Ухвала

від 26.12.2024 по справі 304/3193/24

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/3193/24 Провадження № 1-кс/304/1039/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2024 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання керівника відділу детективів Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за №72024071010000024 від 18 грудня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201-3 КК України відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Тріполі Ліванська Республіка, мешканця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , з вищою освітою, непрацюючого, одруженого (має на утриманні п`ятьох малолітніх дітей), громадянина України, раніше не судимого,

про застосування запобіжного заходу у вигляді застави,

У С Т А Н О В И В :

керівник відділу детективів звернувся до слідчого судді з клопотанням на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 72024071010000024 від 18 грудня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201-3 КК України, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн, а також просив покласти на нього наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду на першу їхню вимогу; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та/або роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, експертами, спеціалістами у кримінальному провадженні як особисто, так і за допомогою третіх осіб, а також здати на зберігання до ТУ БЕБ у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Клопотання мотивує тим, що Територіальним управлінням БЕБ у Закарпатській області здійснюється досудове розслідування даного кримінального провадження, в ході якого встановлено, що на початку грудня 2024 року у ОСОБА_4 з корисливих мотивів виник злочинний умисел, спрямований на переміщення за допомогою власного транспортного засобу марки «Toyota Land Cruiser», р/н НОМЕР_1 , через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товарів - мобільних телефонів марки «Apple iPhone», з метою їх подальшої реалізації на території України. Так, на початку грудня 2024 року під час пошуку через мережу «Інтернет» оголошень щодо продажу мобільних телефонів марки «Apple iPhone», ОСОБА_4 познайомився з особою на ім`я ОСОБА_4 , з якою домовився про отримання у нього 162 мобільних телефонів «Apple iPhone» на умовах подальшого відшкодування їх вартості після фактичної реалізації таких на території України. Згідно з домовленістю, ОСОБА_4 для отримання зазначених мобільних телефонів повинен був прибути до Відня, Республіка Австрія, куди й виїхав на власному транспортному засобі 13 грудня 2024 року через прикордонний пункт пропуску «Лужанка - Берегшурань», та прибувши до Відня того ж дня отримав обумовлені мобільні телефони марки «Apple iPhone» різних моделей, які розмістив у технологічні порожнини власного транспортного засобу марки «Toyota Land Cruiser», р/н НОМЕР_2 , що знаходяться під пластмасовою обшивкою багажного відділення, а також у наявні порожнини у запасному колесі, яке знаходиться під днищем транспортного засобу, задля приховування таких від митного оформлення. Однак на зворотному шляху, 17 грудня 2024 року при перетині митного кордону на пункті пропуску «Лужанка» в ході огляду автомобіля марки «Toyota Land Cruiser», р/н НОМЕР_1 , у нього було виявлено приховані від митного контролю товари у значному розмірі. Детектив вказує, що умисні дії ОСОБА_4 , що виразилися у контрабанді, тобто переміщенні через митний кордон України з приховуванням від митного контролю товарів (крім підакцизних товарів та електричної енергії), вчиненій у значному розмірі, кваліфікуються за ч. 1 ст. 201-3 КК України. Також зазначає, що 19 грудня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, яка у свою чергу підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема повідомленням НОМЕР_3 прикордонного загону ДПСУ про виявлення кримінального правопорушення від 18.12.204 № 05.3/1039-24Вих, повідомленням в. о. начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Астей» Закарпатської митниці від 18.12.2024 № 217 про протиправне діяння, що містить ознаки злочину, рапортом начальника 3 сектору 2 відділу 4 управління ГУ «Д» ДЗНД СБ України ОСОБА_8 від 18.12.2024, актом проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA305200/2024/222409 від 17.12.2024, матеріалами виконаного доручення № 14/4/2-18592 від 18.12.2024, протоколом огляду приміщення службового кабінету № 2 будівлі МП «Лужанка», протоколом огляду відкритої ділянки місцевості на території пункту пропуску «Лужанка», висновком про вартість майна від 19.12.2024, а також іншими матеріалами кримінального провадження. Відтак у органу досудового розслідування є достатні та вагомі докази вини ОСОБА_4 , які також підтверджують існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний, усвідомлюючи неминучість та тяжкість покарання за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином та за який передбачено покарання у виді штрафу від десяти до двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян може, маючи можливість перетину державного кордону в умовах воєнного стану, переховуватися від органів досудового розслідування; може незаконно впливати на свідків та експертів у даному кримінальному провадженні, оскільки їх показання та висновки свідчать про значущість для доведення обставин, що підлягають доказуванню, при цьому наявність у підозрюваного значного матеріального та фінансового резерву свідчить про можливість спотворення речей і документів, вчинення дій з підкупу, залякування та впливу на свідків, експерта чи спеціаліста; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином задля уникнення відповідальності та затягування проведення процесуальних дій та судового розгляду, особливо з врахуванням поведінки підозрюваного під час вручення йому повідомлення про підозру; а також може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється, оскільки даний злочин вчиняв умисно, цілеспрямовано, чітко усвідомлюючи при цьому протиправність власних дій. З врахуванням наведеного, детектив вважає, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, крім застави, не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання завдань кримінального провадження. На підставі наведених обставин детектив просить клопотання задовольнити.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав повністю та просив таке задовольнити, посилаючись на викладені у ньому обставини, а також звертав увагу слідчого судді на те, що відносно підозрюваного неможливо застосувати інший запобіжний захід, при цьому розмір застави визначений у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, який у свою чергу набагато менший розміру контрабанди; зі слів самого підозрюваного такий становить 180 000 євро. У відповідь на посилання сторони захисту також вказував на те, що огляд було проведено у порядку ч. 3 ст. 214 КПК, при цьому клопотання про узаконення такого огляду скероване до суду.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні вказував на необґрунтованість підозри, таку орган досудового розслідування підтверджує лише протоколами огляду транспортного засобу та службового кабінету, при цьому такі слідчі дії були проведені до внесення відомостей до ЄРДР, дозволу на проведення огляду/обшуку матеріали кримінального провадження не містять, наявне лише повідомлення СБУ. Зазначав, що сторона захисту не оспорює факту ввезення товарів поза митним контролем, однак хто провів оцінку вартості цього майна їм невідомо. Також вважав хибним посилання детектива у клопотанні на те, що інкримінований його підзахисному злочин є важким, оскільки санкція такого передбачає покарання лише у вигляді штрафу, а відтак вважав можливим обрати стосовно ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід; при цьому такий має сталі соціальні зв`язки, постійне місце проживання, родину, п`ятьох малолітніх дітей на утриманні. Крім цього з приводу заявлених стороною обвинувачення обов`язків вважав такі необґрунтованими, зокрема не визначено конкретних свідків/експертів/спеціалістів, з якими необхідно обмежити спілкування, а також не вказано, чому саме паспорт необхідно здати до органу досудового розслідування, а не міграційної служби.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 позицію свого захисника підтримав.

Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, прийшов до такого висновку.

Згідно з положеннями статті 5 пункту 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.

Згідно зі ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, які унеможливлять виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Положеннями статті 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності вищевказаних ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, стан здоров`я підозрюваного, його репутацію та інші обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У судовому засіданні на підставі матеріалів клопотання встановлено, що 18 грудня 2024 року до ТУ БЕБ у Закарпатській області із Закарпатської митниці надійшло повідомлення № 217 про протиправне діяння, що містить ознаки злочину, з якого видно, що 17 грудня 2024 року о 22.49 год через митний пост «Астей» Закарпатської митниці по смузі руху «зелений коридор» на напрямку «в`їзд в Україну» заїхав транспортний засіб марки «Toyota» моделі «Land Cruiser», р/н НОМЕР_1 , під керуванням громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , який прямував з Австрії в Україну у приватних справах, та який перевозив у транспортному засобі мобільні телефони у загальній кількості 162 штуки. Після завершення митних формальностей щодо даного транспортного засобу у порядку п. 4 ст. 558 МК України, митним органом отримано інформаційне повідомлення ГУ з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України (вхідний Закарпатської митниці від 17.12.2024 № 58473/8.6/7.7-2) щодо можливого незаконного переміщення товарів, у зв`язку з чим було прийнято рішення про проведення переогляду вказаного транспортного засобу. Переоглядом виявлено приховані від митного контролю товари іноземного виробництва, а саме мобільні телефони торгової марки «Apple Iphone» у загальній кількості 162 штуки, а саме «Iphone 16 Pro Max 256GB», 68 штук, «Iphone 16 Pro Max 512GB», 2 штуки, «Iphone 16 Pro 256GB», 42 штуки, «Iphone 15 Pro Max 256GB», 40 штук, «Iphone 15 Pro 128GB», 10 штук, що знаходились у спеціально виготовлених тайниках, конструктивних порожнинах, а саме запасному колесі та обшивці салону автомобіля.

Також з матеріалів клопотання, зокрема рапорту начальника 3 сектору 2 відділу 4 управління ГУ «Д» ДЗНД СБ України ОСОБА_8 від 18 грудня 2024 року реєстр. № 14/4/2-18555 видно, що проведеними заходами встановлено, що громадянин ОСОБА_4 міг переміщувати техніку торгової марки «Apple» з приховуванням від митного контролю неодноразово з метою збуту товару у магазині «FiX4U», який знаходиться за адресою: Київська область, м. Київ, вул. Васильківська, 5, ТЦ «Arena City». За результатами проведених заходів співробітниками Закарпатської митниці на підставі інформування ГУ «Д» ДЗНД СБ України від 16.12.2024 № 14/4/2-18452 складено протокол про порушення митних правил від 18.12.2024 № 0812/30500/24 та вилучено мобільні телефони марки «Apple» у кількості 162 одиниці на загальну суму понад 200 000 доларів США (близько 8 500 000 грн) та транспортний засіб, в якому такі переміщувалися.

Вказані обставини також підтверджуються Актом проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA305200/2024/222409 від 17.12.2024.

Вісімнадцятого грудня 2024 року органом досудового розслідування - відділом детективів із розслідування кримінальних проваджень у бюджетній сфері та міжнародної технічної допомоги підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Закарпатські області за даним повідомленням розпочато досудове розслідування з правовою кваліфікацією за частиною 1 ст. 201-3 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72024071010000024.

Дев`ятнадцятого грудня 2024 року у даному кримінальному провадженні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201-3 КК України, було повідомлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави, ініціатор клопотання просить слідчого суддю врахувати докази вини підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує такому у разі визнання його винним, а також ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та експертів, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та можливість вчинення іншого кримінального правопорушення.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», п. пунктом 175; рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за яке, у разі визнання його винним, може понести покарання у виді штрафу від десяти до двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, про що свідчать зібрані органом досудового розслідування та надані слідчому судді докази, зокрема повідомлення про виявлення кримінального правопорушення НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 18 грудня 2024 року № 05.3/1039-24Вих, повідомлення № 217 протиправне діяння, що містить ознаки злочину в. о. начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «Астей» Закарпатської митниці ОСОБА_13 від 18 грудня 2024 року, рапорт начальника 3 сектору 2 відділу 4 управління ГУ «Д» ДЗНД СБ України ОСОБА_8 від 18 грудня 2024 року, Акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA305200/2024/222409 від 17.12.2024, матеріали виконаного доручення № 14/4/2-18592 від 18.12.2024, протокол огляду приміщення службового кабінету № 2 будівлі митного посту «Лужанка» та протокол огляду відкритої ділянки місцевості на території пункту пропуску «Лужанка» від 18 грудня 2024 року, висновок про вартість майна від 19 грудня 2024 року, протокол огляду від 20 грудня 2024 року з фототаблицею, висновки експерта № СЕ-19/107-24/13603-ТВ, СЕ-19/107-24/13604-ТВ та СЕ-19/107-24/13605-ТВ від 24 грудня 2024 року щодо рикнової вартості товарів, а також письмові пояснення самого ОСОБА_4 від 19 грудня 2024 року.

Слідчий суддя вважає, що на час розгляду клопотання обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення є доведеною, тобто зазначені у клопотанні детектива обставини підтверджуються наданими фактичними даними, що містяться у матеріалах клопотання, та досліджені у судовому засіданні, які у своїй сукупності переконують слідчого суддю у причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується. Доведення стороною обвинувачення існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, є однією з підстав для застосування запобіжного заходу.

Звертаю увагу, що на цій стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі доданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

При цьому правильність кваліфікації дій підозрюваного, умислу, так само як і наявність чи відсутність в його діях складу злочину, вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі від 23 січня 2012 року № 30671/04 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України у кримінальному провадженні № 72024071010000024 від 18 грудня 2024 року стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя прийшов до таких висновків.

Сторона обвинувачення у поданому клопотанні зазначила про наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та експертів у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Так щодо ризику переховування від органу досудового розслідування або/та суду, то такий обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Наявність даного ризику у відповідності до КПК України не означає, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

На думку слідчого судді, тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та суворість покарання за його вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування чи суду.

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Так злочин, передбачений ч. 1 ст. 201-3 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , є тяжким злочином, за який може бути призначено покарання у виді штрафу від десяти (170 000 грн) до двадцять п`яти тисяч (425 000 грн) неоподатковуваних мінімумів громадян.

Встановлені у ході досудового розслідування обставини, зокрема наявність паспорту громадянина України для виїзду за кордон та одночасно наявність на утриманні понад троє (п`ятьох) малолітніх дітей, вказують на наявність у підозрюваного реальної можливості виїзду за кордон держави, із подальшим переховуванням на території іноземних країн, а також про фактичну відсутність у органу досудового розслідування дієвих механізмів попередження такої втечі та подальшого розшуку підозрюваного.

Оцінюючи питання стійкості соціальних зв`язків підозрюваного, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 з 10 травня 2013 року є одруженим з громадянкою України ОСОБА_15 у країні походження - Лівані. При цьому у 2020 та 2022 році там народилося двоє дітей від ОСОБА_16 , а у ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 діти від ОСОБА_15 , двоє з яких у Києві та одна дитина у місті Відень.

Відтак наведені обставини систематичного виїзду підозрюваного за межі країни слідчий суддя враховує як такі, що суттєво підвищують ризик переховування на даний момент.

При цьому під соціальним зв`язком зазвичай розуміють соціальну дію, що виражає залежність і сумісність людей або груп; це сукупність особливих залежностей одних соціальних суб`єктів від інших, їх взаємні відносини, які об`єднують людей у відповідні соціальні спільності і свідчать про їх колективне існування. Чим більш міцними є соціальні зв`язки, тим більше вони будуть відігравати стримуючу роль для підозрюваного, стимулюватимуть належне виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

У той же час слідчий суддя враховує, що наразі підозрюваний є громадянином України, де має зареєстроване місце проживання, постановлений на облік як військовозобов`язаний та здобув освіту.

Однак усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності ОСОБА_4 може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, у тому числі, може покинути територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також слідчий суддя у світлі даного ризику не може залишати поза увагою те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України починаючи з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

Крім цього у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Також слідчий суддя вважає обґрунтованим твердження сторони обвинувачення про існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Так, обґрунтовуючи існування цього ризику, детектив у клопотанні покликався на те, що задля уникнення відповідальності і затягування проведення процесуальних дій та судового розгляду, підозрюваний може підшукувати осіб, які нададуть вигідні для нього показання, особливо з врахуванням його поведінки під час вручення йому повідомлення про підозру.

Оцінюючи існування цього ризику, слідчий суддя дійшов висновку, що існують розумні підстави стверджувати, що ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на наведені детективом обставини, тому ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є небезпідставним.

Також є слушними доводи сторони обвинувачення про те, що обставини вчиненого кримінального правопорушення, зокрема його тривалість, наполегливість та цілеспрямованість дій ОСОБА_4 , а також встановлення за межами країни особи, яка погодилася надати йому велику партію товарно-матеріальних цінностей під реалізацію, може свідчити як про вчинення підозрюваним таких дій раніше, так і про можливість вчинення ним інших тотожних кримінальних правопорушень у майбутньому.

Отже підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Існування інших ризиків, передбачених ст. 177 КПК України не встановлено.

Щодо заявленого детективом у клопотанні ризику впливу підозрюваного на свідків та експертів у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя прийшов до такого.

Вказаний ризик сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що показання свідків та висновки експертів свідчать про значущість доведення обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, при цьому наявність у підозрюваного значного матеріального та фінансового резерву свідчить про можливість спотворення речей і документів, вчинення дій з підкупу, залякування та впливу на свідків, експерта чи спеціаліста.

У той же час ані детектив у клопотанні, ані прокурор у судовому засіданні не навели переліку свідків, яких вони мають намір допитати під час досудового розслідування, а також експертів/спеціалістів, на яких ОСОБА_4 ймовірно може здійснювати незаконний вплив.

Отже за відсутності конкретного переліку осіб, будь яких відомостей у матеріалах клопотання про їх існування та будь-яких відомостей щодо можливих способів впливу на них, заявлений детективом ризик є непідтвердженим, тому не може бути однією з підстав обрання запобіжного заходу, а відтак й покладення на підозрюваного обов`язку утримуватися від спілкування зі свідками та експертами у даному кримінальному провадженні.

Так, обов`язок утримуватись від спілкування з будь-якими особами, перелік яких нікому не відомий, а визначення кола таких осіб належить виключно до розсуду слідчого та/або прокурора, з урахуванням того, що кримінальне провадження має здійснюватися на основі змагальності, яка передбачає самостійне обстоювання стороною захисту своєї правової позиції та законних інтересів засобами, передбаченими КПК, може призвести до обмеження права підозрюваного на захист.

При цьому слідчий суддя також приймає до уваги мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, мав місце в умовах воєнного стану, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За таких обставин зазначені в клопотанні слідчого ризики, передбачені п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає обґрунтованими та переконливими.

Обрання підозрюваному іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж застава, слідчий суддя вважає неможливим за встановлених вище ризиків та наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201-3 КК України, який є тяжким злочином.

На переконання слідчого судді обрання відносно ОСОБА_4 іншого більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання чи особистої поруки не зможе запобігти встановленим ризикам та може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування.

Отже на підставі наведеного доводи захисника ОСОБА_5 про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування до нього біль м`якого запобіжного заходу не є слушними, виходячи з обставин даного кримінального провадження і даних про особу ОСОБА_4 , що були наведені слідчим суддею вище.

Так само в силу положень статті 12 КК України неспроможними є й посилання захисника ОСОБА_5 на те, що інкриміноване його підзахисному кримінальне правопорушення не є тяжким злочином.

У той же час застава як запобіжний захід, має середній рівень суворості і є адекватним забезпечувальним заходом в цьому кримінальному провадженні.

Водночас, слідчий суддя вважає, що досліджені під час судового засідання ризики та індивідуальні особливості кримінального провадження і підозрюваного свідчать, що менш суворий запобіжний захід, ніж застава може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків) і русі кримінального провадження. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання для запобігання вказаним ризикам буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов`язків буде залежати виключно від волі самого підозрюваного та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді застави буде необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим слідчим суддею ризикам і при цьому буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар для підозрюваного та інших осіб.

З приводу розміру застави та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрюваного, слідчий суддя має враховувати тяжкість злочину, в якому підозрюється особа, майновий стан підозрюваного, його сімейний стан, інші дані про його особу та ризики, передбачені статтею 177 КПК України.

Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201-3 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчий суддя звертає увагу, що метою застави має бути забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і попередження ризиків, а не штрафна чи каральна функція, що вплине не тільки на підозрюваного, але і на життя членів його родини.

Поряд з цим, відповідно до п. 11 ст. 178 КПК України, при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний також врахувати розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, про що уже зазначалось у цій ухвалі.

Тому, враховуючи обставини та характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , його майновий стан, слідчий суддя вважає за доцільне визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн. Саме такий розмір, на переконання слідчого судді, розумно і пропорційно співвідноситься з обставинами цього кримінального провадження, зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти ризикам кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Слідчий суддя також враховує, що розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Зважаючи на тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 , обставини кримінального правопорушення та наслідки такого для суспільства і держави, беручи до уваги індивідуальні особливості підозрюваного, слідчий суддя прийшов до висновку, що застава у сумі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.

Такий розмір з урахуванням майнового стану підозрюваного та його індивідуальних характеристик зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не являється непомірним для нього, а також відповідним з огляду на ймовірно завдану шкоду, що встановлена на підставі експертних висновків, які містяться у матеріалах клопотання.

Саме такий розмір, на переконання слідчого судді, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявних ризиків і такий розмір підозрюваний або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Крім того, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, при визначенні запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у зв`язку із встановленням ризиків перешкоджання кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного відповідні обов`язки.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою статті 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу (ч. 7 ст. 194 КПК України).

Слід зауважити, що під час розгляду клопотання сторони наводили й інші аргументи, які жодним чином не свідчать про помилковість висновків, до яких дійшов слідчий суддя у цій ухвалі. Водночас, розглядаючи це клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.

При цьому слідчий суддя вважає також за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.

Керуючись ст. 5 п. 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 29 Конституції України, ст. 177, 186, 193, 194, 196, 198, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

клопотання керівника відділу детективів Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за №72024071010000024 від 18 грудня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201-3 КК України, про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави - задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Тріполі Ліванська Республіка, мешканця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає суму 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн.

Підозрюваний ОСОБА_4 не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Закарпатській області за реквізитами: код 26213408, МФО 820172, р/н UA198201720355209001000018501, ДКСУ м. Київ (призначення платежу - згідно якого провадження, найменування суду, що виніс судове рішення, прізвище, ім`я по батькові особи, за яку внесено заставу), або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує прокурору та слідчому судді.

У порядку ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком до 24 лютого 2025 року наступні обов`язки:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний зареєстрований, без дозволу керівника відділу детективів Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_6 , прокурора, за винятком необхідності участі у слідчих діях чи у розгляді кримінального провадження;

2) прибувати до керівника відділу детективів Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_6 , прокурора та суду на першу їхню вимогу;

3) повідомляти керівника відділу детективів Територіального управління БЕБ у Закарпатській області ОСОБА_6 , прокурора чи суд про зміну місця проживання та роботи;

4) здати на зберігання до відповідного органу міграційної служби за місцем реєстрації свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У задоволенні вимог решти клопотання - відмовити.

Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невнесення застави ним (або заставодавцями), до нього може бути застосований інший, більш суворий запобіжний захід.

Дата закінчення дії ухвали у частині покладених обов`язків - 24 лютого 2025 року.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1