Постанова

від 26.12.2024 по справі 462/4041/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/4041/23 Головуючий у 1 інстанції: Добош Н.Б.

Провадження № 22-ц/811/2551/24 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Копняк С.М.,

суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретар судового засідання - Марко О.Р.,

з участю з участю представника позивача- адвоката Сащука М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 червня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Ужгородський відділ державної виконавчої служби в Ужгородську районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну розміру аліментів на дитину шляхом їх збільшення,

В С Т А Н О В И В:

у травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів.

Позов мотивований тим, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.06.2011 по справі № 2-3430/11 шлюб між позивачем і відповідачем розірвано та стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 25.03.2011 і до досягнення ними повноліття. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.03.2018 місце проживання одного з синів ОСОБА_4 визначено разом з позивачем та змінено розмір аліментів на 1/4 частки усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.12.2016 і до досягнення ним повноліття. Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 05.10.2020 місце проживання ОСОБА_4 знову визначено з відповідачем та розмір аліментів змінено у розмірі 1/3 частки від заробітної плати (всіх доходів) позивача, але не менше 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку. У позивача наявні обставини, що дають підстави для зменшення розміру аліментів. На даний час старший син ОСОБА_4 досягнув повноліття, та аліменти стягуються на молодшого сина ОСОБА_5 у розмірі 1/6 частини усіх видів доходу позивача. Окрім того, у позивача на утриманні перебувають двоє непрацездатних батьків: мати ОСОБА_6 та батько ОСОБА_7 є пенсіонерами та отримують мінімальну пенсію, а батько є інвалідом третьої групи. Відповідно до медичних висновків, обоє потребують термінового і дороговартісного лікування. Витрати позивача та їх розмір підтверджуються відповідною випискою з банку. Позивач є військовослужбовцем, його середній місячний дохід змінився та становить близько 100 000, 00 грн в місяць. Проте, враховуючи утримання двох непрацездатних батьків, а також добровільну фінансову підтримку синів, аліменти в розмірі 1/6 є надмірним фінансовим навантаженням для позивача. Окрім того, позивач змушений нести додаткові витрати, пов`язані із несенням служби. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто 2833,00 грн. Тому у випадку зменшення розміру аліментів з 1/6 до 1/12 частини від доходу позивача, розмір аліментів на дитину становитиме в середньому 8300,00 грн, що майже в 6 разів перевищує мінімальний гарантований розмір аліментів. На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги.

В жовтні 2023 року ОСОБА_3 звернулась в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Ужгородський відділ державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну розміру аліментів на дитину шляхом їх збільшення.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що на даний час на примусовому виконанні в Ужгородському відділі державної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження щодо стягнення на користь ОСОБА_3 аліментів на дитину ОСОБА_5 у розмірі 1/6 частки від заробітної плати (всіх доходів) ОСОБА_1 . Згідно сформованої відповіді на запит від 13.09.2023 Ужгородського відділу державної виконавчої служби, їй стало відомо, що ОСОБА_1 одержував доходи в четвертому кварталі 2022 року 139 762, 01 грн; у першому кварталі 2023 року 109 329, 57 грн; у другому кварталі 2023 року 440 656, 97 грн. Таким чином, у відповідача ОСОБА_1 матеріальне становище не погіршилось від попередніх періодів, а навпаки покращилось. Сімейне становище у відповідача також не змінилось, останній не знаходиться в статусі опікуна чи піклувальника. У постанові ВС України від 05.02.2014 року у справі №6-143цс13, зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. На підставі викладеного просила збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь позивача на дитину ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частки від його заробітної плати (всіх доходів) до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 червня 2024 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_3 , відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 оскаржили таке в апеляційному порядку, подавши апеляційні скарги.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що на його думку, суд, при ухваленні оскаржуваного рішення допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, окрім того, судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Так, приписи частини першої статті 182 СК України регламентують, в тому числі те, що при визначенні розміру аліментів суд враховує наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина. Маючи на утриманні непрацездатних батьків та повнолітнього сина, яких позивач зобов`язаний утримувати і яких він, власне, і утримує (докази такого утримання надані суду першої інстанції), позивач звернувся до суду із відповідним позов про зменшення розміру аліментів. Стороною позивача не просто декларовано факт утримання батьків, а й надано належні докази, котрі підтверджують постійні витрати на їх утримання у вигляді грошових переказів на рахунок матері позивача.

Крім того, позивач добровільно продовжує брати активну участь у матеріальній підтримці свого старшого сина, котрий досягнув повноліття і навчається в НУ "Львівська політехніка". Звертає увагу суду, що позивач взяв на себе також і оплату вартості його навчання. Витрати позивача та їх розмір, про які йде мова вище, підтверджуються відповідними виписками з банків.

На думку апелянта, зменшення розміру аліментів фактично не відіб`ється на інтересах неповнолітньої дитини, проте дасть змогу позивачу раціональніше розподіляти кошти на всіх членів його сім`ї: непрацездатних батьків, повнолітньою сина, який навчається, та неповнолітнього сина, а також на себе і витрати, пов`язані зі службою. Крім цього, зменшення розміру аліментів не дасть можливості відповідачу в подальшому використовувати аліменти, як засіб психологічного чи фінансового тиску на нього.

Позивач є військовослужбовцем, який постійно приймає безпосередню участь у виконанні бойових завдань Грошове забезпечення військовослужбовця, який виконує бойові завдання, суттєво відрізняється та резонує в порівнянні не тільки із середньою зарплатою у цивільному житті, а й із розміром грошового забезпечення військовослужбовців, котрі на відміну від позивача, не виконують бойових завдань. Проте, збільшення розміру доходів, тягнуть за собою і збільшення витрат, відповідно таку ситуацію не можна вважати покращенням майнового стану позивача.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів задовольнити повністю.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_3 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції зазначає, що таке є незаконним і необґрунтованим у зв`язку з його невідповідністю фактичним обставинам справи та неповним з`ясуванням судом всіх обставин справи, неналежною оцінкою матеріалів справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 червня 2011 року. Від шлюбу сторони мають двох дітей: повнолітній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітній син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На даний час старший син, ОСОБА_4 досягнув повноліття, і як наслідок, в межах виконавчого провадження № 40769323, яке знаходиться на примусовому виконанні в Ужгородському відділі державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, із відповідача/боржника - ОСОБА_1 проводиться стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 на молодшого сина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частки від його заробітної плати (всіх доходів), до досягнення дитиною повноліття, але неменше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

ОСОБА_1 , як мобілізований, проходить військову службу в Збройних Силах України, та із 21 лютого 2023 року рахується по спискам особового складу військової частини НОМЕР_1 , де отримує грошове утримання. Крім того, згідно відомостей податкової служби, ОСОБА_1 , одержував доходи в IV кварталі 2022 року та І і II кварталі 2023 року сумарно 440 656,97 грн.

У цьому зв`язку слід вважати, що матеріальне становище ОСОБА_1 не погіршилось від попередніх періодів по сплаті аліментів, а навпаки поліпшилось, за рахунок підвищення рівня виплати військовослужбовцям грошового забезпечення та додаткової винагороди, згідно наказу Міністерства оборони України за № 260 від 07 червня 2018 року (із врахуванням змін та доповнень), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Сімейне становище у відповідача за зустрічним позовом та позивача за первісним позовом/боржника - ОСОБА_1 також не змінилося, тобто останній не знаходиться в статусі опікуна та/або піклувальника.

Зазначених обставин суд першої інстанції не врахував і тому безпідставно відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Просить рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 червня 2024 року скасувати частково, а саме, в частині зустрічних позовних вимог, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову - збільшення розміру аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , згідно із рішенням Залізничного районного суду м. Львів від 05 жовтня 2020 року, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частки від його заробітної плати (всіх доходів), до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили. Що стосується відмови у задоволенні вимог за первісним позовом, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

02 жовтня 2024 року зареєстровано відзив ОСОБА_1 , підписаний його представником ОСОБА_2 , на апеляційну скаргу ОСОБА_3 . Відзив обґрунтовано законністю рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 та необґрунтованістю доводів її апеляційної скарги. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 червня 2024 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача адвоката Сащука М.М., перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У справі, що переглядається встановлено наступні обставини справи.

Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 05 жовтня 2020 року у справі № 462/1233/20, ухвалено змінити розмір аліментів, що стягуються за рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 березня 2018 року, ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частки від його заробітної плати (всіх доходів), до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 за рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 березня 2018 року.

Як вбачається з свідоцтва про народження ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 і на даний час досяг повноліття.

Згідно постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 20 жовтня 2022 року, винесеної головним державним виконавцем Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) постановлено здійснювати відрахування у розмірі 1/6 частини всіх видів доходу на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 01 жовтня 2022 року і до його повноліття.

