Ухвала

від 26.02.2025 по справі 1-2/11

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-кп/4809/119/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2025 року. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

Головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

заявника ОСОБА_7 ,

представника адвоката ОСОБА_8 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому матеріали заяви ОСОБА_7 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 , на ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2024 року, якою відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_7 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

ВСТАНОВИЛА:

Представник ОСОБА_7 ОСОБА_8 звернулась доНовоархангельського районногосуду Кіровоградськоїобласті іззаявою провизнання виконавчоголиста таким,що непідлягає виконаннюпосилаючись нате,вироком Новоархангельськогорайонного судуКіровоградської областівід 08червня 2011року ОСОБА_7 визнано виннимв скоєннізлочину,передбаченого ч.3ст.368КК Україниі призначенопокарання.Після понесеногопокарання, ОСОБА_7 придбавав увласність нерухомемайно.Однак, ОСОБА_7 не змігрозпоряджатись своїмвласним майном,оскільки доДержавного реєструречових правна нерухомемайно таРеєстру праввласності нанерухоме майно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборони відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодосуб`єкта внесенообтяження. Вказала,що виконавчийлист №1-2/11від 15листопада 2012року виданий06вересня 2023року єтаким,що непідлягає довиконання,оскільки закінчивсястрок виконаннявироку тастрок пред`явленнядо виконаннявиконавчого листа.Відбувши покарання, ОСОБА_7 за наявностіарешту навсе рухомеі нерухомемайно неможе вільнорозпорядитися своїммайном,придбаним законнимшляхом після6-10років післявідбування покараннята погашеннясудимості.Даний виконавчийлист позбавляєможливості володітиособистим майномгромадянина,який вжепоніс законнепокарання тазводиться дотого,що людина,яка ранішескоїла злочин,все життяповинна віддаватисвоє майноі нічимне маєправа володіти,оскільки черездванадцять роківпісля понесеногопокарання,закінчення термінупред`явлення довиконання виконавчоголиста,все йогомайно здобутезаконним шляхомможуть конфіскувати. Крім того, вказала, що станом на 06.09.2023 року (дата видачі виконавчого листа) закінчився строк давності виконання вироку Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2012 року відносно ОСОБА_7 . Таким чином, оскільки виконавчий лист 1-2/11 від 15.11.2012 виданий 06.09.2023 пред`явлений до виконання 07.05.2024 вже після закінчення строку для пред`явлення цього листа до виконання є підстава для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, просила визнати виконавчий лист, виданий Новоархангельським районним судом Кіровоградської області №1-2/11 від 15 листопада 2012 року виданий 06.09.2023 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2024 року, відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_7 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Рішення суду мотивовано тим, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Порушення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки такий строк за законом може бути поновлений судом. Натомість пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання може бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження (пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV). Встановлення обставин дотримання строків пред`явлення виконавчого документа до виконання підлягає з`ясуванню, зокрема, під час оскарження рішення дій чи (бездіяльності) державного чи приватного виконавця, пов`язаних з вирішенням питання про відкриття виконавчого провадження, а тому не мають правового значення під час розгляду питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Судом встановлено що виконавчий документ від 06..09.2023 року повністю відповідає вимогам ст.4 Закону №1404, стягувачем за даним виконавчим документом є держава, виконавчий лист містить реквізити документа з мокрою печаткою суду. У виконавчому документі зазначено дату набрання чинності, строк пред`явлення до виконання та відповідачу надійшов оригінал виконавчого документа з мокрою печаткою суду. Твердження позивача, що судом незаконно повторно видано виконавчий документ є безпідставними, оскільки державний виконавець не уповноважений надавати оцінку та здійснювати перевірку правомірності видачі виконавчого документа. Відповідальність за його оформлення несе суд, який видав виконавчий документ. Зі змісту судових рішень слідує, що строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплинув, а підтверджено факт переривання строку пред`явлення виконавчого документу.

Питання пропуску строку на подання виконавчого листа до виконання вже вирішувалось судами адміністративної юрисдикції.

В апеляційній скарзі представник адвокат ОСОБА_8 просила скасувати ухвалу суду першої інстанції, зупинити виконавче провадження ВП №74946799 від 06.08.2024 року про конфіскацію майна ОСОБА_7 та витребувати виконавчий лист №1-2/11 від 15 листопада 2012 року., визнати виконавчий лист виданий Новоархангельським районним судом Кіровоградської області №1-2/11 від 15 листопада 2012 року виданий 06.09.2023 року таким, що не підлягає виконанню.

