Рішення
від 16.12.2024 по справі 925/812/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року Справа № 925/812/24

м.Черкаси

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду розглянув справу за позовом керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної (військової) адміністрації, м.Черкаси, бул.Шевченка,185

до відповідачів: 1) Будищенської сільської ради, Черкаська область, Черкаський район, с.Будище, вул.30-річчя Перемоги, 42;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Автомобіліст", Черкаська область, Черкаський район, с.Сокирна, вул.Придніпровська,25;

3) Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, м.Черкаси, вул.Смілянська,131;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача 1) Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, м.Вінниця, вул.Пирогова,26,

2) Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Черкаське лісове господарство", Черкаська область, Черкаський район, с.Геронимівка, вул.Лісництво,11,

3) Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м.Київ, вул.Руставелі Шота,9А,

про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення, скасування її державної реєстрації (запису) та припинення речових прав на неї,

за участю повноважних представників сторін:

прокурора: Куліш А.А. прокурор відділу, за посадою;

від позивача: Окрушко А.М. самопредставництво;

від відповідача-1: Острівна К.В. самопредставництво;

від відповідача-2: Ковтун А.В. адвокат, за ордером;

від третьої особи-2: Осадча О.О. за довіреністю;

від відповідача-3, третіх осіб-1,3: участі не брали.

Керівник Черкаської окружної прокуратури звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної (військової) адміністрації до відповідачів: Будищенської сільської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Автомобіліст" та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, з вимогами:

витребувати у Будищенської сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Автомобіліст" земельну ділянку за лісогосподарського призначення з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га на користь держави у особі Черкаської обласної державної (військової) адміністрації;

скасувати державну реєстрацію (запис) земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га в державному земельному кадастрі із категорією земель землі рекреаційного призначення, із одночасним припиненням на неї права комунальної власності Будищенської сільської ради від 08.02.2022 №46592004 та речового права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Автомобіліст" від 11.01.2024 №53296092;

судові витрати по справі (6056,00 грн судового збору) стягнути з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури (бульвар Шевченка,286, м.Черкаси, 18015, код ЄДРПОУ 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в державній казначейській службі України у м.Київ, код класифікації видатків бюджету 2800).

Ухвалами суду:

від 28.06.2024 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання 25.07.2024; залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача 1) Центрально-західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, 2) Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Черкаське лісове господарство", 3) Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України";

від 25.07.2024 задоволено клопотання прокурора про відкладення підготовчого засідання (мотивоване неотриманням клопотання відповідача-1 від 11.07.2027 (вх.суду №11135/24) про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 Виконавчого комітету Будищенської сільської ради (вул.30-річчя Перемоги,42, с.Будище, Черкаський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 0407750) - як розпорядника коштів Будищенської сільської ради, та клопотання відповідача-3 від 18.07.2024 (вх.суду №11473/24 від 18.07.2024) про залучення до участі у справі як співвідповідача фізичної особи-підприємця Богуславець Ірини Іванівни ( АДРЕСА_1 ) - як розробника документації із землеустрою спірних земель та відповідального за достовірність, якість та безпеку заходів, передбачених цією документацією, та необхідністю часу для належного опрацювання та реагування на них) проведення підготовчого засідання відкладено на 17.09.2024.

Від учасників справи надійшли такі документи:

від третьої особи-1 відзив від 12.08.2024 (вх.суду №12625/24 від 13.08.2024) із зазначенням про підтримання позову у повному обсязі та клопотанням про розгляд справи без участі представника третьої особи-1;

від відповідача-1 1) клопотання від 27.08.2024 (вх.суду №13289/24 від 27.08.2024) про приєднання до матеріалів справи копії рішення Господарського суду Черкаської області від 17.06.2024 у справі №925/1169/23 на підтвердження правової позиції відповідача-1;

2) клопотання від 16.09.2024 (вх.суду №14254/24 від 16.09.2024) про відкладення проведення підготовчого засідання, мотивоване неможливістю забезпечення явки представника з огляду на його перебування в іншому судовому засіданні у справі №707/376/24, призначеному Черкаським районним судом Черкаської області у на цю ж дату.

Підготовче провадження закрито 17.09.2024 і справу призначено в судове засідання на 11.10.2024.

Проведення судового засідання відкладено на 17.10.2024.

Проведення судового засідання з 17.10.2024 відкладено на 04.11.2024.

