Рішення

від 12.12.2024 по справі 208/854/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 208/854/24

Провадження № 2/209/1144/24

РІШЕННЯ

Іменем України

12 грудня 2024 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шендрика К.Л.,

за участі секретаря Драгунцевої С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради, Виконавчого комітету Кам`янської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

07 лютого 2024 року в провадження Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кам`янської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про скасування відомостей, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. Похвалітої С.М. від 21 лютого 2024 року було відкрито провадження за вищевказаним позовом, призначено підготовче судове засідання та встановлено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.

26 березня 2024 року від представниці Виконавчого комітету Кам`янської міської ради Олени Волощук надійшов відзив на позов.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. Похвалітої С.М. від 11 квітня 2024 року цивільна справа № 208/854/24 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету КМР, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , про скасування відомостей, зобов`язання вчинити певні дії, передана за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл.

Ухвалою від 24 травня 2024 вищезазначена цивільна справа була прийнята до свого провадження суддею Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. Шендриком К.Л.

19 червня 2024 року представниця Виконавчого комітету КМР Олена Волощук подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Ухвалою від 25 червня 2024 року було залучено до участі у розгляді цивільної справи № 208/854/24 в якості співвідповідача Кам`янську міську раду.

27 червня 2024 року представниця позивачки ОСОБА_3 подала заяву про зміну предмету позову, у якій просила визнати бездіяльність відповідачів щодо не поновлення в Реєстрі територіальної громади відомостей про місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , незаконною; зобов`язати відповідачів скасувати в Реєстрі територіальної громади відомості про зняття ОСОБА_1 із задекларованого/зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідачів поновити в Реєстрі територіальної громади відомості про місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позову зазначено, що з 23 липня 1994 року ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . 07 липня 2003 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Моісеєнко В.М. (реєстровий № 1262) придбала двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 28,4 кв.м. ОСОБА_1 зареєстрована в цій квартирі з 17 лютого 2005 року, а з дати її придбання та по теперішній час постійно мешкає в ній, квартира є її єдиним житлом і постійним місцем проживання. 04 липня 2008 року її колишній чоловік ОСОБА_4 уклав із ПАТ «Укрсиббанк» два договори споживчого кредиту: № 1136800200 на суму 20000 доларів США (96996 грн.) та № 11368024000 на суму 1195 грн. 04 липня 2008 року, в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за укладеними ОСОБА_4 договорами споживчого кредиту, ОСОБА_1 із ПАТ «Укрсиббанк» був укладений іпотечний договір № 11368002000/1 за яким вона передала останньому в іпотеку вищевказану квартиру. ОСОБА_4 кредит банку не повернув, залишив сім`ю і в подальшому шлюб було розірвано. 15 грудня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кохан Г.Л. був вчинений виконавчий напис на суму боргу, зареєстрований в реєстрі за № 972. 18 грудня 2009 року Дніпровським ВДВС Дніпродзержинського МУЮ було відкрите виконавче провадження ВП № НОМЕР_3 про звернення стягнення на нерухоме майно: а саме квартиру АДРЕСА_2 на користь АКІБ «УкрСиббанк». 03 червня 2013 року, на виконання виконавчого напису, квартира була продана з прилюдних торгів ОСОБА_2 за 70050 грн. 04 липня 2013 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на квартиру. 06 жовтня 2016 року рішенням Дніпровського районного суду по справі № 209/4219/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, ОСОБА_2 відмовлено, як у виселенні ОСОБА_1 із квартири, так і у знятті останньої з реєстраційного обліку в цій квартирі. 19 січня 2024 року ОСОБА_1 отримала витяг із реєстру територіальної громади, з якого їй стало відомо, що вона знята з реєстрації за вищевказаною адресою. Враховуючи наявність рішення Дніпровського районного суду від 06 жовтня 2016 року по справі № 209/4219/13-ц, яким власнику житла ОСОБА_2 було відмовлено у знятті ОСОБА_1 з реєстрації у квартирі і у її виселенні, відсутність особистої заяви ОСОБА_1 про зняття її із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) , у органу реєстрації були відсутні будь які правові підстави для вчинення дій щодо зняття її із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у квартирі. Крім того, ухвалою Дніпровського районного суду по справі № 209/4219/13-ц від 23 серпня 2013 року накладено арешт на спірну квартиру, який станом на день подачі цієї заяви не скасований. Також орган реєстрації не перевірив інформацію про реєстрацію права власності на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, із якого вбачається, що право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за особою: ОСОБА_2 . Однак при формуванні довідки за РНОКПП ОСОБА_1 , право власності на квартиру зареєстроване за нею, та не скасоване у встановленому законом порядку. На цю суттєву обставину відповідач уваги не звернув, і неправомірно позбавив ОСОБА_1 , вже як співвласника, права реєстрації місця проживання у квартирі, право власності на яку не скасоване в установленому законом порядку. В результаті неправомірних дій з боку відповідача ОСОБА_1 позбавлена права на користування квартирою, яка є єдиним її житлом. ОСОБА_1 з дати купівлі квартири по сьогодні несе витрати по її утриманню. Договори про надання комунальних послуг укладені саме з нею, а не з ОСОБА_2 , саме вона сплачує всі комунальні послуги. До заяви ОСОБА_2 не було надано судового рішення, яким ОСОБА_1 позбавлена права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття її з реєстрації місця проживання та не надано доказів припинення підстав на право користування нею квартирою, а відтак зняття її з реєстрації місця проживання є незаконним. Той факт, що наразі ОСОБА_2 є власником квартири, не є належним доказом припинення підстав права ОСОБА_1 користування квартирою. Адже сам факт переходу права власності від однієї особи до іншої не може бути єдиною та достатньою підставою для підтвердження наявності припинення підстав на право користування житлом. Таким чином, зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання без рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою є протиправним.

04 липня 2024 року від представниці відповідачів КМР та Виконавчого комітету КМР Олени Волощук надійшов відзив на позов, у якому вона зазначила, що 27 грудня 2023 року до відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста КМР звернувся ОСОБА_2 із заявою власника житла про зняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із заявою ОСОБА_2 надав паспорт громадянина України, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, платіжну інструкцію про сплату адміністративного збору, свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 733, видане 04 липня 2013 року, та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 5698873 від 04 липня 2013 року. ОСОБА_2 подав усі передбачені законодавством для зняття за заявою власника житла документи, перевіривши в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, належність ОСОБА_2 на праві приватної власності житла за адресою: АДРЕСА_1 , відділ здійснив реєстраційні дії щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за вказаною вище адресою. Інформацію від 27 грудня 2023 року № 25/1382 про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) було направлено 27 грудня 2023 року ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 . Після повідомлення ОСОБА_1 , що інформацію про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) не було отримано, відділ 19січня 2024 року надіслав повторно зазначене вище повідомлення. Відділом здійснено реєстраційну дію щодо зняття ОСОБА_1 із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до вимог діючого законодавства. Не погоджуючись з діями відділу, ОСОБА_1 подала скаргу від 29 січня 2024 року до департаменту муніципальних послуг та регуляторної політики КМР, в якій просила: провести перевірку підстав для декларування/реєстрації/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_1 ; скасувати рішення від 27 грудня 2023 року про зняття її із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; поновити в реєстрі Кам`янської територіальної громади відомості про місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Скарга за належністю у межах повноважень опрацьована відділом. Відповідь на скаргу від 31 січня 2024 року № Д-7вих направлена ОСОБА_1 . У своїй відповіді відділ зазначив, що зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , проведено без порушень вимог діючого законодавства та для скасування зазначеної вище реєстраційної дії відділ не має правових підстав. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що, оскільки на квартиру АДРЕСА_2 ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 23 серпня 2013 року, справа №209/4219/13-ц, накладено арешт нерухомого майна, відділ, керуючись п.87 Порядку, мав здійснити відмову у знятті ОСОБА_1 із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування). Зазначена вище ухвала суду не була надана заявником ОСОБА_2 , разом із заявою та іншими документами. Щодо наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 , яке, начебто, не скасовано по теперішній час, повідомляють, що на дату подання заяви ОСОБА_2 про знятгя ОСОБА_1 , із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), у реєстрі містилася інформація лише про наявне обтяження, яке було накладено на нерухоме майно, що було предметом судового розгляду, за результатами якого було прийнято рішення не на користь ОСОБА_1 . Відомості щодо обтяження містилися у спеціальному розділі та не могли підтверджувати наявне актуальне право власності на нерухоме майно, а лише містили інформацію щодо існування тих чи інших заборон, які були накладені на об`єкт нерухомого майна. Відомості щодо наявного обтяження за результатами розгляду справи судом не були скасовані. Відповідно до частин 7-10 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову діяли до набрання законної сили рішення суду по справі № 209/4219/13-ц, яке набрало законної сили 10 січня 2018 року, в провадженні якого було здійснено забезпечення позову щодо обтяження нерухомого майна. Тобто, у відповідності до норм діючого законодавства обтяження, на яке посилається ОСОБА_1 , припинило свою дію, але не було знято сторонами у справі. Згідно актуальної інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка долучена ОСОБА_1 до позовної заяви, власником майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , з 04 липня 2013 року є ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Наявність в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно непогашеного запису про право власності попереднього власника майна, не означає наявність у особи дійсного права власності на не майно, особливо за наявності більш пізнього запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про перехід права власності у встановленому законом порядку до іншої особи та доведеного факту припинення права власності внаслідок відчуження майна. З них підстав надана позивачкою Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 лютого 2024 року № 364242217 не може бути визнана достовірним доказом наявності в неї права власності на квартиру АДРЕСА_2 , а є маніпуляцією, оскільки їй достовірно відомо, що зазначена квартира продана за відомих обставин на прилюдних торгах. На теперішній час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відомості про реєстрацію іншого речового права, відомості про державну реєстрацію іпотеки, відомості про державну реєстрацію обтяжень відсутні. Зважаючи на те, що реєстраційні дії щодо зняття ОСОБА_1 , із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , були проведені у відповідності до вимог діючого законодавства, відділ не має законних підстав для скасування відомостей про зняття ОСОБА_1 із зареєстрованого місця проживання за зазначеною адресою, а отже, і для поновлення в реєстрі Кам`янської міської територіальної громади відомостей про місце проживання ОСОБА_1 за зазначеною адресою. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Ухвалою від 16 липня 2024 року судом у Кам`янської міської ради, Виконавчого комітету Кам`янської міської ради було витребувано докази.

07 серпня 2024 року до суду надійшли витребувані докази.

10 жовтня 2024 року у підготовчому засіданні суд ухвалив прийняти заяву про зміну предмету позову.

10 жовтня 2024 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

14 листопада 2024 року у судовому засіданні представниця позивачки ОСОБА_3 підтримала позов, просила його задовольнити та надала пояснення, аналогічні його обґрунтуванню.

Представниця відповідачів КМР та Виконавчого комітету КМР Олена Волощук у судове засідання не з`явилась, у справі наявні її заява про розгляд справи за її відсутністю.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, подав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що поняття «зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання», «визнання особи такою, що втратила право користування житлом» та «виселення особи із житлового приміщення» не є тотожними. Це різні, за своєю юридичною суттю, поняття. Він є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яку він придбав ще у червні 2013 року з прилюдних торгів, що не заперечується позивачкою. Проте, він не міг у повній мірі реалізувати своє право власності на зазначену квартиру, оскільки у ній були зареєстровані колишній власник - ОСОБА_1 та члени її сім`ї: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . 01 грудня 2021 року набув чинності ЗУ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», який згідно преамбули регулює відносини у сфері надання публічних(електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг. 27 грудня 2023 року він, як власник квартири, подав до Центру надання адміністративних послуг КМР заяви про зняття осіб, які були зареєстровані у належній йому квартирі, із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та надав всі необхідні документи. За результатом опрацювання поданих ним документів, органом реєстрації проведено реєстраційну дію - зняття ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Підстав, передбачених ч. 13 ст. 18 «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», які б зобов`язували орган реєстрації прийняти рішення про відмову у задоволенні поданих ним заяв про зняття осіб, які були зареєстровані у належній йому квартирі, із зареєстрованого місця проживання, цим органом встановлено не було. Вважає, що орган реєстрації, а саме Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради, діяв у відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, тобто на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України. Щодо посилань позивачки на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 06 жовтня 2016 року у справі №209/4219/13-ц, їх слід визнати помилковими, оскільки згаданим рішенням суду не встановлювалося і не визначалося право користування належною йому квартирою для ОСОБА_1 чи членів її сім`ї. Відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 23 серпня 2013 року у справі № 209/4219/13-ц, квартира не обтяжувалася шляхом заборони декларування/реєстрації в ній місця проживання (перебування); станом на 27 грудня 2023 року квартира не перебувала у іпотеці чи довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов`язань (доказів на підтвердження протилежного позивачкою не додано до позовної заяви); у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутній запис про обтяження квартири шляхом заборони декларування/реєстрації в ній місця проживання (перебування). Крім того, зазначена у пп.1) п. 87 Порядку підстава для відмови органом реєстрації в проведенні реєстраційної дії поширюється виключно на декларування або реєстрацію місця проживання (перебування) і не може слугувати підставою для відмови у знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування). Твердження позивачки, що орган реєстрації не перевірив інформацію про реєстрацію права власності на квартири у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають дійсності та спростовуються листом Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста КМР у відповідь на скаргу позивачки, відповідно до якого: «власність на житло за адресою підтверджено наданими заявником документами, передбаченими п. 61 постанови № 265, та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, отриманою відділом згідно з 41 постанови № 265». Твердження позивачки про те, що вона є співвласником квартири, з посиланням на Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 364242217 від 02 лютого 2024 року, додану до позовної заяви, вважає нічим іншим, ніж повідомленням суду завідомо неправдивих (викривлених) відомостей про фактичні обставини справи, оскільки позивачці достеменно відомо про факт припинення ще у 2013 році її права власності на квартиру, у зв`язку із примусовим продажом квартири державним виконавцем на прилюдних торгах в порядку примусового виконання судового рішення. Наявність в архівній складовій частині Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - Реєстрі прав власності на нерухоме майно непогашеного запису про право власності попереднього власника майна, не означає наявність у особи дійсного права власності на це майно, особливо за наявності більш пізнього запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про перехід права власності у встановленому законом порядку до іншої особи та доведеного факту припинення права власності внаслідок відчуження майна. Надана позивачкою Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 364242217 від 02 лютого 2024 року, за відомих обставин примусового продажу державним виконавцем квартири на прилюдних торгах у 2013 році в порядку примусового виконання судового рішення, не може бути визнана достовірним доказом наявності в неї станом на 27 грудня 2023 року права власності на квартиру, в розумінні ст. 79 ЦПК України. Тож належних і достовірних доказів того, що позивачка є співвласником квартири, нею до суду подано не було. Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою КМУ від 26 жовтня 2011 року № 1141, в редакції, чинній на момент набуття ним права власності на квартиру, взагалі не містив положень щодо необхідність проставлення державним реєстратором в архівній складовій частині Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - Реєстрі прав власності на нерухоме майно, відмітки про погашення запису про право власності на об`єкт нерухомого майна, реєстрацію якого проведено до 01 січня 2013 року, після внесення відповідних відомостей про цей же об`єкт до Державного реєстру. Відповідні положення були внесені до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 45) лише у 2018 році Постановою КМУ від 06 червня 2018 року № 484 «Деякі питання функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно», яка набрала чинності 22 червня 2018 року. Тобто у період часу з 01 січня 2013 року по 22 червня 2018 року державний реєстратор був позбавлений права як за власною ініціативою, так і за заявою зацікавленої особи відкрити Державний реєстр речових прав на нерухоме майно і в його архівній складовій частині - Реєстрі прав власності на нерухоме майно проставити відмітку про погашення запису про право власності на об`єкт нерухомого майна, реєстрацію якого проведено до 01 січня 2013 року, після внесення відповідних відомостей про цей же об`єкт до Державного реєстру. Цим і маніпулює позивачка, посилаючись на своє, начебто зареєстроване у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, право власності на квартиру. 28 березня 2024 року він подав до Центру надання адміністративних послуг КМР заяву про виправлення технічної помилки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, шляхом проставлення в його архівній складовій частині - Реєстрі прав власності на нерухоме майно, відмітки про погашення запису про право власності позивачки на квартиру, за результатами опрацювання якої державним реєстратором Відділу державної реєстрації нерухомого майна Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно КМР в Реєстрі прав власності на нерухоме майно проставлена відмітка про погашення запису про право власності позивачки на квартиру. Ним, при поданні до Центру надання адміністративних послуг КМР заяви про зняття ОСОБА_1 із зареєстрованого місця проживання, не було надано судового рішення, яким вона позбавлена права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття її з реєстрації місця проживання та доказів припинення підстав на право користування квартирою, оскільки діючим законодавством не передбачено подання разом із згаданою заявою таких документів. Факт набуття ним права власності на квартиру, внаслідок її придбання на прилюдних торгах, і є підставою припинення права власності позивачки на квартиру, а відтак, і правомочностей позивачки, як колишнього власника цього майна, в тому числі і права користування майном, з урахуванням того, що вона не є членом його сім`ї і спільним побутом з ним не пов`язана. Не погоджується і з доводами позивачки, що сам факт переходу права власності від однієї особи до іншої не може бути єдиною та достатньою підставою для підтвердження наявності підстав припинення права на право користування житлом, оскільки поняття «зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання» та «визнання особи такою, що втратила право користування житлом» не є тотожними. Крім того, з`ясування питання наявності чи відсутності у позивачки права користування квартирою виходить за межі позовних вимог. У даній справі предметом розгляду є питання законності зняття позивачки із зареєстрованого місця проживання, а не позовні вимоги про визнання її такою, що втратила право користування квартирою. Також за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 346 ЦК України, сам факт припинення права власності особи на нерухоме майно, з підстав передбачених законом, як раз і є підставою припинення правомочностей колишнього власника щодо цього майна, у тому числі і права користування ним. За законодавством України правовими підставами користування квартирою приватної форми власності є набуте у встановленому законом порядку право власності на квартиру або договір найму житла. Право власності позивачки на квартиру припинене ще у 2013 році, між ним та позивачкою договір найму квартири не укладався. З огляду на викладене вище, вважає, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та задоволенню не підлягають. Доказів на підтвердження законності підстав користування на теперішній час квартирою позивачкою до суду разом із позовною заявою подано не було.

14 листопада 2024 року у судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_6 заперечував проти задоволення позову у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні письмовим поясненням третьої особи ОСОБА_2 .

У судове засідання, призначене на 12 грудня 2024 року, представниця позивачки ОСОБА_3 та представник третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_6 не з`явились, подали заяви про проведення судового засідання за їхньої відсутності, не заперечували проти ухвалення рішення у справі.

Суд ухвалив проводити розгляд справи у відсутності сторін.

В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків:

Судом встановлено, що з 23 липня 1994 року позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Від шлюбу вони мають повнолітнього сина ОСОБА_5 , 1995 року народження. Під час шлюбу 07 липня 2003 року ними була придбана квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, покупцем в якому була зазначена ОСОБА_1 та на неї було зареєстровано право власності на квартиру. 04 липня 2008 року ОСОБА_4 були укладені два договори споживчого кредиту з ПАТ «Укрсіббанк»: № 1136800200 на суму 20000 доларів США або 96996 гривень та № 11368024000 на суму 1195 гривень. 04 липня 2008 року в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеними кредитними договорами позивачка уклала з ПАТ «Укрсіббанк» іпотечний договір № 11368002000/1, за яким вона передала в іпотеку спірну вищезазначену квартиру. В зв`язку з невиконанням позивачем умов кредитних договорів 15 грудня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кохан Г.Л. був вчинений виконавчий напис на суму боргу за кредитом. 18 грудня 2009 року Дніпровським ВДВС ДМУЮ було відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_3 про звернення стягнення на нерухоме майно - спірну квартиру на користь АКІБ «УкрСиббанк». 03 червня 2013 року на виконання виконавчого напису спірна квартира з прилюдних торгів була продана ОСОБА_2 за 70050 гривень. Право власності за ОСОБА_2 зареєстровано 04 липня 2013 року. Ухвалою суду від 23 серпня 2013 року Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. у справі № 209/4219/13-ц була задоволена заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі вказаної ухвали суду державним реєстратором Дніпродзержинського міського управління юстиції Москаленко О.В. 04 вересня 2013 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис № 2367141 про обтяження (арешт) квартири. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. від 06 жовтня 2016 року (а.с. 22-25 том 1), яке набрало законної сили 10 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2018 року (а.с. 26-27 том 1), в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. від 29 березня 2024 року (а.с. 115, 208 том 1) заходи забезпечення позову, згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. від 23 серпня 2013 року по справі № 209/4219/13-ц, було скасовано.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , за відомостями з Державного реєстру речових прав належить ОСОБА_2 з 04 липня 2013 року на праві приватної власності з розміром частки 1, відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні, відомості про державну реєстрацію іпотеки відсутні, відомості про державну реєстрацію обтяжень відсутні, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості відсутні, у Єдиному Державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості відсутні, у Державному реєстрі іпотек відомості відсутні, що підтверджується витягом № 376444528 від 29 квітня 2024 року (а.с. 209 том 1) та витягом № 384820118 від 28 червня 2024 року (а.с. 245-246 том 1).

