Ухвала

від 30.12.2024 по справі 546/1326/24

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/1326/24

номер провадження 2-з/546/15/24

УХВАЛА

про забезпечення позову

30 грудня 2024 року м. Решетилівка

Суддя Решетилівського районного суду Полтавської області Зіненко Ю.В., розглянувши заяву представника Решетилівської міської ради Дядюнової Оксани Анатоліївни, про забезпечення позову Решетилівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Фермерського господарства «Агроцентр-2019», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Довбиш Сергій Миколайович, про визнання недійними державного акту на право приватної власності на землю та договору купівлі продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та витребування майна із чужого незаконного володіння,-

установив:

30 грудня 2024 року до суду звернулася представниця Решетилівської міської ради Дядюнова О.А. з вищевказаною заявою, у якій зазначила, що Решетилівським районним судом Полтавської області розглядалася цивільна справа № 546/695/23 за позовом Решетилівської міської ради про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та договору купівлі-продажу, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. 09 листопада 2023 року на виконання ухвали суду Решетилівською окружною прокуратурою Полтавської області надано, в тому числі, матеріали кримінального провадження № 1202017000000119 в дев`яти томах. Під час ознайомлення із матеріалами справи Решетилівській міській раді стало відомо про встановлені досудовим розслідування факти кримінальних правопорушень щодо підробки документів та незаконного заволодіння землями комунальної власності. Так, із матеріалів даного кримінального провадження позивач дізнався про те, що 02 жовтня 2018 року ОСОБА_1 , від імені якої за довіреністю діяв ОСОБА_3 , передала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 5324255100:00:019:0047 площею 2,0000 га. Згідно договору купівлі-продажу, земельна ділянка належить продавцеві на праві особистої приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серія ПЛ №127517 виданого 11 вересня 2003 року Решетилівською районною державною адміністрацією. Крім того, відповідно до наявної у позивача копії висновку експерта № СЕ-19/117-21/10184-ПЧ щодо проведеної в рамках кримінального провадження № 12020170000000119 від 25 березня 2020 року судової почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_4 на державному акті на право приватної власності на землю серія ПЛ №127517 від 11 вересня 2003 року у рядку «Голова Решетилівської районної державної адміністрації, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.

Відчуження, передача в суборенду земельної ділянки та вчинення інших дій, пов`язаних із використанням землею, перешкоджатиме поновленню прав та інтересів заявника, що призведе до порушення прав Решетилівської територіальної громади щодо права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5324255100:00:019:0047.

Посилаючись на вищезазначені обставини, представниця заявника просила заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі приватним та державним нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324255100:00:019:0047, площею 2,0 га.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд в судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи).

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається суддею не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Заява про забезпечення позову надійшла до суду 30 грудня 2024 року, розгляд якої проводився 30 грудня 2024 року із врахуванням положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суддя, розглянувши в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України заяву про забезпечення позову та дослідивши матеріали, додані до заяви, доходить висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Стаття 150 ЦПК України визначає види забезпечення позову. Одними із видів забезпечення позову, який визначений в п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, є, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії.

Суддею установлено,що згідно копії державного акту на право приватної власності на землю серії ПЛ № 127517 від 11 вересня 2003 року, власником земельної ділянки площею 2,00 га, яка розташована на території Решетилівської селищної ради, є ОСОБА_1 02 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,00 га за кадастровим номером 5324255100:00:019:0047, яка належала ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ПЛ № 127517 від 11 вересня 2003 року.

Відповідно до копії висновку експерта № СЕ-19/117-21/10184-ПЧ щодо проведеної в рамках кримінального провадження № 12020170000000119 від 25 березня 2020 року судової почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_4 на державному акті на право приватної власності на землю серія ПЛ № 127517 від 11 вересня 2003 року у рядку «Голова Решетилівської районної державної адміністрації, виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою.

У пункті 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

З долучених до позовної заяви доказів судом установлено, що між сторонами існує спір щодо права власності на земельну ділянку.

Тому з метою недопущення негативних наслідків, які можуть настати в результаті невжиття заходів забезпечення позову, суддя вважає за необхідне забезпечити позов шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі приватним та державним нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324255100:00:019:0047, площею 2,00 га.

Також, суддею встановлено, що відсутні підстави, передбачені ч. 3 ст. 154 ЦПК України, для обов`язкового зустрічного забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 149, 150-153, 157, 247, 260, 353 ЦПК України, роз`ясненнями, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суддя, -

постановив:

Заяву представниці Решетилівської міської ради Дядюнової Оксани Анатоліївни про забезпечення позову задовольнити.

До набраннязаконної силисудовим рішенняму справі№ 546/1326/24заборонити органамдержавної реєстраціїправ нанерухоме майно,державним реєстраторамправ нанерухоме майно,в томучислі приватнимта державнимнотаріусам таіншим органамчи особам,які виконуютьфункції державноїреєстрації правна нерухомемайно,вчиняти будь-якіреєстраційні діїщодо земельноїділянки зкадастровим номером5324255100:00:019:0047 площею 2,00 га.

У порядку ч. 2 ст. 157 ЦПК України копію даної ухвали направити Решетилівській міській раді, ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та Фермерському господарству «Агроцентр-2019», для відому, та для виконання приватному нотаріусу Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Довбишу Сергію Миколайовичу.

Ухвала судді набирає законної сили з моменту її підписання 30 грудня 2024 року, та підлягає негайному виконанню.

Строк пред`явлення ухвали до виконання - в межах строків, визначенихЗаконом України «Про виконавче провадження», для пред`явлення виконавчого документа.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Ю.В. Зіненко