Проведення судового засідання з 04.11.2024 відкладено на 09.12.2024.

09.12.2024 оголошена перерва в судовому засіданні до 16.12.2024.

В судовому засіданні 16.12.2024 прокурор, представники позивача, відповідачів та третьої особи виголосили вступне слово та висловили свою позицію по суті позову та заперечень проти позову.

Прокурор вимоги підтримує повністю та вказує на порушення інтересів держави при розпорядженні сільською радою в межах територіальної громади Черкаського району особливо цінними землями (лісового фонду) без достатніх прав на них.

Представник позивача (ОВА) повністю підтримав позовні вимоги та позицію прокурора у спірних правовідносинах.

Представник відповідача1 (рада) звернув увагу про відсутність в матеріалах справи будь-яких документів, що посвідчують наміри Черкаської ОВА (позивач) на приведення земельних ділянок у відповідність до чинного законодавства. Відсутність представника ГУ ДЗК не дозволяє з`ясувати в суді їх правову позицію та обґрунтування вимог та заперечень.

Відповідач1 (рада) заявляє про тривалу бездіяльність ОВА та органів Держлісгоспу при інвентаризації земель державної власності та приведенні документів лісокористування до вимог чинного земельного законодавства.

Відповідач1 вказує на добросовісність набуття радою прав комунальної власності на спірні ділянки, в тому числі лісового та водного фонду, та необхідність застосування строків позовної давності до спірних відносин, оскільки прокурор був давно обізнаний про ймовірне порушення прав позивача у сфері використання земель з обмеженим господарським оборотом.

Відповідач2 заявляє про добросовісність користування спірною ділянкою та відсутність у позивача первинних документів на право державної власності на спірну ділянку. Заперечує проведення будь-яких робіт позивачем (ОВА) та лісгоспом на спірній ділянці. Заперечує порушення прав позивача та лісгоспу.

Представник третьої особи (Лісгосп) на вимогу відповідача2 надав для огляду в судовому засіданні оригінальні планшети лісовпорядкування в масштабі 1:10000 та оригінали документів лісовпорядкування стосовно кварталу 5 Свидівоцького лісництва за 1962-1963, 2007, 2013-2014 роки. Підтримав позицію прокурора та позивача. Вказує на відсутність підстав вибуття спірної ділянки з масиву земель лісогосподарського призначення в комунальну власність Будищенської сільської ради.

За результатами судового розгляду 16.12.2024 проголошено та приєднано до справи вступну та резолютивну частину судового рішення відповідно до приписів ст.ст. 233, 240 ГПК України.

Обґрунтування сторонами своїх вимог та заперечень, перевірка їх судом, з`ясування дійсних взаємовідносин сторін та обставин:

При зверненні з позовом прокурор вказав, що прокуратурою у ході реалізації повноважень на підставі ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» були виявлені порушення вимог земельного та лісоохоронного законодавства в частині обліку земельних ділянок лісогосподарського призначення в межах Будищенської ОТГ Черкаського району Черкаської області:

На підставі рішення Свидівоцької сільської ради «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомості бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 »» від 28.01.2004 №8 (том 1 а.с. 82 зворот), Черкаським об`єднаним бюро технічної інвентаризації проведено реєстрацію права власності ВАТ «Таксопарк» на об`єкти нерухомості існуючу базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка складалась із: будинку відпочинку (Аа), сараю (Б), сараю (В), що розташовані по АДРЕСА_2 в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району (том 1 а.с. 93).

На підставі договору купівлі-продажу від 09.02.2004, укладеного між ВАТ «Таксопарк» та ТОВ «Торгово-промислова група «Український енергоресурс» останній набув у власність та зареєстрував за собою право власності на нерухоме майно будівлі і споруди АДРЕСА_2 в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради (база відпочинку «Автомобіліст») (том 1 а.с. 98-99).

На підставі договору купівлі-продажу бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 08.05.2007, укладеного між ТОВ «Торгово-промислова група «Український енергоресурс» та ОСОБА_1 (том 1 а.с. 101 зворот-103), до останньої перейшли речові права на базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка складається із будинку відпочинку (А-1, а) площею 78,6 м2 та господарських будівель і споруд: сарай (Б), сарай (В). Договір купівлі-продажу посвідчений державним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Дудкою Г.І. На посвідчення відповідного речового права на вказані об`єкти нерухомого майна за набувачем ОСОБА_1 зареєстровано речове право власності від 03.09.2007 №4631918 в Державному реєстрі речових прав (том 1 а.с. 103 зворот).

У подальшому, на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої 29.09.2020 ФОП Богуславець І.І. (том 1 а.с. 121-142), 06.10.2020 Міськрайонним управлінням у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, яка розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, в межах АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 104) з відкриттям поземельної книги (том 1 а.с. 110-117).

На підставі рішення Свидівоцької сільської ради «Про затвердження технічної документації землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в оренду для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення» від 16.10.2020 №84-18VII, в довгострокову оренду терміном на 49 років передано ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, яка знаходиться в АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 143-145).

На підставі рішення Свидівоцької сільської ради від 16.10.2020 №84-18VII та рішення державного реєстратора виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Дудіної-Богданової К.О. від 02.11.2020 №54897238 за Свидівоцькою сільською радою, як представником територіальної громади с. Сокирна (станом на 2020 рік) зареєстровано речове право комунальної власності від 02.11.2020 №38958029 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, яка знаходиться в АДРЕСА_2 .

Доказів погодження вилучення спірної ділянки з постійного користування спеціалізованого державного підприємства чи рішення державного органу про передачу спірної ділянки з державної в комунальну власність - документи сільської ради не містять.

У подальшому на підставі рішення Свидівоцької сільської ради від 16.10.2020 №84-18VII, між Свидівоцькою сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди від 16.10.2020 земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, як земель рекреаційного призначення строком на 49 років. На підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Дудіної-Богданової К.О. від 02.11.2020 №54897238 за ОСОБА_1 зареєстровано речове право оренди від 02.11.2020 №38958156 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, яка знаходиться в АДРЕСА_2 .

На підставі рішення учасника (засновника) ТОВ «База відпочинку «Автомобіліст» від 23.07.2021 №01/2021 ОСОБА_1 створено товариство з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Автомобіліст» із статутним капіталом 62900,00 грн, за рахунок майнового внеску засновника бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка знаходиться з адресою: АДРЕСА_2 , із визначенням її юридичної адреси: АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 149). На підставі акту приймання-передачі майна до статутного капіталу товариства від 15.07.2021 (том 1 а.с. 150), за ТОВ «БВ «Автомобіліст» зареєстроване речове право на вказану вище базу відпочинку, яка знаходиться з адресою: АДРЕСА_2 та складається із будинку відпочинку (А-1, а) площею 78,6 м2 та господарських будівель і споруд: сарай (Б), сарай (В).

Внаслідок укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору купівлі продажу частки у статутному капіталі ТОВ «База відпочинку «Автомобіліст», на підставі акту приймання-передачі частки у статутному капіталі від 22.10.2021, до ОСОБА_2 перейшло 100% частки у статутному капіталі ТОВ «БВ «Автомобіліст».

Рішенням Будищенської сільської ради «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про припинення дії договору оренди земельної ділянки» від 29.07.2022 №44-1/VIII, у зв`язку із відчуженням права власності на нерухоме майно (будівлі і споруди бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») припинено договір оренди від 16.10.2020, що був укладений між ОСОБА_1 та Свидівоцькою сільською радою.

Рішенням Будищенської сільської ради «Про розгляд заяви ТОВ «БВ «Автомобіліст» від 29.07.2022 №44-2/VIII, у зв`язку із оформленням права власності на нерухоме майно (будівлі і споруди бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), в оренду ТОВ «БВ «Автомобіліст» передано земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , а п. 2 даного рішення земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

На підставі рішення Будищенської сільської ради від 29.07.2022 №44-2/VIII між Будищенською сільською радою та ТОВ «БВ «Автомобіліст» укладено договір оренди землі від 07.09.2022 (том 1 а.с.146-148), проте відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо речового права оренди ТОВ «БВ «Автомобіліст» внесено державним реєстратором речових прав Виконавчого комітету Будищенської сільської ради Дудіновою-Богдановою К.О. лише 11.01.2024 на підставі рішення від 15.01.2024 №71119891.

Як наслідок, за ТОВ «БВ «Автомобіліст» зареєстровано речове право оренди від 11.01.2024 №53296092 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, яка знаходиться в с. Сокирна по вул. Придніпровській, 25.

Водночас зібраними документами встановлено, що вказана земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га розташована в межах кварталу 5 виділи 4, 19 Свидівоцького лісництва філії «Черкаське лісове господарство» ДП «Ліси України» та до 29.12.2015 відноситься до лісів І категорії (лист ДЗК у Черкаській області від 25.09.2023 вих.№10-23-0.2-5371/2-23, том 1 а.с. 152) та є складовою частиною земель державного лісового фонду України.

Рішення Свидівоцької сільської ради «Про затвердження технічної документації землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в оренду для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення» від 16.10.2020 №84-18/VII та рішення Будищенської сільської ради «Про розгляд заяви ТОВ «БВ «Автомобіліст» від 29.07.2022 №44-2/VIII, в частині передачі в користування ТОВ «База відпочинку «Автомобіліст» земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, а також зміни її цільового призначення на землі рекреації не відповідають вимогам чинного земельного та лісового законодавства, зокрема: через перевищення Будищенською сільською радою наданих законом повноважень під час передачі у користування земель державної власності ліси 1 групи; відведення земельної ділянки без попереднього її вилучення у постійного лісокористувача ДП «Черкаське лісове господарство»; порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення; не відшкодування втрат лісогосподарського виробництва у зв`язку із обмеженням прав постійних лісокористувачів; не відшкодування збитків завданих постійному лісокористувачу, у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки; відсутності погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства на відведення у власність земельної ділянки.

Про необхідність вжиття заходів, спрямованих на зміну цільового призначення вказаних вище земельних ділянок з метою приведення відомостей Державного земельного кадастру в належний стан, які б відповідали дійсному цільовому призначенню спірних ділянок та реєстрації речових прав на ці землі, у відповідній частині, за територіальною громадою с. Сокирна в особі Будищенської сільської ради саме як земель лісового фонду останню повідомлялось листами від 27.03.2024 №54-1730вих24, що направлені у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Натомість рада письмово повідомила прокурора, що у раді відсутні документи про право постійного користування даною ділянкою філією "Черкаське лісове господарство" ДП "Ліси України" лист від 18.04.2024 №02-10/1779, том 1 а.с. 162.

Метою позову прокурора є: захист державного інтересу на користування землями лісового фонду шляхом скасування реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером: 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га з цільовим призначенням землі для будівництва і обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, які фактично належать до категорії земель лісогосподарського призначення, оскільки допоки в Державному земельному кадастрі розміщена інформація про вказані земельні ділянки з відмінним від їх дійсного цільового призначення, такі дані в розумінні ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» є офіційними, що у свою чергу унеможливлює їх раціональне використання та збереження державою (в особі Черкаської ОВА) - як земель лісогосподарського призначення та створює реальні ризики повторного незаконного розпорядження спірною ділянкою. Тобто державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером: 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га за результатами судового розгляду має бути скасована з метою подальшого формування нових об`єктів земельних відносин з відповідним цільовим призначенням.

Правове обґрунтування наявності у складі земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га земель державної власності ліси 1 групи:

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (ч. 2 ст. 1 Лісового кодексу України (далі по тексту ЛК України). Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються приписами Земельного кодексу України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (ч. 2 ст. 3 ЗК України).

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1279 (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) визначено 2 випадки сплати втрат лісогосподарського виробництва, зокрема: сплата втрат у зв`язку із вилученням земель у постійного лісокористувача (п. 2 Порядку) та у зв`язку із обмеженням прав постійного лісокористувача на використання лісів, викликане, у тому числі передачею їх в користування (п. 3 Порядку). При цьому, у кожному окремому випадку порядок та спосіб обрахунку розміру втрат лісогосподарського виробництва визначається за окремою формулою. Так, сплата втрат у зв`язку із вилученням земель у постійного лісокористувача (п. 2 Порядку) має розраховуватись за формулою: Рв = Пд х Нв х Кі, де Рв - розмір втрат лісогосподарського виробництва, тис. грн.; Пд - площа ділянки лісогосподарських угідь, що вилучається, га; Нв - норматив втрат лісогосподарського виробництва, тис. грн.; Кі - коефіцієнт продуктивності лісових угідь за типами лісорослинних умов (визначається за таблицею). Сплата втрат у зв`язку із обмеженням прав постійного лісокористувача на використання лісів, викликане, у тому числі передачею їх в користування (п. 3 Порядку) має розраховуватись за формулою: Рв = (1-К) х Нв х Пд, де Рв - розмір втрат, тис. грн; К - коефіцієнт зниження продуктивності угіддя; Нв - середній розмір втрат з розрахунку на 1 га, що визначається відповідно до п. п. 1 або 2 цього Порядку; Пд - площа ділянки, га. Відповідно до ст. 207 ЗК України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Проте ні Байрак О.С., ні ТОВ «БВ «Автомобіліст», як орендарі спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, що сформована без належних підстав за рахунок земель Свидівоцького лісництва Черкаського держлісгоспу (ліси І групи) в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району - не було вирішено питання щодо розрахунку та сплати втрати лісогосподарського виробництва, спричинені вилученням та обмеженням прав власників землі і землекористувачів, порядок сплати яких визначено пунктами 2, 3 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, в редакції чинній на день виникнення правовідносин.

Вказаними діями Свидівоцької сільської ради передано у користування земельну ділянку державного лісового фонду, без попереднього її вилучення у порядок та спосіб, визначений державною. Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 №1279 (в редакції чинній на день передачі спірної ділянки у користування) передбачалось, що відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників для цілей, не пов`язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених земельних ділянок для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання. Розмір втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом) розраховується суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із Законом України «Про землеустрій». Розрахунок розміру втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом) є складовою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З огляду на наведене, під час вирішення питання щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки за рахунок земель державного лісового фонду для цілей не пов`язаних із веденням лісового господарства, підлягали розрахунку втрати лісогосподарського виробництва в порядку, передбаченому п. 2 Порядку та у спосіб визначений його п. 4, під час виготовлення відповідним суб`єктом господарювання землевпорядної документації, щодо зміни цільового призначення земельної ділянки державного лісового фонду та подальшої її передачі у довгострокову оренду, а сам розрахунок мав би бути невід`ємною частиною такої документації. Проте, в порушення вказаних норм Свидівоцькою сільською радою, а у подальшому і Будищенською сільською радою без розробленої землевпорядної документації щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, без проведеного розрахунку втрат лісогосподарського виробництва, передано у довгострокову оренду земельну ділянку державного лісового фонду для не лісогосподарських цілей (для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення).

Правове обґрунтування прокурором незаконності рішень Свидівоцької сільської ради від 16.10.2020 №84-18VII та Будищенської сільської ради від 29.07.2022 №44-2/VIII у зв`язку із невідшкодуванням збитків завданих постійному лісокористувачу, у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки:

Відповідно до абз. а, ч 1 ст. 156 ЗК України (в редакції чинній на день передачі у приватну власність спірної земельної ділянки) власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, у тому числі вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для 18 потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами (ч. 1 ст. 157 ЗК України). Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» від 19.04.1993 №284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Так, відповідно до п. п. 1, 2 Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Відшкодуванню підлягають, у тому числі вартість лісових і деревно-чагарникових насаджень (п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам).

У той же час, відшкодування збитків державі в особі постійного лісокористувача ДП «Черкаське лісове господарство» у зв`язку із фактичним вилученням земель державного лісового фонду І категорії та передачею їх в оренду а ні Свидівоцькою сільською радою, а ні Будищенською сільською радою в порушення ст. 156 ЗК України не здійснено, що підтверджується інформацією Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 18.04.2024 вих.№02-11/455 (том 1 а.с. 165).

Викладене свідчить про те, що Свидівоцькою сільською радою, а у подальшому і Будищенською сільською радою усупереч вимогам ст. ст. 18- 20, 122, 149 ЗК України та ст. ст. 27, 57 ЛК України, прийнято рішення від 16.10.2020 №84-18VII, яким надано в оренду земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, як землі рекреаційного призначення, що перебуває на території земель державного лісового фонду філії «Черкаське лісове господарство» в межах кварталу 5, виділи 4, 19 Свидівоцького лісництва та з постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства не вилучалась.

Рішення органу місцевого самоврядування про вилучення та передачу в оренду земельних ділянок лісового фонду з перевищенням своїх повноважень можуть бути предметом оскарження в суді з застосуванням правових наслідків. Аналогічні висновки викладенні у рішенні ЄСПЛ у справі «Гамер проти Бельгії» (заява №21861/03) від 27.11.2007, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.

Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17). Разом з тим, Главою 29 ЦК України визначено такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов). Цивільним законом передбачені такі засади захисту права власності, як право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України) та від добросовісного набувача (ст. 388 ЦК України). Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений, як фактично, тобто повернення його у фактичне володіння, так і у власність цієї особи. При цьому у випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні або поновленні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Відповідні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (провадження №14-452цс18), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.09.2020 у справі №201/12925/17 (провадження №61-2178св19).

На підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленою 29.09.2020 ФОП Богуславець І.І., 06.10.2020 було проведено державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, яка розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, в межах с. Сокирна по вул. Придніпровській, 25. Однак спірна ділянка є сформованою ще з 01.01.2025 звіти форми 6-зем (том 1 а.с. 152).

На підставі рішення Свидівоцької сільської ради від 16.10.2020 №84- 18/VII (том 1 а.с. 73) та рішення державного реєстратора виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Дудіної-Богданової К.О. від 02.11.2020 №54897238 за Свидівоцькою сільською радою, як представником територіальної громади с. Сокирна (станом на 2020 рік) зареєстровано речове право комунальної власності від 02.11.2020 №38958029 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, що знаходиться в АДРЕСА_2 . В подальшому, на підставі рішення державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Будищенської сільської ради Дудіної-Богданової К.О. від 09.02.2022 № 63331520 зареєстровано за №46592004 від 08.02.2022 за Будищенською сільською радою (як правонаступником Свидівоцької сільської ради після її ліквідації) право комунальної власності на спірну земельну ділянку.

На підставі рішення Будищенської сільської ради «Про розгляд заяви ТОВ «БВ «Автомобіліст» від 29.07.2022 №44-2/VIII (том 1 а.с. 75), у зв`язку із оформленням права власності на нерухоме майно (будівлі і споруди бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), в оренду ТОВ «БВ «Автомобіліст» передано земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, що розташована по АДРЕСА_2 , а п. 2 даного рішення земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, за цільовим призначенням для будівництва і обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

На підставі рішення Будищенської сільської ради від 29.07.2022 №44-2/VIII між Будищенською сільською радою та ТОВ «БВ «Автомобіліст» укладено договір оренди землі від 07.09.2022 (комунальної власності), проте відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо речового права оренди ТОВ «БВ «Автомобіліст» внесено державним реєстратором речових прав Виконавчого комітету Будищенської сільської ради Дудіною-Богдановою К.О. лише 11.01.2024 на підставі рішення від 15.01.2024 №71119891.

В подальшому за ТОВ «БВ «Автомобіліст» зареєстровано речове право оренди від 11.01.2024 №53296092 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, яка знаходиться в с. Сокирна по вул. Придніпровській, 25. Із вказаного вбачається, що речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, яка сформована за рахунок земель державного лісового фонду (виділи 4, 19 кварталу 5 Свидівоцького лісництва філії «Черкаське лісове господарство» ДП «Ліси України»), зареєстроване за Будищенською сільською радою (вперше за Свидівоцькою сільською радою, а в подальшому за її правонаступником Будищенською сільською радою) як землі комунальної власності та фактично перебуває у користуванні ТОВ «БВ «Автомобіліст» на підставі договору оренди землі від 07.09.2022 (відомості про речове право внесено 11.01.2024).

Добросовісність набуття земельної ділянки в комунальну власність для суду вочевидь є сумнівною та не породжує прав на неї для органу місцевого самоврядування.

Прокурор правомірно зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц (провадження №14-376цс18) наведено правовий висновок про те, що власник з дотриманням вимог ст.ст. 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право - не є ефективним способом захисту права власника.

Відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду, майно підлягає витребуванню у останнього набувача без необхідності визнання недійсними останніх правочинів щодо такого майна.

При цьому витребування спірної земельної ділянки також у орендаря,

який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна. Водночас, державній реєстрації підлягає як право власності, так і похідні від права власності речові права на нерухоме майно. Проте внесення змін до запису про державну реєстрацію права власності на підставі рішення суду про задоволення віндикаційного позову лише щодо останнього власника ніяким чином не може призвести до зміни чи скасування запису про похідні від права власності речові права на вказане майно, яким розпорядилася особа, яка не мала права цього робити, оскільки є володіючим невласником.

Тобто повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) в повній мірі не відбувається, якщо існують зареєстровані обмеження щодо володіння таким майном у вигляді запису про похідне від права власності право користування земельною ділянкою, й земельна ділянка не повертається у фактичне володіння з можливістю власника нею як користуватися, так і розпоряджатися.

