Справа № 462/4635/24 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.
Провадження № 22-ц/811/2874/24 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
секретар судового засідання - Марко О. Р.,
з участю - представників АТ «Комінвестбанк» - адвокатів Теслюк Т. Ю., Мікрюкова С. В., представника позивача - адвоката Миколайчука О. І., представника відповідачів - адвоката Галадія А. М., представника третьої особи Кулика А. Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 серпня 2024 року (повний текст рішення складено 16 серпня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Європа-контакт», товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша», треті особи: акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк», орган місцевого самоврядування «Юридичний департамент Львівської міської ради» про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення,
ВСТАНОВИВ:
в червні 2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Європа-контакт» (далі - ТОВ «Фірма «Європа-контакт») та товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша» (далі - ТОВ «Фірма «Ратуша»), треті особи: акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» (далі - АТ «Комінвестбанк»), Юридичний департамент Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний №7491725 від 02 серпня 2013 року серії САВ №696569, запису про державну реєстрацію за ТОВ «Фірма «Ратуша» права власності на нежитлові приміщення площею 2 974, 9 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 1993448, який було внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 4707775 від 02 серпня 2013 року.
На обґрунтування позову зазначав, що є власником нежитлових приміщень № 32-35 загальною площею 100,4 кв. м, що розташовані в корпусі під літ. «З-3» за адресою: АДРЕСА_1 . По сусідству з належним йому нерухомим майном, ТОВ «Фірма «Ратуша» володіє офісно-складським приміщенням загальною площею 2 974,9 кв. м, які, в свою чергу, були одержані такою компанією в процесі виділу з ТОВ «Фірма «Європа-контакт» в липні 2013 року. 02 серпня 2021 року шляхом візуального огляду належного позивачу на праві власності майна, було виявлено розбіжності у геометричних параметрах його нежитлового приміщення та сусіднього офісно-складського приміщення, яким володіє ТОВ «Фірма «Ратуша». У подальшому, позивачем було замовлено проведення позасудової будівельно-технічної експертизи, за результатами котрої експертом ОСОБА_2 було складено висновок експерта № 9-21 від 04 жовтня 2021 року, яким зазначалося, що станом на 28 квітня 2007 року - час складання технічного паспорта ОКП Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», нежитлові приміщення по вул. Городоцькій, 242 у м.Львові, власником яких є ОСОБА_1 , мали наступні технічні характеристики: загальна площа 100,4 кв. м, висоту 6,8 м. Однак, внаслідок проведення будівельних робіт правопопередником ТОВ «Фірма «Ратуша» в частині такого нерухомого майна - ТОВ «Фірма «Європа-контакт», в приміщенні позивача фактично було утворено два нових поверхи - другий та третій, які функціонально і конструктивно поєднані (включені) в об`єм приміщень, якими володіє ТОВ «Фірма «Ратуша», що, в свою чергу, зменшило висоту приміщення позивача з 6,8 м до 3,39 м. Внаслідок проведених будівельних робіт, ТОВ «Фірма «Європа-контакт» фактично позбавила його права власності на частину належного йому нерухомого майна, зменшивши висоту такого з 6,8 м до 3,39 м, тим самим обмеживши можливість використовувати весь належний об`єм зазначеного майна. В подальшому, після одержання від ТОВ «Фірма «Ратуша» листа-відповіді на запит позивача, останньому стало відомо про існування оскаржуваного свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний № 7491725 від 02 серпня 2013 року серії НОМЕР_1 , а також витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний № 7492048 від 02 серпня 2013 року серії ЕАТ № 720295. Вважає, що підлягає визнанню незаконним та скасуванню свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний № 7491725 від 02 серпня 2013 року серії САВ № 696569, а також запис про державну реєстрацію за ТОВ «Фірма «Ратуша» права власності на нежитлові приміщення площею 2 974,9 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 1993448, який було внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 4707775 від 02 серпня 2013 року за таким свідоцтвом як таке, яким фактично було узаконено проведення збільшення площі об`єкту відповідача за рахунок об`єму приміщення, яке перебуває у власності позивача.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Європа-контакт» та товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша» за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» та органу місцевого самоврядування «Юридичний департамент Львівської міської ради» про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, задоволено.
Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний № 7491725 від 02 серпня 2013 року серії САВ №696569.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 4707775 від 02 серпня 2013 року, яким було зареєстровано право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша» на нежитлові приміщення загальною площею 2 974,9 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 1993448 та припинено право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша» на нежитлові приміщення загальною площею 2 974,9 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто порівно із товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Європа-контакт» та товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша» на користь позивача ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 1 937 грн 92 коп.
Не погоджуючись з даним рішенням, АТ «Комінвестбанк» оскаржило таке в апеляційному порядку, подавши в серпні 2024 року апеляційну скаргу, в якій міститься прохання скасувати рішення Залізничного районного суду м.Львова від 16 серпня 2024 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що позивачем не доведено порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідачів, зокрема, наявність у нього суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Нежитлове приміщення придбано позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 19 листопада 2020 року і сам позивач визнає, що на цей момент нежитлові приміщення 32-35 не існували в такому вигляді і з такими технічними характеристиками, які зафіксовані в технічному паспорті 2007 року. В той же час, нежитлові приміщення площею 2 974, 9 кв. м. набуті ТОВ Фірма «Ратуша» у 2013 році. Оскільки ОСОБА_1 набув право власності на приміщення 32-35, згідно технічного паспорта, складеного у 2007 році і лише за спливом 7 років, тобто у 2020 році, то фактично в силу положень статті 656 ЦК України має право власності на те приміщення, яке фізично існувало на момент укладення договору купівлі-продажу. Ним не доведено, що в число приміщень, належних відповідачу площею 2 974, 9 кв. м., входить частина приміщення, яке належить йому на праві власності, чим порушуються його права.
Окрім того, вважає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, оскільки відсутнє втручання у право власності позивача, наслідком якого були витребування майна із чужого незаконного володіння або скасування записів про державну реєстрацію та визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності. У позивача виникли труднощі із використанням належного йому нерухомого майна на всю його висоту через, начебто, забудову відповідачем його приміщень, про що звертав увагу у письмових поясненнях представник АТ «Комінвестбанк». У разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 такі не призводять до відновлення порушених, на його думку, прав в частині користування всією висотою приміщення, про яку вказує позивач.
Звертає увагу й на те, що у даній справі предметом позову є скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування запису про державну реєстрацію права власності з одночасним припиненням відповідного речового права, відтак ця справа не є малозначною в силу закону (на підставі пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України), оскільки позивачем заявлені вимоги немайнового характеру, у зв`язку із чим в ній неможливо визначити ціну позову. Тому така справа могла бути визнана малозначною лише у відповідності до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України ухвалою суду про віднесення її до категорії малозначних. Справа малозначною судом не визнавалась, при цьому категорія, складність справи та інші обставини щодо можливості та доцільності розгляду справи у спрощеному позовному провадженні місцевий суд не врахував. Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд унеможливив належне встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Одночасно звертає увагу на незаконність, на його думку, ухвали суду першої інстанції від 09 серпня 2024 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху з підстав неподання доказів, що підтверджують обставини, викладені в позовній заяві. На виконання вимог цієї ухвали такі докази були подані суду першої інстанції, однак не були відображені в електронній справі і про такі сторонам, зокрема апелянту, стало відомо лише після ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні суду після ухвалення рішення. Таким чином, суд першої інстанції цією ухвалою порушив принципи змагальності та диспозитивності, фактично надав оцінку позову по суті, зокрема, його підставності та повноті доведеності доданими доказами, фактично зайнявши позицію позивача.
04 жовтня 2024 року зареєстровано відзив ОСОБА_1 , підписаний представником ОСОБА_3 на апеляційну скаргу АТ «Комінвестбанк» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 серпня 2024 року, в якому міститься прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований законністю та обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом позову у справі, що переглядається є визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого у 2013 році та запису про державну реєстрацію цього майна за відповідачем - ТОВ «Фірма «Ратуша»
Спірним майном є нежитлові приміщення площею 2 974, 9 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що позивач є власником нежитлових приміщень №32-35 загальною площею 100, 4 кв. м., що розташовані в корпусі під літ. «З-3» за адресою: АДРЕСА_1 . Такі набуті ним на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 19 листопада 2020 року. Право власності було зареєстровано за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно відомостей з витягу № 233264510 від 19 листопада 2020 року.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-2101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Встановивши, що оспорювані свідоцтво та запис стосуються об`єкта нерухомого майна, власником якого ОСОБА_1 станом на момент їх видачі (внесення) не був, право власності позивача на належні йому об`єкти нерухомого майна ніким не оспорюється, як і неоспорюється останнім законність набуття відповідачами права власності на інше (відмінне) від належного позивачу об`єкта нерухомого майна, колегія суддів вважає, що жодні права позивача щодо такого об`єкта нерухомого майна не порушуються, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №922/4206/19 (провадження № 12-29гс20), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).
З урахуванням конкретних обставин справи, що переглядається, колегія суддів також вважає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, адже такі не відновлять жодних прав позивача, які, окрім цього, в даному випадку відповідачами, яким видані оспорювань свідоцтво та внесений на його підставі запис про реєстрацію права власності, не порушені.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо помилкового розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, адже в ухвалі про відкриття провадження по справі не наведено жодного мотиву віднесення цієї справи до категорії малозначних, а виходячи з ціни позову, предмета та підстав позову така не відноситься до малозначних на підставі положень статті 19 ЦПК України.
Проте зазначене порушення норм процесуально права допущене судом першої інстанції, саме по собі не може бути в розумінні положень статті 376 ЦПК України самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Щодо заперечень на ухвалу суду про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху, включених до апеляційної скарги, колегія суддів, виходячи з результатів її розгляду по суті, не убачає підстав для детального аналізу цих доводів, адже такі не виплинули на результати розгляду справи по суті судом першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та у випадку скасування або зміни судового рішення - розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, з ОСОБА_1 на користь АТ «Комінвестбанк» слід стягнути 2 907 грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» задовольнити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 серпня 2024 року скасувати, ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Європа-контакт», товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ратуша», треті особи: акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк», орган місцевого самоврядування «Юридичний департамент Львівської міської ради» про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування запису про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» 2 907 (дві тисячі дев`ятсот сім) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 31 грудня 2024 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич
Суд | Львівський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 26.12.2024 |
Оприлюднено | 02.01.2025 |
Номер документу | 124179831 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: |
Цивільне
Львівський апеляційний суд
Копняк С. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні