Ухвала

від 30.12.2024 по справі 904/5686/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

30.12.2024 м. ДніпроСправа № 904/5686/24

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемзавод", м. Кам`янське Дніпропетровської області

про стягнення 1 162 326,36 грн, розірвання договорів поставки.

Суддя Колісник І.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до господарського суду з позовом з наступними вимогами:

- розірвати договір поставки товару № 43/АС від 13.06.2024, який укладено між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авторемзавод";

- розірвати договір поставки товару № 45/АС від 20.06.2024, який укладено між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авторемзавод";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемзавод" на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 1 162 326,36 грн.

Витрати, пов`язані з розглядом справи, позивач просить покласти на відповідача.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань щодо поставки якісного товару (механічні запчастини, крім двигунів і частин двигунів для гусеничної техніки спеціального призначення) на суму 486556,60 грн за договором № 43/АС від 13.06.2024 та на суму 482048,70 грн за договором № 45/АС від 20.06.2024. Усього - на суму 968605,30 грн.

Позивач зазначає, що за домовленістю сторін неякісний товар він повернув відповідачу за накладними на повернення № 43/АС від 29.11.2024 та № 45/АС від 29.11.2024. У свою чергу відповідач отримані кошти за товар, сплачені йому за платіжними інструкціями № 2532 від 17.06.2024 на суму 486556,60 грн та № 2571 від 20.06.2024 на суму 482048,70 грн, не повернув. Натомість видав гарантійні листи від 17.12.2024 про повернення коштів протягом 45 робочих днів. На претензії позивача щодо повернення грошових коштів не відреагував.

Також позивач, посилаючись на статтю 231 Господарського кодексу України, вимоги про повернення сплачених коштів у загальній сумі 968605,30 грн доповнив вимогами про стягнення з відповідача 20% штрафу у сумі 193721,06 грн за поставку неякісного товару.

Відтак, майнова позовна вимога становить 1162326,36 грн.

В обгрунтування зазначених обставин позивачем надані відповідні докази.

Разом із позовом позивачем подана заява про забезпечення позову в частині вимог про стягнення грошових коштів шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемзавод", які знаходяться (обліковуються) на його банківських рахунках, вкладах чи на збереженні в банківських або фінансових установах на території України та за її межами, а також на банківських рахунках, які будуть відкриті в майбутньому після вжиття заходів забезпечення позову, в межах позовних вимог у сумі 1162326,36 грн.

Запропоновані заходи забезпечення позову позивач вважає такими, що відповідають вимогам розумності, обгрунтованості, адекватності й співмірності.

Правовою підставою заяви про забезпечення позову заявник зазначає статті 136 - 144 Господарського процесуального кодексу України, численну практику Верховного Суду.

За загальним правилом, унормованим частиною першою статті 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

ВИСНОВКИ СУДУ, НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).

У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (п. 46).

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (п. 47).

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (п. 48).

За змістом статей 2, 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суть якої зводиться до того, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою статті 170 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що будь-яка письмова заява з процесуальних питань повинна містити, окрім іншого, перелік доказів (за наявності), що додаються до заяви.

За змістом частин першої, другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Оцінюючи наведені заявником обставини в обгрунтування заяви про забезпечення позову та надані докази, суд доходить висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення.

Частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Отже, учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З огляду на викладені позивачем обставини наслідком господарських операцій сторін стало повернення позивачем товару відповідачу. Сплачених коштів позивач не отримав. Важливість для позивача - Військової частини якісних запчастин для спецтехніки чи обігових коштів для їх придбання в умовах воєнного стану є очевидним фактом.

Добросовісність поведінки сторони договору передбачає належне виконання зобов`язань як на етапі його укладення, так і на етапі подальших змін до нього чи припинення.

За вказаних обставин, враховуючи загальний обсяг право- та дієздатності юридичної особи-відповідача, а відтак і можливість вільного розпорядження ним майном чи майновими правами, що не потребує доведенню, неприйняття заходів забезпечення позову може у подальшому ускладнити/унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист права в межах заявленого предмета позову.

Тому, обрані позивачем заходи забезпечення позову до вирішення судом спору по суті суд вважає прийнятними й такими, що відповідають критеріям співмірності, розумності, обґрунтованості та адекватності, крім накладення арешту на банківські рахунки, які будуть відкриті в майбутньому після вжиття заходів забезпечення позову, оскільки викладене не узгоджується з пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України.

Порядок накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, на виконання судового рішення, унормовано Законом України "Про виконавче провадження".

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про вжиття заходів забезпечення позову про стягнення коштів - задовольнити частково.

Накласти арешт на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторемзавод" (ідентифікаційний код № 42961088; місцезнаходження: 51914, м. Кам`янське, Дніпропетровська обл., Західний Проїзд, буд. 1А), які знаходяться (обліковуються) на його банківських рахунках, вкладах чи на збереженні в банківських або інших фінансових установах на території України та за її межами, в межах позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ідентифікаційний код № НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 км + 206м) у сумі 1162326,36 грн.

У решті заяви про забезпечення позову - відмовити.

Стягувач: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (ідентифікаційний код № НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 км + 206м)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авторемзавод" (ідентифікаційний код № 42961088; місцезнаходження: 51914, м. Кам`янське, Дніпропетровська обл., Західний Проїзд, буд. 1А).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 30.12.2024.

Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред`явлена до примусового виконання до 31.03.2025 включно.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Колісник