Рішення

від 31.12.2024 по справі 440/11966/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/11966/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/11966/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про зобов`язання виплатити недоплачену заробітну плату та індексацію,

В С Т А Н О В И В:

09.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (надалі - Департамент), в якому просить суд зобов`язати відповідача виплатити на її користь недоплачену заробітну плату з урахуванням того, що юрисдикція Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України (надалі - Адміністрація ДВКС) поширювалася на всю територію України, та виплатити індексацію.

В якості підстави для звернення до суду заявниця вказує на обставини порушення її трудових прав внаслідок виплати відповідачем, як колишнім роботодавцем, заробітної плати не в повному обсязі, оскільки розмір посадового окладу за посадою провідного спеціаліста, яку позивачка обіймала з 10.05.2018 до 18.03.2020 в Адміністрації ДВКС, був установлений як для державного органу, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або декількох областей, міста Києва або Севастополя, тоді як мав бути встановлений як для державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України відповідно до схеми посадових окладів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 "Питання оплати праці працівників державних органів". Вважає, що виплаті підлягає також індексація заробітної плати.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

26.11.2024 до суду засобами поштового зв`язку від Департаменту надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача Сизоненко І.В. просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вважає помилковим припущення ОСОБА_1 про те, що юрисдикція Адміністрації ДКВС поширюється на всю територію України, тоді як такий орган є міжрегіональним територіальним органом Міністерства юстиції України вищого рівня, як це визначено Положенням про Адміністрацію Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 16.02.2018 №390/5. Зазначає, що Департамент згідно з Положенням про Департамент з питань виконання кримінальних покарань, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29.03.2024 №894/5 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), є правонаступником Адміністрації ДКВС та є міжрегіональним територіальним органом Міністерства юстиції України, навіть не вищого рівня. Зауважує, що виплата заробітної плати здійснювалася позивачу Адміністрацією ДКВС відповідно до затвердженого штатного розпису на відповідний період Міністерством юстиції України, який у свою чергу розраховувався відповідно до діючих на той час нормативно-правових актів та приведений у відповідність до бюджетних асигнувань та покладених на Адміністрацію ДКВС функцій (а.с. 54-59).

У відповіді на відзив позивач вважає, що підписант відзиву на позов ОСОБА_2 не може здійснювати самопредставництво і, як наслідок, подавати відзив на її позовну заяву. З приводу поширення юрисдикції Адміністрації ДКВС на всю територію України зазначала, що і Адміністрація ДКВС і Департамент фактично є центральними органами виконавчої влади, тому що центральні органи виконавчої влади реалізують державну політику у певній сфері. Просить суд відхилити доводи відповідача про те, що розмір заробітної плати ОСОБА_1 розраховувався відповідно до діючих на той час нормативно-правових актів, оскільки розмір заробітної плати позивача розраховувався всупереч схеми посадових окладів на посадах державної служби, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 "Питання оплати праці працівників державних органів". Додає, що з приводу виплати індексації заробітної плати відповідач не подав жодного заперечення, а тому фактично останній визнає позов у цій частині (а.с. 162-167).

З приводу прийнятності відзиву на позов суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 55 КАС України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Законом України від 18.12.2019 № 390-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення", який набрав чинності з 29.12.2019, внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, якими було розширено перелік осіб, які можуть діяти в інтересах юридичних осіб, незалежно від порядку їх створення у суді, та надано таку можливість не лише керівникам, членам виконавчих органів юридичних осіб, але й іншим уповноваженим особам відповідно до закону, положення, статуту, трудового договору (контракту) (тобто включаючи працівників), тощо.

Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з частиною 87 Цивільного кодексу України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, спеціальним Законом України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (надалі - Закон № 755- IV).

Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначенні у статті 4 Закону №755-IV. До таких, зокрема, належить обов`язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону №755-IV, реєстр це - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Пунктом 8 частини третьої статті 9 Закону №755-IV встановлено, що в Реєстрі містяться відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Так, згідно з відомостями, які містяться в Реєстрі, Сизоненко Ігор Володимирович є підписантом Департаменту та діє виключно в судах України без окремого доручення керівника, у т.ч. з правом посвідчення копій документів, що підтверджують повноваження.

До того ж, відповідно до пункту 2.3 Положення про Відділ юридичного забезпечення, затвердженого наказом Департаменту від 16.04.2024 №Ю6/ОД-24, доданого до відзиву на позов, основними завданнями юридичного відділу є забезпечення самопредставництва інтересів Департаменту та її посадових осіб в судах України.

Згідно з пунктом 2.4 Положення Відділу юридичного забезпечення Департаменту, працівники відділу забезпечують виконання покладених на Департамент завдань, визначених законодавством, при забезпеченні самопредставництва в судах України, у випадках передбачених законодавством.

Відтак Сизоненко І.В. наділений повноваженнями діяти від імені Департаменту в судах України (здійснювати самопредставництво юридичної особи), а тому закиди позивача протилежного змісту суд відкидає як безпідставні.

11.12.2024 через "Електронний суд" позивач подала клопотання (зареєстровано судом 12.12.2024), в якому просила суд зобов`язати відповідача подати заяву по суті справи у порядку ст. 164 КАС України "заперечення".

У задоволенні такого клопотання суд також відмовляє, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

25.12.2024 через систему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_1 про перехід у загальне позовне провадження з обов`язковим проведенням судових засідань та проведення колегіального розгляду цієї справи, оскільки вважає її складною.

Однак доводи позивача з цього приводу суд визнає необґрунтованими, оскільки такі не спростовують висновку суду про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні, висловленого в ухвалі про відкриття провадження у справі. Підстав, передбачених статтею 33 КАС України, за наявності яких розгляд справи слід здійснювати колегіально, позивач не навела, а суд не виявив.

25.12.2024 до суду засобами системи "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Супруна Є.Б. у справі №440/11966/24.

Ухвалою суду (суддя С.С. Сич) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Супруна Є.Б. у справі №440/11966/24.

Тож розгляд справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Згідно із записами копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.05.2018 (а.с. 25-27) та наказу Адміністрації ДКВС від 08.05.2018 №181/ОС (а.с. 95) ОСОБА_1 призначена з 10.05.2018 на посаду провідного спеціаліста відділу організаційно-аналітичної роботи та планування Управління організаційно-аналітичного, документального та адміністративно-господарського забезпечення Адміністрації ДКВС, як переможець конкурсу, з посадовим окладом 4400 грн, з випробувальним терміном 3 місяці.

Адміністрацією ДКВС у зв`язку із вступом позивача на денну форму навчання до Національної академії державного управління при президентові України видано наказ від 16.09.2019 №125/ОС-19 «Про навчання ОСОБА_1 » (а.с. 37), в якому зазначено, що позивач є слухачем денної форми навчання Національної академії державного управління при президентові України (м. Київ) із збереженням на час навчання посади та заробітної плати, з 16.09.2019.

Наказом Адміністрації ДКВС від 18.03.2020 №149/ОС-20 (а.с. 96) позивача звільнено з посади провідного спеціаліста відділу організаційно-аналітичної роботи та планування Управління організаційно-аналітичного, документального та адміністративно-господарського забезпечення Адміністрації ДКВС з 18.03.2020 у зв`язку з ліквідацією Адміністрації ДКВС відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» з припиненням державної служби.

Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу, Управлінню бухгалтерського обліку, планування та фінансової звітності наказано виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо невиплати на користь ОСОБА_1 заробітної плати у виді розрахунку в порядку ст. 116 КЗпП України при звільненні, позивач звернулася до суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2020, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2021 у справі №640/8379/20, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність Департаменту з питань виконання кримінальних покарань щодо не виплати ОСОБА_1 при звільненні із займаної посади заробітної плати за час її навчання в Національній академії державного управління при Президентові України. Зобов`язано Департамент з питань виконання кримінальних покарань здійснити розрахунок сум при звільненні ОСОБА_1 , які підлягають виплаті на її користь відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, з урахуванням висновків суду, наведених у мотивувальній частині даного рішення та здійснити виплату таких сум. В іншій частині позову відмовлено.

Крім того, за заявою позивача ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2020 рішення суду від 30.09.2020 у справі №640/8379/20 допущено до негайного виконання у межах сум, які підлягають виплаті на користь ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, з урахуванням висновків суду, наведених у мотивувальній частині такого рішення, за вересень 2019 року (з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2020 про роз`яснення додаткового судового рішення).

Позивач не заперечує того, що 25.01.2021 відповідно до платіжної інструкції від 22.01.2021 №26 (а.с. 76) Департаментом на користь ОСОБА_1 виплачено суму у розмірі 2558,45 грн (згідно з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2020), 14.04.2021 відповідно до платіжної інструкції №258 від 09.04.2021 (а.с. 78) виплачено суму 28936,21 грн (згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2021 у справі №640/8379/20).

Крім того, на підставі судового наказу Шевченківського районного суду м. Києва від 08.06.2020 у справі №761/16493/20 Департаментом виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 18.03.2020 за 49 днів затримки в розмірі 11 901,12 грн згідно з платіжною інструкцією №552 від 28.05.2021 (а.с. 77).

14.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до Департаменту із заявою (а.с. 12-13), в якій просила виплатити їй недоплачену заробітну плату з урахуванням того, що юрисдикція Адміністрації ДВКС поширювалася на всю територію України, а юрисдикція Департаменту поширюється на всю територію України, а також просила нарахувати та виплатити індексацію. В обґрунтування заяви зазначала, що при призначенні її на посаду наказом Адміністрації ДКВС від 08.05.2018 №181/ОС невірно встановлено посадовий оклад у розмірі 4400,00 грн як для провідного спеціаліста органу державної влади, юрисдикція якого поширювалась на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва та Севастополя, а не державного органу юрисдикція якого поширювалась на всю територію України.

У відповідь Департамент листом від 04.10.2024 №5161/О-5040/3.2/11-24/9/1/23-24 повідомив ОСОБА_1 про те, що виплата заробітної плати здійснювалася заявниці Адміністрацію ДКВС відповідно до затвердженого штатного розпису на відповідний період Міністерством юстиції України, який у свою чергу розраховувався відповідно до діючих на той час нормативно-правових актів та приведений у відповідність до бюджетних асигнувань та покладених на Адміністрацію функцій. Крім того, на теперішній час Адміністрація ДКВС перебуває у стані ліквідації, а Департамент з питань виконання кримінальних покарань не несе відповідальність за дії чи бездіяльність Адміністрації ДВКС (а.с. 10).

ОСОБА_1 вважає, що розмір посадового окладу за посадою провідного спеціаліста, яку вона обіймала в Адміністрації ДВКС був встановлений як для державного органу, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або декількох областей, міста Києва або Севастополя, тоді як мав бути встановлений як для державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України відповідно до схеми посадових окладів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 "Питання оплати праці працівників державних органів".

З цих підстав позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому також просить виплатити індексацію заробітної плати.

Вирішуючи цей публічно-правовий спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про державну службу" у редакції, чинній на момент призначення ОСОБА_1 на посаду, держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; 6) премії (у разі встановлення).

За результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії. До премій державного службовця належать: 1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності; 2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.

При цьому загальний розмір премій, передбачених пунктом 2 цієї частини, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.

Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Закону України "Про державну службу" у редакції, чинній на момент призначення ОСОБА_1 на посаду, посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на такі групи оплати праці: до групи 1 належать посади керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 2 належать посади перших заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 3 належать посади заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 4 належать посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 5 належать посади заступників керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 6 належать посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів, їх заступників і прирівняні до них посади; до групи 7 належать посади головних спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 8 належать посади провідних спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 9 належать посади спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади.

Прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, погодженим із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Як передбачено частиною другою статті 51 Закону "Про державну службу", з метою встановлення розмірів посадових окладів державні органи поділяються за юрисдикцією, яка поширюється:

1) на всю територію України;

2) на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя;

3) на територію одного або кількох районів, міст обласного значення.

У державних органах відповідної юрисдикції забезпечується наявність усіх груп оплати праці, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до Схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2018 році, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 №24, чинній на момент призначення ОСОБА_1 на посаду) посадовий оклад провідного спеціаліста державного органу на всій території України складав 6000,00 грн, а посадовий оклад провідного спеціаліста державного органу на території однієї або кількох областей, м. Києва або м. Севастополя складав 4 400 грн.

У подальшому, згідно зі Схемою посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2019 році (у коефіцієнтах), затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 №102), визначено посадовий оклад провідного спеціаліста державного органу на всій території України з коефіцієнтом співвідношень до мінімального розміру посадового окладу 1,79, а посадовий оклад такого ж спеціаліста на території однієї або кількох областей, м. Києва або м. Севастополя - 1,33.

Крім того, згідно зі Схемою посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2020 році, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2020 №16), посадовий оклад провідного спеціаліста державного органу, що відноситься до інших державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, становив 6 800 грн, а провідного спеціаліста державного органу, що відноситься до державного органу, юрисдикція якого поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва та Севастополя - 5100,00 грн.

Спір у цій справі стосується питання правомірності обрахунку під час проходження державної служби ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу організаційно-аналітичної роботи та планування Управління організаційно-аналітичного, документального та адміністративно-господарського забезпечення Адміністрації ДВКС виходячи з посадового окладу провідного спеціаліста як для державного органу, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або декількох областей, міста Києва або Севастополя, тоді як на переконання ОСОБА_1 такий оклад мав бути встановлений як для державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України відповідно до схеми посадових окладів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 "Питання оплати праці працівників державних органів".

Тож аналізуючи обставини правомірності обрахунку посадового окладу позивача, суд аналізує норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, які регулюють статус державного органу, в якому ОСОБА_1 проходила державну службу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 №343 "Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції" Державну пенітенціарну службу ліквідовано та встановлено, що Міністерство юстиції України є правонаступником Державної пенітенціарної служби, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.

Адміністрація ДКВС утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 №709 "Про утворення міжрегіонального територіального органу Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань" та є міжрегіональним територіальним органом Міністерства юстиції України.

Пунктом 1 Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 №563 (надалі - Типове положення), встановлено, що територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади (далі - територіальні органи) можуть утворюватися в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи, якщо це передбачено положенням про міністерство та інший центральний орган виконавчої влади.

Територіальні органи підпорядковані відповідному міністерству, іншому центральному органу виконавчої влади, а територіальні органи нижчого рівня також територіальним органам вищого рівня.

За таких обставин суд доходить висновку про те, що чинним законодавством України не передбачено такого поняття як «територіальний орган міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади, юрисдикція якого поширюється на всю територію України».

Адміністрація ДКВС відповідно до Положення, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.02.2018 390/5, є міжрегіональним територіальним органом Міністерства юстиції України вищого рівня.

Як встановлено вище, наказом Адміністрації ДКВС від 08.05.2018 № 181/ОС ОСОБА_1 призначено на посаду провідного спеціаліста відділу організаційно-аналітичної роботи та планування Управління організаційно-аналітичного, документального та адміністративно-господарського забезпечення Адміністрації ДВКС.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 №20 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції, зокрема Адміністрацію Державної кримінально-виконавчої служби України, та визначено утворити як юридичну особу публічного права міжрегіональний територіальний орган Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань - Департамент з питань виконання кримінальних покарань.

Наказом Адміністрації ДКВС від 18.03.2020 №149/ОС-20 позивача звільнено з посади провідного спеціаліста відділу організаційно-аналітичної роботи та планування Управління організаційно-аналітичного, документального та адміністративно-господарського забезпечення Адміністрації ДВКС з 18.03.2020 у зв`язку з ліквідацією Адміністрації ДВКС відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" з припиненням державної служби.

Слід зазначити, що Департамент, відповідно до Положення про Департамент з питань виконання кримінальних покарань, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.03.2024 №894/5 (надалі - Положення про Департамент) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, є правонаступником Адміністрації ДКВС та є міжрегіональним територіальним органом Міністерства юстиції України з питань виконання кримінальних покарань.

Відповідно до п.п. 4 пункту 3 Положення про Департамент, основним завданням Департаменту, крім іншого, є організація господарської діяльності, планово-фінансової роботи підпорядкованих установ, підприємств установ виконання покарань у Київській, Житомирській, Черкаській, Чернігівській, Кіровоградській, Миколаївській, Одеській та Херсонській областях.

Тож юрисдикція Адміністрації ДКВС та Департаменту, як територіальних органів Міністерства юстиції України, не поширювалась та не поширюється на всю територію України.

За таких обставин, як Адміністрація ДКВС, так і Департамент правомірно здійснювали виплату ОСОБА_1 заробітної плати виходячи з посадового окладу, встановленого схемами посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2018-2020 роках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 у чинних редакціях як для державного органу, юрисдикція якого поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва та Севастополя.

Крім того слід відмітити, що відповідно до пункту 32 постанови Кабінету міністрів України від 28.02.2002 №228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» (надалі - Порядок) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, плани використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячні плани використання бюджетних коштів і штатні розписи затверджуються керівником відповідної вищестоящої установи, за винятком кошторисів, зазначених у пункті 33 цього Порядку (якщо законодавством не встановлено інший порядок затвердження).

Згідно з абзацом 3 пункту 28 Порядку, типова форма штатного розпису установи затверджується Мінфіном. У разі потреби міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням з Мінфіном можуть установлювати форму штатного розпису для відповідної галузі. Штатний розпис установ затверджується у порядку, визначеному відповідним міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади.

Таким чином, виплата заробітної плати ОСОБА_1 здійснювалася Адміністрацією ДКВС відповідно до затвердженого штатного розпису на відповідний період Міністерством юстиції України, який у свою чергу розраховувався відповідно до діючих на той час нормативно-правових актів та приведений у відповідність до бюджетних асигнувань та покладених на Адміністрацію ДВКС функцій.

Відтак підстави для зобов`язання відповідача виплатити недоплачену заробітну плату ОСОБА_1 відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні відповідних вимог суд відмовляє.

За відсутності підстав для задоволення основної вимоги, відсутні й підстави для задоволення усіх похідних вимог адміністративного позову, зокрема й вимоги про зобов`язання відповідача виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату та індексацію заробітної плати.

З огляду на вищевикладене суд залишає позов без задоволення у повному обсязі.

За відсутності підстав для задоволення позову, відсутні й підстави для розподілу судових витрат, позивач таких не понесла.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 у справі №440/11966/24 - залишити без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Департамент з питань виконання кримінальних покарань (код ЄДРПОУ 43501242; вул. Юрія Іллєнка, 81, м. Київ, 04050).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.

Суддя Є.Б. Супрун