Ухвала від 25.06.2025 по справі 380/17903/24

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

25 червня 2025 року

м. Київ

справа №380/17903/24

адміністративне провадження № К/990/25160/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стеценка С.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі № 380/17903/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІНП ЛТД» до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІНП ЛТД» (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департаменту природних ресурсів, будівництва та розвитку громад Львівської міської ради, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо не включення до діючого Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові тимчасової споруди за адресою: проспект Свободи, 16-18 у м. Львові, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «БІНП ЛТД» (ЄДРПОУ 19329381);

зобов`язати Львівську міську раду повторно розглянути і вирішити питання щодо включення до діючого Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові тимчасової споруди за адресою: проспект Свободи, 16-18 у м. Львові, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «БІНП ЛТД» (ЄДРПОУ 19329381);

визнати протиправним і скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1039 від 06.08.2024 «Про демонтаж тимчасових споруд у Галицькому районі», а саме в частині п.1.3 та п.4.1.3 щодо демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності за адресою: просп.Свободи, 16-18 (Товариство з обмеженою відповідальністю «БІНП ЛТД»).

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 17.03.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2025, позов задовольнив частково. Визнав протиправним і скасував рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.08.2024 №1039 «Про демонтаж тимчасових споруд у Галицькому районі» в частині пунктів 1.3 та 4.1.3 щодо демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності за адресою: просп.Свободи, 16-18. У задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку, просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Тому розв`язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з`ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.

Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.

За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Водночас за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Однак у касаційній скарзі, скаржник покликається на переоцінку доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, передбачених статтею 341 КАС України і не є підставою касаційного оскарження.

Скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.

Так, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у цій справі, як у справі незначної складності, не оскаржуються у касаційному порядку.

Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на те, що касаційна скарга подана на судові рішення, які за законом не оскаржуються у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.

Керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2025 у справі №380/17903/24.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя С.Г. Стеценко