Постанова

від 13.11.2024 по справі 758/13253/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 758/13253/16-ц

головуючий у суді І інстанції Супрун Г.Б.

провадження № 22-ц/824/3004/2024

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Мостової Г.І.,

суддів Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання: Лазоренко Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розпискою, суми інфляційних витрат, трьох відсотків річних від простроченої суми зобов`язання та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив суд:

стягнути з відповідача заборгованість за договорами позики за розпискою від 12 лютого 2016 року та 02 березня 2016 року у розмірі 83 000 грн, на підставі статті 625 ЦК України інфляційні втрати за період з травня 2016 року по вересень 2016 року у розмірі 1 071 грн 95 коп., 3% річних від простроченої суми за період з 16 квітня 2016 року по 25 жовтня 2016 року у розмірі 1 330 грн 27 коп., відшкодування моральної шкоди у розмірі 8 000 грн.

Позов мотивовано тим, що 12 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 у безоплатне строкове користування 23 000 грн шляхом перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк».

На підтвердження укладення договору від 12 лютого 2016 року ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 розписку від 12 лютого 2016 року про отримання грошових коштів у сумі 23 000 грн, якою зобов`язувалася повернути суму позики до 15 квітня 2016 року. Станом на день подання позовної заяви до суду ОСОБА_1 грошові кошти позикодавцю не повернула.

02 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено інший договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 у безоплатне строкове користування 60 000 грн шляхом перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ КБ «ПриватБанк», на підтвердження чого ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 розписку від 02 березня 2016 року про отримання грошових коштів у розмірі 60 000 грн.

Указану суму позики за договором позики від 02 березня 2016 року ОСОБА_1 зобов`язалась повернути до 15 квітня 2016 року, однак у визначений строк відповідачем грошові кошти повернуті не були.

У зв`язку з цим у позивача виникло право вимагати виплати суми боргу за вищевказаними договорами позики, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Загальна сума боргу за договорами позики від 12 лютого 2016 року та 02 березня 2016 року становить 83 000 грн.

Три проценти річних за цим позовом становлять (у розрахунку з 16 квітня 2016 року по 25 жовтня 2016 року): 83 000 х 3 % 365 х 195 = 1 330 грн 27 коп.

За даними Державного комітету статистики України за період розрахунку встановлювалися наступні індекси інфляції: травень місяць 2016 року - 100,1%: червень 2016 року - 99,8 %: липень 2016 року - 99,9 %: серпень 2016 року - 99,7 %: вересень 2016 року - 101,8 %. Інфляційні витрати за травень-вересень 2016 року становлять 1 071 грн 95 коп.

Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за розписками від 12 лютого 2016 року та 02 березня 2016 року у розмірі 83 000 грн, інфляційні витрати за період з травня 2016 року по вересень 2016 року включно у розмірі 1 071 грн 95 коп., трьох відсотків річних від простроченої суми за період з 16 квітня 2016 року по 25 жовтня 2016 року у розмірі 1330 грн 27 коп.

Рішення мотивовано тим, що за договорами позики по розписці від 12 лютого 2016 року та 02 березня 2016 року ОСОБА_1 не пізніше 15 квітня 2016 року зобов`язувалась повернути позивачу позику у розмірі 23 000 грн та 60 000 грн, на загальну суму 83 000 грн.

Враховуючи викладене, а також ті обставини, що позика не повернута, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та підлягають задоволенню в цій частині.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача суми нарахованих 3% річних від простроченої суми та інфляційних втрат обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено, оскільки між сторонами склалися договірні відносини, а договором, не передбачена можливість відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення не врахував того, що відповідач не була належним чином повідомлена про місце, дату та час судових засідань у справі, оскільки повістки повернулися до суду «за закінченням терміну зберігання».

У зв`язку з цим відповідач була позбавлена можливості подати відзив на позовну заяву та викласти свої заперечення проти вимог позивача. Фактичні обставини, встановлені в оскаржуваному заочному рішенні від 15 травня 2017 року, не відповідають дійсності. Жодних договорів між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ані 12 лютого 2016 року, ані 02 березня 2016 року не було укладено.

Відповідач не була присутня при складанні указаних розписок, власноруч не проставляла свій підпис на жодній розписці, тобто такі є підробленими. Для підтвердження факту підроблення указаних розписок відповідачем разом з апеляційною скаргою подано клопотання про призначення судової експертизи.

Вказаний у поданих ОСОБА_2 розписках начебто «свідок» ОСОБА_3 у наданих ним поясненнях роз`яснив, що він також не був присутній при написанні зазначених розписок, не підписував їх і взагалі не знав про їх наявність. Для встановлення істини у справі відповідачем подано заяву про виклик цього свідка.

Грошові кошти, які були переведені на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 (у сумі 83 000 грн) є оплатою за договором на правове абонентське обслуговування № 08/01/15 від 08 січня 2015 року, який був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Сучасний світ будівництва» в особі директора ОСОБА_3 Зазначені кошти частково були перераховані ОСОБА_1 на підставі укладеного договору після виконання останньою взятих на себе зобов`язань за договором.

