Рішення

від 30.12.2024 по справі 826/4560/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2024 року м. Київ № 826/4560/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадженя за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Київстар»

до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Київстар» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2016 № 0000184201;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2016 № 0000194201;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2016 № 0000204201.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що висновки, викладені відповідачем у акті перевірки за наслідками документальної планової виїзної перевірки позивача, відповідно до змісту яких, ПрАТ «Київстар» занизило грошові зобов`язання з військового збору у зв`язку із невключенням до складу загального місячного оподаткованого доходу працівників позивача послуг у вигляді добровільного довгострокового страхування життя, занизило грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у зв`язку з невключенням до складу загального місячного оподаткованого доходу працівників позивача послуг у вигляду добровільного довгострокового страхування життя, яка, на думку відповідача, є додатковим благом; занизило грошові зобов`язання з плати за землю у зв`язку із неправильним розрахунком нормативної грошової оцінки землі, є необґрунтованими та безпідставними. Так, відповідачем безпідставно було збільшено позивачу грошове зобов`язання з військового збору на підставі норми Податкового кодексу України, яка була нечинною на момент виникнення спірних правовідносин. На переконання позивача, відповідач дійшов хибного висновку, що для визначення грошових зобов`язань з військового збору за серпень-грудень 2014 року позивач мав керуватись підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції останнього від 28.12.2014. Крім того, відповідач дійшов помилкового висновку й щодо надання позивачем своїм працівникам послуг у вигляді страхування життя, а отже, вартість останніх підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, як додаткове благо. Позивач не погоджується із таким висновком відповідача, оскільки позивач не правомочний надавати послуги у сфері страхування, перерахування страхових внесків понад ліміту за довгострокове страхування життя застрахованих осіб - своїх працівників. Зокрема, твердження відповідача у акті перевірки, що позивачем занижено податкові зобов`язання по платі за землю у Шевченківському районі за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, є безпідставними з огляду на те, що позивачем сплачено орендну плату за землю у Шевченківському районі за період 2013-2014 роки у повному обсязі. Так, протягом 2009-2014 років нормативно грошова оцінка визначалася рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 року 343/1877 (із змінами, внесеними рішенням від 25.12.2012 року 3712/8996). Проте, відповідачем не зазначено, коли та на підставі якого рішення органу місцевого самоврядування, яке начебто не враховано позивачем для розрахунку своїх податкових зобов`язань, була змінена відповідна нормативна грошова оцінка земель. Окрім цього, відповідачем збільшено позивачу грошове зобов`язання з орендної плати за землю з порушенням строків давності, встановлених пунктом 102.1 статті 102 ПК України.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2021 позов було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.03.2016 № 0000184201 в частині, а саме, у сумі 1471710,25 грн (в тому числі за податковим зобов`язанням з податку на доходи фізичних осіб на суму 850687,85 грн, за штрафними санкціями на суму 621022,40 грн).

Визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення від 03.03.2016 № 00001942014 на суму 36242,54 грн (в тому числі за податковим зобов`язанням по військовому збору на суму 22397,88 грн., за штрафними санкціями на суму 13844,66 грн).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Київстар» та Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2021 - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.07.2023 касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнили частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 14.05.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі № 826/4560/16 в частині задоволених позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Київстар» скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 14.05.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі № 826/4560/16 залишено без змін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 прийнято адміністративну справу до провадження Київського окружного адміністративного суду, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, призначено підготовче засідання.

Витребувано від позивача докази на підтвердження встановлення сум податку на доходи фізичних осіб, що має бути нарахована та сплачена з сум страхових внесків за договором довгострокового добровільного страхування життя № 26911 від 13 грудня 2007 року сплачених позивачем на користь своїх працівників.

До суду від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого, ПрАТ «Київстар» не було включено до оподатковуваного доходу працівникам додаткове благо у вигляді послуги добровільного довгострокового страхування життя понад ліміту, визначеного у абзаці «в» підпункту 164.2.16 розділу IV Податкового кодексу України. Відповідачем досліджено укладений між ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «Страхова компанія «Уніка Життя» договір страхування, банківські виписки та платіжні доручення щодо страхових платежів на виконання умов цього договору, та встановлено, що відповідно до договору добровільного довгострокового страхування життя від 13.12.2017 №26911, Додатків 1 до договору та платіжних доручень, ПрАТ «Київстар» за свій рахунок перераховано суми страхових внесків за своїх працівників понад ліміту, визначеного в пункті 142.2 статті 142 та підпункту 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Позивачем перераховано страхові внески понад ліміту за довгострокове добровільне страхування життя застрахованих осіб своїх працівників, безоплатно надано послугу у вигляді страхування життя, при цьому не нараховано, не перераховано податок на доходи фізичних осіб. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем порушено вимоги підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 розділу І, пункту 51.1 статті 51 розділу ІІ та підпунктів «а», «б» пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України в частині подання, не в повному обсязі, з недостовірними відомостями податкові звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків (форми №ДФ) за період з 01.01.2013 по 31.12.2014. Але, оскільки позивачем не було включено до загального місячного оподатковуваного доходу послугу у вигляді добровільного довгострокового страхування життя, сплаченого за своїх працівників понад ліміту, Офісом встановлено заниження позивачем також військового збору.

Стороною позивача до суду подано відповідь на відзив, в якій наголошено на безпідставності та необґрунтованості покладених в основу відзиву доводів, через те, що страхові внески не є заробітною платою, тому не є об`єктом оподаткування податком на доходи з фізичних осіб та військового збору; позивач не здійснював на користь працівників жодних виплат за договором довгострокового страхування життя, а податковим агентом у таких правовідносинах є саме страхова компанія, проте у даному випадку, рішення податкового органу призводить до подвійного оподаткування. Крім того, відповідачем не враховано не персоніфікований характер страхових внесків, а також те, що база оподаткування ПДФО відповідачем була визначена неправильно.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження в адміністративній справі та відкладено підготовче засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Київстар» про призначення судової економічної експертизи.

Протокольною ухвалою від 16.04.2024 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті заявлених позовних вимог.

Від сторін до суду надійшли клопотання про здійснення судового розгляду справи № 826/4560/16 в порядку письмового провадження. Враховуючи викладене суд, заслухавши пояснення представника позивача, за наявності вказаних клопотань на місці ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників було проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Київстар» (ЄДРПОУ 21673832) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.0214, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 19.02.2016 № 132/28-10-42-10/21673832.

За висновками акта перевірки, встановлено порушення ПрАТ «Київстар», зокрема:

- (пункт 4) підпункту 14.1.180, підпункту 14.1.222 пункту 14.1 статті 14, пункту 142.1, пункту 142.2 статті 142, підпункту 164.1.1, підпункту 164.1.2 пункту 164.1, пункту «в» підпункту 164.2.16, пункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1, підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168, пункту 17 6.2 статті 176, підпункту 165.1.5 пункту 165.1 статті 165, пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України, а саме до складу загального місячного оподатковуваного доходу не включено послугу у вигляді добровільного довгострокового страхування життя, яку сплачено ПрАТ «Київстар» (код ЄДРПОУ 21560766) за своїх працівників понад ліміту, у результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 850 055,38 грн., в тому числі: в 2013 році 240 125,45 грн. (січень 22 376,89 грн., лютий 21 955,25 грн., березень 21 955,25 грн., квітень 21 911,63 грн., травень 22 870,96 грн., червень 22 441,53 грн., липень 20 191,88 грн., серпень 17 890,95 грн., вересень 17 890,95 грн., жовтень 17 890,95 грн., листопад 17 890,95 грн., грудень 14 858,26 грн.) та в 2014 році 609 929,93 грн. (січень 17 444,73 грн., лютий 17 095,83 грн., березень 23 620,58 грн., квітень 59 071,63 грн., травень 58 983,04 грн., червень 62 267,98 грн., липень 65 611, 80 грн., серпень 52 226,70 грн., вересень 56 876,20 грн., жовтень 57 660,04 грн., листопад 65 809,73 грн., грудень 73 261,67 грн.);

- (пункт 7) підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, Закону України від 31.07.2014 року №1621-VII «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» до складу загального місячного доходу не включено послуги у вигляді добровільного довгострокового страхування життя, яку сплачено ПрАТ «Київстар» (код ЄДРПОУ 21560766) за своїх працівників понад ліміту, у результаті чого встановлено заниження військового збору у сумі 22 397,88 грн.. в тому числі: в 2014 році 22 397,88 грн. (серпень 3824, 84 грн., вересень 4 165,35 грн., жовтень 4 222,75 грн., листопад 4 819,60 грн., грудень 53 65,34 грн.);

- (пункт 13) пункту 271.1. статті 271 пункту 286.2, пункту 286.4 статті 286 Податкового кодексу України ПрАТ «Київстар» занижено податкові зобов`язання по платі за землю у Шевченківському районі за період з 01.01.2019 року по 31.12.2014 року в сумі 696,57 грн., в тому числі за 2013 рік 491,83 грн., за 2014 рік 204,74 грн.

На підставі вказаних висновків акта перевірки контролюючим органом винесені:

- податкове повідомлення-рішення від 03.03.2016 № 0000184201 на суму 1472220,25 грн. (в тому числі за податковим зобов`язанням з податку на доходи фізичних осіб на суму 850687,85 грн., за штрафними санкціями на суму 621532,40 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від 03.03.2016 № 0000194201 на суму 36242,54 грн. (в тому числі за податковим зобов`язанням по військовому збору на суму 22397,88 грн., за штрафними санкціями на суму 13844,66 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від 04.03.2016 № 0000204201 на суму 870,71 грн. (в тому числі за грошовим зобов`язанням за платежем орендна плата за землі державної та комунальної власності на суму 696,57 грн., за штрафними санкціями на суму 174,14 грн.).

Вважаючи вказані вище податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Окреслюючи межі розгляду спору після скасування судових рішень за наслідком касаційного розгляду та направлення справи на новий розгляд, суд зазначає, що перевірці та дослідженню підлягають позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2016 № 0000184201 в частині, а саме, у сумі 1471710,25 грн (в тому числі за податковим зобов`язанням з податку на доходи фізичних осіб на суму 850687,85 грн, за штрафними санкціями на суму 621022,40 грн.) та податкового повідомлення-рішення від 03.03.2016 № 00001942014 на суму 36242,54 грн (в тому числі за податковим зобов`язанням по військовому збору на суму 22397,88 грн, за штрафними санкціями на суму 13844,66 грн).

Перш за все, слід зазначити, що скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд звернув увагу на таке:

-колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що сплачені ПАТ «Київстар» страхові внески за договором № 26911 від 13 грудня 2007 року, які перевищують визначений у підпункті «в» 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України ліміт, є складовими загального місячного (річного) оподатковуваного доходу його працівників. А отже, позивач зобов`язаний був виконати обов`язки податкового агента щодо подачі податкової звітності та сплати податку на доходи фізичних осіб за своїх працівників з розміру страхових внесків, що перевищує величину, визначену підпунктом «в» 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України;

-суди правильно застосували норми права, що регулюють спірні правовідносини та встановили, що ПАТ «Київстар» перераховано страхові внески за довгострокове добровільне страхування життя застрахованих осіб - своїх працівників понад ліміт, встановлений законодавством, при цьому, податок на доходи фізичних осіб не нараховано та не перераховано до бюджету;

-при цьому, суди з посиланням на відсутність в акті перевірки та додатках до нього інформації, необхідної для розрахунку (перевірки правильності розрахунку) суми податку на доходи фізичних осіб, що не були сплачені ПАТ «Київстар» за своїх працівників, а саме інформації про розмір нарахованої заробітної плати кожному працівнику за кожен з місяців, у яких товариство сплачувало страхові платежі (страхові внески), дійшли висновку про неможливість встановлення бази для нарахування податку на доходи фізичних осіб, яка б відповідала вимогам підпункту «в» 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та на підставі цього задовольнили вимоги товариства щодо скасування податкових повідомлень-рішень, якими було визначено грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військовий збір;

-таким чином, констатувавши наявність у товариства обов`язку податкового агента щодо нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за своїх працівників з розміру страхових внесків за договором довгострокового страхування життя, суди фактично звільнили позивача від сплати такого податку на доходи фізичних осіб, що є неприпустимим;

-контролюючим органом був проведений розрахунок суми податку на доходи фізичних осіб, який підлягав нарахуванню та сплаті позивачем, зокрема, такі суми наведено в додатках до акту № 3.5.1.2 та № 3.5.1.3 в розрізі кожного працівника, зазначені додатки наявні в матеріалах справи. При цьому позивач, не погоджуючись з відповідними розрахунками донарахованих сум податку, жодного спростування такого розрахунку щодо суми податку в цілому чи по окремих працівниках не навів та відповідних доказів не надав, хоча товариство в повному обсязі володіє інформацією щодо розміру нарахованої заробітної плати кожному працівнику за кожен з місяць;

-суди попередніх інстанцій не встановили дійсних фактичних обставин справи, оскільки фактично відхилили та не надали належної оцінки доказам наданим відповідачем, за обставин коли позивачем не було подано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на спростування доказів наданих відповідачем, внаслідок чого суд усунувся від встановлення суми податку на доходи фізичних осіб, яка підлягала нарахуванню та сплаті товариством, з сум страхових внесків сплачених позивачем за договором довгострокового добровільного страхування життя № 26911 від 13 грудня 2007 року на користь своїх працівників, за наявності його висновку щодо наявності у товариства обов`язку податкового агента щодо нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за своїх працівників з розміру страхових внесків за договором довгострокового страхування життя;

-відносно посилань контролюючого органу на те, що страхові внески, сплачені позивачем в інтересах своїх працівників за договором страхування є додатковим благом, то суд апеляційної інстанції в цій частині правильно наголосив, що дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо, є самостійною складовою загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що передбачена підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Зазначена норма права також визначає у чому саме може полягати додаткове благо як об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб;

-при цьому, фактично, встановлене контролюючим органом порушення відповідає диспозиції саме підпункту «в» 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. У зв`язку з цим, доводи щодо наявності чи відсутності підстав для визнання страхових внесків, що сплачувалися позивачем у зв`язку з довгостроковим страхуванням життя своїх працівників, додатковим благом є необґрунтованими і не пов`язані з предметом доказування в цій справі;

-під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вказане та встановити суму податку на доходи фізичних осіб, що має бути нарахована та сплачена з сум страхових внесків за договором довгострокового добровільного страхування життя № 26911 від 13 грудня 2007 року сплачених позивачем на користь своїх працівників.

При вирішенні спору, з урахуванням висновків Верховного Суду у даній справі, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Подактовий кодекс України (далі - ПК України, у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Висновки контролюючого органу про порушення вимог законодавства, зокрема в частині заниження податку на доходи фізичних осіб та військового збору, обґрунтовані тим, що ПАТ «Київстар» у період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року сплачувало страхові внески за договором довгострокового страхування життя № 26911 від 13 грудня 2007 року за своїх працівників у розмірах, що перевищують встановлений підпунктом «в» 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України ліміт, однак не виконало обов`язків податкового агента в частині декларування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Відповідач вказує, що страхові внески були сплачені позивачем в інтересах своїх працівників на безоплатній основі, а тому є додатковим благом.

На підставі акта перевірки, контролюючим органом прийнято оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення.

Судом досліджено, що між ПАТ «Київстар» та ЗАТ «Страхова компанія «Уніка Життя» укладено договір довгострокового страхування життя № 26911 від 13 грудня 2007 року (далі - договір № 26911 від 13 грудня 2007 року).

Відповідно до розділу 2, предметом вказаного договору є страхування життя осіб, які є працівниками Страхувальника (ПрАТ «Київстар») і перебувають з ним у трудових відносинах за основним місцем роботи. Сплата Страхувальником добровільних страхових внесків на користь Застрахованих осіб (працівників ПрАТ «Київстар») здійснюється ним за його власний рахунок.

Страховик бере на себе зобов`язання здійснювати страхові виплати Застрахованим особам або Вигодонабувачам, відповідно до умов Правил та Програми страхування, у разі настання Страхових випадків, визначених п. 5.2. цього Договору, а Страхувальник зобов`язується сплачувати страхові внески у визначені строки та виконувати інші умови Договору.

Страховими випадками, згідно п. 5.2 договору № 26911 від 13 грудня 2007 року, із врахуванням обмежень та виключень, визначених Правилами та Програмою страхування, є: смерть Застрахованої особи (з будь-якої причини, в тому числі при нещасному випадку) протягом строку дії Договору, та дожиття Застрахованої особи до закінчення строку дії Договору, вказаного відносно неї у Додатку 1 до цього Договору.

Особливості визначення Вигодонабувачів визначені в розділі 4 договору № 26911 від 13 грудня 2007 року, згідно з яким у разі настання Страхового випадку, визначеного пунктом 5.2.1. Договору, страхова виплата здійснюється Вигодонабувачу(ам) відповідної Застрахованої особи, якщо його(їх) призначено Страхувальником за згодою Застрахованої особи. Також страхова виплата здійснюється Вигодонабувачу(ам) відповідної Застрахованої особи, якщо його(їх) призначено Страхувальником за згодою Застрахованої особи у разі настання Страхового випадку, визначного пунктом 5.2.2., якщо на дату здійснення такої виплати, Застрахована особа померла. Прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження та адреса Вигодонабувача(їв) вказуються кожною Застрахованою особою у відповідній Заяві на страхування. Якщо Вигодонабувач на момент здійснення страхової виплати помер, або якщо він з будь-яких причин не визначений Застрахованою особою, страхові виплати здійснюються спадкоємцям Застрахованої особи, відповідно до чинного законодавства України. Страхові виплати можуть бути отримані безпосередньо особою, яка відповідно до Договору має право на її отримання або за належним чином засвідченим дорученням іншою особою.

Відповідно до п. 7.1 договору № 26911 від 13 грудня 2007 року, страхові виплати здійснюються Страховиком при настанні Страхового випадку у відповідності до Правил та Програми страхування протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів з дня прийняття рішення про її здійснення. Страховик має право відмовитись здійснити Страхову виплату з причин, передбачених у статті 3 та статті 11 Правил.

За п. 11.12 Правил добровільного страхування життя (нова редакція, зареєстрована 16 лютого 2007 року), які є додатком № 2 до договору № 26911 від 13 грудня 2007 року, передбачено, що страхова виплата здійснюється Страховиком після виконання всіх умов, зазначених у цьому розділі Правил, у готівковій формі або шляхом перерахування на банківський рахунок, вказаний особою, яка має право на отримання Страхової виплати, за вирахуванням сум заборгованості за Страховими преміями за поточний Страховий період. Особа, яка має право на отримання Страхової виплати, сама несе ризики та витрати, пов`язані з отриманням Страхової виплати.

Згідно з п. 9.1 договору № 26911 від 13 грудня 2007 року, строк його дії визначається у Додатку 1, але складає не менш ніж 10 (десять) років (при цьому, якщо до групи Застрахованих осіб під часу строку дії Договору буде додано нових осіб, то по відношенню до таких осіб строк дії Договору починає рахуватися з дати включення особи до групи Застрахованих осіб, внесення відповідних змін до Додатку 1 і сплати відповідного Страхового внеску).

Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України, платниками податку (на доходи фізичних осіб) є, зокрема, податковий агент.

Податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

За змістом підпункту 164.1 пункту 164 ПК України, базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до положень підпунктів 164.1.1, 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Структура загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначена у пункті 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту «в» 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), внесків на пенсійні вклади, внесків до фонду банківського управління, сплачена будь-якою особою резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума не перевищує 15 відсотків нарахованої цим роботодавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який вноситься страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) або сплачується пенсійний внесок, внесків до фондів банківського управління, але не більш як п`яти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, у розрахунку за місяць за сукупністю таких внесків.

Ознаки договору довгострокового страхування життя визначені в підпунктом 14.1.52 пункту 14.1 статті 14 ПК України, за яким довгострокового страхування життя - це договір страхування життя строком на п`ять і більше років, який передбачає страхову виплату одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших п`яти років його дії, крім тих, що здійснюються у разі настання страхових випадків, пов`язаних із смертю чи хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, що призвело до встановлення застрахованій особі інвалідності I або II групи чи встановлення інвалідності особі, яка не досягла вісімнадцятирічного віку. При цьому платник податку роботодавець не може бути вигодонабувачем за такими договорами страхування життя.

З наведеного слідує, що суми, які сплачуються роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя, якщо така сума перевищує 15 відсотків нарахованої цим роботодавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який вноситься страховий платіж (страховий внесок, страхова премія), але не більш як п`яти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, у розрахунку за місяць за сукупністю таких внесків, мають бути включені до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Умови договору довгострокового страхування життя № 26911 від 13 грудня 2007 року, вказують на те, що він є договором довгострокового страхування життя у розумінні приписів підпункту 14.1.52 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, зокрема, укладений більше як на п`ять років; передбачає страхову виплату одноразово, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування; договір не передбачає часткових виплат протягом перших п`яти років його дії, крім тих, що здійснюються у разі настання страхових випадків, пов`язаних із смертю; роботодавець не визначений, як вигодонабувач за таким договором страхування життя.

Згідно акта перевірки, останній містить відомості про загальну суму заниження податку на доходи фізичних осіб та суму несплаченого податку за кожен місяць окремо, додатково, акт перевірки містить посилання на те, що розрахунок податкового зобов`язання відображається в окремих додатках до акта № 3.5.1.2 та № 3.5.1.3.

У свою чергу, як звернув увагу суд касаційної інстанції у постанові від 20.07.2023 в даній справі, додатки до акту № 3.5.1.2 (Розрахунок правильності обчислення податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік) та № 3.5.1.3 (Розрахунок правильності обчислення податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік) містять такі відомості: індивідуальний податковий номер і прізвище, ім`я, по-батькові працівників, загальний розмір страхової суми, розмір щомісячного страхового внеску в доларах США та гривнях, страхові внески понад ліміт відповідно до підпункту «в» 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 ПК України, страхові внески з урахуванням пункту 164.5 статті 164 ПК України, не утриману суму податку на доходи фізичних осіб.

Також, Верховний Суд наголосив і на тому, що для перевірки правильності розрахунку суми податку на доходи фізичних осіб, несплаченого ПАТ «Київстар» за своїх працівників, необхідно мати інформацію щодо розміру нарахованої заробітної плати кожному працівнику за кожен з місяців, у яких роботодавець сплачував страховий платіж (страховий внесок).

Слід звернути увагу на те, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 було витребувано від позивача докази на підтвердження встановлення сум податку на доходи фізичних осіб, що має бути нарахована та сплачена з сум страхових внесків за договором довгострокового добровільного страхування життя № 26911 від 13 грудня 2007 року сплачених позивачем на користь своїх працівників, однак, сторона позивача не виконала вимоги ухвали суду у цій частині, надавши 11.12.2023 до суду додаткові пояснення, в яких зазначено про те, що обставини правомірності нарахування сум ПДФО за оскаржуваним податковим повідмоленням-рішенням мають доводитись саме відповідачем у силу норм ч. 2 ст. 77 КАС України.

Однак, суд наголошує на тому, що, дійсно приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, проте за ч. 1 цієї ж статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У даному випадку, обов`язком відповідача, як суб`єкта владних повноважень, є доведення правомірності нарахування за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу відповідних грошових зобов`язань, при цьому, контролюючим органом був проведений розрахунок суми податку на доходи фізичних осіб, який підлягав нарахуванню та сплаті позивачем, зокрема такі суми наведено в додатках до акту № 3.5.1.2 та № 3.5.1.3 в розрізі кожного працівника, які наявні в матеріалах справи.

При цьому, позивач, не погоджуючись з відповідними розрахунками донарахованих сум податку, належного та достатнього спростування такого розрахунку щодо суми податку в цілому чи по окремих працівниках не навів та відповідних доказів не надав, хоча товариство в повному обсязі володіє інформацією щодо розміру нарахованої заробітної плати кожному працівнику за кожен місяць, тобто, позивач не довів обставин, на які посилається, як на підставу для скасування оскаржуваних рішень.

Суд вважає, що за відсутності обґрунтованих заперечень правильності розрахунку донарахованого грошового зобов`язання з ПДФО, розрахунок, здійснений контролюючим органом та наведений у додатках до акта перевірки, має прийматися до уваги, в якості належного, позаяк, вирішення питань, що належать до компетенції органу державного фінансового/податкового контролю, є його дискреційними повноваженнями.

Щодо посилань позивача на те, що позивач не є податковим агентом, оскільки при виплаті страхового відшкодування податок сплачується податковим агентом, яким є саме страхова компанія, а умовами договору не встановлено можливості виплати позивачем будь-яких доходів своїм працівникам за цим договором, суд зазначає, що судом касаційної інстанції було встановлено та констатовано, що є правильним висновок судів попередніх інстанцій, що сплачені ПАТ «Київстар» страхові внески за договором № 26911 від 13 грудня 2007 року, які перевищують визначений у підпункті «в» 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 ПК України ліміт, є складовими загального місячного (річного) оподатковуваного доходу його працівників, а отже, позивач зобов`язаний був виконати обов`язки податкового агента щодо подачі податкової звітності та сплати податку на доходи фізичних осіб за своїх працівників з розміру страхових внесків, що перевищує величину, визначену підпунктом «в» 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Тобто, суди правильно застосували норми права, що регулюють спірні правовідносини та встановили, що позивачем перераховано страхові внески за довгострокове добровільне страхування життя застрахованих осіб - своїх працівників понад ліміт, встановлений законодавством, при цьому, податок на доходи фізичних осіб не нараховано та не перераховано до бюджету. Тож, під час нового розгляду справи, вказані висновки суду касаційної інстанції переоцінці не підлягають.

У частині посилання позивача на наявну правову позицію у подібних правовідносинах, викладену у постанові Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 826/3455/16 (сплата страхових платежів не входить до структури заробітної плати та не є додатковим благом таких працівників), суд зазначає, що в силу норм ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, однак, у даному випадку, суд має враховувати висновки Верховного Суду, здійснені саме у цій справі, яку згідно норм ст. 353 КАС України, було направлено на новий розгляд.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Таким чином, сплачені ПрАТ «Київстар» страхові внески за договором № 26911 від 13 грудня 2007 року, які перевищують визначений у п. «в» п. п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 ПК України, максимальний розмір, є складовими загального місячного (річного) оподатковуваного доходу його працівників, з огляду на що, позивач зобов`язаний був виконати обов`язки податкового агента щодо подачі податкової звітності та сплати податку на доходи фізичних осіб за своїх працівників у разі, якщо розмір страхової виплати перевищує встановлену податковим законодавством величину.

Відомостей про розмір нарахованої заробітної плати кожному працівнику за кожен з місяців, у яких ПрАТ «Київстар» сплачувало страхові платежі (страхові внески, страхові премії), та обґрунтованих заперечень розрахунку контролюючого органу, позивачем не було надано, хоча судом вживались відповідні заходи для їх витребування.

За наслідком розгляду даного спору, в частині правомірності нарахування податку на доходи фізичних осіб, направленій на новий розгляд, суд дійшов висновку, що висновки акта перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, з огляду на що, визнанню протиправними та скасуванню не підлягає.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 03 березня 2016 року № 0000194201, суд звертає увагу на те, що зміст виявленого правопорушення полягає у тому, що ПрАТ «Київстар» у період з 01 серпня по 31 грудня 2014 року, не сплатило військовий збір у розмірі 22397 грн 88 коп.

Так, базою для нарахування військового збору в зазначеному розмірі, згідно з актом перевірки, була вартість додаткового блага у вигляді послуги добровільного довгострокового страхування життя понад ліміт, визначений в п. «в» п. п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Водночас, згідно з пп. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, в редакції від 03 серпня 2014 року тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюється військовий збір.

Відповідно доп. п. 1.1, 1.2 пп. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у редакції, що діяла в період з серпня по грудень 2014 року, платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин, об`єкт оподаткування військовим збором визначався за окремими правилами, що є відмінними від правил визначення об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Лише з 01 січня 2015 року набули чинності зміни до пп. 1.2 пп. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, згідно з якими, об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Згідно з актом перевірки, базою для нарахування військового збору вартість додаткового блага у вигляді послуги добровільного довгострокового страхування життя.

Разом з тим, п. п. 1.2 пп. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, на час виникнення спірних правовідносин, не відносив дохід у формі додаткового блага до об`єктів оподаткування військовим збором.

Доводів про те, що додаткове благо одночасно є однією з форм доходів, що зазначені в пп. 1.2 пп. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, акт перевірки не містить.

Відносно посилань контролюючого органу на те, що страхові внески, сплачені позивачем в інтересах своїх працівників за договором страхування, є додатковим благом, то дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо, є самостійною складовою загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

При цьому, фактично встановлене контролюючим органом порушення відповідає диспозиції саме підпункту «в» 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. У зв`язку з цим, доводи щодо наявності чи відсутності підстав для визнання страхових внесків, що сплачувалися позивачем у зв`язку з довгостроковим страхуванням життя своїх працівників, додатковим благом є необґрунтованими.

Тож, при визначенні податкового зобов`язання з військового збору позивачу за серпень-грудень 2014 року, відповідач помилково керувався нормою закону, яка була нечинна на момент спірних правовідносин, а позивач правомірно визначив свої зобов`язання з військового збору за вказаних період, тому, податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2016 року № 0000194201 є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, за наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу, згідно з нормами ч. 1 ст. 139 КАС України, пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2016 № 0000194201.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Приватного акціонерного товариства «Київстар» судовий збір у розмірі 1378 грн (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.