Свої доводи мотивує тим, що виконавчий лист №1-2/11 від 15 листопада 2012 року виданий Об вересня 2023 року, є таким що не підлягає до виконання, оскільки суперечить вимогам закону, закінчився строк виконання вироку та строк пред`явлення до виконання виконавчого листа. Вказала, що відбувши покарання ОСОБА_7 , за наявності арешту на все рухоме і нерухоме майно не може вільно розпорядитися своїм майном придбаним законним шляхом після 6-10 років після відбування покарання та погашення судимості. Даний виконавчий лист позбавляє можливості володіти особистим майном громадянина який вже поніс законне покарання та зводиться до того, що людина, яка раніше скоїла злочин, все життя повинна віддавати своє майно і нічим не має права володіти і розпоряджатись, оскільки через 12 років після понесеного покарання, закінчення терміну пред`явлення до виконання виконавчого листа, все його майно здобуте законним шляхом можуть конфіскувати. Таким чином, строк давності додаткового покарання у вигляді конфіскації майна ОСОБА_7 скінчився 16 листопада 2017 року. ОСОБА_7 категорично не погоджується з висновком Новоархангельського районного суду Кіровоградської області, оскільки у висновку Верховного Суду процесуально правовими підставами для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню зазначено - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання, а до матеріально - правових підстав визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню зазначено - обставини, що свідчать припинення обов`язку боржника і такий перелік не є вичерпним. Таким чином, виконавчий лист №1-2/11 від 15 листопада 2012 року виданий 06.09.2023 виданий в порушення норм закону, а саме є «повторний оригінал»; виданий 06.09.2023 через 6 років після закінчення строку давності виконання додаткового покарання і особа звільняється від такого покарання; у виконавчому листі зазначено термін пред`явлення до виконання протягом 3 років, замість трьох місяців, оскільки стягувач є - держава; пред`явлений до виконання 07.05.2024 - після закінчення строку на пред`явлення його до виконання, тому є підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Заслухавши доповідача, заявника ОСОБА_7 та вйого інтересах представника адвоката ОСОБА_8 ,які просилизадовольнити подану апеляційнускаргу, прокурора,який просиввідмовити взадоволені апеляційноїскарги, перевіривши матеріали заяви та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ці вимоги закону місцевим судом виконані в повному обсязі.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Згідно п. 4 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до суду який ухвалив вирок, у разі необхідності вирішення питань, передбачених в тому числі п.14 ч.1 ст.537 цього Кодексу.

Підстави, порядок звернення та розгляду цивільного позову в кримінальному процесі, передбачені статтею 128 КПК України, зокрема, відповідно до частин четвертої та п`ятої цієї статті форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Тобто інститут цивільного позову у кримінальному провадженні є суміжним з позовним провадженням, врегульованим ЦПК України.

Системний аналіз положень ч. ч. 4, 5 ст.128, п.14 ч.1 ст.537, п.4 ч.2 ст.539 КПК України свідчить про те, що питання, пов`язані з виконанням вироку в частині цивільного позову вирішує суд, який ухвалив вирок за правилами КПК України, а якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Про правильність таких висновків свідчить також зміст ч. 5 ст. 539 КПК України, за якою в судове засідання викликається цивільний позивач і цивільний відповідач, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції»).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Виконавчий лист це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах судових рішень, як підстава для їх виконання.

З положень частин 1, 3 та 4 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Окрім того, за своїм змістом ч. 2 ст. 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, як повністю так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.

Закон не передбачає можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у випадку пропуску строку на його пред`явлення до виконання, якщо він виданий компетентним судом у відповідності до вимог закону і є належним виконавчим документом, який не виконано боржником.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положення ст. 1291 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.

У пілотному рішенні у справі «Бурдов проти Росії» від 7 травня 2002 року Європейський суд, вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права «право на суд», одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їхньої справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухваленого будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова «судового розгляду» .

У справі «Soering vsUK» [5] Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.

Верховний Суд у своїй постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 593/841/14 дійшов висновку, що відповідно до частин другої, четвертої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Перевіривши матеріали заяви, заслухавши учасників процесу, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції при розгляді заяви представника ОСОБА_7 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню зазначених вимог закону дотримався в повному обсязі.

Так, з матеріалів справи вбачається, що, і на це правильно послався у своїй ухвалі суд першої інстанції, вироком Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 08.06.2011 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 368 на підставі ст. 69 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням повноважень представника влади на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки. Покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. Вирішено питання про судові витрати, речові докази та накладений арешт.

Вироком апеляційного суду Кіровоградської області від 19.04.2012 року зазначений вирок в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий, яким призначено ОСОБА_7 покарання у виді чотирьох років десяти місяців позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, наділені владними повноваженнями в органах виконавчої влади, строком на три роки та з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 15.11.2012 року вирок суду апеляційної інстанції змінено та ухвалено вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 3 ст. 368 із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на два роки шість місяців, з позбавленням права обіймати посади, наділені владними повноваженнями в органах виконавчої влади на три роки та з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що справа після ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції 04.12.2012 року отримана судом апеляційної інстанції.

