Рішення

від 03.01.2025 по справі 670/57/23

ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/57/23

Провадження № 2/670/18/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року селище Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Мамаєва В.А.

за участю секретаря судового засідання Кушнір О.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 , про поділ спільного майна подружжя

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поділ спільного майна подружжя, обґрунтовуючи його наступним. 17.01.2008 року між сторонами під час шлюбу з відповідачем за спільні кошти було здійснено добудову до належного відповідачу до шлюбу житлового будинку по АДРЕСА_1 . Також споруджено нежитлову тимчасову будівлю-магазин за цією ж адресою, у якому відповідач здійснює підприємницьку діяльність разом із своїми родичами, яка відноситься до рухомого майна і не потребує державної реєстрації речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, було побудовано садовий будинок, розташований на земельній ділянці для ведення індивідуального садівництва площею 0,02 га на території Куражинської сільської ради колишнього Новоушицького району Хмельницької області. Житловий будинок, до якого вони з відповідачем здійснили прибудову, був подарований ОСОБА_7 ще до укладення їх шлюбу та підставі договору дарування від 03.03.2005 р. На момент дарування відповідачу вказаний будинок був нежитловим і його площа складала 65,6 кв.м. Згідно акту приймання-передачі від 15.11.2006 року подароване відповідачу нежитлове приміщення було реконструйовано у житловий будинок. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.12.2006 р. зареєстровано на праві власності за відповідачем житловий будинок загальною площею 73,6 кв.м., житловою площею 52,2 кв.м., розташований по АДРЕСА_2 . Після укладення шлюбу з відповідачем вони у відповідності до розробленого в 2012 році Робочого проекту на добудову до житлового будинку в АДРЕСА_2 , за спільні кошти здійснили добудову до існуючого будинку, в результаті якої загальна площа будинку збільшилась із 73,6 кв.м. до 252,28 кв.м. Таким чином, у позивача з відповідачем в результаті спільних трудових зусиль та грошових затрат під час їх шлюбу виникло право спільної сумісної власності на усі об`єкти рухомого і нерухомого майна, що були споруджені ними спільно під час шлюбу за спільні кошти на обох земельних ділянках. Відповідно до приписів ст. 62 СК України, в результаті здійсненої добудови і реконструкції належного до шлюбу відповідачу будинку площею 73,6 кв.м., в результаті чого площа будинку стала 252,28 кв.м. і тому цей будинок істотно збільшився у своїй вартості внаслідок спільних трудових і грошових затрат, цей будинок за наявності спору між подружжям може бути визнаний рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виходячи з того, що відповідач досі не зареєстрував право власності на об`єкти нерухомого майна у передбаченому законом порядку, а тому відповідно до положень ст. 331 ЦК України існує право спільної сумісної власності на усі будівельні матеріали і обладнання, які були придбані під час шлюбу та які були використані під час будівництва та облаштування добудови до житлового будинку по АДРЕСА_2 , а також садового будинку побудованого ними на земельній ділянці площею 0,02 га на території Куражинської сільської ради колишнього Новоушицького району Хмельницької області. Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва площею 0,02га з кадастровим номером 6823384500:09:001:1056, виникло на підставі Державного акту на право власності ОСОБА_3 серії ЯЖ № 192259 від 15.07.2008 р. не в результаті приватизації зазначеної земельної ділянки, а на підставі договору купівлі-продажу. Наведена обставина доводиться і змістом договору дарування земельної ділянки від 28.08.2023 р. Шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 було зареєстровано 17.01.2008 року, а тому зазначена земельна ділянка належить їм з відповідачем на праві спільної сумісної власності у відповідності до приписів ч. 1 ст. 60 СК України. Таким чином, укладаючи 28 серпня 2023 року договір дарування земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності сторін, без відома і без письмової нотаріально засвідченої згоди позивача на відчуження спільного майна, відповідач порушив вимоги ст. ст. 60, 65 СК України, а тому вказаний договір, у відповідності до ст. ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним з моменту укладення. З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.09.2023 р. (а.с. 183 Том № 1) позивач остаточно просить: 1). Визнати за ОСОБА_8 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на житловий будинок, загальною площею 73,6 кв.м, житловою площею 52,2 кв.м, розташований по АДРЕСА_2 ; 2). Визнати за ОСОБА_8 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на тимчасову споруду-магазин по АДРЕСА_2 ; 3). Визнати за ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі добудови до житлового будинку площею 73,6 кв.м., розташованого по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 68206:55110:01:006:0158; 4). Визнати за ОСОБА_8 право спільної сумісної власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та обладнання, які були використані під час будівництва садового будинку, розташованого на земельній ділянці площею 0,02 га на території Куражинської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, кадастровий номер 68233:84500:09:001:1056; 5). Визнати за ОСОБА_8 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0492 га, кадастровий номер 68206:55110:01:006:0158, право власності на яку за ОСОБА_3 , зареєстровано на підставі Державного акта на право власності на землю серія ХМ № 082870 від 19.07.2007 р.; 6). Визнати недійсним з моменту укладення договір дарування земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва площею 0,02 га на території Куражинської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, кадастровий номер 6823384500:09:001:1056, укладений 28 серпня 2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

У судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала, додатково пояснила, що з 16.03.2003 року вони спільно проживали з відповідачем, 17.01.2008 р. уклали шлюб. Під час шлюбу вони з відповідачем здійснили за спільні кошти реконструкцію належного відповідачу житлового будинку в АДРЕСА_2 , а також за спільні кошти побудували разом з відповідачам за цією адресою тимчасову споруду - магазин. Спільні кошти мали, оскільки разом з чоловіком працювали у будівельній бригаді, де робили людям ремонти, штукатурили. З 2011 року вона отримувала пенсію і влаштувалась на роботу. Також кошти давали її батьки. Тому будівельні матеріали купували разом. Шлюб з відповідачем розірвали 12.04.2023 р.

Представник позивача Рохов О.В. позов підтримав з підстав, викладеній у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнав частково, пояснив, що дійсно дозвіл на будівництво тимчасової споруди магазину брав він у період шлюбу, але позивачка не брала участі у його будівництві, оскільки магазин будувала його сестра - ОСОБА_5 за свої кошти. Також позивач не здійснювала будівництво садового будинку на території Куражинської сільської ради, будівництво здійснював він та наймав людей, у якості будівельних матеріалів використав цеглу, яку отримав після розборки будівлі, яку купив до шлюбу. Крім того, на будівництво садового будинку використав кошти у розмірі 45000 грн., отримані від продажу земельної ділянки 0,32 га, яка була йому подарована. ОСОБА_9 подарував йому земельну ділянку площею 0,052 га для ведення індивідуального садівництва на території Куражинської сільської ради, яку він поділив на дві земельні ділянки, з яких площею 0,032 га продав, а земельну ділянку площею 0,02 га подарував синові - ОСОБА_6 . Позов визнає частково.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов визнав частково і пояснив, що позовні вимоги про визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок та тимчасову споруду магазину відповідач не визнає. Позовні вимоги про визнання за позивачкою з право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі добудови до житлового будинку та на 1/2 частину будівельних матеріалів та обладнання, які були використані під час будівництва садового будинку, відповідач визнає частково, але лише на 20 % будівельних матеріалів, оскільки переважна більшість будівельних матеріалів придбана відповідачем. Позовну вимогу про визнання за позивачем право спільної сумісної власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,0492 га. відповідач не визнає, оскільки вказана земельна ділянка була приватизована відповідачем до шлюбу. Позовну вимогу про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва площею 0,02 га. відповідач не визнає, оскільки ця земельна ділянка була подарована відповідачу до шлюбу і є особистою власністю відповідача, а тому при укладені договору не потрібна була нотаріальна згода позивача на його укладення.

