Рішення

від 02.01.2024 по справі 758/13746/16-а

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/13746/16-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Первісно ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі за текстом - відповідач), в якому (з урахуванням заяви про заміну відповідача та заміну позовних вимог від 10.10.2019), просив зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплачувати пенсію позивачу за вислугу років у розмірі 90% від суми його місячної (чинної) заробітної плати з урахуванням усіх виплат, що до неї включаються, за останні перед зверненням за пенсією 60 календарних місяців роботи підряд відповідно до довідки прокуратури м. Києва №18/188 від 11.10.2018 без обмеження максимального розміру пенсії.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач протиправно не зарахував частину періодів його роботи до вислуги років і до спеціального стажу на посадах прокурора, що мало наслідком висновок про недостатність стажу.

Відповідач заперечує проти позову виходячи з того, що відповідно до Закону України "Про прокуратуру" 1789-ХІІ від 05.11.1991 відсутні підстави для призначення пенсії за вислугою років.

20.12.2016 до суду від відповідача надійшли заперечення на адміністративний позов.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 15 травня 2017 року, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 11.12.2018 скасовано Постанову Подільського районного суду м. Києва від 15 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у справі №758/13746/16-а.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2019 справу передано на розгляд судді Войтенко Т.В.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 19.03.2019 суд ухвалив прийняти справу до свого провадження та призначити судове засідання.

02.10.2019 та 10.10.2019 до суду від позивача надійшла заява про заміну відповідача та заміну позовних вимог, які були прийняті судом до розгляду у судовому засіданні 11.02.2021.

04.02.2020 до суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 28.05.2021 суд ухвалив відмовити у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі.

У судове засідання 23.11.2022 представники учасників судової справи не прибули.

За змістом ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 23.11.2022 за відсутності представників учасників справи, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 23.11.2022 судом було прийнято, складено і підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд встановив наступне.

Відповідно до довідки прокуратури міста Києва від 16.09.2016 №18/552 заробітна плата позивача складала: посадовий оклад: 2048,00 грн,; класний чин: 130,00 грн.; вислуга років 30%: 614,40 грн. Інші доплати та надбавки, які передбачені чинним законодавством з розрахунку за 60 місяців:

1. З 01.09.2011 по 13.06.2012 = 1064,05 грн.

2. З 14.06.2012 по 02.09.2015 = 5372,58 грн.

3. З 03.09.2015 по 30.11.2015 = 545,08 грн.

4. З 01.12.2015 по 28.12.2015 = 122,91 грн.

5. З 29.12.2015 по 31.08.2016 = 1126,39 грн.

Всього 11023,41 грн.

26 вересня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру».

Як вбачається з листа Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві № 24782/04 від 29 вересня 2016 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, мотивуючи тим, що згідно документів, доданих до заяви від 26 вересня 2016 року щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», загальний страховий стаж позивача для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» складає 20 років, 1 місяць (по 26 вересня 2016 року), у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів 14 років, 3 місяці, однак згідно ст.86 Закону України «Про прокуратуру» прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

Позивач вказує, що має достатньо стажу для отримання пенсію позивачу за вислугу років, що встановлено у Рішенні Подільського районного суду міста Києва від 29.05.2019 року у справі №758/6651/17, яке набрало законної сили 28.08.2019 у зв`язку з поверненням Шостим апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги відповідача.

Так, у Рішенні від 29.05.2019 року у справі №758/6651/17 встановлено, що загальна вислуга років позивача складає 22 роки 6 місяців 7 днів.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини щодо встановлення наявності вислуги років не менше 22 років 6 місяців, у тому числі, стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців, як про це зазначено у Постанові Верховного Суду у цій справі, є встановленими у Рішенні Суду від 29.05.2019 року у справі №758/6651/17, та не підлягають повторному доказуванню.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися на момент призначення позивача на роботу в органи прокуратури (16.11.1999) статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII (далі - Закон № 1789-XII).

Згідно зі ст. 50-1 Закону № 1789-XII, в редакції від 26.07.2001, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до ч. 2 ст. 50-1 Закону № 1789-XII розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Частиною 5 статті 50-1 Закону № 1789-XII передбачено, що до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

22.05.2008 Конституційний Суд України в Рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким «…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Таким чином, прийшовши на службу до органів прокуратури у 1997 році, позивач набув право виходу на пенсію після набуття ним стажу роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і начальницького складу органів внутрішніх справ, незалежно від віку.

На час звернення позивача із заявою про призначення йому пенсії, діє Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014, частиною першою статті 86 якого встановлено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років, серед іншого, не менше з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі, стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;

Таким чином, статтею 86 зазначеного Закону № 1697-VII збільшено стаж роботи позивача, що дає йому право на пенсію за вислугу років, у порівнянні зі статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001), з 20 до 23 років, що є звуженням прав позивача в розумінні Конституції України.

Частинами 1, 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В пунктах 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31).

Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, перебуваючи на службі в органах прокуратури, мав законні сподівання отримання пенсії за вислугу років за наявності 20 річного стажу, які ґрунтувалися на нормах статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001), і які були звужені статтею 86 Закону № 1697-VII.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача знайшли своє доведення за матеріалами справи, а відтак такі вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України з Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача суму сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 6-10, 72-79, 132, 139, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 255 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 за вислугу років у розмірі 90% від суми його місячної (чинної) заробітної плати з урахуванням усіх виплат, що до неї включаються, за останні перед зверненням за пенсією 60 календарних місяців роботи підряд відповідно до довідки прокуратури м. Києва №18/188 від 11.10.2018 без обмеження максимального розміру пенсії;

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська. 16; код ЄДРПОУ 42098368);

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя В.В. Гребенюк