З відповіді від 03 серпня 2023 року № 2023, наданої військовою частиною на запит відділу виконавчої служби, вбачається, що ОСОБА_1 переведений на нове місце служби у військову частину м. Костянтинівка, Донецька область.

Згідно відповіді на запит № 174351429 від 13 вересня 2023 року Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до Державної податкової служби у четвертому кварталі 2022 року ОСОБА_1 отримав доходи від податкових агентів у розмірі 95452,40 грн, 29 813, 66 грн, 78, 78 грн, 126, 83 грн, 14495, 00 грн.

У першому кварталі 2023 року ОСОБА_1 отримав доходи від податкових агентів у розмірі 88 953, 08 грн, 20 139, 91 грн, 236, 61 грн.

У другому кварталі 2023 року ОСОБА_1 отримав доходи від податкових агентів у розмірі 382 029, 17 грн, 14 906, 83 грн, 157, 74 грн, 64, 67 грн, 43 720, 97 грн.

Як вбачається з довідки про доходи № 471536741477 ОСОБА_6 , матері ОСОБА_1 , остання отримала пенсію за період з січня 2022 року по квітень 2023 року у розмірі 50 535, 78 грн.

Згідно виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 за період 01 жовтня 2022 року по 18 травня 2023 року, останнім здійснювались оплати на рахунок ОСОБА_4 , ОСОБА_6 .

Як вбачається з виписок з банківського рахунку ОСОБА_4 , останній отримував кошти від ОСОБА_1 .

Статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 12 вищезгаданого закону на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

За змістом статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до вимог частини першої статті 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від доходу.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно частини першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Також аналогічні рекомендації з цих підстав викладені у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

У пункті 23 цієї постанови Пленум Верховний Суд України зазначив, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Сторонами не заперечується, що ОСОБА_5 , проживає разом з матір`ю та знаходиться на її утриманні.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилається на те, що у нього змінився сімейний стан, в нього на утриманні перебувають непрацездатні батьки.

Встановлено, що мати ОСОБА_1 ОСОБА_6 отримала посвідчення пенсіонера 19 вересня 2012 року, а батько ОСОБА_7 отримав пенсійне посвідчення 22 вересня 2016 року, тобто дані обставини існували при постановленні рішення Залізничного районного суду міста Львова від 05 жовтня 2020 року у справі № 462/1233/20. Окрім того, батьки позивача отримують пенсію, тому добровільна допомога непрацездатним батькам не може слугувати підставою для зміни розміру аліментів.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану.

Матеріали справи не містять належних та допустимими доказів погіршення майнового стану позивача, а навпаки встановлено збільшення доходів позивача за останні роки, які передували зверненню до суду з відповідною позовною заявою.

Тому колегія суддів вважає, що розмір аліментів на неповнолітню дитину ОСОБА_5 відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.

На переконання колегії суддів, на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України позивач не довів, а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції, що його матеріальний або сімейний стан змінилися настільки, що унеможливлює виплату ним аліментів визначених рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 05 жовтня 2020 року у справі № 462/1233/20.

Встановивши, що позивач за первісним позовом належними та допустимими доказами не підтвердив підставності позовних вимог про зменшення розміру аліментів, місцевий суд дійшов до вірного висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстпанції про відмову в задоволенні такого, оскільки, як вірно зауважив суд у своєму рішенні, звертаючись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, позивач за зустрічним позовом посилалася на те, що у відповідача за зустрічним позовом суттєво покращився матеріальний стан, натомість сімейний стан не змінився.

Встановленими вищеобставинами справивстановлено збільшеннядоходів ОСОБА_5 у 2023році упорівнянні з2022року.

Однак, у відповідності з рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 05 жовтня 2020 року аліменти на неповнолітню дитину стягуються в частці від заробітку у розмірі 1/6 частки від його заробітної плати (всіх доходів), та відповідно при зростанні доходів ОСОБА_1 пропорційно збільшується і розмір аліментів, які сплачуються на дитину ОСОБА_5 .

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів зміни майнового стану ОСОБА_1 , внаслідок яких може бути збільшено розмір аліментів, які стягуються на неповнолітню дитини.

Частиною другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З урахуванням вищенаведеного, доводи апеляційних скарг є неспроможними, оскільки спростовуються вищенаведеним. Суд першої інстанції належним чином оцінив наявні в матеріалах справи докази, відтак доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданих апеляційних скарг, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 30 грудня 2024 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич