Ухвала

від 02.01.2025 по справі 400/3824/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 січня 2025 р. № 400/3824/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10.03.2020 року №0010898-5005-1404, №0010897-5005-1404, від 07.04.2021 року №0069944-2403-1404, №0069943-2403-1404, -

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10.03.2020 року №0010898-5005-1404, №0010897-5005-1404, від 07.04.2021 року №0069944-2403-1404, №0069943-2403-1404.

Ухвалою суду від 14.04.2023 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

28.04.2023 року через канцелярію суду від позивача до суду надійшла заява щодо усунення недоліків позовної заяви разом із належним чином оформленою позовною заявою (з копією для учасників справи) із зазначенням своєї адреси електронної пошти; із зазначенням власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; доказами сплати судового збору в сумі 1073,60 грн.

Ухвалою від 04.05.2023 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/3824/23 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у відповідності до ст. 262 КАС України.

18.05.2023 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Миколаївській області надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, мотивована тим, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з даною позовною заявою.

25.05.2023 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на клопотання ГУ ДПС у Миколаївській області про залишення позовної заяви без розгляду, в яких вказав, що строк звернення до суду ним не пропущено, оскільки оскаржувані податкові повідомлення - рішення отримав у 2023 році.

Ознайомившись із заявленим клопотанням та матеріалами справи, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною четвертою цієї статті встановлено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

В даному випадку, строк звернення до суду з даними позовними вимогами становить шість місяців, оскільки позивачем не застосовувалась процедура досудового врегулювання спору.

При цьому, відповідач стверджує, що ППР від 07.04.2021 №0069944-2403-1404 позивачем отримано ще у 2021, на підтвердження чого надає копію конверту із зазначенням причини повернення.

Як стверджує відповідач, згідно з реєстраційними даними, що містяться в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків чинною податковою адресою, на момент формування та направлення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, позивача є: м. Миколаїв, вул. Дунаєва, буд. 40А.

У відповідності з п. 45.1 ст. 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Податковою адресою платника податків - електронного резидента (е-резидента) визнається електронна адреса, зазначена такою особою у заяві про набуття статусу електронного резидента (е-резидента).

Згідно з пунктом 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, згідно скрін сторінки КПП юридичною адресою (податковою адресою) ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

При цьому, податкове повідомлення-рішення форми «ф» від 07.04.2021 року №0069944-2403-1404 та податкове повідомлення-рішення форми «ф» від 07.04.2021 року №0069943-2403-1404 направлено ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (номер відправлення НОМЕР_1 ).

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 07.04.2021 року №0069944-2403-1404 та №0069943-2403-1404 не було направлено у встановленому порядку за податковою адресою позивача. Інших доказів направлення/вручення таких рішень позивачеві відповідачем до суду не надано.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.04.2021 року №0069944-2403-1404 та №0069943-2403-1404, тому в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 122, 123, 240, 241-246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

3. Ухвала в апеляційному порядку окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя А.В. Величко