16.01.2013 року кримінальна справа отримана Новоархангельським районним судом Кіровоградської області

06.02.2013 року Новоархангельським районним судом за вихідним № 67 на адресу відділу ДВС Уманського районного управління юстиції надіслано копії вироків Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 08.06.2011 року, вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 19.04.2012 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.11.2012 року, опис майна відповідно до постанов про арешт та виконавчий лист №1-2/11 в частині конфіскації майна, яке належить ОСОБА_7 , для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 534 КПК України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню.

Органи, особи, які виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання, що регламентовано ч. 4 ст. 535 КПК України.

Однак, всупереч зазначених вимог процесуального законодавства вищевказаним органом виконавчої служби не повідомлено Новоархангельський районний суд Кіровоградської області про виконання вироку відносно ОСОБА_7

07.09.2023 року Новоархангельським районним судом Кіровоградської області повторно надіслано до відділу Державної виконавчої служби у м. Умань Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчий лист у справі №1-2/11 відносно ОСОБА_7 , датою видачі даного виконавчого листа зазначено 06.09.2023 року.

Зокрема суд у супровідному листі від 07.09.2023 за №1-2/11/4888/2023, адресованому відділу Державної виконавчої служби у м. Умань Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернув увагу на те, що у зв`язку з неотриманням до даного часу відомостей про виконання даного виконавчого листа, суд надсилає його повторно. У зв`язку з такими обставинами строк на подання виконавчого листа про виконання конфіскації майна не сплинув та він підлягає виконанню.

27.09.2023 року Новоархангельським районним судом Кіровоградської області отримано від головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби у м. Умань Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Підставою для прийняття вказаного рішення зазначено п. 2 ч. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме пропущення встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

06.08.2024 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Умань Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 1-2/11 - ВП № 74946799.

При видачі виконавчого листа 06.09.2023 року судом враховано строки виконання судового рішення, які були підтверджені в рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024 року.

У зазначених судових рішеннях, як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції зазначено, що ст. 12 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Отже, Закон №1404-VIII пов`язує переривання строку пред`явлення виконавчого документу до виконання з його попереднім пред`явленням до виконання.

Наведеним підтверджується факт переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, тому повторне направлення Новоархангельським районним судом Кіровоградської області супровідним листом 07.09.2023 року рішень судів та виконавчого листа для примусового виконання свідчить про те, що строк пред`явлення виконавчого документу до виконання не сплинув, тому державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за таким виконавчим документом.

Судом встановлено, що виконавчий документ від 06.09.2023 року, про який йде мова вище, повністю відповідає вимогам статті 4 Закону №1404, стягувачем за даним виконавчим документом є держава, виконавчий лист містить реквізити рахунку для зарахування коштів за цим виконавчим документом. У виконавчому документі зазначено дату набрання чинності, строк пред`явлення до виконання та відповідачу надійшов оригінал виконавчого документа з мокрою печаткою суду.

Зі змісту вищезазначених судових рішень слідує, що строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплинув, а підтверджено факт переривання строку пред`явлення виконавчого документу.

Отже враховуючи викладене, колегія суддів, доходить висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Порушення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки такий строк за законом може бути поновлений судом.

Натомість пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання може бути підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження (пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV).

Встановлення обставин дотримання строків пред`явлення виконавчого документа до виконання підлягає з`ясуванню, зокрема, під час оскарження рішення дій чи (бездіяльності) державного чи приватного виконавця, пов`язаних з вирішенням питання про відкриття виконавчого провадження, а тому не мають правового значення під час розгляду питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Тому, враховуючи вище викладене доводи викладені в апеляційній скарзі, що виконавчий лист №1-2/11 від 15 листопада 2012 року виданий 06 вересня 2023 року, є таким що не підлягає до виконання, оскільки суперечить вимогам закону, закінчився строк виконання вироку та строк пред`явлення до виконання виконавчого листа, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки питання пропуску строку на подання виконавчого листа до виконання вже вирішувалось судами адміністративної юрисдикції. Даний виконавчий лист відповідає вимогам Закону та підлягає виконанню.

Істотних порушень норм кримінального та кримінального процесуального закону які б могли стати підставою для скасування або зміни ухвали суду, апеляційним судом не встановлено.

Беручи до уваги викладене колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною, мотивованою та обгрунтованою, підстави для її зміни чи скасування відсутні, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів на вбачає правових підстав для задоволення клопотання про витребування виконавчого документа, зупинення виконавчого провадження, та визнання виконавчого листа виданого Новоархангельським районним судом Кіровоградської області №1-2/11 від 15 листопада 2012 року, виданого 06.09.2023 року таким, що не підлягає виконанню та відмовляє у задоволенні даного клопотання.

Керуючись ст.ст. 12, 19 Закону України «Про виконавче провадження» ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2024 року, якою відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_7 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та в касаційному порядку не оскаржується.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

(підписи)