27 грудня 2023 року ОСОБА_2 , як власник житла, звернувся до Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади КМР із заявою власника житла про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , разом із заявою ОСОБА_2 надав паспорт громадянина України, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, платіжну інструкцію про сплату адміністративного збору, свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 04 липня 2013 року, зареєстроване в реєстрі за № 733, та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 5698873 від 04 липня 2013 року. На підставі заяви та доданих до неї документів посадовою особою відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради ОСОБА_7 було прийнято рішення про зняття ОСОБА_1 із задекларованого/зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , про що у заяві зроблений відповідний запис. Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» не передбачено окремої форми рішення про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання. На підставі поданих документів, 27 грудня 2023 року ОСОБА_1 було знято з задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 . Ці обставини підтверджуються копією заяви (а.с. 86 том 1, а.с. 9 том 2), копією паспорта ОСОБА_2 (а.с. 87 том 1), копією свідоцтва (а.с. 90, 125 том 1), копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 91, 126 том 1), витягом з Реєстру територіальної громади (а.с. 12 том 1), копією інформації (а.с.32, 88 том 1), листом Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади КМР за вих. № 10/583вих від 31 липня 2024 року (а.с. 8 том 2).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста КМР здійснює свої повноваження у відповідності до Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05 листопада 2021 року № 1871-IX, постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» та інших нормативних актів, що стосуються питань декларування/реєстрації місця проживання (перебування).

Відповідно до ч. 3 ст. 1 ЗУ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом ( у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та підпунктом 5 п. 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», зняття із задекларованого зареєстрованого місця проживання (перебування) особи може здійснюватися на підставі заяви власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності.

Згідно з п. 61 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає: документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення); документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/ зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.

Пунктом 41 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», передбачено, що посадова особа органу реєстрації з метою перевірки належності особі, що подала заяву для реєстрації місця проживання (перебування), відповідного житла на праві власності чи належності власнику (співвласникам), що надали згоду особі для реєстрації місця проживання (перебування), відповідного житла на праві власності, а, також з метою перевірки перебування такого житла в іпотеці або довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов`язань використовує відомості Державного реєстру речових прав, на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про адміністративні послуги», забороняється вимагати від суб`єкта звернення для надання адміністративної послуги документи або інформацію, не передбачені законом.

Відповідно до ч. 13 ст. 18 «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», орган реєстрації приймає рішення про відмову у знятті із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, якщо: особа подала не в повному обсязі передбачені цим Законом документи (відомості) або документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є недійсним; відомості реєстру територіальної громади не відповідають відомостям у поданих особою документах або відомостях; за зняттям із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів.

Статтею 19 ЗУ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» визначено, що скасування рішення про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється відповідно до вимог, встановлених для скасування відомостей про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи статтею 17 цього закону та в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», відомості про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи скасовуються у разі проведення реєстраційних дій з порушенням вимог, встановлених законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що лише при порушенні вимог, встановлених законом для проведення реєстраційних дій, можливе скасування відомостей про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , проведено Відділом формування та ведення реєстру територіальної громади КМР без порушень вимог діючого законодавства, Відділ діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством України, тому відсутні підстави для визнання бездіяльності відповідачів щодо не поновлення в Реєстрі територіальної громади відомостей про місце проживання позивачки незаконною, скасування відомостей про зняття її із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та поновлення в Реєстрі територіальної громади відомостей про місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предметом розгляду даної справи є питання законності зняття позивачки із зареєстрованого місця проживання, тож, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд вважає, що з`ясування питання наявності чи відсутності у позивачки права користування квартирою виходить за межі позовних вимог.

Щодо посилання позивачки про наявність обтяження (арешту) квартири, станом на дату зняття її із задекларованого/зареєстрованого місця проживання, суд зазначає наступне:

Відповідно до підпункту 1 п. 87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», орган реєстрації відмовляє у разі, коли у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування), що стосуються заборони декларування/реєстрації місця проживання (перебування) у такому житлі, або перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов`язань (у разі відсутності письмової згоди відповідного іпотекодержателя або довірчого власника на декларування/реєстрацію місця проживання).

Тобто зазначена у підпункті 1 п. 87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», підстава для відмови, а саме відомості про обтяження щодо житла, поширюється виключно на питання декларування або реєстрації місця проживання (перебування) і не може слугувати підставою для відмови у знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

В ухвалі від 23 серпня 2013 року у справі № 209/4219/13-ц йшла мова про арешт майна щодо заборони його відчуження, тож вона не стосувалася підпункту 1 п. 87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад».

Враховуючи встановлене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 82, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Кам`янської міської ради (ЄДРПОУ 24604168, юридична адреса: 51931, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, майдан Петра Калнишевського, 2), Виконавчого комітету Кам`янської міської ради (ЄДРПОУ 04052072, юридична адреса: 51931, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, майдан Петра Калнишевського, 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ), про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення виготовлено 22 грудня 2024 року.

Суддя К.Л. Шендрик