Рішення

від 26.12.2024 по справі 938/380/21

ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№938/380/21

Провадження № 2/938/5/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Чекан Н.М.

з участю секретаря судового засідання Івасюк Г.Ю.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Госедло О.Д.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Рашковської Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Верховинської селищної ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Головне управління Держегокадастру в Івано-Франківській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, визанні недійсним та скасування рішення Верховинської селищної ради, свідоцтва про право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_5 ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Верховинського районного суду з позовом до ОСОБА_2 , Верховинської селищної ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог, - Головне управління Держегокадастру в Івано-Франківській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, визнанні недійсним та скасування рішення Верховинської селищної ради від 30.07.2014 року №211-28/2014, свідоцтва про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2620855100:02:003:0517, виданого ОСОБА_5 .

Позовну заяву обгрунтовує тим, що 01.09.2006 року вона, тобто позивач, та ОСОБА_6 уклали строком на 10 років договір оренди на житлове приміщення, яке складалось з житлового будинку, стайні та вбиральні. Разом з житловим будинком та господарськими спорудами в користування позивачу була передана земельна ділянка 0,15 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Всічні 2012 року Верховинська селищна рада звернулась у суд із позовом до неї про виселення.Рішенням Верховинського районного суду від 29.05.2012 рокупозов задоволено, її виселено з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. В подальшому вищевказане рішення суду скасовано,договір оренди на житлове приміщення та накористування земельною ділянкою, укладений 1.09.2006 року між нею та ОСОБА_6 визнано чинним та законним. Надалі, а саме 04.12.2015 року, позивач стала власником житлового будинку та по периметру земельної ділянки встановила дерев?яну огорожу та металічні стовпчики. Нею з 01.09.2006 року до цього часу сплачувалися комунальні платежі та земельний податок. З березня 2013 року до жовтня 2021 року вона з чоловіком працювала за межами України, в той час за будинком доглядали знайомі. Прибувши додому, на її звернення Верховинська селищна рада 10.11.2020 року повідомила, що частина її земельної ділянки площею 0,05 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , передана у власність відповідачу для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. У подальшому позивач з`ясувала, що Верховинська селищна рада рішенням від 27.04.2012 року №105-13/2012 надала ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 , а рішенням від 30.07.2014 року №211-28/2014 затвердила відповідачу проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передала їй у приватну власність земельну ділянку площею 0,05 га для будівництва таобслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2620855100:02:003:0517. Вважає, що Верховинська селищна рада прийняла незаконне рішення 30.07.2024 року №211-28/2014, оскільки ОСОБА_2 , подаючи заяву про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою до Верховинської селищної ради, не долучила графічних матеріалів та погодження землекористувача про вилучення земельної ділянки, також вищевказана заява не була розглянута на комісії з питань розвитку агропромислового комплексу та земельних відносин. Комісія не надавала висновок та рекомендації за результатами розгляду цієї заяви. Спірна земельна ділянка надана відповідачу в той час, коли позивач була користувачем цієї земельної ділянки, про розгляд цього питання Верховинська селищна рада її не повідомляла. Нею не погоджувалися межі. В листопаді 2020 року комісією Верховинської селищної ради встановлено, що при розробці документації ОСОБА_2 порушено норми ДБН, оскільки відстань від будинку до межі земельної ділянки, яка є огородженою і фактично за цільовим призначенням не використовується, є недопустимою, оскільки є перешкоди щодо заїзду до споруди та обслуговування житлового будинку. Крім того, Верховинська селищна рада зі земельної ділянки, яка була в її користуванні площею 0,15 га, передала земельні ділянки ще двом особам, а саме в 2008 році ОСОБА_3 та у 2009 році - ОСОБА_4 . Надалі у 2017 році без виготовлення нею технічної документації Верховинська селищна рада передала їй у власність земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 2620855100:02:003:0429. На даний час в позивача знаходиться земельна ділянка площею 0,43 га, оскільки ОСОБА_5 самостійної встановила огорожу та металічні стовпчики, які розділяють її та спірну земельну ділянку, тобто проходять по межі земельних ділянок, без її присутності та без відведення їй земельної ділянки в натурі. При цьому ОСОБА_5 самостійно знесла стайню та вбиральню, які були в користуванні позивача. З господарської будівлі зникли особисті господарські товари та приладдя повсякденного вжитку, інструмент та будівельні матеріали. На сьогодні на спірній земельній ділянці залишився фундамент стайні та вбиральня, якою вона та члени сім`ї продовжують користуватися. З листопада 2020 року вживає всіх заходів про усунення перешкод в користуванні своїм майном.

Ухвалою суду від 06.07.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Від відповідача ОСОБА_5 до суду поступив відзив на позовну заяву (а.с. 78-93 т.1), в якому вона просила відмовити у задоволенні позову в зв`язку з необгрунтованістю та безпідставністю. Також просила застосувати до позову положення закону щодо спливу позовної давності. Вказала, що земельна ділянка площею 0,05 га з кадастровим номером 2620855100:02:003:0517, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, передана їй у власність на підставі рішення Верховинської селищної ради від 30.07.2014 року. На час отримання нею вказаної земельної ділянки позивач не була ні користувачем, ні власником суміжної земельної ділянки. Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 18.07.2013 року, на яке посилається позивач не вирішувало питання про належність їй, тобто позивачу, земельної ділянки чи право її використання. Вказаним судовим рішенням вирішувалося тільки підставність чи безпідставність проживання позивача. Разом з тим ухвалою Верховного суду України від 17.02.2010 року було залишено без змін рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 30.01.2009 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 19.03.2009 року, якими, серед іншого, скасовано запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 , тобто будинку який орендодавцем ОСОБА_6 було передано позивачу. Земельна ділянка площею 0,15 га станом на 2006 рік перебувала у користуванні ОСОБА_7 - її батька, а не у користуванні чи власності орендодавця. А тому остання не могла передати в користування земельну ділянку, якою не мала права розпоряджатися. Та й договір складався на оренду житлового приміщення, що прямо вказано як в його назві, так і в текстідоговору. ОСОБА_1 на підставі рішення Верховинської селищної ради від 21.12.2017 року отримала у власність земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 2620855100:02:003:0429 по АДРЕСА_1 . На час отримання земельної ділянки їй було відомо про наявність права власності на суміжні земельні ділянки як у неї, так і у третіх осіб.

Відповідач Верховинська селищна рада подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову в зв`язку зі спливом строку позовної давності. Крім того посилається на те, що позивачем не надає жодного доказу того, що орендодавець мав право на користування земельною ділянкою, яка передана Верховинською селищноюрадою у власність ОСОБА_2 . У відзиві відповідач звертала увагу, що земельна ділянка площею 0,15 га станом на 2006 рікперебувала у користуванні ОСОБА_7 , якому у 1996 роціВерховинська селищна рада своїм рішеннямпередала увласність для обслуговування будівель.Рішенням Верховинської селищної ради від 27.04.2012 року № 105-13/2012 року вилучено за заявою ОСОБА_7 у фонд земель запасу земельну ділянку площею 0,05 га по АДРЕСА_1 та передала її ОСОБА_8 .Також відповідача акцентує увагу, що твердження позивача, що їй не було відомо про порушення її права не відповідає дійсності, оскільки остання в 2013, 2015 та 2017 роках перебувала в Україні та безпосередньо брала участь у вирішенні питань отримання житлового будинку та земельної ділянки площею 0,05 га по АДРЕСА_1 .

Позивач подала відповідь на відзив (а.с. 124-126 т.1), в якому просила задоволити позовні вимоги, оскільки аргументи наведені у відзиві не визнає. Щодо відсутності доказу того, що орендодавець не мав права користування земельною ділянкою, вважає, що такий факт не відповідає дійсності, бо договір оренди на житлове приміщення та користування земельною ділянкою від 01.09.2006 року визнано чинним та законним, встановлено, що позивач на законних підставах користувалася майном. Рішення Верховинського районного суду від 30.01.2009 року визнано незаконним та скасовано рішення Верховинської селищної ради від 17.12.1996 року №2 про передачу у власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,15 га. Вказане рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду від 19.03.2009 року та ухвалою Верховного Суду України від 17.02.2010 року, тому ОСОБА_9 не мав права подавати заяву до селищної ради про вилучення земельної ділянки. Крім того ОСОБА_5 та Верховинська селищна рада приховали факт наявності струмка, який проходить через спірну земельну ділянку, охоронна зона якого 25 метрів , а тому спірна земельна ділянка не мала передаватися у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Від ОСОБА_5 до суду поступило заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (а.с. 160-168 т.1), в якому зазначено, що передача у власність земельної ділянки та її реалізація права власності ніяким чином не порушує прав позивача, оскільки реєстрація права власності на земельну ділянку позивача відбулася значно пізніше, а саме за заявою ОСОБА_1 від 09.11.2017 року підписаною нею до Верховинської селищної ради про передачу їй у власність земельної ділянки площею саме 0,5 га, а не 0, 15 га чи 0,12 га. Вказане підтверджує, що позивач знала що їй у власність може бути передано лише 0,05 га, при цьому вона особисто зверталася до неї, тобто ОСОБА_5 з пропозицією придбати належну їй земельну ділянку, однак її не влаштувала ціна і вона сказала, що відсудить в неї земельну ділянку, що вийде значно дешевше, тому в 2017 році позивачу було відомо про те, що земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_5 . Посилання позивача про належність до орендованого нею будинку земельної ділянки площею 0,15 га нею не доведено, оскільки ОСОБА_6 (орендодавець позивача) передано земельну ділянку площею 0,1225 га на підставі рішення Верховинської селищної ради від 22.04.2008 року у присілку Безвідне без зазначення адреси, а орендований будинок знаходився по АДРЕСА_1 . Станом на 2008 рік рішення Верховинської селищної ради від 17.12.1996 року не було скасоване і земельна ділянка площею 0, 15 га перебувала у власності батька ОСОБА_7 . Крім того, на її ( ОСОБА_5 ) земельній ділянці викопаний рівчак для відведення води, який не є об`єктом водного фонду України, не підпадає під параметри струмка, це лише домисли позивача.

Ухвалою суду від 06.09.2021 року продовжено строк підготовчого провадження.

Від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до суду поступили пояснення у справі (а.с. 7-13 т.2), в якому акцентується увага, що непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є само по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність.

Від Верховинської селищної ради поступила заява від 15.09.2021 року (а.с.54-55 т.2) про застосування строку позовної давності до вимог ОСОБА_1 щодо усунення перешкод у користуванні майном та про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивач з 2013 року до 2017 року безпосередньо брала участь у вирішенні питань отримання житлового будинку по АДРЕСА_1 , отже достеменно знала про наявність права власності на суміжні земельні ділянки.

Представник позивача подав до суду заперечення на пояснення третьої особи - Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (а.с. 88-89 т.2), в якому вказав що аргумент про знання ОСОБА_1 про право власності на суміжні земельні ділянки не відповідає дійсності. ОСОБА_1 не погоджувала межі земельних ділянок та перебувала за межами України, всі дії з метою отримання нею земельних ділянок у власність здійснювалися особами, яким ОСОБА_1 надала довіреності для представництва її інтересів та вчинення певних дій.

Ухвалою суду від 03.12.2021 року призначено в цій справі комплексу експертизу з питань землеустрою та земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Чернівецькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 27.01.2022 року поновлено провадження у справі в зв`язку з поступленням клопотання експерта про погодження строку проведення експертизи понад 90 календарних днів.

Ухвалою суду від 25.02.2022 року погоджено строк проведення експертизи понад 90 днів, зупинено провадження в справі.

Ухвалою суду від 09.11.2022 року поновлено провадження у справі за клопотанням експертної установи про залучення до проведення земельно-технічної експертизи сертифікованого інженера-землевпорядника або сертифікованого інженера-геодезиста, який має спеціальний дозвіл на виконання топографо-геодезичних вишукувань, виданий органом Служби безпеки України та про надання додаткових матеріалів.

Ухвалою суду від 27.12.2022 року витребувано додаткові докази необхідні експерту.

Ухвалою суду від 06.02.2023 року залучено до участі в проведенні земельно-технічної експертизи сертифікованого інженера землевпорядника, інженера геодезиста ОСОБА_10 , направлено додаткові докази та зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 19.06.2024 року поновлено провадження у справі в зв`язку із поступленням висновку експерта.

Ухвалою суду від 31.07.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та її представник у судовому засіданні просили позов задоволити з підстав зазначених у ньому, відповіді на відзив та запереченні на пояснення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог.

Відповідач ОСОБА_5 , її представник відповідача адвокат Рашковська Л.О., представник відповідача Верховинської селищної ради в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених ними у відзивах, та з урахуванням висновку експертизи.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області свого представника в судове засідання не забезпечила, попередньо подала заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 7-13 т.2).

Такі дії не суперечать вимогам ст. 211 ЦПК України, згідно з якою учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні вказала, що вона з 2008 року по 2012 рік проживала разом з позивачем у будинку АДРЕСА_1 . Вона бачила, як позивач сама огороджувала земельну ділянку, на якій розташований вищевказаний будинок. На цій земельній ділянці були також стайня, туалет. Там протікає потічок. Суміжними землекористувачами є ОСОБА_12 та брат Руснак.

Оглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які посилаються сторони, суд ухвалює таке судове рішення.

Судом встановлено,позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,10.11.2012року уклала шлюб із ОСОБА_13 , про що складено актовий запис №62 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Верховинського районного управління юстиції Івано-Франківської області (а.с. 74 т 2), її прізвище до укладення шлюбу « ОСОБА_14 ».

01.09.2006 року між ОСОБА_6 , як орендодавцем, та ОСОБА_15 , тобто позивачем, як орендарем, укладено «Договір на житлове приміщення», яким орендодавцем передано орендарю в тимчасове користування житлове приміщенням площею 76,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (житловий будинок, стайня, вбиральня), та земельну ділянку площею 0,15 га (без зазначення адреси її місцязнаходження); договір укладено на 10 років (п.1, п.2.1), даний договір підписано сторонами договору та не посвідчено нотаріально (а.с. 24 т.1).

Із свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 27.05.2008 року (а.с.34 т.2) вбачається, що на підставі рішення 24.04.2008року №23 ОСОБА_6 набула у приватну власність житловий будинок загальною площею 76,6 кв.м., житловою площею 53,9 кв.м., стайню та вбиральню за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 30.01.2009 року (а.с.136-138 т.1) частково задоволено позов ОСОБА_7 та зустрічний позов ОСОБА_6 . Визнано незаконними та скасовано рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верховинської районної ради «Про повернення конфіскованої будівлі сім`ї ОСОБА_6 » від 29.07.2005 року, рішення Верховинської селищної ради від 17.12.1996 року №2 про передачу у власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,15 га, рішення Верховинської селищної ради «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна в АДРЕСА_1 » №23від 24.04.2008 року. Зобов`язано Коломийське МБТІ скасувати запис №110 у книзі №11 про реєстрацію права власності на нерухоме майно в АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 .

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 19.03.2009 року (а.с.22-25 т. 2) залишено без змін рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 30.01.2009 року.

Таким чином, у судовому порядку скасовано рішення органу місцевого самоврядування від 24.04.2008 року на підставі якого набуто право власності на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 , а також зобов`язано Коломийське МБТІ скасувати запис №110 у книзі №11 про реєстрацію права власності на нерухоме майно за вищевказаною адресою за ОСОБА_6 .

Рішенням Верховинської селищної ради від 21.05.2010 року (а.с. 50 т. 2) скасовано свідоцтво про право власності на будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 , відмінено рішення Верховинської селищної ради від 17.12.1996 року в частині передачі у власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0, 15 га для обслуговування будівель. Прийнято на облік у комунальну власність Верховинської селищної ради будинок по АДРЕСА_1 , який був у комунальній власності до його передачі гр. ОСОБА_6 . Вирішено оформити право власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , за територіальною громадою селища Верховина в особі Верховинської селищної ради.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.05.2010 року (а.с. 168 т.2), будинок загальною площею 76,6 кв.м., житловою площею 53,9 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровано за територіальною громадою селища Верховина в особі Верховинської селищної ради.

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 29.05.2012 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 19.07.2012 року, (а.с.15 т.2) задоволено позов Верховинської селищної ради до ОСОБА_15 , виселено її з житлового будинку АДРЕСА_1 .

Надалі рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.03.2013 року (а.с.15-17 т.2) касаційну скаргу ОСОБА_15 задоволено частково, скасовано ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 19.07.2012 року та справу передано на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 18.07.2013 року (а.с. 18-21 т.2) скасовано рішення Верховинського районного суду від 29.05.2012 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Верховинської селищної ради до ОСОБА_15 про виселення відмовлено.

Рішення Верховинської селищної ради від 21.05.2010 року (а.с. 37. т. 2) відмовлено ОСОБА_15 у наданні земельної ділянки площею 0,15 га в АДРЕСА_1 .

Рішенням Верховинської селищної ради від 20.12.2013 року № 179-24/2013 року (а.с. 31,т. 2) надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 0, 05 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд із земель комунальної власності.

Рішенням Верховинської селищної ради від 12.01.2012 року №86-11/2012 затверджено проект землеустрою щодо знеособленого відведення земельної ділянки площею 0,05 га по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку з метою продажу її з аукціону на території Верховинської селищної ради за рахунок земель запасу селищної ради (землі житлової та громадської забудови); включено в перелік ділянок, які підлягають продажу на земельних торгах (аукціоні) у 2012 році відповідно до рішення Верховинської селищної ради від 02.08.2011 року земельну ділянку площею 0,05 га, що знаходиться в межах населеного пункту с-ща Верховина Верховинської селищної ради (категорія земель житлової та громадської забудови, функціональне використання для обслуговування житлового будинку); затверджено технічний паспорт земельної ділянки 0,05 га, яка виставляється на земельні торги (аукціон) одним лотом для продажу, та особливі умови продажу; затверджено вартість лота на основі витягу з технічної документації про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,05 га в сумі 12359,42 гривень; затверджено на основі висновку про вартість об`єкта оцінки вартість лота житлового будинку загальною площею 76,6 м.кв., що розташований по АДРЕСА_1 для подальшого продажу на аукціоні в сумі 97640, 58 гривень; житловий будинок та земельну ділянку продати на аукціоні одним лотом із стартовою ціною продажу в сумі 110000 гривень (а.с. 47-49 т. 2).

Надалі Верховинською селищною радою розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,05 га по АДРЕСА_1 , який зареєстровано в Державному кадастрі 10.09.2014 року (а.с. 148-184 т. 2).

У подальшому 04.12.2015 року (а.с. 14 т.2) між територіальною громадою селища Верховина в особі Верховинської селищної ради Івано-Франківської області та ОСОБА_1 , від імені якої діяла ОСОБА_16 , укладено договір купівлі продажу житлового будинку загальною площею 76,6 кв.м., житловою площею 53,9 кв.м. В абз.2 п.7 цього договору зазначено, що житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,05 га цільове призначення для обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2620855100:02:003:0429. Крім того, у договорі вказано, що житловий будинок особисто оглянутий покупцем до підписання цього договору.

