Постанова

від 11.12.2018 по справі 758/13746/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

м. Київ

справа №758/13746/16-а

адміністративне провадження №К/9901/18796/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Анцупової Т.О., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 15 травня 2017 року (головуючий суддя Богінкевич С. М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року (головуючий суддя Кузьменко В.В., судді: Василенко Я.М., Степанюк А. Г.) у справі №758/13746/16-а за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі також - відповідач, Управління), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:

- визнати протиправною відмову Управління у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;

- визнати, що ОСОБА_1 має спеціальний стаж роботи 22 роки 6 місяця 7 днів, у т.ч. стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 20 років 6 місяців 12 днів;

- визнати, що спеціальний стаж роботи 22 роки 6 місяців 7 днів, у т.ч. стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 20 років 6 місяців 12 днів є достатнім для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1;

- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у розмірі 90% від місячного (чинного) заробітку з урахуванням розміру виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, за останні 60 календарних місяців такої роботи підряд відповідно до довідки прокуратури м. Києва № 18/552 від 16.09.2016, починаючи з 26 вересня 2016 року (з дня звернення за пенсією) без обмеження розміру пенсії.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 15 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури №7 м. Києва 26 вересня 2016 року звернувся до Управління із заявою про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України Про прокуратуру .

Як вбачається з листа Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві № 24782/04 від 29 вересня 2016 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, мотивуючи тим, що згідно документів, доданих до заяви від 26 вересня 2016 року щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про прокуратуру , загальний страховий стаж позивача для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування складає 20 років, 1 місяць (по 26 вересня 2016 року), у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів 14 років, 3 місяці, однак згідно ст.86 Закону України Про прокуратуру прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

Суди зазначили, що позивачу до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, було зараховано такі періоди роботи:

21.11.1988 - 15.11.1990 - військова служба в Радянській армії;

17.11.1997 - 25.04.2001 - Прокуратура Донецької області на посаді стажиста, виконуючого обов'язки старшого слідчого, старший слідчий та виконуючого обов'язки старшого слідчого прокуратури;

06.05.2010 - 13.06.2010 - старший слідчий Мар'їнської міжрайонної прокуратури;

07.09.2014 по 31.12.2014 - військова служба за призовом під час мобілізації на особливий період;

01.01.2015 - 31.08.2015 - під час військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період не зараховано у зв'язку з несплатою єдиного внеску прокуратурою Донецької області.

До стажу роботи на посадах прокурора зараховано такі періоди:

26.04.2001 - 05.05.2010 - старший прокурор, виконуючий обов'язки заступника начальника відділу, начальник відділу, прокурор;

14.06.2010 - 06.09.2014 - старший прокурор, заступник начальника слідчого відділу, заступник прокурора;

02.09.2015 - 16.09.2016- заступник прокурора, прокурор Київської міської прокуратури.

Всього 20 років 1 місяць 26 днів; прокурорського 14 років 3 місяці 18 днів.

Тобто позивач не має спеціального стажу роботи у розмірі 22 роки 6 місяців 7 днів, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури у розмірі 20 років 6 місяців 12 днів, що є необхідним для призначення пенсії за вислугу років останньому.

При цьому, суд першої інстанції вказав, що положення статті 105 КАС України не передбачають такого способу захисту прав як визнання того, що особа має спеціальний стаж роботи, а також визнання того, що вказаний стаж є достатнім для призначення йому пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим дані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відмовляючи в задоволенні позову про зобов'язання Управління призначити, нарахувати та виплачувати пенсію за вислугу років у розмірі 90% від місячного (чинного) заробітку з урахуванням розміру виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, за останні 60 календарних місяців такої роботи підряд відповідно до довідки прокуратури м. Києва № 18/552 від 16.09.2016, починаючи з 26 вересня 2016 року (з дня звернення за пенсією) без обмеження розміру пенсії, суд першої інстанції виходив з того, що вони є похідними від позовної вимоги про визнання того, що він має спеціальний стаж роботи, а також того, що спеціальний стаж роботи є достатнім для призначення йому пенсії за вислугу років, оскільки Закон України Про прокуратуру від 14.10.2014 року № 1697-VII значно обмежує його права, призводить до звуження їх змісту і обсягу, погіршує матеріальне становище та рівень життя.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, виходив з того, що пенсійне забезпечення працівників прокуратури, станом на час звернення позивача за пенсією, регулюється статтею 86 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, відповідно до якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення (з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року) вислуги років не менше 22 роки 6 місяців, у тому числі, стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

Судом встановлено, що позивач не має спеціального стажу роботи у розмірі 22 роки 6 місяців 7 днів, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури у розмірі 20 років 6 місяців 12 днів, що є необхідним для призначення пенсії за вислугу років останньому.

Суд апеляційної інстанції також вказав на те, що на час набрання чинності законами України Про внесення змін до Закону України Про прокуратуру та Про прокуратуру № 1697-VII позивач не набув права на пенсію за вислугу років на умовах, визначених ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру № 1789-XII у редакції, що діяла з 26 липня 2001 року, оскільки на час набрання чинності вказаними законами (01 жовтня 2011 року та 15 липня 2015 року) у позивача був відсутній стаж роботи не менше 20 років, у тому числі на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.

Відтак, у період дії ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру № 1789-XII у редакції від 26 липня 2001 року, позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим при прийнятті законів України Про внесення змін до Закону України Про прокуратуру та Про прокуратуру № 1697-VII не відбулося звуження змісту та обсягу його прав.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами не надано правової оцінки його доводам про наявність підстав для зарахування періоду з 6 вересня 2014 року до 1 вересня 2015 року (час служби у Збройних силах України, в тому числі участь в антитерористичній операції) у трикратному розмірі згідно Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р. N283. Вказує, що стаж його роботи, який дає право на пенсію за вислугу років складає саме 22 роки 6 місяців 7 днів. При цьому, у своєму позові він обґрунтовував наявність у нього стажу на посаді прокурора і слідчого 20 років 6 місяців 12 днів, проте за висновками судів такий стаж складає 14 років 7 місяців. Натомість і такого терміну достатньо для призначення пенсії за вислугу років як за ст.50-1 Закону України Про прокуратуру №1789-ХІІ так і ст.86 Закону України Про прокуратуру №1697-VII .

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Посилається на те, що позивачеві до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховано такі періоди: 21.11.1988 - 15.11.1990 - військова служба в Радянській армії; 17.11.1997 - 25.04.2001 - Прокуратура Донецької області на посаді стажиста, виконуючого обов'язки старшого слідчого, старший слідчий та виконуючого обов'язки старшого слідчого прокурора; 06.05.2010 - 13.06.2010 - старший слідчий Марїнської міжрайонної прокуратури; 07.09.2014 по 31.12.2014 - військова служба за призовом під час мобілізації на особливий період. Проте, період з 01.01.2015 - 31.08.2015 - під час військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період не зараховано у зв'язку з несплатою єдиного внеску прокуратурою Донецької області. До стажу роботи на посадах прокурора зараховано такі періоди: 26.04.2001 - 05.05.2010 - старший прокурор, виконуючий обов'язки заступника начальника відділу, начальник відділу, прокурор; 14.06.2010 - 06.09.2014 - старший прокурор, заступник начальника слідчого відділу, заступник прокурора; 02.09.2015 - 16.09.2016- заступник прокурора, прокурор Київської міської прокуратури. Також вказує на відсутність підстав для зарахування періоду участі в антитерористичній операції в трикратному розмірі, оскільки такий порядок обчислення стажу встановлений при умові призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Межі перегляду судом касаційної інстанції визначені ст.341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції діючій з 15 грудня 2017 року), відповідно до якої:

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Відповідно до ст.159 КАС України, в редакції діючій на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.161 КАС України (в редакції діючій до 15 грудня 2017 року), під час прийняття постанови суд вирішує:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови;

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову.

При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Метою апеляційного перегляду є перегляд судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. 195 КАС України, в редакції діючій до 15 грудня 2017 року).