Указані обставини також підтверджується поясненнями ОСОБА_3 , який вказав, що такий договір дійсно укладався і відповідно до його умов ТОВ «Сучасний світ будівництва» заборгувало ОСОБА_1 за вказаним договором грошові кошти у сумі 83 000 грн.

02 лютого 2016 року у ТОВ «Сучасний світ будівництва» було змінено керівника із ОСОБА_3 на ОСОБА_4 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру. Тому ОСОБА_5 , як керівник на той час ТОВ «Сучасний світ будівництва», перерахував ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 83 000 грн за договором на правове абонентське обслуговування № 08/01/15 від 08 січня 2015 року. Таким чином, грошові кошти у розмірі 83 000 грн були перераховані ОСОБА_1 на її особистий рахунок не за розписками, а за вказаним договором на правове абонентське обслуговування.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, де заперечив проти її задоволення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

А також, позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи, призначений 23 листопада 2022 року на 10-30, щонайменше до закінчення воєнного стану чи/або його скасування у встановленому законодавством порядку на всій території України або на території міста Києва.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 заявила клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року у цій справі призначено судову почеркознавчу експертизу.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача та відповідач підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.

Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (№ 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що під правом на публічний розгляд, передбаченим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і оновоположних свобод, мається на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.

За результатом перевірки доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона не була належним чином повідомлена про дату, місце та час судових засідань, апеляційним судом встановлено, що судові повістки про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, направлені на адресу ОСОБА_1 повертались з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 27-28, 33-34, 38-39 т. 1).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18) викладено висновок про те, що «приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи.

Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16 (провадження № 61-4668св18), повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Враховуючи викладене, оскільки доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, розглянувши справу за відсутності відповідача ОСОБА_1 , є обґрунтованими, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення, під час ухвалення якого, колегія апеляційного суду вирішуватиме такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як вбачається в матеріалах справи наявна розписка від 12 лютого 2016 року, відповідно до якої ОСОБА_2 надає ОСОБА_1 грошові кошти в тимчасове безоплатне користування у розмірі 23 000 грн шляхом перерахування на картковий рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк». ОСОБА_1 зобов`язується повернути надані кошти до 15 квітня 2016 року (а.с. 6 т.1).

Також, в матеріалах справи наявна розписка від 02 березня 2016 року, відповідно до якої ОСОБА_2 надає ОСОБА_1 грошові кошти в тимчасове безоплатне користування у розмірі 60 000 грн шляхом перерахування на картковий рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк». ОСОБА_1 зобов`язується повернути надані кошти до 15 квітня 2016 року (а.с. 7 т.1).

Оригінали вказаних розписок оглядалися в судовому засіданні суду першої інстанції.

З довідки ПАТ КБ «Приватбанк» №2017031513203021 від 15 березня 2017 року вбачається, що 12 лютого 2016 року позивачем було здійснено перерахування грошових коштів у сумі 20 000 грн на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , також 26 лютого 2016 року перераховано грошові кошти у сумі 3 000 грн на рахунок № НОМЕР_3 . Крім того, 02 березня 2016 року позивачем здійснено перерахування коштів у сумі 60 000 грн на рахунок № НОМЕР_2 , належний відповідачу (а.с. 40 т. 1).

Дублікатами квитанцій ПАТ КБ «Приватбанк» підтверджується здійснення переказу вказаних грошових коштів у вказані дати, всього на суму 83 000 грн. Призначення платежу в квитанціях зазначено як: перевід на карту ПриватБанку (а.с. 41-43 т. 1).

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона -позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документами, якими підтверджується як укладення договору, його умови, а також засвідчують отримання від кредитора певної грошової суми або речей (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року №6-63цс13).

Разом з тим, звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач, яка не була належним чином повідомлена про місце, дату та час судових засідань у суді першої інстанції, заперечувала проти факту укладення вказаних розписок, вказувала, що не була присутня при складанні указаних розписок, власноруч не проставляла свій підпис на жодній розписці, тобто такі є підробленими, грошові кошти, які були переведені на картковий рахунок відповідача є оплатою за договором на правове абонентське обслуговування № 08/01/15 від 08 січня 2015 року, який був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Сучасний світ будівництва».

Для встановлення факту підроблення указаних розписок відповідачем разом з апеляційною скаргою подано клопотання про призначення судової експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року у цій справі призначено судову почеркознавчу експертизу.

На вирішення судової експертизи поставлено наступні питання:

Чи виконано підпис у розписці від 12 лютого 2016 року особисто ОСОБА_1 , чи іншою особою?

Чи виконано підпис у розписці від 02 березня 2016 року особисто ОСОБА_1 , чи іншою особою?

Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6).

Витребувано у позивача ОСОБА_2 оригінали розписок від 12 лютого 2016 року та від 02 березня 2016 року та зобов`язано надати їх до суду до 10 грудня 2022 року.