Відповідач ОСОБА_6 надав письмові пояснення від 23.10.2024 р. в яких вказав, що земельна ділянка кадастровий номер 6823384500:09:001:1056 не є об`єктом права спільної сумісної власності, оскільки набута батьком до шлюбу. Просить відмовити у задоволені позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання договору дарування вказаної земельної ділянки недійсним.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, ОСОБА_5 позов не визнала та пояснила, що дійсно дозвіл на будівництво тимчасової споруди магазину отримував ОСОБА_3 , який є її рідним братом, і магазин розміщений на земельній ділянці відповідача, але вона взяла у відповідача землю у позичку і побудувала на ній тимчасову споруду - магазин (без фундаменту) за свої кошти. На підтвердження надала договора позички та чеки на придбання будівельних матеріалів.

23.01.2023 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

25.09.2023 року ухвалою суду залучено третю особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, ОСОБА_5

30.10.2023 року ухвалою суду у зв`язку зі зміною імені позивача було змінено прізвище позивачки на ОСОБА_10 та зупинено провадження у зв`язку з проведенням експертизи.

15.08.2024 року ухвалою суду поновлено провадження.

29.08.2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 3 статті 12 ЦПК України встановлює обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що згідно договору дарування від 03.03.2005 р., посвідченого державним нотаріусом Макаровою Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 280 (а.с. 8 Том № 1), ОСОБА_11 подарувала ОСОБА_3 нежитлове приміщення - склад, літ. «П», розташоване в АДРЕСА_1 , загальною площею 65,6 кв.м.

У 2006 році ОСОБА_3 був замовлений проект на реконструкцію приміщення по АДРЕСА_2 під житловий будинок (а.с. 206-209 Том № 1).

Згідно акту здачі в експлуатацію реконструйованого приміщення від 15.11.2006 р. (а.с. 236 Том № 1) комісія прийняла в експлуатацію завершений будівництвом житловий будинок в АДРЕСА_2 .

14.12.2006 р. ОСОБА_3 зареєстрував право власності на житловий будинок в АДРЕСА_2 , загальною площею 73,6 кв.м., із них житловою площею 52,2 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 14.12.2006 р. та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 318122326 (а.с. 11, 100 Том № 1).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХМ 082870 від 19.09.2007 р. (а.с. 13 Том № 1) ОСОБА_3 на підставі рішення Віньковецької селищної ради від 27.03.2007 р. № 4 передано у власність земельну ділянку площею 0,0492 га, кадастровий номер 6820655100:01:006:1058, розташовану в АДРЕСА_2 , для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

17.01.2008 року між сторонами був зареєстрований шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 (а.с. 7 Том № 1), який розірваний рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 12.04.2023 р., яке набрало чинності 13.05.2023 р.

Відповідно до пунктів 1 частини 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

За час шлюбу сторонами у 2012 році був замовлений і виготовлений робочий проект на добудову до житлового будинку ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 (а.с. 15-27 Том № 1) та було здійснено добудову вказаного житлового будинку.

Згідно висновку експерта № 55/23 від 29.07.2024 р. (а.с. 3-47 Том № 2) експертом встановлено, що: 1) вартість фактично виконаних будівельних робіт, а також вартість будівельних матеріалів, що були використані під час добудови до житлового будинку по АДРЕСА_2 , починаючи з 17.01.2008 р. по теперішній час (не враховуючи тимчасову споруду магазину, що знаходиться на цій земельній ділянці) наступні: кошторисна вартість фактично виконаних ремонтно-будівельних робіт складає 328416 грн без ПДВ, в т.ч. вартість будівельних матеріалів, що були використані під час добудови до житлового будинку складає 230458 грн без ПДВ.; 3) ринкова вартість житлового будинку по АДРЕСА_2 , розташованого на земельній ділянці площею 0,0492 га., кадастровий номер 6820655100:01:006:1058 (без урахування тимчасової споруди магазину) на час проведення дослідження у фактичній площі 162,7 кв.м. становить 1277363 грн без ПДВ.

Таким чином, експертом встановлено, що за час шлюбу сторонами здійснено добудову до житлового будинку на суму 328416 грн, а загальна площа житлового будинку збільшилась з 73,6 кв.м. до площі 162,7 кв.м. (збільшилась на 89,1 кв.м., тобто на 121,06 %).

Відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи, що за час шлюбу сторонами здійснено добудову до житлового будинку, який належав відповідачу ОСОБА_3 на суму 328416 грн, а загальна площа житлового будинку збільшилась з 73,6 кв.м. до площі 162,7 кв.м. (збільшилась на 89,1 кв.м., тобто на 121,06 %), тобто вартість житлового будинку істотно збільшилась внаслідок спільних трудових та грошових затрат, а тому відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України суд приходить до висновку про необхідність визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 права спільної сумісної власності на весь житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а не на його частину площею 73,6 кв.м. та окремо право власності на будівельні матеріали та обладнання, що були використання в процесі добудови, як того просить позивач, оскільки будівельні матеріали є складовими частинами будинку (ч. 1 ст. 187 ЦК України) як єдиного об`єкту нерухомого майна, які (будівельні матеріали) не може бути відокремлене від будинку без його пошкодження або істотного знецінення. Тому вимога позивача про визнання за нею права власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі добудови до житлового будинку площею 73,6 кв.м. є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Що стосується вимоги про визнання права спільної сумісної власності на тимчасову споруду-магазин по АДРЕСА_2 , то суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно довідки Віньковецької селищної ради № 1691 від 22.09.2023 р. (а.с. 189 Том № 1) вбачається, що рішенням виконавчого комітету Віньковецької селищної ради № 12 від 30.11.2012 року ОСОБА_3 було надано дозвіл на встановлення тимчасової споруди на власній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торгівельного призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК018-2000, затвердженому наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 17.08.2000 р. № 507, міститься визначення терміну будівлі, споруди та інженерних споруд (їх перелік та класифікація). Визначено, що споруда - це будівельні системи, пов`язані із землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт. Тимчасова споруда до будівель не належить і не є нерухомістю, а тому законом не вимагається необхідність реєстрації права на вказане майно.

Позивач стверджує, що тимчасова споруда магазину була побудована під час шлюбу разом з відповідачем. Відповідач визнає, що дійсно отримав дозвіл на будівництво тимчасової споруди магазину, але стверджує, що магазин будувала його сестра - ОСОБА_5 за свої кошти.

Згідно висновку експерта № 55/23 від 29.07.2024 р. (а.с. 3-47 Том № 2) експертом встановлено, що ринкова вартість тимчасової споруди магазину, розташованого на земельній ділянці площею 0,0492 га., кадастровий номер 6820655100:01:006:1058, по АДРЕСА_2 становить 56732 грн без ПДВ.

Таким чином, судом встановлено, що тимчасова споруда магазину була побудована після отримання дозволу на будівництво (після 30.11.2012 р.) у період перебування сторін у шлюбі. Відповідачем не спростовано доводи позивача про спільне будівництво магазину. А тому суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на тимчасову споруду магазину, оскільки за загальним правилом, визначеним ч. 2 ст. 60 СК України, кожна річ, набута за час шлюбу, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Суд не бере до уваги як недопустимі докази договора позички від 10.07.2015 р., 01.06.2018 р. та 01.04.2021 р. (а.с. 211-215 Том № 1), надані ОСОБА_5 , згідно яких ФОП ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_3 у безоплатне користування земельну ділянку площею 30 кв.м., розташовану в АДРЕСА_2 , оскільки вказані договори є неукладеними відповідно до вимог ст. 210 ЦК України, ст. ст. 4 та 5 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки відсутня державна реєстрація договорів користування земельною ділянкою.

Також суд не бере до уваги як неналежні докази видаткові накладні та товарні чеки, надані ОСОБА_5 , оскільки вони не містять прізвища одержувача, а тому не доводять, що саме вона придбала вказані будівельні матеріали. Крім того, нею не надано доказів, що підтверджують, що саме вона побудувала тимчасову споруду магазину на земельній ділянці відповідача. Суд критично ставиться до показань єдиного свідка ОСОБА_6 , який був допитаний з цих обставин, і не бере їх до уваги, оскільки він є рідним племінником ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а тому є заінтересованим у розгляді справи і його покази не можуть бути достатніми для підтвердження побудови магазину за кошти ОСОБА_5 , яка не мала дозволу на будівництво тимчасової споруди магазину та не мала права користуватися земельною ділянкою відповідача ОСОБА_3 .

Що стосується позовної вимоги про визнання за позивачкою права спільної сумісної власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та обладнання, які були використані під час будівництва садового будинку, розташованого на земельній ділянці площею 0,02 га на території Куражинської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, кадастровий номер 68233:84500:09:001:1056, то суд приходить до наступного. Представник позивача Рохов О.В. вказав, що при викладені вказаної вимоги була допущена описка і написання слів «спільної сумісної» у змісті позовної вимоги є помилковими, тому вимогу необхідно розуміти як визнання за позивачем права власності саме на 1/2 частину будівельних матеріалів та обладнання. Представник відповідача Потапов О.О. вважає, що змінювати позовну вимогу не можна, тому вважає, що цю вимогу необхідно розуміти буквально. Верховний суд у своїй постанові від 02.10.2024 р. у справі № 372/3733/22 вказав на те, що некоректне, з точки зору лінгвістики, формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід стосовно дослівного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Схожий за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 372/2583/18, від 26 жовтня 2022 року у справі № 753/5609/17. Тому суд, не допускаючи надмірного формалізму, розглядає вимогу позивача як визнання за нею права власності саме на 1/2 частину будівельних матеріалів та обладнання.

Сторонами визнано, що будівництво садового будинку, розташованого на земельній ділянці площею 0,02 га, кадастровий номер 68233:84500:09:001:1056, на території Куражинської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, здійснювалось за час шлюбу, але не було завершено, а тому відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦК України ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вважаються власниками матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Враховуючи вимоги ст. ст. 60, 61, 69-70 СК України суд приходить до висновку про рівність часток ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у придбаних ними за час шлюбу будівельних матеріалах та обладнанні, які були використані під час будівництва садового будинку, оскільки відповідачем та його представником не доведено придбання більшої їх частини (80 %, як стверджує відповідач) за особисті кошти. Показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не спростовують цих обставин, а лише доводять, що відповідач привозив до вказаної земельної ділянки будівельні матеріали та здійснював там будівельні роботи.

Позовна вимога про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 права спільної сумісної власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0492 га, кадастровий номер 68206:55110:01:006:0158 задоволенню не підлягає, оскільки отримана відповідачем у власність у процесі приватизації до шлюбу з позивачем, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХМ 082870 від 19.09.2007 р., а тому відповідно п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України є особистою приватною власністю ОСОБА_3 . Підстав для визнання вказаної земельної ділянки спільною сумісною власністю відповідно до вимог ч. 1 ст. 62 СК України позивачем та його представником не наведено і не підтверджено доказами.

Що стосується вимоги про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним суд приходить до наступного.

Згідно договору дарування серії ВВА № 915455 від 04.02.2004 р., посвідченого приватним нотаріусом Осокіною А.П. та зареєстровано в реєстрі за № 148, ОСОБА_9 подарував ОСОБА_3 земельну ділянку розміром 0,052 га, яка розташована в с. Куражин Новоушицького району Хмельницької області для ведення садівництва.

На підставі вказаного договору дарування ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серія ХМ № 118119 на земельну ділянку площею 0,052 га, яка розташована в с. Куражин Новоушицького району Хмельницької області для ведення садівництва, кадастровий номер 6823384500:09:001:1056, який зареєстрований 24.05.2004 р. за № 1432 (а.с. 144-145 Том 2). Тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 125 та ч. 1 ст. 126 ЗК України (в редакції, яка діяла станом на час виникнення цивільного права) ОСОБА_3 24.05.2004 р. став власником вказаної земельної ділянки.

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру земельну ділянку площею 0,052 га. (кадастровий номер 6823384500:09:001:1056) сформовано в дві окремі земельні ділянки: площею 0,0315 га для ведення індивідуального садівництва кадастровий номер 6823384500:09:001:1055 державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 192258, який зареєстрований від 15.07.2008 р. № 13087580131, та площею 0,02 га для ведення індивідуального садівництва кадастровий номер 6823384500:09:001:1056 державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 192259, який зареєстрований від 15.07.2008 р. № 13087580132. Вказані обставини підтверджуються листом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 4604/281-24 від 23.12.2024 р. (а.с. 144 Том № 2).

Земельну ділянку площею 0,0315 га для ведення індивідуального садівництва кадастровий номер 6823384500:09:001:1055 ОСОБА_3 продав ОСОБА_14 , що підтверджується договором купівлі-продажу приватизованої земельної ділянки від 03.09.2008 р., посвідченого державним нотаріусом Кохан О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2215 (а.с. 99 Том № 1).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 192259, який зареєстрований від 15.07.2008 р. № 13087580132 (а.с. 14 Том № 1), ОСОБА_3 став власником земельної ділянки площею 0,02 га для ведення індивідуального садівництва кадастровий номер 6823384500:09:001:1056. Вказану земельну ділянку ОСОБА_3 подарував своєму сину - ОСОБА_6 , що підтверджується договором дарування земельної ділянки від 28.08.2023 р., посвідченого приватним нотаріусом Кохан О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1643, та витягом з Державного реєстру речових прав № 344368335 від 28.08.2023 р. (а.с. 150-152 Том № 1).

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюб у, або майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування.

Враховуючи, що земельна ділянка була подарована ОСОБА_3 на підставі договору дарування, а також набута ним у власність 24.05.2004 р. до шлюбу, укладеного з позивачем, то відповідно до вимог ч. 1 ст. 57 СК України вказана земельна ділянка є особистою приватною власністю ОСОБА_3 . Тому при укладені ОСОБА_3 договору дарування земельної ділянки від 28.08.2023 р. не передбачалося отримання письмової згоди Позивача передбаченої ч. 3 ст. 65 СК України, оскільки вказане нерухоме майно не є спільною сумісною власністю. Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи позивача та його представника про те, що відповідачем при укладенні договору дарування земельної ділянки були порушені вимоги ст. ст. 60, 65 СК України є такими, що не ґрунтуються на законі, а тому позовна вимога про визнання договору дарування земельної ділянки є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що ОСОБА_6 є відповідачем лише за однією позовною вимогою про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним, за результатами розгляду якої суд прийшов до висновку про відмову у її задоволені, то у задоволені позовної вимоги до відповідача ОСОБА_6 необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем по справі сплачено судовий збір за шість позовних вимог (поданих у 2023 р.) у розмірі 1073 грн 60 коп. (а.с. 6, 57, 74, 77, 186 Том № 1) на загальну суму 6441 грн 60 коп. У задоволені позовної вимоги до відповідача ОСОБА_6 було відмовлено, а задоволено лише три позовні вимоги до відповідача ОСОБА_3 , тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 3220 грн 80 коп. (1073,6 грн х 3).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на проведення експертизи відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.Позивачем були понесені витрати на проведення експертизи у розмірі 17206 грн 56 коп. (а.с. 70 Том № 2). Вказана експертиза була призначена за чотирма позовними вимогами: 1) про визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок; 2) про визнання права спільної сумісної власності на тимчасову споруду магазину; 3) про визнання права власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі добудови до житлового будинку; 4) про визнання права власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та обладнання, які були використані в процесі добудови до садового будинку, з яких були задоволені лише три позовні вимоги. Тому відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягають витрати на проведення експертизи у розмірі 12904 грн 92 коп. (17206,56 грн : 4 х 3).

На підставі ст. ст. 57, 60-61, 69-70 СК України, ст. 331 ЦК України, ст. ст. 125, 126 ЗК України, ст. 41 Конституції України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 265, 352, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на тимчасову споруду-магазин по АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та обладнання, які були використані під час будівництва садового будинку, розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 6823384500:09:001:1056, площею 0,02 га на території Куражинської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

В решті позову відмовити.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3220 (три тисячі двісті двадцять) грн 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 12904 (дванадцять тисяч дев`ятсот чотири) грн 92 коп.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду виготовлене 03.01.2025 року.

Суддя В.А. Мамаєв