Отже, застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Як вбачається з судових рішень, суди встановили, що 26 вересня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України Про прокуратуру , у призначенні якої було відмовлено з огляду на відсутність у позивача достатнього стажу, визначеного ст.86 Закону України Про прокуратуру №1697 - VII .

Підставою для відмови в позові, судом першої інстанції вказано відсутність такого способу захисту порушеного права, як визнання того, що особа має спеціальний стаж роботи, а також визнання того, що вказаний стаж є достатнім для призначення йому пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим дійшов висновку про відмову у призначенні пенсії. При цьому суд визнав правомірною відмову Управління у призначенні пенсії, оскільки Управлінням встановлено відсутність достатнього стажу.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи постанову суду без змін, доповнив висновки суду першої інстанції тим, що станом на час звернення позивача за пенсією, спірні правовідносини регулюються статтею 86 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, а не ст.50-1 Закону України Про прокуратуру №1789-ХІІ. При цьому, вказав, що станом на час дії ст.50-1 Закону України Про прокуратуру №1789-ХІІ позивач також не набув права на призначення пенсії за вислугу років.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вирішувалися позовні вимоги в частині зобов'язання призначити пенсію за вислугу років на підставі того періоду роботи позивача, який зарахований Управлінням і щодо якого спір відсутній.

Натомість, предметом спору у цій справі окрім зобов'язання Управління призначити пенсію, а так само визнати, що особа має спеціальний стаж роботи, а також визнати, що вказаний стаж є достатнім для призначення пенсії за вислугу років (які суд першої інстанції визнав такими, що не підлягають задоволенню з огляду на відсутність у Кодексі адміністративного судочинства України такого способу захисту порушеного права) була і відмова Управління у призначенні такого виду пенсії.

При цьому, протиправність відмови позивач пов'язував з тим, що Управління протиправно не зарахувало частину періодів його роботи до вислуги років і до спеціального стажу на посадах прокурора, що мало наслідком висновок про недостатність стажу.

Позивач як в адміністративному позові так і в апеляційній скарзі наполягав на тому, що період його участі в антитерористичній операції підлягає зарахуванню до прокурорського стажу у трикратному розмірі, у чому йому протиправно Управління відмовило з посиланням на те, що таке обчислення можливе виключно під час призначення пенсії за положеннями Закону України Про державну службу .

Проте, судами попередніх інстанцій вказані доводи залишилися поза увагою, що спричинило невстановлення ними обставин, які мають істотне значення для вирішення справи, а саме: встановивши недостатність стажу для призначення пенсії за вислугу років з огляду на зараховані Управлінням періоди роботи, суди не дослідили, який стаж не було враховано Управлінням, на яких підставах та чи узгоджуються такі дії з нормами чинного законодавства.

Враховуючи, що як правильно зазначено судами, підставою для призначення пенсії позивачу за вислугу років згідно ст.86 Закону України Про прокуратуру №1697-VII є наявність у позивача станом на час звернення (з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року) достатнього стажу, обставинами, які мають істотне значення для вирішення цієї справи, є саме встановлення наявності у позивача вислуги років не менше 22 років 6 місяців, у тому числі, стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців, а у разі неврахування Управлінням періодів роботи до такого стажу - підстави такого неврахування.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до частини четвертої наведеної статті, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, зокрема, судами не було встановлено обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та встановлено обставини, які не підтверджені належними і допустимими доказами, у зв'язку з чим справа підлягає направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду слід встановити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, зокрема слід встановити обставини, які стали підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу, з огляду на позицію позивача про протиправність неврахування періодів роботи та служби в Збройних Силах України до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, та позицію відповідача про відсутність підстав для їх врахування. Лише після цього слід вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Управління нарахувати, призначити, та виплачувати пенсію за вислугу років, в якому розмірі та на підставі якого Закону. Судове рішення, на підставі встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову.

Керуючись статтями 345, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Подільського районного суду м. Києва від 15 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у справі №758/13746/16-а скасувати.

Справу №758/13746/16-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Т.О. Анцупова

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду