Рішення

від 31.12.2024 по справі 709/1467/24

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/1467/24

2/709/532/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2024 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Шарої Л.О.,

за участі секретаря судового засідання Кіян С.О., Петраш Т.М.

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки та визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

І. Описова частина.

Короткий виклад позиції позивача та відповідача.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки та визнання права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.11.2012 між ОСОБА_1 (надалі Позивачка) та ОСОБА_3 фактично було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку садибного типу та земельну ділянку з кадастровим номером: 7125183200:01:000:1253, загальною площею 0,2580 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Цей правочин був оформлений у вигляді розписки в якій, зазначено, що позивач передала власниці будинку ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 50 000,00 грн., а ОСОБА_3 зобов`язалась оформити та нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу цього нерухомого майна. При цьому, після написання розписки та одержання коштів від ОСОБА_1 , ОСОБА_3 передала документи на вказану нерухомість, а саме: акт на право власності на земельну ділянку, а також ключі від будинку. Після отримання коштів за будинок, відповідачка почала проживати у будинку своєї дочки ОСОБА_4 , а позивачка переїхала та з 2012 року почала проживати у придбаному будинку, де проживає і по теперішній час. Позивачка з 2012 року сплачує всі комунальні платежі за будинок та господарює в ньому, належним чином його утримує. Після написання розписки та одержання коштів відповідачкою, позивачка неодноразово зверталася до ОСОБА_4 із проханням нотаріально оформити договір купівлі продажу житлового будинку та земельної ділянки, однак остання повідомляла, що зараз у неї немає часу та вона вирішить дане питання найближчим часом. В подальшому позивач за участі свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ще декілька разів приходила до відповідачки ОСОБА_3 з проханням оформити договір купівлі-продажу нерухомості в нотаріальному порядку, на що відповідачка повідомила, що в неї зараз немає часу щоб їздити до районного центру для оформлення договору купівлі-продажу в нотаріуса. 27.11.2018 ОСОБА_3 написала заяву про зняття з реєстрації місця проживання у зв`язку з вибуттям за адресою: АДРЕСА_2 . Про свій виїзд на тимчасово окуповану територію України ОСОБА_3 позивачку не повідомила, таким чином ухилилася від свого зобов`язання щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна. Пізніше Позивачка довідалася телефонний номер дочки - ОСОБА_4 та зателефонувала до неї, на що остання повідомила, що вона проживає у м. Донецьк, яке наразі відноситься до тимчасово окупованої території російською федерацією, а також повідомила, що ОСОБА_3 померла у 2019 році, та надіслала фотосвітлину свідоцтва про смерть виданого так званою "донецькою народною республікою".

Вважає, що ОСОБА_3 свідомо ухилилася від укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку садибного типу та земельної ділянки. Зазначає, що між сторонами фактично відбулося повне виконання умов договору купівлі-продажу (передача коштів, правовстановлюючих документів та ключів від будинку, вселення позивачки до будинку, так як були виконані всі істотні умови договору, але сторони не посвідчили його нотаріального по причині ухилення відповідачки.

Просить визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку садибного типу та земельної ділянки, кадастровий номер: 7125183200:01:000:1253, площею 0,2580 га, для ведення особистого селянського домогосподарства, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеним 24.11.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та визнати за нею право власності на це майно.

Рух справи в суді першої інстанції та процесуальні рішення.

22.08.2024 до Чорнобаївського районного суду Черкаської області в електронній формі, через систему «Електронний Суд» надійшла позовна заява, подана представником позивача ОСОБА_2 в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки та визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 23.08.2024 позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки та визнання права власності на нерухоме майно залишена без руху у зв`язку із не сплатою позивачем судового збору (а.с. 24-26).

10.09.2024 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви та надані докази сплати позивачем недоплаченої суми судового збору (35-38).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10.09.2024 позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с. 39-40).

У підготовчому судовому засіданні 03.10.2024 була оголошена перерва у зв`язку із витребуванням судом від Чорнобаївської державної нотаріальної контори матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , від Золотоніського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) інформації про наявність актового запису про смерть ОСОБА_3 та від Іркліївської сільської ради Золотоніського району інформації про коло осіб, зареєстрованих із ОСОБА_3 у домоволодінні по АДРЕСА_1 (а.с. 54).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 15.10.2024 задоволено клопотання представника позивачки адвоката Процай Володимира Миколайовича про залучення до участі у справі співвідповідачів та залучив до участі у справі як співвідповідачів Іркліївську сільську раду Золотоніського району і ОСОБА_4 (а.с. 81-83).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21.11.2024 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 130-132).

Відповідно до пункту 19 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції".

Із позовної заяви вбачається, що місцем проживання відповідачів є: АДРЕСА_2 .

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309 від 22 грудня 2022 року "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", м. Донецьк відноситься до тимчасово окупованої території.

За приписами ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Про дату, час, місце розгляду справи суд повідомляв відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України та шляхом направлення судових повісток за останнім відомим місцем проживання відповідачів, тому вважаються такими, що належним чином повідомлені про судове засідання.

Від представника відповідача Іркліївської сільської ради Золотоніського району - Тесейко О.Ф. до суду надійшла заява, за змістом якої представник просить розгляд справи проводити без їх участі, просить прийняти рішення згідно з чинним законодавством.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду відповідачі не подали, жодних заяв чи клопотань не надіслали.

Пояснення учасників справи та представників.

Представник позивачки у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, просив позов задовільнити.

У судовому засідання позивачка ОСОБА_1 пояснила, що у 2012 році у неї склалися складні життєві обставини із-за котрих була вимушена швидко придбати будинок для проживання. Вона товаришувала із ОСОБА_3 , котра тяжко хворіла та планувала переїхати для постійного проживання до своєї доньки - ОСОБА_4 у м. Донецьк. ОСОБА_8 запропонувала придбати у неї будинок по АДРЕСА_1 , повідомила, що все своє життя прожила в цьому будинку, але документи на нього відсутні, адже ніхто ніколи їх не вимагав. Позивачка виявила бажання придбати будинок. Кошти в сумі 50 000 грн. за будинок та земельну ділянки передала ОСОБА_3 у присутності свідків: доньки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , завідуючої школи Новікової І.А., сусідки ОСОБА_7 та фермера ОСОБА_9 .О Про отримання коштів за будинок та земельну ділянку ОСОБА_3 написала розписку. Текст розписки допомагала скласти секретар сільської ради. Позивачка просила ОСОБА_3 поїхати до нотаріуса для посвідчення договору купівлі-продажу, але вона відмовилася, пояснивши, що є людиною похилого віку, тяжко хворіє і не зможе поїхати. Нотаріуси, що працюють у с-щі ОСОБА_10 на той час були у відпустці, а нотаріуси із м. Золотоноша відмовилися їхати в с. Кліщинці. Після отримання коштів та написання розписки ОСОБА_3 виїхала із донькою для постійного проживання в м. Донецьк. У 2019 році позивачка дізналася від ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_3 померла, її донька ОСОБА_4 відмовилася приймати спадщину та оформлювати будь-які документи. Також дізналася, що в 2018 році ОСОБА_3 була знята з реєстрації місця проживання в с. Кліщинці. Позивачка у цьому будинку не була зареєстрована, але з 2012 року, після виїзду ОСОБА_3 постійно проживала. На запитання суду повідомила, що про відсутність правовстановлюючих документів на будинок була обізнана на час передачі коштів, під час передачі коштів ОСОБА_3 передала оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку. Про неможливість за станом здоров`я поїхати до нотаріуса ОСОБА_3 повідомляла як до отримання коштів, так і після. Просила позов задовільнити.

ІІ. Мотивувальна частина рішення.

Досліджені судо докази:

Відповідно до довідки виконавчого комітету Іркліївської сільської ради від 15.10.2024 № 301, у домоволодінні АДРЕСА_1 була зареєстрована і проживала ОСОБА_3 . Знята з реєстраційного обліку 27.11.2018. Вибула за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 72-73).

Судом досліджена заява про зняття з реєстрації місця проживання від 27.11.2018, відповідно до якою ОСОБА_3 просила зняти її з реєстрації місця проживання у звязку з вибуттям за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 10).

Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 192614 від 27.10.2009 ОСОБА_3 на підставі рішення Кліщинської сільської ради від 10.04.1996 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,2580 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 71251832000:01:000:1253 (а.с. 7).

Згідно довідки виконавчого комітету Іркліївської сільської ради від 24.08.2023 № 263, за ОСОБА_3 числиться будинок в АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Судом досліджений Технічний паспорт на житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , замовлений ОСОБА_1 , паспорт виготовлено станом на 04.08.2023 (а.с. 17-19).

Відповідно до розписки від 24.11.2012 ОСОБА_3 одержала від ОСОБА_1 кошти в сумі 50 000 грн. за житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Дана сума становить повну вартість указаних об`єктів, зобов`язалася нотаріально оформити договір купівлі-продажу. Розписка складена в присутності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а.с. 14).

Згідно з довідкою виконавчого комітету Іркліївської сільської ради від 05.09.2023 № 271 та від 07.03.2024 № 103, акту № 2 від 07.03.2024, ОСОБА_1 дійсно проживає без реєстрації з 2012 року в будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 8, 20, 21).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, виданого донецькою народною республікою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Донецьк, Куйбишевський район (а.с. 15).

Із листів Золотоніського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вбачається, що за наявним архівним фондом відділу, у тому числі по поновлених актових записах та за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актового запису про смерть, складеного відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не виявлено (а.с. 6, 86).

Згідно з відповіддю Чорнобаївської державної нотаріальної контори від 08.10.2024 № 270/01-16, після ОСОБА_3 заяв про прийняття спадщини та відмову від прийняття спадщини не надходило, свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с. 70-71).

У судовому засіданні допитані свідки.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що була свідком, як восени 20212 року ОСОБА_1 передала 50 000 грн. ОСОБА_3 за будинок та земельну ділянку. Кошти були передані у будинку. Хто писав розписку вона не бачила. ОСОБА_1 просила ОСОБА_3 укласти договір купівлі-продажу у нотаріуса, але остання була людиною похилого віку, хворіла, не могла поїхати до нотаріуса, говорила, що посвідчить потім. Знає зі слів ОСОБА_1 про те, що відкладали нотаріальне посвідчення договору із-за стану здоров`я ОСОБА_3 .. Під час передачі коштів в будинку було багато людей, які прийшли попрощатися з ОСОБА_3 , котра виїздила на постійне проживання в м. Донецьк. Майже одразу після отримання коштів ОСОБА_3 виїхала до м. Донецьк, до доньки. Про те щоб ОСОБА_3 поверталася в с. Кліщинці їй невідомо.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що є колегою по роботі ОСОБА_1 більше 20 років У 2012 році у ОСОБА_1 склалися погані відносини із свекрухою, тому їй потрібно було швидко купити будинок. ОСОБА_1 знайшла підходящий будинок та попросила її бути свідком під час передачі коштів та написання розписки. Свідок бачила, як ОСОБА_1 передала 50 000 грн. ОСОБА_3 за будинок та земельну ділянку, а ОСОБА_3 написала розписку. ОСОБА_1 переживала за оформлення документів. Дочка ОСОБА_4 сказала, щоб не переживали за це, бо вони будуть їхати і по дорозі все оформлять. ОСОБА_3 поганого себе почувала та не могла поїхати до нотаріуса, а потім виїхала для постійного проживання в м. Донецьк, виїхали приблизно через тиждень. Перешкоди в нотаріальному оформленні договору полягали саме в стані здоров`я ОСОБА_3 . Про неможливість переоформити будинок у нотаріуса ОСОБА_3 та ОСОБА_4 говорили під час отримання коштів.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що орендує земельну ділянку в ОСОБА_3 . Вона знала, що ОСОБА_3 буде виїздити на постійне місце проживання до м. Донецьк, а тому зайшла до неї віддати орендну плату. У будинку була ОСОБА_1 , котра передала 50 000 грн, а ОСОБА_3 написала розписку. ОСОБА_3 обіцяла оформити договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки нотаріально, але на той час нотаріуси, що працюють в с-щі Чорнобай, були у відпустці, поїхати до нотаріуса в м. Золотоноша ОСОБА_3 відмовилася, пояснила що хворіє, їхати може лише в памперсах. Бачила як ОСОБА_3 передала ключі від будинку позивачці та говорила щоб вона жила у ньому. Виїхала до м. Донецьк після передачі коштів приблизно через 1-2 тижні. Зазначила, що ОСОБА_3 пропонувала їй купити земельну ділянку, що орендує, але вона відмовилася, оскільки розуміла, що без нотаріального посвідчення такий договір буде недійсним.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову з посиланням на норми закону.

Суд, заслухавши ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Процай В.М., свідків, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За положеннями ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України).

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України та приписами ст. 629 ЦК України передбачено, що зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного стану. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У судовому засіданні встановлено, що згідно розписки ОСОБА_3 отримала від позивачки ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 50 000 грн . за житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, розписка нотаріально не посвідчена.

Отже, спірний договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки був укладений між сторонами у простій письмовій формі без дотримання обов`язкових вимог чинного на момент його укладення законодавства, зокрема, щодо нотаріального посвідчення.

Частиною 4 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Форма договору купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна чітко визначена статтею 657 ЦК України, за якою такий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Тобто законом встановлено умови щодо форми укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, будинку або іншого нерухомого майна, внаслідок якого відбудеться правомірний перехід права власності на таке майно.

У відповідності до ст. 54 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси посвідчують правочини, які згідно із законом підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Частиною 1 ст. 220 ЦК України визначено, що нікчемним є договір у разі недодержання сторонами вимог закону про його нотаріальне посвідчення.

Проте згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, рішення суду про визнання договору дійсним в судовому порядку можливо тільки тоді, коли договір щодо нерухомого майна укладено в належній формі, із зазначенням усіх істотних умов договору, але відсутнє його нотаріальне посвідчення, і це неможливо вчинити через те, що така можливість втрачена.

Закон акцентує на тому, що всі наведені обставини у сукупності, а саме: домовленість щодо усіх істотних умов договору, повне або часткове виконання договору, ухилення від його нотаріального посвідчення, мають бути доведені належними та допустимими письмовими доказами.

Однією з умов застосування частини 2 статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Судом достовірно установлено, що між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_3 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , земельної ділянки з кадастровим номером 71251832000:01:000:1253 не укладався.

За твердженнями позивачки та відповідно до змісту дослідженої судом розписки кошти були передані за будинок та земельну ділянку, у той час як згідно з технічним паспортом на житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленим на замовлення позивачки ОСОБА_1 станом на 04.08.2023, окрім будинку до домогосподарства включені господарські споруди.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Позивачкою не надано доказів про те, що як на час складання розписки та отримання коштів відповідачкою ОСОБА_3 , так і на час розгляду справи в суді, ОСОБА_3 була власником домоволодіння АДРЕСА_1 .

Суд критично оцінює надану позивачкою довідку Виконавчого комітету Іркліївської сільської ради від 24.08.2023 № 263 про те, що за ОСОБА_3 числиться будинок в АДРЕСА_1 , адже така довідка не замінює правовстановлюючий документ, котрий підтверджує зареєстроване за відповідачкою право власності на домоволодіння.

У справі відсутні відомості про те, які заходи вживала ОСОБА_3 для здійснення за нею реєстрації права власності на спірне домоволодіння.

Також позивачкою не надано доказів про те що відповідачка ОСОБА_3 наразі є власником спірної земельної ділянки. Досліджений судом Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 192614 від 27.10.2009 підтверджує набуття ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки площею 0,2580 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, не підтверджує належність цієї земельної ділянки відповідачці як на час складання розписки, так і на час розгляду справи.

До того ж, позивачкою не надано доказів про відсутність обтяжень на спірне майно, які можуть бути перешкодою для укладення та посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Про відсутність у відповідачки ОСОБА_3 правовстановлюючих документів на домоволодіння позивачка була обізнана на час передачі коштів, про що в судовому засіданні підтвердила сама позивачка та свідки.

Суд наголошує на тому, що в силу положень ст. 12, 81 ЦПК України, суд не має право самостійно збирати докази на підтвердження або спростуванні доводів сторін.

Необхідно зазначити, що однією з умов визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину.

Суд не приймає доводи позивачки про те, що відповідачка ОСОБА_3 не з`явилася для нотаріального посвідчення договору з незалежних від неї причин, адже про неможливість прибути до нотаріуса, як уже встановив суд, вона повідомляла у момент отримання коштів; місце посвідчення договору (нотаріуса), час такого посвідчення сторони не узгодили..

При розгляді справи судом не установлено того, що сторони у справі домовилися про посвідчення договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки у нотаріуса, адже до нього вони не зверталися. Як пояснила в судовому засіданні позивачка та свідки, ОСОБА_3 на час складання розписки та отримання від позивачки коштів повідомляла, що із-за незадовільного стану здоров`я вона не зможе поїхати до нотаріуса. Сторони не домовилися про час та місце укладення та нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, тобто не досягли однієї з істотним умов договору.

Зайнятість всіх нотаріусів, перебування їх у відпустці, не бажання відповідачки ОСОБА_3 із-за незадовільного стона здоров`я не свідчать про наявність підстав для визнання нотаріально не посвідченого договору купівлі-продажу будинку дійсним.

Слід також урахувати, що незважаючи на складання відповідачкою ОСОБА_3 розписки про отримання коштів за продаж будинку та земельної ділянки 24.11.2012, остання була зареєстрована у цьому будинку до 27.11.2018, тобто протягом ще 6 років. Як на час складання розписки, так і на час розгляду справи в суді, місце проживання позивачки в спірному будинку не зареєстровано, доказів про надання відповідачкою такого дозволу суду не надано.

Суд розцінює поведінку відповідачки ОСОБА_3 як відсутність у неї волевиявлення на укладення та нотаріальне посвідчення договору щодо відчуження домоволодіння та земельної ділянки.

Суд вважає, що позивачкою не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження наміру відповідачки ОСОБА_3 нотаріально посвідчити вказаний договір, вжиття сторонами будь-яких заходів для такого посвідчення, а також не надано доказів на підтвердження факту умисного нез`явлення відповідачки до нотаріуса на призначену нотаріусом дату.

Окремо суд зазначає, що позовні вимоги сторони позивача про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки дійсним є письмовим волевиявленням позивача щодо вступу у зобов`язальні правовідносини шляхом укладення такого договору за рішенням суду про визнання договору дійсним, що слід тлумачити як вимогу про визнання дійсним такого договору в судовому порядку у запропонованій позивачами редакції, що не суперечить способам захисту, визначеним п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України. Однак, позивачка проекту (тексту) договору суду не надала.

Слід вказати, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК).

Стаття 210 ЦК України передбачає державну реєстрацію правочинів у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, суд ураховує, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. 210 та ст. 640 ЦК України пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є вчиненими і не створюють прав і обов`язків для сторін. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин неможливості прибути, не може бути підставою для застосування ч. 2ст. 220 ЦК України.

Відповідно до ч. 1ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року N 1952-IV, із змінами (надалі Закон N 1952) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 27 Закону N 1952 державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Таким чином, на об`єкти нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, право власності у набувача за договором відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України виникає в момент державної реєстрації, порядок здійснення якої визначений ст. 182 ЦК України, а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року N 9 роз`яснено, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. 210, 640 ЦК України пов`язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

Таких же висновків дійшов ВС в справах з подібними правовідносинами, що викладені в постановах від 29.05.2020 у справі N 629/5243/16-ц, від 11.08.2020 у справі N 207/4472/15-ц.

Отже, момент вчинення правочинів згідно зі статтею 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України пов`язується з державною реєстрацією. У зв`язку з цим, не будучи укладеним, договір не може бути визнаний судом дійсним на підставі ст. 220 ЦК України.

Між позивачкою та відповідачкою не укладено договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна у формі, визначеній ст. 657 ЦК України, а тому суд не може визнати його дійсним.

Вирішуючи позов у межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Понесені позивачкою судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Покликаючись на положення статей 259, 263-265 ЦПК України, суд ,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки та визнання права власності на нерухоме майно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://ck.ck.court.gov.ua.

Ознайомитись з повним текстом рішення суду, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачs:

ОСОБА_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 .

Іркліївська сільська рада Золотоніського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 34177193, адреса: вул. Соборності, 2, с. Іркліїв, Золотоніський район, Черкаська область, 19950.

Повний текст судового рішення складений 31 грудня 2024 року.

Суддя Л.О. Шарая