Постанова

від 31.12.2024 по справі 1-2/11

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 1-2/11

(1/199/4/24)

ПОСТАНОВА

іменем України

31 грудня 2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Ташкент Республіка Узбекистан, росіянина, освіта повна середня, не одруженого, працюючого гірником на шахті «Білозерська», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 17 ч. 3 ст. 140 КК України, ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року),

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального висновку, затвердженого Добропільським міжрайонним прокурором Донецької області 15.03.1996, підсудному ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення в наступному:

1) 15.11.1996, більш точного часу встановити не виявилось можливим, ОСОБА_4 , перебуваючи в місті Добропілля Покровського району Донецької області, дав згоду на пропозицію свого знайомого ОСОБА_5 вчинити крадіжку з квартири ОСОБА_6 , який є організатором зазначеного злочину, та вступив із ОСОБА_5 у злочинну змову.

Потім 18.11.1995 близько 19:00 години ОСОБА_4 , перебуваючи в місті Добропілля Донецької області, за попередньою змовою з ОСОБА_5 , з корисливих мотивів, з метою здійснення крадіжки відеомагнітофона «Самсунг» вартістю 56000000 карбованців, відеоплеєра «Голдстар» вартістю 45000000 карбованців, музичного центра «Єнікс» вартістю 27000000 карбованців, на загальну суму 128000000 карбованців, які знаходились в квартирі ОСОБА_6 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що спричинило би значну матеріальну шкоду потерпілому, прийшли до будинку АДРЕСА_3 та виявивши, що у квартирі АДРЕСА_4 горить світло, не довели свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення індивідуального майна (крадіжка) до кінця, оскільки боялись бути заміченими в момент скоєння злочину.

Таким чином, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили усі дії, які вважали за необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було ними закінчено з причин, які не залежали від їх волі.

2) Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 , діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_5 , який організував вчинення злочину, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на здійснення таємного викрадення індивідуального майна (крадіжки) поєднаного з проникненням до приміщення квартири потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 19:00 годині, знаходячись в м. Добропілля Донецької області, з метою здійснення таємного викрадення індивідуального майна (крадіжки), належного потерпілому ОСОБА_6 повторно, вийнявши віконне скло, проник в приміщення квартири потерпілого, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав: відеомагнітофон «Самсунг» вартістю 56000000 карбованців; музичний центр «Єнікс» вартістю 27000000 карбованців; побутовий комп`ютер «Бліц» вартістю 18000000 карбованців; посилювач антенний з блоком живлення вартістю 2500000 карбованців; два блоки живлення до антенного посилювача вартістю 1000000 карбованцівкожний, на загальну суму 2000000 карбованців; 14 відеокасет із записом вартістю 750000 карбованцівкожна, на загальну суму 10500000 карбованців; 5 аудіокасет із записом вартістю 300000 карбованцівкожна, на загальну суму 1500000 карбованців; хрестик золотий з діамантом вартістю 37000000 карбованців; медальйон золотий вартістю 10000000 карбованців; брошку срібну вартістю 2000000 карбованців; сережки срібні вартістю 2000000 карбованців; каблучку срібну вартістю 2000000 карбованців; одеколон «Ван мен шоу» вартістю 2000000 карбованців; два дезодоранти вартістю 1500000 карбованцівкожний, на загальну суму 3000000 карбованців; станок для гоління «Шик» вартістю 1500000 карбованців; дві упаковки касет для гоління «Шик» вартістю 500000 карбованцівкожна, на загальну суму 1000000 карбованців; три махрових полотенця вартістю 500000 карбованцівкожне, на загальну суму 1500000 карбованців; зонт чоловічий вартістю 1500000 карбованців; ліхтарик електричний вартістю 2000000 карбованців; 181 долар США, за курсом 185000 карбованцівза 1 долар, що дорівнює 33485000 карбованців; грошові кошти в сумі 2500000 карбованців, а всього на загальну суму 219985000 карбованців, після чого, доводячи свій умисел, направлений на таємне викрадення індивідуального майна (крадіжка), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло до кінця, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 значну шкоду на загальну суму 219985000 карбованців.

Далі ОСОБА_4 переніс викрадені речі до приміщення квартири ОСОБА_5 , де вони зберігались, після чого частину викрадений речей залишив собі ОСОБА_5 , а інші речі, які залишились, ОСОБА_4 забрав собі.

Умисні дії підсудного ОСОБА_4 за епізодом № 1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 17 ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) як такі, що виразилися у закінченому замаху на таємне викрадення індивідуального майна (крадіжка), що завдала би значної шкоду потерпілому, за попередньою змовою групою осіб, поєднаної з проникненням у житло.

Умисні дії підсудного ОСОБА_4 за епізодом № 2 кваліфіковані за ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) як такі, що виразилися таємному викраденні індивідуального майна (крадіжка), що завдало значної шкоди потерпілому, за попередньою змовою групою осіб, поєднаної з проникненням у житло.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про закриття кримінальної справи відносно підсудного ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 17 ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року), ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) по епізодам пред`явленого йому обвинувачення на підставі ст. 49 КК України.

Суд, вивчивши клопотання сторони обвинувачення та матеріали кримінальної справи, вважає, що заявлене стороною обвинувачення клопотання підлягає задоволенню з наступних обставин.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду від 26.11.1996 матеріали кримінальної справи відносно ОСОБА_4 в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст.17 ч. 3 ст.140, ч. 3 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) виділені в окреме провадження, підсудного ОСОБА_7 оголошено в розшук, запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд змінений на тримання під вартою, кримінальну справу зупинено.

Відділом поліції №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області заведено ОРС категорії «Розшук» №33-32 від 13.01.1997 відносно ОСОБА_4 та здійснюється його розшук.

Рішенням Вищої ради правосуддя №2797/0/15-24 від 24.09.2024 змінено територіальну підсудність судових справ Добропільського міськрайонного суду Донецької області та визначено їх територіальну підсудність за Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська.

Відповідно до пункту 11 Перехідних положень КПК України (в редакції 2012 року) кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених § 3 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Пункт 5 ч. 1 ст. 71 КПК України (в редакції 1960 року) визначає закінчення строків давності як одну із підстав закриття судом провадження в кримінальній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 КПК України (в редакції 1960 року) суд у судовому засіданні за наявності підстав, зазначених у частині першій ст. 49 КК України, закриває кримінальну справу у зв`язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Як встановлено судом підсудний ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисних злочинів від 15.11.1995 і 02.12.1995 і ці злочини відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі.

На час складання обвинувального висновку, з дня вчинення ОСОБА_4 даних злочинів минуло більше 29 років.

Згідно ч. 1 ст. 44 КК України (в редакції 2001 року) особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з ч. 2 ст. 49 КК України (в редакції 2001 року) перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 02.02.2023 за результатами розгляду справи №735/1121/20, визначені у статті 49 КК України строки давності за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним.

Велика Палата вважає, що встановлені ч. 2 ст. 49 КК України загальні строки мають преклюзивний характер і спрямовані па недопущення застосування щодо людини заходів кримінальної репресії через нерозумно тривалі проміжки часу. Адже в іншому разі зупинення диференційованих строків у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений переховується від розслідування та суду впродовж багатьох років, продовжувало б їх на необмежений час з можливістю покарання особи за кримінальні правопорушення, вчинені в далекому минулому, впродовж усього життя - як тільки вона потрапить у поле зору правоохоронних органів.

Закінчення загальних строків, установлених ч. 2 ст. 49 КК України (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п`ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.

Пленум Верховного Суду України в абзаці 2 пункту 8 постанови «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» роз`яснив, що звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є обов`язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Касаційного кримінального суду від 24.05.2018 за результатами розгляду справи № 200/4664/14-к, вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, суд не зобов`язаний встановлювати чи винний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення та чи підлягає він покаранню за його вчинення.

Приписами ч. 1 ст. 248 КПК України (в редакції 1960 року) встановлено, що при наявності обставин, передбачених ст. 6, ч. 1 ст. 7, ст.ст. 71, 72, 8, 9, 10 і 111 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.

Згідно інформації, наданої Департаментом інформаційно-аналітичної підтримки вбачається, що ОСОБА_4 перебуває у розшуку. Відомості щодо притягнення до кримінальної відповідальності в період часу з 1996 по 2024 роки відсутні.

Відомості щодо смерті ОСОБА_4 також відсутні.

Таким чином, враховуючи те, що підсудному ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 17 ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року), що відносяться до категорії тяжких і з моменту вчинення злочинів пройшло більше 29 років, а для даних злочинів, згідно з п. 4) ч. 1 ст. 49 КК України, встановлено термін давності притягнення до кримінальної відповідальності 10 років, підсудний ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 17 ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року), а кримінальна справа за його обвинуваченням - закриттю.

Питання щодо речових доказів по даній кримінальні справі та цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 в тому числі до підсудного ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди вирішено вироком Добропільського міськрайонного суду від 27.11.1996 відносно ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 81, ч. 2 ст. 17 ч. 2 ст. 140, ч. 4 ст. 19 ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року).

Керуючись ст.ст. 111, 273, 282 КПК України (в редакції 1960 року), п. 11 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 17 ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року), на підставі п. 4) ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальну справу за його обвинуваченням у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 17 ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року), - провадженням закрити.

На постанову може бути подана апеляція протягом 7 днів з моменту її проголошення до судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.

Суддя: ОСОБА_1

31.12.2024