Ухвала

від 13.07.2017 по справі 758/13746/16-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 758/13746/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Богінкевич С. М. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2017 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 15.05.2017 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся з позовом про визнання неправомірними дії щодо відмови в призначенні пенсії відповідно до Закону України Про прокуратуру за вислугу років. Просив зобов'язати призначити пенсію за вислугу років відповідно до Закону України Про прокуратуру в розмірі 90% суми щомісячного заробітку без обмеження її максимального розміру, з 26.09.2016.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 15.05.2017 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Від апелянта надійшла заява про розгляд апеляційної скарги у його відсутність.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, так як під час вирішення питання щодо призначення пенсії застосуванню підлягає стаття 86 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 №1697-VII, та позивач має недостатній стаж для призначення пенсії.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, перебуваючи на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури №7 м. Києва 26.09.2016 року звернувся до відповідача - Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України Про прокуратуру .

Листом Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві № 24782/04 від 29.09.2016 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, мотивуючи тим, що згідно документів, доданих до заяви від 26.09.2016 щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України Про прокуратуру , загальний страховий стаж позивача для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування складає 20 років, 1 місяць (по 26.09.2016), у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів 14 років, 3 місяці, однак згідно ст.86 Закону України Про прокуратуру прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

Позивачу до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, було зараховано такі періоди роботи: 21.11.1988 - 15.11.1990 - військова служба в Радянській армії; 17.11.1997 - 25.04.2001 - Прокуратура Донецької області на посаді стажиста, виконуючого обов'язки старшого слідчого, старший слідчий та виконуючого обов'язки старшого слідчого прокурора; 06.05.2010 - 13.06.2010 - старший слідчий Марїнської міжрайонної прокуратури; 07.09.2014 по 31.12.2014 - військова служба за призовом під час мобілізації на особливий період; 01.01.2015 - 31.08.2015 - під час військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період не зараховано у зв'язку з несплатою єдиного внеску прокуратурою Донецької області; до стажу роботи на посадах прокурора зараховано такі періоди: 26.04.2001 - 05.05.2010 - старший прокурор, виконуючий обов'язки заступника начальника відділу, начальник відділу, прокурор; 14.06.2010 - 06.09.2014 - старший прокурор, заступник начальника слідчого відділу, заступник прокурора; 02.09.2015 - 16.09.2016- заступник прокурора, прокурор Київської міської прокуратури.

У відповідності до ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру № 1789-XII у редакції, що діяла з 26 липня 2001 року, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

З 01 жовтня 2011 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Закону України Про прокуратуру , яким були внесені зміни до Закону України Про прокуратуру № 1789-XII.

Зокрема, ч. 1 ст. ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру № 1789-XII було викладено у редакції, яка передбачає, що обсяг страхового стажу та стажу роботи на посаді прокурора, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, залежить від дати звернення за призначенням пенсії.

Так, пенсійне забезпечення працівників прокуратури, станом на час звернення позивача за пенсією, регулюється статтею 86 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року №1697-VII.

Відповідно до ч. 1,2 вказаної статті Закону прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

- по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;

- з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;

- з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;

- з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;

- з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;

- з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;

- з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Зазначена норма закону є чинною і неконституційною не визнавалася.

Отже, з наведеного вбачається, що відповідно до положень статті 86 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, який чинний на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії), прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення (з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року) вислуги років не менше 22 роки 6 місяців, у тому числі, стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

Частиною 6 ст. 86 Закону України Про прокуратуру , передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Судом встановлено, що позивач не має спеціального стажу роботи у розмірі 22 роки 6 місяців 7 днів, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури у розмірі 20 років 6 місяців 12 днів, що є необхідним для призначення пенсії за вислугу років останньому.

Крім того, позовні вимоги щодо зобов'язання призначити, нарахувати та виплачувати пенсію за вислугу років у розмірі 90% від місячного (чинного) заробітку з урахуванням розміру виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, за останні 60 календарних місяців такої роботи підряд відповідно до довідки прокуратури м. Києва № 18/552 від 16.09.2016, починаючи з 26 вересня 2016 року (з дня звернення за пенсією) без обмеження розміру пенсії, суд приходить до висновку, не підлягають задоволенню, оскільки вказане було передбачено Законом України Про прокуратуру від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ в редакції, які діяла до липня 2011 року, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, Конституцією України передбачено недопущення звуження змісту та обсягу саме існуючих прав і свобод.

Разом з тим, на час набрання чинності законами України Про внесення змін до Закону України Про прокуратуру та Про прокуратуру № 1697-VII позивач не набув права на пенсію за вислугу років на умовах, визначених ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру № 1789-XII у редакції, що діяла з 26 липня 2001 року.

Як раніше зазначалося, вказана норма передбачала, що умовою призначення пенсії за вислугу років прокурорам і слідчим було наявність стажу роботи не менше 20 років, у тому числі на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.

На час набрання чинності вказаними законами (01 жовтня 2011 року та 15 липня 2015 року) у позивача був відсутній зазначений стаж.

Відтак, у період дії ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру № 1789-XII у редакції від 26 липня 2001 року, позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим при прийнятті законів України Про внесення змін до Закону України Про прокуратуру та Про прокуратуру № 1697-VII не відбулося звуження змісту та обсягу його прав.

Відповідно до ст. 22 Загальної декларації прав людини кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на реалізацію необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав в економічній, соціальній і культурній сферах за допомогою ресурсів кожної держави.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 2 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов'язується в індивідуальному порядку і в порядку міжнародної допомоги та співробітництва, зокрема в економічній і технічній галузях, вжити в максимальних межах наявних ресурсів заходів для того, щоб забезпечити поступово повне здійснення визнаних у цьому Пакті прав усіма належними способами, включаючи, зокрема, вжиття законодавчих заходів.

Тобто, міжнародними договорами, які ратифіковані Україною, передбачено можливість встановлення розмірів соціального забезпечення населення у межах наявних ресурсів держави.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі Ейрі проти Ірландії констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі Кйартан Асмундсон проти Ісландії від 12.10.2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Судом апеляційної інстанції поряд з іншим враховується і правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні Великода проти України від 03.06.2014 року, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

У свою чергу, Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 15.05.2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Постанову Подільського районного суду м. Києва від 15.05.2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 18.07.2017 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.