Роз`яснено сторонам наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені статтею 109 ЦПК України.

16 березня 2023 року від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів:

оригіналів досліджуваних документів - розписки від 12 лютого 2016 року та розписки від 02 березня 2016 року;

вільних зразків підпису та почерку ОСОБА_1 , які можуть міститися в оригіналах різнохарактерних документів за 2015-2017 року (не менше ніж на 15 документах) (а.с.1-3 т. 2).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року у цій справі призначено судову почеркознавчу експертизу.

На вирішення судової експертизи поставлено наступні питання:

Чи виконано підпис у розписці від 12 лютого 2016 року особисто ОСОБА_1 , чи іншою особою?

Чи виконано підпис у розписці від 02 березня 2016 року особисто ОСОБА_1 , чи іншою особою?

Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6).

Повідомлено експерту про неможливість надання для проведення експертного дослідження оригіналів розписок від 12 лютого 2016 року та від 02 березня 2016 року та додаткових вільних зразків підпису та почерку ОСОБА_1 у зв`язку із ненаданням таких документів сторонами до суду.

Роз`яснено сторонам наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені статтею 109 ЦПК України (а.с. 81-85 т. 2).

15 серпня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли матеріали цивільної справи з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Відповідно до супровідного листа Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повідомив апеляційний суд про те, що у зв`язку з тим, що ухвалою апеляційного суду від 05 червня 2024 року експерта повідомлено про неможливість надання оригіналів розписок від 12 лютого 2016 року та від 02 березня 2016 року, дана обставина виключає можливість проведення судової почеркознавчої експертизи за постановленою ухвалою.

Підсумовуючи все вище встановлене, апеляційний враховує, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року про призначення судової почеркознавчої експертизи, якою було витребувано оригінали вказаних розписок та роз`яснено сторонам наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені статтею 109 ЦПК України, була направлена позивачу на його актуальну електронну адресу (а.с. 185, 224, 225 т. 1).

Представник позивача - адвокат Богун В.М. 19 грудня 2022 року, тобто після постановлення ухвали Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року, ознайомився з матеріалами справи (а.с. 227, 228 т. 1).

Листом Київського апеляційного суду від 17 березня 2024 року повідомлено позивачу ОСОБА_2 про необхідність термінового виконання ухвали Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року в частині надання витребуваних доказів - оригіналів розписок від 12 лютого 2016 року та від 02 березня 2016 року (а.с. 6,9 т. 2).

У відповідь на лист Київського апеляційного суду позивач ОСОБА_2 своїм листом від 03 квітня 2024 року повідомив Київський апеляційний суд про те, що, беручі до уваги збройну агресію російської федерації на території України, що обумовило неодноразову зміну місця проживання задля забезпечення власної безпеки та безпеки моєї родини - надання указаних оригіналів розписок не уявляється можливим (а.с. 10-12 т. 2).

Апеляційний суд звертає увагу на те, що позивач не посилається на знищення вказаних розписок або їх втрату у зв`язку з наведеними ним обставинами, отже вони наявні у позивача, але він їх не надав на вимогу апеляційного суду.

Відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, апеляційний суд, встановивши, що причиною не проведення судової почеркознавчої експертизи стало не надання позивачем оригіналів розписок від 12 лютого 2016 року та від 02 березня 2016 року, без яких провести судову почеркознавчу експертизу не можливо, та позивач ухилився від подання експертам оригіналів вказаних розписок, відповідно до статті 109 ЦПК України визнає факт, для з`ясування якого експертиза була призначена - а саме, що відповідач не підписувала розписки від 12 лютого 2016 року та від 02 березня 2016 року.

На підтвердження факту відсутності між учасниками справи правовідносин позики свідчить також те, що в призначенні платежу у дублікатах квитанцій ПАТ КБ «Приватбанк» зазначено «перевід на карту ПАТ КБ «Приватбанк»» та відсутні посилання на вказані розписки або надання грошових коштів у позику як призначення платежу.

З огляду на те, що відповідач не підписувала розписки від 12 лютого 2016 року та від 02 березня 2016 року про отримання грошових коштів у розмірі 83 000 грн в тимчасове безоплатне користування, у неї не виникло обов`язку щодо їх повернення до 15 квітня 2016 року.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не надано доказів укладення з відповідачем договорів позики від 12 лютого 2016 року та від 02 березня 2016 року, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за позикою, інфляційних витрат та трьох відсотків річних - відсутні. Відсутні також підстави для стягнення моральної шкоди.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що між учасниками справи існують інші правовідносини ніж правовідносини за договором позики, то апеляційний суд враховує таке.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

З огляду на встановлення апеляційним судом факту не укладення позивачем з відповідачем договорів позики, відсутні підстави надавати оцінку цим доводам.

Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити, заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволення позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 367 грн 66 коп.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 травня 2017 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розпискою, суми інфляційних витрат, трьох відсотків річних від простроченої суми зобов`язання та відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 367 грн 66 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 30 грудня 2024 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська