Постанова

від 03.01.2025 по справі 487/6215/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03.01.25

22-ц/812/37/25

Справа номер 487/6215/21 Головуючий суду першої інстанції - Кузьменко В. В.

Провадження номер 22-ц/812/37/25 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л. Д.,

за участі представника позивача - Берназ-Ганєвої А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана через її представника ОСОБА_2 , на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 травня 2024 року, ухвалене об 11 год 10 хв під головуванням судді Кузьменка В. В. в приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг», Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетраспорт», про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст заявлених вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_3 подала до суду зазначений вище позов, який обґрунтовувала наступним.

Позивач вказувала, що 08 грудня 2004 року вона та ОСОБА_5 заснували Товариство з обмеженою відповідальністю «Меліоратор-Агро Юг», в якому частка ОСОБА_5 складала 11 850 грн, а частка ОСОБА_3 - 2370 грн. Також засновниками були ОСОБА_6 з часткою 7110 грн та ОСОБА_7 з часткою 2370 грн. Керівником підприємства стала ОСОБА_3 .

З 20 березня 2005 року позивач почала проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет.

На момент початку спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , який був розірваний 16 грудня 2006 року.

12 липня 2007 року позивач та ОСОБА_5 уклали шлюб.

ОСОБА_3 вказувала, що 16 червня 2007 року статутний капітал ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» було збільшено, внаслідок чого частка ОСОБА_5 зросла до 443 200 грн. Вказана сума вносилася ОСОБА_5 у період спільного проживання з позивачем за рахунок спільного бюджету сім`ї, сформованого за рахунок коштів, отриманих від ведення спільної діяльності.

На момент укладення шлюбу ОСОБА_5 також був учасником ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» з часткою 3 597 044 грн, що дорівнює 69,88% статутного капіталу, розмір якої 11 грудня 2008 року було збільшено до 5 066 354 грн.

Позивач вказувала, що за час її спільного проживання разом з ОСОБА_5 останній за рахунок спільного майна подружжя здійснив внески до статутних капіталів зазначених вище підприємств на загальну суму 1 900 660 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. За життя ним не було складено заповіту, а тому його спадкоємцями за законом є ОСОБА_3 , донька ОСОБА_9 , син ОСОБА_4 та мати ОСОБА_1 , які прийняли спадщину.

Частки ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у спадщині становлять по .

ОСОБА_3 наполягала на тому, що ці спадкоємці зобов`язані задовольнити її вимоги про компенсацію вартості спільного майна, внесеного ОСОБА_5 до статутного капіталу товариств, пропорційно їх часткам у спадщині, тобто по .

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_10 просила: 1) встановити факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 17 грудня 2006 року до 11 липня 2007 року; 2) стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 компенсацію грошових коштів, внесених ОСОБА_5 до статутних капіталів ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» та ТОВ «Фірма «Нефтетранспорт» у сумі по 237 582,50 грн з кожного.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 травня 2024 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без укладення шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у період з 17 грудня 2006 року до 11 липня 2007 року.

З ОСОБА_4 на користь позивача стягнуто 237 582,50 грн компенсації грошових коштів, внесених ОСОБА_5 до статутних капіталів ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» та ТОВ Фірма «Нефтетранспорт».

З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто 237 582,50 грн компенсації грошових коштів, внесених ОСОБА_5 до статутних капіталів ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» та ТОВ Фірма «Нефтетранспорт».

З ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто судовий збір у сумі 2829,83 грн. з кожного.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 довела належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 .

Обґрунтовуючи свою скаргу, ОСОБА_1 вказувала на відсутність достатніх доказів, які б підтверджували факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 17 грудня 2006 року до 11 липня 2007 року. На думку відповідача допитані у судовому засіданні свідки однозначно не вказали початок періоду спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , також зазначеного не доводять й фотографії, надані позивачкою.

Також ОСОБА_1 вказувала на безпідставність вимог ОСОБА_3 щодо стягнення частини коштів, внесених спадкодавцем до статутного капіталу товариств, оскільки нею не доведено того, що зазначені кошти були набуті подружжям під час спільного проживання.

Крім того, поза увагою суду, на думку ОСОБА_1 , залишилося й те, що позивачкою не було надано доказів внесення ОСОБА_5 коштів до статутного капіталу підприємств.

ОСОБА_1 наголошувала увагу і на тому, що жоден з відповідачів не отримав свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з чим неможливо визначити об`єм отриманої спадщини та її вартість. За такого не настав строк для пред`явлення вимоги кредитора та відповідно для судового захисту прав кредитора.

Доводи інших учасників справи

Позивачем через представника подано відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Фактичні обставини справи

Відповідно до статуту ТОВ «Меліоратор-Агро Юг», затвердженого зборами учасників товариства 30 листопада 2004 року, зареєстрованого виконкомом Миколаївської міської ради 08 грудня 2004 року, учасниками товариства є ОСОБА_5 з розміром частки 50%, що дорівнює 11 850 грн, ОСОБА_6 з розміром частки 30%, що дорівнює 7110 грн, ОСОБА_3 з розміром частки 10%, що дорівнює 2370 грн та ОСОБА_7 з розміром частки 10%, що дорівнює 2370 грн.

Згідно з статутом ТОВ «Меліоратор-Агро Юг», затвердженого зборами учасників товариства 14 червня 2007 року, зареєстрованого виконкомом Миколаївської міської ради 14 червня 2007 року, його учасниками є ОСОБА_5 з розміром частки 50%, що дорівнює 443 200 грн, ОСОБА_6 з розміром частки 30%, що дорівнює 265 920 грн, ОСОБА_3 з розміром частки 10%, що дорівнює 88 640 грн та ОСОБА_7 з розміром частки 10%, що дорівнює 88 640 грн.

У обох редакціях статуту вказано, що оцінка вкладів проводиться за згодою між учасниками. Конкретний перелік майна, що вноситься на момент реєстрації, а також його вартість вказуються у відповідному акті, який підписується учасниками. Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства. Товариство може збільшувати або зменшувати розмір статутного капіталу у відповідності з чинним законодавством. Усі внески, внесені у статутний капітал, будуть винятковою власністю товариства. Частка у статутному капіталі товариства переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - Учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» було зареєстровано у цьому реєстрі 08 грудня 2004 року. Керівником цього товариства вказана ОСОБА_3 .

З статуту ТОВ фірми «Нефтетранспорт», затвердженого зборами учасників товариства 11 травня 2006 року, зареєстрованого виконкомом Миколаївської міської ради 29 травня 2006 року, випливає, що учасниками товариства є ОСОБА_11 з часткою розміром 27,87%, що дорівнює 1 434 596 грн, ОСОБА_5 з часткою розміром 69,88%, що дорівнює 3 597 044 грн та ОСОБА_8 з часткою 2,25%, що дорівнює 115 818 грн. На момент реєстрації статутний капітал було сформовано у розмірі 1 147 458 грн. Учасники погодили, що доформують свої частки у статутному капіталі протягом року з моменту реєстрації статуту. Грошова оцінка вкладу учасника товариства здійснюється за згодою учасників товариства. Збільшення статутного капіталу товариства допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі.

Відповідно до статуту ТОВ фірми «Нефтетранспорт», затвердженого зборами учасників товариства від 03 грудня 2008 року, зареєстрованого виконкомом Миколаївської міської ради 11 грудня 2008 року, його учасниками є ОСОБА_11 з часткою розміром 27,87%, що дорівнює 2 020 596 грн, ОСОБА_5 з часткою розміром 69,88%, що дорівнює 5 066 354 грн та ОСОБА_8 з часткою 2,25%, що дорівнює 163 127 грн. На момент реєстрації статутний капітал було сформовано у розмірі 5 147 458 грн. Грошова оцінка вкладу учасника товариства здійснюється за згодою учасників товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства. Збільшення статутного капіталу товариства допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ фірма «Нефтетранспорт» було зареєстровано у цьому реєстрі 10 квітня 1996 року. Керівником цього товариства вказана ОСОБА_11 .

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.07.2007 вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 уклали шлюб 12 липня 2007 року.

Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 11.09.2020 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурією С. А. було заведено спадкову справу №23/2020, з якої вбачається, що з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулися: дружина ОСОБА_3 , малолітня донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_4 та мати ОСОБА_1 .

05 березня 2021 року ОСОБА_8 подала нотаріусу через свого представника заяву про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя.

Обґрунтовуючи свою заяву ОСОБА_8 зазначала, що у період з 29 грудня 1989 року до 15 лютого 2007 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 , під час якого вони 10 квітня 1996 року спільно набули корпоративні права ТОВ «Фірма Нефтетранспорт» у розмірі 69,88%, що відповідає 5 066 354 грн статутного капіталу, а 08 грудня 2004 року набули корпоративні права ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» у розмірі 50% статутного капіталу у сумі 443 200 грн.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_8 просила видати їй свідоцтво про право власності на частку у спільному майні з ОСОБА_5 , а саме на корпоративні права ТОВ «Фірма Нефтетранспорт» у розмірі 34,94% статутного капіталу, що дорівнює 2 533 177 грн; корпоративні права ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» у розмірі 25% статутного капіталу, що дорівнює 221 600 грн.

З свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 05.11.2008 вбачається, що шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвання шлюбів зроблено актовий запис за №32 від 15 лютого 2007 р.

31 березня 2021 року приватний нотаріус Ласурія С. А. повідомила ОСОБА_8 про необхідність надання додаткових документів: витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та довідок товариств про період, в який були сформовані та сплачені частки ОСОБА_5 в статутному капіталі, та їх розмір.

Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 20.11.2023, яке набрало законної сили 21.12.2023 (справа №487/1300/21), ОСОБА_8 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_9 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя (корпоративні права ТОВ «Фірма Нефтетранспорт» та ТОВ «Меліоратор-Агро Юг») через, по-перше, обрання неправильного способу захисту та, по-друге, недоведення факту набуття частки у статутному капіталі ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» під час перебування позивача у шлюбі з ОСОБА_5 . Судом було встановлено, що подружні стосунки ОСОБА_5 та ОСОБА_8 припинилися восени 2004 року. Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 06 грудня 2006 року шлюб між ними було розірвано.

30 квітня 2021 року ОСОБА_3 подала до приватного нотаріуса Ласурії С. А. претензію до кредиторів у порядку статті 1281 ЦК України, вказуючи, що має право на компенсацію за рахунок майна, що залишилося після смерті ОСОБА_5 , половини вартості внесеного ОСОБА_5 у статутні капітали ТОВ «Фірма Нефтетранспорт» та ТОВ «Меліоратор-Агро Юг», а саме 950 330 грн.

У судовому засіданні у суді першої інстанції свідок ОСОБА_12 зазначав, що він працював водієм у ТОВ «Меліоратор-Агро Юг». Він возив ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з роботи та на роботу, а також у приватних справах, перевозив речі ОСОБА_3 до квартири по АДРЕСА_2 , де вони проживали разом з ОСОБА_5 . На підставі побаченого він зробив для себе висновок, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживають разом з 2006 року.

Свідок ОСОБА_13 зазначав, що працював у ТОВ «Фірма Нефтетранспорт» на посаді головного інженера. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 почали проживати разом з 2006 року. Сім`я ОСОБА_14 та сім`я ОСОБА_15 неодноразово проводили час разом, а тому він особисто бачив, що у них було сумісне життя.

З акту від 04 квітня 2021 року, підписаного ОСОБА_16 , яка мешкає по АДРЕСА_3 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які мешкають по АДРЕСА_4 , засвідченого головою ОСББ «Дружба» Явкіним В. М. , вбачається, що вказані особи засвідчили, що ОСОБА_3 у період з 20 березня 2005 року до 01 лютого 2021 року фактично проживала у квартирі АДРЕСА_1 . Разом із нею за вказаною адресою проживав ОСОБА_5 .

Фото, наявні у матеріалах справи на аркушах 17-22 тому 1, містять зображення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які сумісно приймають участь у застіллях та відпочинку. Дві світлини датовані 01 травня 2006 року.

З свідоцтв про право на спадщину за законом від 01.04.2024 та від 08.10.2024 випливає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_9 отримали після смерті ОСОБА_5 спадщину у розмірі частки (кожна) на частку в статутному капіталі ТОВ «Фірма Нефтетранспорт» в розмірі 5 066 354 грн, що складає 69,88% статутного капіталу ТОВ «Фірма Нефтетранспорт», належність якої спадкодавцю було підтверджено інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).

Суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу (пункт 5 частини першої статті 315 ЦПК України).

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити такі факти: спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року № 554/8023/15-ц).

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у період з 17 грудня 2006 року до 11 липня 2007 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, що доведено наявними у матеріалах справи доказами.

Суд вважав, що у вказаний період позивач та її померлий чоловік проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловік та дружина, оскільки впродовж указаного періоду вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі №523/14489/15-ц виснувала, що «погоджується з тим, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника. У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК). Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи».

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, оскільки встановлення цього факту не є належним способом захисту прав подружжя у спорі щодо поділу спільного сумісного майна. У цій частині слід ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги.

Щодо поділу майна

За змістом частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї") визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Частиною другою статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (частини третя та четверта статті 368 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За правилами частини першої статті 69, частини першої статті 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року №6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження №14-325цс18).

Під час здійснення поділу майна в судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток, а також з вимог статті 71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки у разі неподільності майна (частина друга статті 364 ЦК України). При цьому відповідно до частини третьої статті 71 СК України, речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Якщо один з подружжя є учасником підприємства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15 та від 11 березня 2015 року у справі № 6-21цс15.

Частина 1 статті 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачає, що у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.

Верховний Суд у постанові від 13 травня 2020 року у справі №325/1089/15-ц вказував, що «позивач має право вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя. З огляду на зазначене, до позивача перейшло право вимоги до спадкоємців померлого на стягнення половини вартості часток, внесених іншим подружжям до статутних капіталів товариств. При цьому позивач не є кредитором первісного відповідача (чоловіка) в розумінні положень статті 1281 ЦК України, оскільки її вимоги пред`явлені у порядку поділу спільного майна (у тому числі майнових прав), яке було успадковане спадкоємцями іншого подружжя. Щодо таких вимог (про стягнення половини вартості внесків до статутних фондів товариств з обмеженою відповідальністю, внесених за рахунок спільних коштів подружжя) не може бути застосований преклюзивний строк, передбачений статтею 1281 ЦК України, оскільки на момент смерті іншого подружжя у нього не існувало зобов`язання (боргу) перед позивачем, встановленого відповідним рішенням суду у порядку поділу спільного майна».

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому вказувала, що під час проживання її з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу (червень 2007 р.) та у шлюбі (грудень 2008 р.) останній, використовуючи сумісні кошти, здійснив внесок у статутний капітал ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» у сумі 431 350 грн та у статутний капітал ТОВ «Нефтетранспорт» у сумі 1 469 310 грн.

За такого вона вважала, що має право на половину вартості цих часток, оскільки вони є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідач ОСОБА_1 заперечувала факт проживання позивача з її сином однією сім`єю без реєстрації шлюбу через недоведеність факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків притаманних подружжю.

Суд першої інстанції встановив, що позивач та ОСОБА_5 з 17 грудня 2006 року по 11 липня 2007 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, що доведено показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , змістом акту проживання позивача разом з ОСОБА_5 у одній квартирі як сім`я, що підтвердили мешканці будинку проживання, спільними фотографіями.

Суд вважав, що у вказаний період позивач та її померлий чоловік проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловік та дружина, оскільки впродовж указаного періоду вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про доведеність позивачем факту проживання з ОСОБА_5 з 17 грудня 2006 року по 11 липня 2007 року однією сім`єю без реєстрації шлюбу, оскільки це випливає із аналізу досліджених судом доказів. На спростування вказаного відповідачем доказів не надано. ОСОБА_5 за життя визнавав позивача своєю дружиною у період, коли вони проживали без реєстрації шлюбу, що підтверджено дослідженими доказами, а отже погоджувався, що у них були відносини притаманні подружжю. Вказане також підтверджується тим, що невдовзі після цього періоду, а саме 12 липня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено шлюб.

ОСОБА_5 здійснив внески до статутних капіталів ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» у сумі 431 350 грн та ТОВ «Нефтетранспорт» у сумі 1 469 310 грн у період проживання з позивачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу (14 червня 2007 р.) та у шлюбі (11 грудня 2008 р.).

Як у період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу так і під час шлюбу позивач працювала директором ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» та отримувала дивіденди від діяльності цього товариства як його учасник.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду про те, що внески ОСОБА_5 у статутні капітали ТОВ «Меліоратор-Агро Юг» та ТОВ «Нефтетранспорт» були зроблені за рахунок спільних коштів, що належали ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності та визнав обґрунтованими та доведеними вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача половини вартості часток, внесених ОСОБА_5 до статутних капіталів товариств у сумі 237 582,50 грн.

Проте колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин статті 1281 та 1282 ЦК України, оскільки позивач не є кредитором ОСОБА_5 , оскільки її вимоги пред`явлені у порядку поділу спільного майна (у тому числі майнових прав), яке було успадковане спадкоємцями ОСОБА_5 .

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з вимогами статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 та ухвалення у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги. Це ж рішення в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення вартості частки статутного капіталу підлягає залишенню без змін, оскільки відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Щодо судових витрат

Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, а оскаржуване рішення скасоване тільки в частині вимог, то ОСОБА_1 має відшкодувати позивачу судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2375,83 грн. ОСОБА_3 у свою чергу повинна сплатити на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1362 грн.

Оскільки ОСОБА_1 при поданні апеляційної скарги сплатила зайвий судовий збір у сумі 733,90 грн, то він підлягає поверненню їй з Державного бюджету України.

Рішення суду першої інстанції в іншій частині не переглядається, оскільки не оскаржувалося.

Керуючись ст.374-376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 травня 2024 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з 17 грудня 2006 року по 11 липня 2007 року скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги.

Заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 травня 2024 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення вартості частки статутного капіталу залишити без змін.

Заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 травня 2024 року в частині розподілу судового збору щодо відповідача ОСОБА_1 змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2375,83 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1362 грн.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 733,90 грн судового збору за подання апеляційної скарги, які були сплачені нею на підставі квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3985717335.1 від 05 листопада 2024 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 03 січня 2025 року.