Постанова від 18.03.2025 по справі 161/22273/23

Справа № 161/22273/23 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В. Провадження № 22-ц/802/265/25 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2025 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

секретаря Черняк О. В.,

з участю:

представника позивача Кузьмич Ю. В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Самчук Т. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Волинської обласної ради до ОСОБА_2 , треті особи Приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Галькевич Юлія Євгеніївна, Департамент державної реєстрації Луцької міської ради, КП «Волинський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Волинської обласної ради про визнання протиправним і незаконним рішення та скасування запису щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

Волинська обласна рада звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , треті особи Приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Галькевич Юлія Євгеніївна, Департамент державної реєстрації Луцької міської ради, КП «Волинський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Волинської обласної ради про визнання протиправним і незаконним рішення та скасування запису щодо реєстрації права власності на нерухоме майно.

Просить суд визнати протиправним та незаконним рішення, прийняте приватним нотаріусом Галькевич Юлією Євгеніївною від 27 жовтня 2020 року № 54788928 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно - гараж Літера Б-1 площею 14 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ; скасувати запис про право власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно - гараж Літера Б-1 площею 14 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці за кадастровим № 0710100000:11:027:0004, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Галькевич Юлії Євгеніївни від 27 жовтня 2020 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2203927407101); зобов`язати державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради вчинити дії із скасування запису щодо реєстрації права власності за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно - гараж Літера Б-1 площею 14 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці за кадастровим № 0710100000:11:027:0004, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2203927407101) та стягнути судові витрати.

07 березня 2024 року позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог. Просить суд викласти п. 4 прохальної частини позовної заяви в наступній редакції: зобов`язати державного реєстратора Луцької міської ради в особі Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради вчинити дії із скасування запису щодо реєстрації права власності за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно - гараж Літера Б-1 площею 14 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці за кадастровим № 0710100000:11:027:0004, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2203927407101) з підстав, викладених в заяві.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2024 року відмовлено Волинській обласній раді в задоволенні її позову до ОСОБА_2 , треті особи Приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Галькевич Юлія Євгеніївна, Департамент державної реєстрації Луцької міської ради, КП «Волинський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Волинської обласної ради, виконавчий комітет Луцької міської ради про визнання протиправним і незаконним рішення та скасування запису щодо реєстрації права власності на нерухоме майно.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим з огляду на не з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також на неправильне застосуванням судом норм матеріального права та процесуального права. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Бєлова Н. Ю. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала, представник відповідача ОСОБА_1 заперечила проти задоволення апеляційної скарги, представник третьої особи Самчук Т. М. підтримала апеляційну скаргу.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та пояснень, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 27 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Галькевич Юлією Євгеніївною було прийняте рішення № 54788928 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно - гараж Літера Б-1 площею 14 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 .

Волинська обласна рада, яка є позивачем по справі, являється власником земельної ділянки за кадастровим номером № 0710100000:11:027:0004 та реєстраційним номером № 1707034607101, площею 0,1719 га за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ВЛ № 000029, виданого 05 червня 1998 оку Луцькою міською радою, право постійного користування землею площею 0,17 га на АДРЕСА_1 , надано Волинському обласному центру здоров`я, правонаступником якого являється КП «Волинський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Волинської обласної ради.

01 грудня 1998 року між Волинською обласною станцією переливання крові/ обласним центром здоров`я та ОСОБА_2 було укладено договір суборенди земельної ділянки. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, орендодавець передав, а орендар ОСОБА_2 прийняла в користування 12 кв.м. земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , для використання під гараж. Строк суборенди складає з 01 грудня 1998 року по 01 грудня 2014 року (а.с. 63).

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 25 березня 1999 року № 123 погоджено тимчасово побудований цегляний гараж на території обласного центру здоров`я ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 , терміном на 5 років (а.с. 18). Зобов`язано ОСОБА_2 після закінчення угоди на оренду земельної ділянки подати в міськвиконком документи для розгляду питання про продовження терміну користування земельною ділянкою.

У випадку відмови міськвиконкомом у користуванні земельною ділянкою гараж знести та благоустроїти земельну ділянку (а.с. 18).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до положень ст. 764 ЦК України договір суборенди земельної ділянки від 01 грудня 1998 року є продовженим строком на 16 років та чинним. Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 25 березня 1999 року № 123 погоджено тимчасово побудований цегляний гараж на території обласного центру здоров`я ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 , терміном на 5 років, однак вказаним рішенням не внесено жодних змін до договору суборенди земельної ділянки від 01 грудня 1998 року, строк якого залишився незмінним - до 01 грудня 1914 року. При цьому обов`язок ОСОБА_2 знести гараж виникає виключно у випадку відмови міськвиконкомом у користуванні земельною ділянкою, а така відмова станом на день розгляду справи відсутня. З позовом про розірвання договору суборенди правонаступник орендодавця також не звертався, а тому позов є передчасним.

Крім того, суд в обґрунтування відмови у позові, зазначає, що відповідачка ОСОБА_2 не повинна нести відповідальність за застосування уповноваженими особами виконавчого комітету Луцької міської ради неефективних та суперечливих прийомів нормотворчої практики, які містяться в рішенні виконавчого комітету Луцької міської ради від 25 березня 1999 року №123.

З такими висновками суду колегія суддів не погоджується, оскільки такі висновки не відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Документом, що підтверджує право користування земельною ділянкою, є Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ВЛ № 000029 від 05 червня 1998 року, який посвідчує право постійного користування 0,17 га землі Волинському обласному центру здоров`я, правонаступником якого є комунальне підприємство - «Волинський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Волинської обласної ради та договір суборенди земельної ділянки від 01 грудня 1998 року, зареєстрований в книзі записів договорів Луцьким управлінням земельних ресурсів на право тимчасового користування землею - 18 лютого 1999 року за № 1 і є одним й тим самим (єдиним) договором оренди, що вбачається згідно наданих відповідачем пояснень з додатками, які містяться у матеріалах справи.

В п. 1 цього договору зазначено про передачу в користування 12 м. кв земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для використання під гараж. Строк суборенди складає з 1 грудня 1998 року по 1 грудня 2014 рік (16 років).

В період, коли власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 була Луцька міська рада, а користувачем земельної ділянки - Волинський обласний центр здоров`я (код ЄДРПОУ 02006662) (правонаступник - комунальне підприємство «Волинський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Волинської обласної ради), про що зазначено вище, виконавчим комітетом Луцької міської ради 25.03.1999 року, розглянувши заяву гр. ОСОБА_2 про погодження побудованого гаража, враховуючи договір оренди земельної ділянки, пропозиції Луцького міського управління земельних ресурсів, управління містобудування та архітектури було прийнято рішення № 123 «Про погодження побудованого гаража».

Пунктом 1 зазначеного рішення погоджено тимчасово побудований цегляний гараж на території обласного центру здоров`я ОСОБА_2 терміном на 5 років.

Пунктом 2 рішення зобов`язано гр. ОСОБА_2 після закінчення угоди на оренду земельної ділянки подати в міськвиконком документи для розгляду питання щодо продовження терміну користування земельною ділянкою та у випадку відмови міськвиконкомом у користуванні земельною ділянкою гараж знести та благоустроїти земельну ділянку.

Таким чином, встановлено, що на земельній ділянці № 0710100000:11:027:0004, яка перебуває на праві постійного користування у Волинського обласного центру громадського здоров`я, на даний час - Волинський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Волинської обласної ради, був тимчасово побудований (терміном на 5 років) цегляний гараж літера Б-1, площею 14 кв. метрів, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 .

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, що договір суборенди земельної ділянки від 18 лютого 1999 року за реєстраційним № 1 на 12,0 кв. м по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_2 у 2014 році був продовжений та, що відповідач зверталася із заявою до міськвиконкому щодо продовження дії такого договору, про що було зазначено в рішенні виконавчого комітету Луцької міської ради від 25 березня 1999 року № 123.

Станом на 26.11.2018 року власником земельної ділянки за кадастровим номером № 0710100000:11:027:0004 площею 0,1719 га за адресою: АДРЕСА_1 є Волинська обласна рада, правокористувачем - Волинський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Волинської обласної ради.

Стаття 764 ЦК України, на яку робить посилання суд у судовому рішенні, передбачає правові наслідки продовження володіння та/або користування майном після закінчення строку договору найму. Проте, у спірних правовідносинах предметом договору суборенди є земельна ділянка площею 12 м. кв, а не майно.

Тому суд прийшов до помилкового висновку, застосовуючи статтю 764 ЦК України, оскільки в даній ситуації слід керуватися розділом 3 Цивільного кодексу України «Найм (оренда) земельної ділянки», де в частині 2 статті 792 ЦКУ зазначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 2 статті 33 Закону передбачено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Таке ж формулювання зазначено у підпункті 2.1 пункту 2 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради, а саме «після закінчення угоди на оренду земельної ділянки подати в міськвиконком документи для розгляду питання щодо продовження терміну користування земельною ділянкою».

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статі 33 ЗУ «Про оренду землі »).

Наведені положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» діяли станом на момент припинення договору суборенди землі (схожого змісту і на поточну дату), а тому за відсутності інших умов у договорі суборенди їх слід застосовувати до даних правовідносин.

Доказів того, що ОСОБА_2 у встановленому законом порядку зверталася із листом та проектом додаткової угоди до орендодавця щодо поновлення договору суборенди, не надано. Отже, відповідачка на момент закінчення договору суборенди не повернула земельну ділянку орендодавцеві, не виконала зобов`язань, визначених статтею 33 Закону та рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради (не подала документи на продовження терміну користування землею, не знесла гараж та не благоустроїла земельну ділянку).

При зверненні до приватного нотаріуса із заявою про реєстрацію права власності на гараж у жовтні 2020 року відповідач мала бути обізнана, що земельна ділянка під забудовою належить на праві власності Волинській обласній раді та за цією ж адресою ще зареєстровано ряд приміщень комунальної форми власності, які належать на праві власності Волинській обласній раді.

Таким чином, реєстрація за громадянкою ОСОБА_2 об`єкта нерухомого майна є незаконною, розташоване на ній нерухоме майно порушує інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області в особі Волинської обласної ради на розпорядження та користування земельною ділянкою 0,1719 га.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2021 у справі № 925/1222/19 зазначено: «Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна.

Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно».

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 грудня 2019 року у справі № 922/787/19, від 09 липня 2019 року у справі № 916/804/18 ).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, що приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Галькевич Юлією Євгеніївною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.10.2020 року № 54788928. Підставою виникнення права власності стали: акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва індивідуального гаража, затверджений рішенням міськвиконкому від 05.12.2012 року № 843-1, серія та номер: б/н, виданий 29.01.2004 року, видавник Державна приймальна комісія про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 03.03.2020 року, виготовлений КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації»; будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, серія та номер: 115, виданий 02.04.1999 року, виданий виконавчим комітетом Луцької міської ради управління містобудування та архітектури ДНВПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Підставою для державної реєстрації прав, станом на дату реєстрації права власності на гараж, відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) є, зокрема договір оренди або витяг про право власності на землю, державний акт на право постійного користування або інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Документів, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не надано відповідачем ні приватному нотаріусу, ні суду та навпаки підтверджено відповідачем про їх відсутність.

Пунктом 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що розгляд заяви про державну реєстрацію прав зупиняється державним реєстратором у випадку подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника.

Таким чином, державний реєстратор (приватний нотаріус) - мав обов`язок зупинити розгляд заяви та роз`яснити, що заявником подано не повний пакет документів і у випадку не усунення недоліків відмовити в державній реєстрації.

Незважаючи на це, державний реєстратор (приватний нотаріус) - Галькевич Юлія Євгеніївна прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №54788928 від 27.10.2020 року (з відкриттям розділу), чим порушила норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.

З аналізу норм законодавства вбачається, що інститут реєстрації права власності за своєю суттю є підтвердженням державою права власності на майно за відповідною особою. При цьому, держава наділена повноваженнями підтвердити таке право особи виключно у тому випадку, якщо ця особа набула майно у власність законно. Набуття особою у власність майна в обхід закону та надання державі документів, які не відповідають вимогам законодавства з метою ведення держави в оману задля реєстрації права власності на майно, не може свідчити про правомірне набуття особою майна у власність, а відтак є підставою для скасування відповідної державної реєстрації на це майно.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (пункт 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18)).

Тому не допускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці.

Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Саме власникові, тобто Волинській обласній раді належать права на таку земельну ділянку, які він може реалізовувати на власний розсуд. Лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів.

Отже, виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, право власності на будівлю набуває лише

той, хто має речове право на землю.

Відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

Згідно змісту статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 7 липня 2021 року у справі № 369/14294/17 зазначив, що спір про скасування рішення щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно особою, за якою зареєстровано речове право на це майно.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) дійшла висновку про те, що спір про скасування запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (пункт 36).

Таким чином, рішення приватного нотаріуса Луцького районного нотаріального округу Волинської області Галькевич Юлії Євгеніївни за № 54788928 від 27.10.2020 є таким, що порушує норми законодавства щодо порядку вчинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги з урахуванням уточнених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Також згідно із частиною 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вищевказаного, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2684 гривень сплаченого судового збору за подачу позовної заяви та 8052 гривні сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача Волинської обласної ради Кузьмич Юлії Володимирівни задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 грудня 2024 року в даній справі скасувати.

Позов Волинської обласної ради до ОСОБА_2 , треті особи Приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Галькевич Юлія Євгеніївна, Департамент державної реєстрації Луцької міської ради, КП «Волинський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» Волинської обласної ради про визнання протиправним і незаконним рішення та скасування запису щодо реєстрації права власності на нерухоме майно задовольнити.

Скасувати запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно - гараж Літера Б-1 площею 14 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ; скасувати запис про право власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно - гараж Літера Б-1 площею 14 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці за кадастровим № 0710100000:11:027:0004, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Галькевич Юлії Євгеніївни від 27 жовтня 2020 року (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2203927407101).

Зобов`язати державного реєстратора Луцької міської ради в особі Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради вчинити дії із скасування запису щодо реєстрації права власності за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно - гараж Літера Б-1 площею 14 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці за кадастровим № 0710100000:11:027:0004, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2203927407101).

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Волинської обласної ради 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень сплаченого судового збору за подачу позовної заяви та 8052 (вісім тисяч п`ятдесят дві) гривні сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 березня 2025 року.

Головуючий

Судді :