ОСОБА_1 09.11.2017 року подала до Верховинської селищної ради заяву про передачу їй земельної ділянки у власність площею 0, 05 га для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2620855100:02:003:0429, на якій розташований житловий будинок придбаний нею у селищній раді на підставі договору купівлі продажу №1947 від 04.12.2015 року, заява підписано ОСОБА_1 (а.с. 144 т. 1).

Із інформаційної довідки 262880242 з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 23.06.2021 року (а.с.50-51 т.1), вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2620855100:02:003:0429 площею 0,05 га за адресою: АДРЕСА_2 на підставі рішення Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області №142-18/2017 від 21.12.2017 року та житловий будинок під літерою «А» загальною площею 76,6 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу №1947 від 04.12.2015 року за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належать ОСОБА_1 .

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.73 т. 2) вбачається, що відповідач народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_17 , прізвище дитини ОСОБА_18 .

Надалі відповідач 08.08.2009 року уклала шлюб із ОСОБА_19 , про що складено актовий запис №35 Верховинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Верховинському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), внаслідок чого змінила прізвище на ОСОБА_20 (а.с.71 т.2).

У подальшомувідповідач змінилапрізвище ОСОБА_20 на ОСОБА_21 внаслідок укладення05.07.2014року шлюбу зі ОСОБА_22 , прощо складеноактовий запис№29 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Верховинського районного управління юстиції в Івано-Франківській області (а.с. 72 т. 2).

Із виписки з рішення Верховинської селищної ради від 27.04.2012 року №105-13/2012 (а.с. 19 т.1) вбачається, що Верховинська селищна рада надала дозвіл ОСОБА_8 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 .

Рішенням Верховинської селищної ради від 30.07.2014 року №211-28/2014 року (а.с. 20 т.1) затверджено ОСОБА_8 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_2 . Передано ОСОБА_8 в приватну власність земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 2620855100:02:003:0517 із земель комунальної власності в межах населеного пункту селища Верховина для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_2 .

Із інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 29.06.2021 року (а.с. 21 т.1), вбачається, що за ОСОБА_5 на праві власності згідно зі свідоцтвом про право власності серії та номер: НОМЕР_3 , виданим 09.09.2014 року, зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 2620855100:02:003:0517 площею 0,05 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається з висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 07.06.2024 року №1/2/22-29 (а.с.187-205 т.3), порушення меж або накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 2620855100:02:003:0517 та 2620855100:02:003:0429 відповідно до правовстановлюючих документів не встановлено, а також згідно документації із землеустрою земельні ділянки не накладаються, що підтверджується відомостями із Державного земельного кадастру. Фактичне землекористування ОСОБА_5 відповідає затвердженому проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2620855100:02:003:0517 їй у приватну власність площею 0,05 га за адресою: АДРЕСА_2 .

За наведених обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Верховинської селищної ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Головне управління Держегокадастру в Івано-Франківській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, визанні недійсним та скасування рішення Верховинської селищної ради, свідоцтва про право власності на земельну ділянку з таких підстав.

Сторона позивача акцентувала увагу як в позовній заяві, так і в судовому засіданні, що нею шляхом передачі в користування набуто речове право на земельну ділянку саме площею 0,15 га по АДРЕСА_1 на підставі договору на житлове приміщення від 01.09.2006 року (а.с.24 т.1), який рішеннями судів (рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.03.2013 року (а.с.15-17 т.2) та рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 18.07.2013 року (а.с. 18-21 т.2)) не визнаний недійсним.

З приводу вищевказаного, суд вважає за необхідне зазначити, що, по-перше, предметом позову, за результатом розгляду якого ухвалено рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.03.2013 року (а.с.15-17 т.2) та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 18.07.2013 року (а.с. 18-21 т.2), була позовна вимога щодо виселення ОСОБА_23 з житлового будинку АДРЕСА_1 , а не визнання дійсним чи недійсним договору на житлове приміщення від 01.09.2006 року (а.с.24 т.1).

По-друге, за загальним правилом, закріпленим у ч.ч.1,2ст. 377 ЦК Українита ч.ч.1,2 ст. 120 Земельного кодексу (далі ЗК) України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. Зазначена нормазакріплює загальнийпринцип цілісностіоб`єктунерухомості ізземельною ділянкою,на якійцей об`єктрозташований.За цієюнормою визначенняправового режимуземельної ділянкиперебуває упрямій залежностівід прававласності набудівлю іспоруду тапередбачається механізмроздільного правовогорегулювання нормамицивільного законодавствамайнових відносин,що виникаютьпри укладенніправочинів щодонабуття прававласності нанерухомість,і правовогорегулювання нормамиземельного іцивільного законодавствавідносин припереході правна земельнуділянку уразі набуттяправа власностіна нерухомість.При цьомупри застосуванніположень ст.120ЗК Україниу поєднанніз нормоюст.125ЗК Українислід виходитиз того,що увипадку переходуправа власностіна об`єктнерухомості увстановленому закономпорядку,право власностіна земельнуділянку унабувача нерухомостівиникає одночасноз виникненнямправа власностіна зведеніна земельнійділянці об`єкти.Це правилостосується йвипадків,коли правона земельнуділянку небуло зареєстрованеодночасно зправом нанерухомість,однак земельнаділянка ранішенабула ознакоб`єктаправа власності.Таким чином,за загальнимправилом,закріпленим ст.120ЗК України,особи,які набулиправа власностіна будівлючи спорудустають власникамиземельної ділянкина тихсамих умовах,на якихвона належалапопередньому власнику.Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача/власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 року в справі № 910/18560/16). Однак, стороною позивача не надано суду будь-яких доказів, що орендодавцю ОСОБА_6 належала на праві власності чи на праві користування земельна ділянка площею 0,15 га по АДРЕСА_1 . Водночас стороною відповідача надано до суду докази, які спростовують право власності орендодавця ОСОБА_6 як на житловий будинок, так і земельну ділянку, розташовані за вищевказаною адресою, - рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 30.01.2009 року (а.с.136-138 т.1), яке ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 19.03.2009 року залишено без змін (а.с.22-25 т. 2).

По-третє, позивач набула речове право, а саме право власності, на житловий будинок по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,05 га, на підставі договору купівлі-продажу від 04.12.2015 року (а.с. 14 т.2), укладеного між нею та Верховинською селищною радою, а не між нею та ОСОБА_6 .

По-четверте, рішення Верховинської селищної ради від 21.05.2010 року (а.с. 37. т. 2) відмовлено ОСОБА_15 у наданні земельної ділянки площею 0,15 га в АДРЕСА_1 .

По-п`яте, позивач набула право власності на земельну ділянку площею 0,05 га, в усуненні перешкод користування якої звернулася до суду в цій справі, в грудні 2017 року, на житловий будинок, який розташований на цій земельній ділянці, в грудні 2015 року, а відповідач набула право власності на земельну ділянку площею 0,05 га, яка є предметом позову в цій справі, раніше - у вересні 2014 року.

По-шосте, висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 07.06.2024 року №1/2/22-29 (а.с.187-205 т.3) не встановлено порушення меж або накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 2620855100:02:003:0517, належній відповідачу, та 2620855100:02:003:0429, належній позивачу, які є предметом позову в цій справі та розташовані по АДРЕСА_1 .

З приводу аргументів сторони позивача, що відповідачу передано у власність суміжну земельну ділянку з порушенням норм ЗК України, про які вказано у висновку експертизи, суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно у висновку експерта (а.с.187-205 т.3) зазначається, що при передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 . Верховинською селищною радою порушено вимоги ст.ст.125,132,151 ЗК України та ст.56 ЗУ «Про землеустрій». Однак, відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України, в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. У ч.2 ч.3 ст. 152 ЗК України закріплено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Крім цього, ч. 1 ст. 393 ЦК України визначено, що правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Зазначені норми права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відтак, при вирішенні спору важливе значення має встановлення наявності в особи, яка звернулася із позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Тобто, встановивши, що права або інтереси позивача не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову за безпідставністю, недоведеністю чи необґрунтованістю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18) зроблено висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту потрібно встановити, які саме права (правомірні інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного права чи неправомірність або неефективність вибраного позивачем способу захисту прав, які суд за результатами вирішення спору вважатиме порушеними, невизнаними або оспорюваними, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.

Крім того, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Таким чином, оскільки не встановлено порушення меж або накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 2620855100:02:003:0517 та 2620855100:02:003:0429, які розташовані по АДРЕСА_1 та належні сторонам, то відповідно в ході розгляду даної справи не встановлено порушення прав позивача, в зв`язку з чим є підстава для ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним та скасування рішення Верховинської селищної ради, свідоцтва про право власності на земельну ділянку, виданих ОСОБА_5 , незалежно від інших встановлених судом обставин, а саме незважаючи на передачу їй у власність однієї з вищевказаних земельних ділянок з порушенням норм ЗК України.

У відповіді на відзив (а.с.126 т.1) сторона позивача вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 2620855100:02:003:0517 передана відповідачу у власність незаконно, оскільки вона знаходиться в охоронній зоні струмка. Одночасно будь-яких доказів з вищевказаного приводу суду не надає, навіть у клопотанні про призначення судової експертизи (а.с.135-137 т.1) не зазначала про необхідність поставлення на вирішення експертів питання для підтвердження чи спростування такого факту.

З приводу клопотань відповідачів про застосування строку позовної давності слід зазначити, що сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. У разі, коли суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги, є необґрунтованими, то суд повинен відмовити у задоволенні такого позову саме з цієї підстави (постанова Верховного Суду від 21.10.2020 року у справі № 509/3589/16-ц). Оскільки суд у цій справі дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є необґрунтованими, то відповідно відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 саме з цієї підстави.

У зв`язку з відмовою в задоволенні цивільного позову в повному об`ємі, відповідно до ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати (судовий збір, витрати на експертизу та витрати на правничу допомогу) на відповідача не покладаються.

Під час судових дебатів, представником відповідача адвокатом Рашковською Л.О. заявлено, що докази щодо понесених нею витрат на правничу допомогу буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду(ч.8 ст.141 ЦПК України).

У ч.ч.9,10 ст.158 ЦПК України закріплено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову ; в такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Ухвалою суду від 02.07.2021 року (а.с.63-64 т.1) відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25.08.2021 року (а.с.118-120 т.2) скасовано вищевказану ухвалу від 02.07.2021 року, вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_5 здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці кадастровий номер 2620855100:02:003:0517, яка розташована по АДРЕСА_2 , та вчиняти будь-які дії щодо цієї земельної ділянки.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 13, 16, 393 ЦК України, ст. ст. 80, 81, 116, 118, 126, 152 ЗК України, ст. ст. 82, 263-265, 268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Верховинської селищної ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Головне управління Держегокадастру в Івано-Франківській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, визанні недійсним та скасування рішення Верховинської селищної ради, свідоцтва про право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_5 , - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення даного позову, накладені постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25.08.2021 року, а саме шляхом заборони ОСОБА_5 здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці кадастровий номер 2620855100:02:003:0517, яка розташована по АДРЕСА_2 , та вчиняти будь-які дії щодо цієї земельної ділянки.

Вказані заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили цим рішенням.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування або ім`я сторін, їх місцезнаходження або місце проживання:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Верховинська селищна рада, код ЄДРПОУ 04401003, місце знаходження: вул. Франка, 3, селища Верховина Верховинського району Івано-Франківської області.

Повний текст рішення складено 31.12.2024 року.

Суддя Наталія ЧЕКАН