Постанова

від 18.12.2024 по справі 335/6696/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 18.12.2024 Справа № 335/6696/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/6696/24 Головуючий у 1-й інстанції: Алєксеєнко А.Б.

Провадження № 22-ц/807/2249/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Наливайка Валентина Євгеновича на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної військової адміністрації про стягнення частини заробітної плати (невиплачених преміальних виплат),

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Наливайка В.Є. звернувся до суду з позовом до Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної військової адміністрації про стягнення частини заробітної плати (невиплачених преміальних виплат).

В обґрунтування позову зазначав, що з 22.11.2017 року позивач був призначений директором Запорізького авіаційного коледжу ім. О.Г. Івченко. 24.11.2017 року МОН укладено з позивачем Контракт. З 24.11.2022 року дія контракту була продовжена до завершення періоду дії воєнного стану.

Умовами Контракту, Колективного договору, Положення про Департамент освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації, Положення про преміювання передбачено, що керівникові виплачується премія за належне виконання обов`язків, передбачених Контрактом, статутом Коледжу та законодавством.

Позивач сумлінно та відповідально ставиться до виконання своїх обов`язків, повністю виконує Статут та умови Контракту, проте за період липень-грудень 2023 року, січень, лютий, березень, травень 2024 року йому не виплачувалась премія відповідачем. При цьому за період з січня 2018 року по травень 2024 року будь-які накази про позбавлення премії позивача не видавались. Позивач вважає, що внаслідок незаконних дій відповідача йому не було виплачено премію за період з січня 2023 року по квітень 2024 року у розмірі 92 924,70 грн.

Навівши вказані обґрунтування та розрахунки позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь частину заробітної плати, суму (невиплачених преміальних витрат) з січня 2023 року по квітень 2024 року у розмірі 92 924,70 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної військової адміністрації про стягнення частини заробітної плати (невиплачених преміальних виплат) відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Наливайко В.Є. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до Статуту Коледжу, затвердженого наказом МОН 02.02.2022 року, Фаховий коледж є юридичною особою публічного права, що заснований на державній власності, здійснює свою діяльність на засадах неприбутковості і є бюджетною установою, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України. Оплата праці в Фаховому коледжі здійснюється згідно з Кодексом законів про працю України, законами України «Про освіту», «Про фахову передвищу освіту», за схемами посадових окладів і тарифними ставками, встановленими Кабінетом Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами та договорами. Умови і показники преміювання працівників Фахового коледжу, порядок встановлення надбавок за високі досягнення у праці або на період виконання особливо важливих робіт, доплат для працівників за суміщення посад, розширення зон обслуговування, виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників визначаються окремими положеннями, що розробляються трудовим колективом Фахового коледжу та затверджуються директором Фахового коледжу у встановленому законодавством порядку.

Звертає увагу, що преміювання директора Фахового коледжу здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці. Підставою для виплати премії директора Фахового коледжу є наказ органу вищого рівня.

Зазначає, що згідно Контракту директора з МОН України, а саме в п. 9. зазначено, що у разі невиконання або неналежного виконання обов`язків або дисциплінарного стягнення надбавки скасовуються або зменшуються. Вважає, що це фактично говорить про можливість отримання премії у будь якому разі.

Крім того, згідно відповіді Департаменту на адвокатський запит від 22.05.2024 року за №1939/03.2-18, преміювання ОСОБА_1 здійснювалося у тому числі у січні, лютому, березні, квітні, травні, червні 2023 року у розмірі до наданих закладом пропозицій, а також у квітні 2024 року. Преміювання ОСОБА_1 не здійснювалося у тому числі у липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2023 року та у січні, лютому, березні, травні 2024 року. У відповіді на адвокатський запит вказано, що будь які накази за період з січня 2018 року по травень 2024 року про позбавлення премії ОСОБА_1 відсутні.

Також, згідно відповіді Коледжу на адвокатський запит від 17.05.2024 року за № 02-09/243 у зв`язку з неотриманням дозволів на преміювання за період з січня 2023 року по травень 2024 року премія не виплачувалася за період липень-грудень 2023 рік, січень березень 2024 рік.

Скаржник вважає, що він сумлінно та відповідальна ставиться до займаної посади Директора Коледжу, повністю виконую Статут та умови Контракту. У 2019 році закінчив Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» та здобув ступінь вищої освіти магістр. Більш того, 21 лютого 2023 року він був атестований рішенням атестаційної комісії, та згідно її рішення відповідає займаної посаді. Йому, як директору Коледжу, вдалося залучити значні фінансові кошти та отримати допомогу на розвиток матеріально-технічної бази Коледжу у 2020-2024 роках. В 2020-2021 роках отримані значні суми на розвиток від АТ «Мотор-Січ». В 2023 році отримані матеріали на ремонт бомбосховища, в 2024 році - генератор.

На думку заявника, суд першої інстанції не надав належної оцінки саме Контракту ОСОБА_1 з Міністерством освіти і науки України, так як саме премія ОСОБА_1 входить до системи оплати праці в межах наявних коштів. А у разі невиконання або неналежного виконання керівником обов`язків, передбачених контрактом або застосування до керівника дисциплінарних стягнень зазначені надбавки скасовуються або зменшуються за рішенням МОН. Тобто скасовуються або зменшуються надбавки, але ні премія. Контракт ОСОБА_1 продовжує діяти, іншого Контракту у нього немає (наприклад з департаментом освіти і науки). А коли це так, то відповідач зобов`язаний сплачувати премію згідно Контракту та виконувати обов`язковість виконання договірних відносин.

Також одним з доводів є те, що відзив на позовну заяву поданий з порушенням вимог ст. 178 ЦПК України, тому суд не повинен був брати його до уваги.

Від представника Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Так, премія відноситься до інших заохочувальних виплат та в даному випадку нарахування премії, зменшення розміру премії, а також випадки, коли премія не виплачувалась (не нараховувалась), прямо передбачені умовами укладеного Контракту.

Зазначає, що в матеріалах справи наявні накази Департаменту про преміювання позивача в період з січня 2023 року по червень 2023 рік, та останньому виплачувалась премія на підставі наказів у цей період. Департаментом не виплачувалась премія позивачу з липня 2023 року на підставі відповідних записок Запорізького авіаційного фахового коледжу ім. О.Г.Івченка у зв`язку з відсутністю підстав для її надання, передбаченими Положеннями про преміювання.

Вказує на те, що здійснення нарахування премії керівникам закладів освіти є виключно компетенцією директора Департаменту, тобто його дискреційним повноваженням. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань судочинства. У суду відсутні повноваження щодо зобов`язання директора Департаменту прийняти рішення щодо нарахування та визначення розміру премії.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін,з таких підстав.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Відмовляючи у задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що здійснення нарахування премії керівникам закладів освіти є виключною компетенцією директора Департаменту, тобто його дискреційним повноваженням. При цьому суд позбавлений можливості надати оцінку особистого внеску позивача у загальні результати роботи закладу фахової передвищої освіти у спірний період, враховуючи, що оцінювання роботи належить до компетенції директора Департаменту.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, наказом Міністерства освіти і науки України від 22.11.2017 року № 691-к ОСОБА_1 призначено директором Запорізького авіаційного коледжу ім. О.Г. Івченка з 24.11.2017 року до 23.11.2022 року строком на п`ять років як обраного за конкурсом відповідно до ст. 42 Закону України «Про вищу освіту» на умовах викладених у контракті.

24 листопада 2017 року між Міністерством освіти і науки України в особі державного секретаря Полянського П.Б. та ОСОБА_1 укладено контракт №ІІ-72.

Відповідно до наказу Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації від 21.11.2022 №53-к з 24.11.2022 року продовжено виконання обов`язків директором Запорізького авіаційного фахового коледжу ім. О.Г. Івченка ОСОБА_1 до завершення періоду дії воєнного стану.

Відповідно до п. 1 Контракту цей контракт є особливою формою трудового договору, на підставі якого виникають трудові відносини між МОН та керівником.

Згідно п. 9 Контракту передбачено, що керівникові окрім інших виплат виплачується премія за належне виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, Статутом коледжу та законодавством. Преміювання керівника, встановлення йому надбавок та доплат до посадового окладу, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням МОН у межах наявних коштів на оплату праці у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 1.16 Статуту Запорізького авіаційного фахового коледжу ім. О.Г. Івченка, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 02.02.2022 року №94 - Фаховий коледж є юридичною особою публічного права, що заснований на державній власності, здійснює свою діяльність на засадах неприбутковості і є бюджетною установою, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.

Оплата праці в Фаховому коледжі здійснюється згідно з Кодексом законів про працю України, законами України «Про освіту», «Про фахову передвищу освіту», за схемами посадових окладів і тарифними ставками, встановленими Кабінетом Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами.

Умовами Колективного договору Запорізького авіаційного фахового коледжу ім. О.Г. Івченка на 2023-2024 роки, передбачено, що невід`ємною частиною Договору є додатки, які укладаються у письмовій формі та підписуються уповноваженими сторонами.

Відповідно до додатку №1 до Колективного договору погоджено та затверджено «Положення про порядок преміювання працівників Коледжу», яким встановлено, що преміювання директора Фахового коледжу здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці. Підставою для виплати премії директора Фахового коледжу є наказ органу вищого рівня.

Відповідно до п. 7 «Положення про преміювання керівників закладів фахової передвищої освіти, які фінансуються з державного бюджету», затвердженого наказом Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації від 04.07.2023 №256, щомісяця в строк до 15 числа місяця керівники закладів освіти (головні бухгалтери/особи, які виконують функції з бухгалтерського обліку) надають директору Департаменту доповідну записку, в якій зазначається розмір (у вигляді відсотків від посадового окладу) та обґрунтування надання премії, яка може бути виплачена керівнику відповідного закладу освіти, у межах фонду оплати праці.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказував, що протягом 2023 року та з січня по травень 2024 року адміністрацією коледжу подавались до Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної військової адміністрації доповідні записки про преміювання директора Запорізького авіаційного фахового коледжу ім. О.Г. Івченка ОСОБА_1 у розмірі 100 % посадового окладу за особистий внесок в загальні результати роботи закладу освіти, проте у липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2023 року та січні, лютому, березні, травні 2024 року відповідачем йому не нараховувались та не виплачувались премії. Враховуючи сумлінне виконання позивачем своїх посадових обов`язків, відсутності будь-яких наказів про позбавлення позивача премії вважає дії відповідача щодо не нарахування та не виплати йому премії незаконними.

Згідно відповіді Департаменту освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації від 22.05.2024 №1939/032-18 преміювання ОСОБА_1 не здійснювалось у такі періоди: січень, березень, липень, грудень 2020 року, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, березень, листопад 2022 року, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року, січень, лютий, березень, травень 2024 року.

Відповідно до п.1 Положення про преміювання керівників закладів фахової передвищої освіти, які фінансуються з обласного бюджету, затвердженого наказом Департаменту від 04.07.2023 № 256, преміювання керівників здійснюється відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи закладу освіти, за високопродуктивну та ініціативну працю, підвищення її ефективності, якості, сумлінне та якісне виконання поставлених завдань, забезпечення належного рівня виконавчої та трудової дисципліни тощо.

Пунктом 2 Положення про преміювання керівників закладів фахової передвищої освіти визначено, що при преміюванні керівників закладів відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи враховуються такі показники, як: якість та своєчасність виконання завдань, визначених статутами закладів освіти, участь у грантових, благодійних та інших програмах щодо залучення незаборонених чинним законодавством джерел фінансування для розвитку закладу освіти; досягнення закладу освіти в проектах різних рівнів, результативність участі в фахових конкурсах, предметних олімпіадах; ефективна робота щодо зміцнення та покращення матеріально-технічної бази закладу освіти, виконання інших завдань та доручень Департаменту.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина перша статті 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації (частина перша статті 21 КЗпП України).

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).

Оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов`язана з виконанням умов контракту (стаття 20 Закону України «Про оплату праці»).

Правове становище осіб, які працюють за контрактом, істотно відрізняється від правового статусу працівників, які виконують свої трудові обов`язки відповідно до трудового договору.

Трудовий контракт є особливою угодою про працю, водночас має певні відмінності від трудового договору.

Найважливішою відмінністю контракту від традиційного трудового договору є співвідношення нормативного та договірного регулювання трудових відносин.

У трудовому договорі умови праці та матеріального забезпечення працівника переважно встановлюються нормативно-правовими актами (законами, підзаконними так локальними правовими актами) та, зазвичай, лише окремі з умов договору встановлюються самими сторонами, зокрема, це умови про безпосередню трудову функцію працівника, місце та початок роботи, в окремих випадках - про оплату праці.

При укладенні контракту переважає договірне регулювання істотних та інших умов праці, а також умов, що стосуються соціально-побутової сфери. На стадії укладення контракту сторони обговорюють питання щодо обсягу роботи та вимог до якості й строків її виконання, строку дії контракту, прав, обов`язків та взаємної відповідальності сторін, умов оплати й організації праці, матеріального забезпечення, підстав припинення і розірвання контракту, соціально-побутових та інших умов, необхідних для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи чи організації.

Трудовий контракт є формою індивідуального договірного регулювання трудових відносин, а також інших, пов`язаних із виконанням сторонами прийнятих зобов`язань. Трудовий контракт не лише встановлює трудові відносини, а й визначає їх зміст, забезпечуючи при цьому специфічні інтереси роботодавця і працівника. Контракт спрямовується на забезпечення реалізації особистих, індивідуальних інтересів, які, отримуючи певну фіксацію і визнання, перетворюються у суб`єктивні права. У контракті встановлюються спеціальні заходи забезпечення виконання прийнятих на себе сторонами зобов`язань, що не є притаманними іншим видам трудового договору.

Підсумовуючи, контракт базується на договірному регулюванні трудових відносин роботодавця та працівника як сторін такого особливого договору.

Юридичне значення умов трудового договору (контракту) полягає в такому: а) вони є обов`язковими для працівника та роботодавця; б) впливають на юридичну долю договору та трудових правовідносин, що виникають на його підставі; в) їх невиконання може викликати негативні правові наслідки.

Загальним для права принципом є обов`язковість умов укладеного договору для його сторін, договір повинен виконуватися, його наявність і зміст створює обов`язки для обох його сторін. Відповідно, ця загальна засада поширюється й на трудовий контракт як різновид трудового договору.

Трудове право є частиною права приватного, через що має підкорятися правовому режиму цивільного права, яке в приватноправовій сфері домінує. Такі висновки узгоджуються із правилами щодо субсидіарного застосування приписів ЦК України до трудових правовідносин, сформульованими у частині першій статті 9 ЦК України.

Тож у всіх випадках, коли спеціальні норми трудового права не врегульовують того чи іншого питання, воно має вирішуватися відповідно до приписів ЦК України, який є стрижнем цивільного законодавства і максимально заповнює усі прогалини, допущені в окремих його спеціальних сферах (включаючи трудове законодавство). Також засади цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) визначають зміст і спрямованість правового регулювання усіх сфер приватноправових відносин, включаючи трудові відносини, через що навіть чіткі спеціальні норми трудового законодавства не підлягають застосуванню, якщо вони суперечать принципам приватного (цивільного) права.

Свобода договору є однією із загальних засад (принципів) приватного права (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Зміст договору визначається у статтях 6 та 627 ЦК України.

Трудовий контракт є різновидом трудового договору, а трудовий договір є, в основі своїй, таким самим приватноправовим договором, як і будь-який інший, постаючи лише як окремий специфічний вид у складі договірного типу - договорів про виконання робіт і надання послуг.

Тому на усі види трудових договорів (включаючи і трудовий контракт) поширюються правила статті 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас потрібно враховувати, що принцип свободи договору більшою мірою реалізований у трудовому контракті, аніж у інших видах трудових договорів.

За таких обставин до трудових відносин, що виникли з трудового контракту, можуть застосовуватися окремі правила ЦК України, які безпосередньо не суперечать положенням КЗпП України, а також засадам і принципам трудового законодавства.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Кодексом законів про працю України, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частинами другою, третьою статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Аналогічні положення викладені у статті 15 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до змісту статті 2 Закону України «Про оплату праці» у структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Так, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, як правильно виснував суд першої інстанції, виплата премії за своїм змістом є додатковою заробітною платою, яка входить у структуру заробітної плати, однак не становить обов`язкову частину у структурі заробітної плати, адже за змістом Закону України «Про оплату праці» вбачається, що термін «додаткова» не означає «обов`язкова».

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

З урахуванням того, що спірні правовідносини з виплати премій регулюються трудовим контрактом, тому саме його положення мають враховувати суди та застосовувати під час вирішення спору про виплату премій працівникові, враховуючи принципи свободи та обов`язковості для сторін укладеного ними договору.

Згідно правового висновку викладеного у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі 760/1125/20-ц премії, передбачені контрактом, як і інші премії, передбачені системою оплати праці, не нараховуються і не виплачуються автоматично. Їх виплата залежить від результатів праці працівника, а саме досягнення умов і показників преміювання, визначених у положенні про преміювання. Рішення про виплату премії приймає роботодавець на підставі виконаних працівником умов і досягнутих показників преміювання.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду України від 28.01.2021 у справі № 810/1735/16: «премія не є безумовною виплатою. Премія виплачується в межах розмірів, що визначені в Колективному договорі та положенні про преміювання на підставі рішення керівника, виходячи з вкладу конкретного працівника в загальні результати роботи. Прийняття керівником підприємства на основі положення про преміювання рішення з питань преміювання конкретного працівника не є погіршенням його умов оплати праці».

Відповідно до правової позиції викладеної у постановах Верховного Суду України від 28.01.2021 у справі № 810/1735/16, від 24.03.2021 у справі № 127/20211/19, від 11.10.2021 у справі № 201/532/20, від 06.03.2023 у справі № 727/8207/21, зазначено, що винагорода (премія) виплачується працівникові виключно за рішенням керівника, а тому не є обов`язковою.

Право встановлення премій, належить до варіативних дискреційних повноважень, в силу яких роботодавець вільний у виборі в межах затвердженого кошторису за результатами оцінки наявності чи відсутності обставин, умов передбачених у Контракті та Положення, встановлювати їх чи не встановлювати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що зі змісту пункту 9 Контракту укладеного МОН з ОСОБА_1 вбачається, що премії, передбачені контрактом, про які йдеться у спірних правовідносинах, не нараховуються і не виплачуються автоматично, їх виплата залежить від результатів праці керівника та здійснюється за рішенням МОН у межах наявних коштів на оплату праці у порядку, визначеному законодавством.

Отже, оцінка роботи конкретного керівника та прийняття рішення про його преміювання є повноваженням відповідача, а нарахування премій та їх конкретні розміри є правом, а не обов`язком директора Департаменту або уповноваженого ним заступника, яке ґрунтується на оцінюванні роботи працівників, а тому реалізується ним на власний розсуд із дотриманням вимог закону.

Також суд першої інстанції правильно виснував з приводу доводів позивача щодо відсутності у спірний період наказів про позбавлення його премії та сумлінного виконання останнім обов`язків директора Коледжу, дотримання положень Статуту та Контракту, що з урахуванням аналізу вищевикладених норм призначення премії керівнику закладу освіти за своїм змістом є заходом заохочення, а не обов`язковим платежем, а тому є суто управлінським рішенням.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Наливайко В.Є. надіслав на адресу апеляційного суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії витягу зі звіту про результати акредитаційної експертизи від 13.11.2024 року та копію листа про розгляд звернення від 22.11.2024 року. Проте, вказані документи з`явилися вже після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення у цій справі, тому не можуть бути доказами у силу вимог частини третьої статті 367 ЦПК України.

Посилання у скарзі на те, що відзив на позовну заяву поданий з порушенням вимог ст. 178 ЦПК України, тому суд не повинен був брати його до уваги, спростовані під час апеляційного розгляду справи. Відзив відповідає вимогам, які передбачені ст. 178 ЦПК України, його підписано безпосередньо керівником департаменту.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до повторень підстав позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Наливайка Валентина Євгеновича залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 30 грудня 2024 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: С.В. Кухар

Е.А. Онищенко