випадку орендар, у силу закону, може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/9949/20.

Також ВС наголосив, що відповідна вимога (заява) про припинення чи зміну договору оренди може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.

Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Таким чином, суд констатує наступні обставини, що мають істотне значення для вирішення справи по суті.

Договір суборендиземельної ділянкивід 01грудня 1998року міжВолинською обласною станцією переливання крові/ обласним центром здоров`я та ОСОБА_1 було укладено на строк 16 років до 01 грудня 2014 року.

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 25 березня 1999 року № 123 погоджено виключно тимчасово побудований цегляний гараж на території обласного центру здоров`я ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 , терміном на 5 років. Однак, вказаним рішенням не внесено жодних змін до договору суборенди земельної ділянки від 01 грудня 1998 року, строк дії якого залишився незмінним до 01 грудня 2014 року. При цьому, суд звертає увагу, що обов`язок ОСОБА_1 знести гараж виникає виключно у випадку відмови міськвиконкомом у користуванні земельною ділянкою.

У чіткій відповідності до положень статті 764 Цивільного кодексу України ОСОБА_1 продовжила користуватися орендованим майном - 12 кв.м. земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , після закінчення строку дії договору суборенди від 01 грудня 1998 року. В свою чергу, повністю відсутні докази, що орендодавець, у встановленому законом порядку заперечив протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні.

За таких обставин, абсурдними є твердження позивача, згідно яких позивачу невідомо, що договір оренди земельної ділянки від 18 лютого 1999 року у 2004 році був продовжений.

Оскільки жодними доказами суду не підтверджено укладення договору оренди земельної ділянки від 18 лютого 1999 року, а лише доведено факт укладення договору суборенди земельної ділянки від 01 грудня 1998 року, строком на 16 років.

Стороною позивача також не доведено, що договір суборенди земельної ділянки від 01 грудня 1998 року був розірваний, в тому числі з підстав, визначених п. 6 вказаного договору (а.с. 65).

Відповідно до абз. 2, 3 ч. 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість ("Москаль проти Польщі"). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, іntеraliа, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки")

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії").

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються ("Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії").

При цьому, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, в зв`язку з чим, оскаржуваною у справі декларацією будь-які права або охоронювані законні інтереси позивача не порушуються, а скасування реєстрації такої декларації не буде нести будь-яких правових наслідків.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/1986/18 (Постанова від 12 червня 2019 року).

Судом достовірно встановлено, що єдиною підставою для скасування запису про право власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно гараж Літера Б-1 площею 14 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці за кадастровим № 0710100000:11:027:0004, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Галькевич Юлії Євгеніївни від 27 жовтня 2020 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2203927407101), позивачем зазначалось, що ОСОБА_1 позбавлена права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка знаходиться під вказаною забудовою, а також що відсутня правова підстава перебування майна гаража літера Б-1 на земельній ділянці комунальної власності.

Однак, зазначене повністю спростовано в ході розгляду справи судом по суті, оскільки у відповідності до положень статті 764 Цивільного кодексу України, договір суборенди земельної ділянки від 01 грудня 1998 року, є продовженим строком на 16 років та чинним. Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 25 березня 1999 року № 123 погоджено виключно тимчасово побудований цегляний гараж на території обласного центру здоров`я ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 , терміном на 5 років. Однак, вказаним рішенням не внесено жодних змін до договору суборенди земельної ділянки від 01 грудня 1998 року, строк дії якого залишився незмінним до 01 грудня 2014 року. При цьому, обов`язок ОСОБА_1 знести гараж виникає виключно у випадку відмови міськвиконкомом у користуванні земельною ділянкою. А така відмова станом на день розгляду справи відсутня.

З позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору суборенди земельної ділянки від 01 грудня 1998 року правонаступник орендодавця також не звертався. Внаслідок чого суд вважає, що позов Волинської обласної ради є передчасним.

Також суд констатує, що ОСОБА_1 не повинна нести відповідальність за застосування уповноваженими особами виконавчого комітету Луцької міської ради неефективних та юридично суперечливих прийомів нормотворчої техніки, які містяться в Рішенні виконавчого комітету Луцької міської ради від 25 березня 1999 року № 123, та які були покладені позивачем в основу обставин, якими обґрунтовується позовна заява.

Крім того, не підлягають до задоволення позовні вимоги в частині їх пред`явлення до приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Галькевич Юлії Євгеніївни. Оскільки безпосередньо позивачем не зазначено про порушенням приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Галькевич ЮлієюЄвгеніївною порядку вчинення нотаріальних дій, а належними відповідачами є безпосередньо особи, на користь яких було відчужене (зареєстроване) спірне майно.

А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 764 ЦК України, ст.ст. 10-18, 81, 141, 263-268 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити Волинській обласній раді в задоволенні її позову до ОСОБА_1 , треті особи Приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Галькевич Юлія Євгеніївна, Департамент державної реєстрації Луцької міської ради, КП «Волинський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Волинської обласної ради, виконавчий комітет Луцької міської ради про визнання протиправним і незаконним рішення та скасування запису щодо реєстрації права власності на нерухоме майно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення в повному об`ємі

складено 23 грудня 2024 року.

Суддя В.В. Ковтуненко