Ухвала

від 02.01.2025 по справі 909/223/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/223/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.01.2025 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О. В.,

секретар судового засідання Михайлюк А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Томина Юрія Романовича від 25.11.2024 (вх.№10661/24 від 02.12.2024) про заміну сторони виконавчого провадження та зміну способу або порядку виконання рішення суду у справі

за позовом: фізичної особи-підприємця Томина Юрія Романовича

АДРЕСА_1

до відповідача: Державного підприємства "Підприємство Державної Кримінально-виконавчої служби України (№41)"

вул. Привокзальна, буд. 30, с. Товмачик, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл., 78250

про стягнення коштів в сумі 719 565 грн 44 коп.

за участю:

представника позивача (заявника): Харука Ярослава Васильовича

ВСТАНОВИВ: рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.07.2022 частково задоволено позов фізичної особи-підприємця Томина Юрія Романовича до відповідача - Державного підприємства "Підприємство Державної Кримінально-виконавчої служби України (№ 41)"; стягнуто з відповідача на користь позивача 404 550 грн 00 коп. заборгованості та 6 068 грн 09 коп. судового збору.

На виконання вищевказаного рішення 31.08.2022 судом видано наказ.

02.12.2024 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від Томина Юрія Романовича надійшла заява від 25.11.2024 (вх.№10661/24), в якій заявник просить суд, замінити сторону виконавчого провадження - боржника Державне підприємство "Підприємство Державної Кримінально-виконавчої служби України (№41)" стороною - Держава Україна, представництво інтересів якої покласти на Міністерство юстиції України, а також новій стороні виконавчого провадження на розсуд суду змінити спосіб або порядок виконання рішення суду у справі № 909/223/22 встановивши їй очевидно способи та порядки виконання саме такі, які є у приписах постанови КМУ від 03.08.2011 № 845, Бюджетному кодексі України, ст.ст. 326, 331 ГПК України, а саме шляхом списання грошових коштів з відповідного рахунку боржника або за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 06.12.2024, суд призначив заяву Томина Юрія Романовича про заміну сторони виконавчого провадження та зміну способу або порядку виконання рішення суду у справі №909/223/22 до розгляду в судовому засіданні на 12.12.2024.

Учасникам справи ухвалу від 06.12.2024 направлено в їхні електронні кабінети, що відповідає приписам ч.11 ст.242 ГПК України.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Копії ухвали від 06.12.2024 доставлено до електронних кабінетів учасників справи 06.12.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 09.12.2024.

11.12.2024 через систему "Електронний суд" від Коломийського відділу Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшли письмові пояснення від 11.12.2024 (вх.№19403/24).

12.12.2024 суд відклав розгляд заяви Томина Юрія Романовича про заміну сторони виконавчого провадження та зміну способу або порядку виконання рішення суду у справі №909/223/22 на 02.01.2025.

ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Позиція позивача (стягувача). В обґрунтування заяви Томин Ю.Р. зазначив, що стягнення за наказами суду у цій справі повинно здійснюватися з держави лише шляхом списання грошових коштів з відповідного рахунку боржника або за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів згідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, Бюджетним кодексом України. Тому з огляду на те, що виконання рішення в справі №909/223/22 залежить не від боржника/відповідача, а від головного розпорядника бюджетних коштів, а також з метою належного виконання рішення, стягувач просить суд замінити сторону виконавчого провадження - боржника Державне підприємство "Підприємство Державної Кримінально-виконавчої служби України (№41)" на Держава Україна, представництво інтересів якої покласти на Міністерство юстиції України, а також на розсуд суду змінити спосіб або порядок виконання рішення суду у справі № 909/223/22 встановивши способи та порядки виконання, які є у приписах постанови КМУ від 03.08.2011 № 845, Бюджетному кодексі України, ст.ст. 326, 331 ГПК України.

Позиція відповідача (боржника). Правом на участь в судових засіданнях та надання заперечень на заяву позивача боржник не скористався.

Позиція Державної виконавчої служби. Коломийський відділ Державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у своїх письмових поясненнях просив суд відмовити в задоволенні заяви Томина Ю.Р., оскільки вибуття сторони боржника Державного підприємства "Підприємство Державної Кримінально-виконавчої служби України (№41)" не відбулося.

Розглянувши заяву Томина Юрія Романовича про заміну сторони виконавчого провадження та зміну способу або порядку виконання рішення суду, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В ст. 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно із ч. 1 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012).

З викладених норм вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки.

За приписами ч.1 ст.334 ГПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Також, відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття право попередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при вирішенні цього питання повинен дослідити по суті обставини правонаступництва та не може обмежитися встановленням формальних умов застосування відповідного припису.

Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації, у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як вбачається із відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 06.12.2024, боржник - Державне підприємство "Підприємство Державної Кримінально-виконавчої служби України (№ 41)" (код ЄДРПОУ №08680135) є Державним підприємством, засновником якого є Міністерство юстиції України, та за рішенням засновників з 27.06.2024 перебуває в стані припинення.

Враховуючи, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відсутні відомості про припинення юридичної особи - Державне підприємство "Підприємство Державної Кримінально-виконавчої служби України (№ 41)", підстави для заміни боржника у виконавчому провадженні в розумінні ст.334 ГПК України відсутні.

За змістом частин 1, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації такого рішення в разі неможливості його виконання у порядку та у спосіб, що раніше встановлені.

Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у спосіб, встановлений господарським судом.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 Цивільного кодексу України.

З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

За приписами частини першої статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

За інформацією із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство "Підприємство Державної Кримінально-виконавчої служби України (№41)" є державним підприємством, а відтак фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами 2, 4 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження", рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845).

Так, відповідно до п. 3 Порядку №845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Підпунктом 2 пункту 4 Порядку передбачено, що органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку.

Відповідно до п. 24 наведеного Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у п. 6 цього Порядку.

Положеннями пункту 28 Порядку встановлено, що орган Казначейства протягом трьох робочих днів після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету і рахунки боржника, з яких проводиться безспірне списання коштів.

З дня визначення таких кодів та рахунків орган Казначейства повідомляє боржникові про здійснення безспірного списання коштів з його рахунків.

За встановлених судом обставин, позивач (стягувач) не звертався до органів Казначейства із заявою та виконавчим документом про примусове виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.07.2022 у справі №909/223/22, а отже, ним не реалізоване право на стягнення з відповідача коштів відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Водночас, підстави для зміни способу або порядку його виконання рішення суду відповідно до ст. 331 ГПК України, відсутні.

Таким чином, заява Томина Юрія Романовича від 25.11.2024 (вх.№10661/24) є безпідставною та не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 52, 232-234, 331, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

відмовити у задоволенні заяви Томина Юрія Романовича від 25.11.2024 (вх.№10661/24) про заміну у справі №909/223/22 сторони виконавчого провадження - боржника Державне підприємство "Підприємство Державної Кримінально-виконавчої служби України (№41)" на сторону - Держава Україна, представництво інтересів якої покласти на Міністерство юстиції України, а також новій стороні виконавчого провадження на розсуд суду змінити спосіб або порядок виконання рішення суду у справі № 909/223/22 встановивши їй очевидно способи та порядки виконання саме такі, які є у приписах постанови КМУ від 03.08.2011 № 845, Бюджетному кодексі України, ст.ст. 326, 331 ГПК України, а саме - шляхом списання грошових коштів з відповідного рахунку боржника або за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено та підписано 03.01.2025.

Суддя О.В. Рочняк