Як наслідок, земельна ділянка державного лісового фонду з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, що розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради в межах селища Сокирна по вул. Придніпровській, 25 Черкаського району, право комунальної власності на яку було зареєстроване з перевищенням повноважень за Свидівоцькою, а у подальшому за Будищенською сільськими радами та на підставі договору оренди передана у користування ТОВ «БВ «Автомобіліст», - підлягає витребуванню у них на користь держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.11.2021 у справі №672/386/20 (провадження №61-5015св21).

Порушення інтересів держави в частині обмеження обороту особливо цінних земель (лісового фонду), порушення процедури набуття у комунальну власність спірної земельної ділянки органом місцевого самоврядування, передача земельної ділянки в оплатне користування третім особам без достатніх підстав стали причиною звернення прокурора в суд за захистом та відновленням порушеного права держави в особі ОВА на управління та розпорядження землями лісового фонду (особливо цінні землі державної власності). Прокурор вимоги позову підтримав.

Представник позивача підтримав позицію прокурора та просить позов задовольнити з мотивів порушення процедури набуття сільською радою в комунальну власність особливо цінних земель державної власності (землі лісового фонду).

Заперечення відповідача1 проти позову ґрунтуються на мотивах добросовісного набуття у власність спірної ділянки внаслідок проведення адміністративної реформи населених пунктів, об`єднання територіальних громад та входження спірної земельної ділянки в адміністративні межі ОТГ.

Відповідач1 вказує на відсутність у прокурора, позивача та третіх осіб належних первинних документів на право державної власності на спірну земельну ділянку та приналежність її до земель лісового фонду як особливо цінних земель (відзив на позов - вх.суду №11135 від 11.07.2024, том 1 а.с. 210-218, з доказами направлення учасникам).

Заперечення відповідача2 проти позову грунтуються на добросовісності набуття нерухомого майна у власність, що розташоване на спірній земельній ділянці, тривале безперервне відкрите користування за плату спірною ділянкою та відсутність будь-яких дій з контролю чи покращення ділянки з боку органів влади та спеціалізованого лісогосподарського підприємства.

Відповідач2 підтримав заперечення відповідача1 та вказує на відсутність у справі матеріалів прокурорської перевірки чи належних первинних документів на право державної власності на спірну земельну ділянку та приналежність її до земель лісового фонду як особливо цінних земель (відзив на позов - вх.суду №14027/24 від 11.09.2024, том 2 а.с. 125-134, з доказами направлення учасникам). Відповідач2 підтримує позицію сільської ради про добросовісність набуття у комунальну власність спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га.

Відповідач3 вимоги позову заперечив та вказав, що Черкаське державне лісогосподарське об`єднання "Черкасиліс" ще з 2000 року не заперечувало проти введення в межі сіл Свидівок та Сокирно територій, на яких розташовані туристичні бази відпочинку від Дахнівського мікрорайону до меж Будищенської сільської ради. Інформація про спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га внесена в Державний земельний кадастр 06.10.2020 на підставі технічної документації з землеустрою, розробленої та виготовленої ФОП Богуславець І.І. Цільове призначення визначено як обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Підстав відмови в реєстрації ділянки у кадастрового реєстратора не було.

Відповідач3 вважає неналежним запропонований прокурором спосіб захисту права, з урахуванням норм ст. 387 ЦК України та висновків Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, оскільки заволодіння спірною земельною ділянкою шляхом державного реєстраційного підтвердження та шляхом її реального зайняття є явним і тривалим (відзив на позов - вх.суду №11263/24 від 15.07.2024, том 1 а.с. 239-242, з доказами направлення учасникам).

Інших доказів сторонами не надано.

Оцінюючи пояснення учасників та докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з висновками постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положеннями постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням режиму воєнного стану та ймовірності повітряної тривоги в місті Черкаси у Господарському суді Черкаської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Суд відзначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" від 06.07.2010 №54111/07).

А) Щодо статусу прокурора та інших учасників в господарському процесі.

Згідно із вимогами ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.4, ч.5 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Обираючи форму представництва, прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі про представництво інтересів в арбітражному судочинстві, яке відповідно до ст.89 Закону України "Про Конституційний Суд України" є обов`язковим. Згідно з вказаним рішенням інтереси держави можуть збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб`єктів, індивідів, людей, з огляду на ст.ст. 1, 3, 6-8, 13, 14, 41, 50 Конституції України, має конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішенні земельних питань, і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на земельні ділянки лісового фонду та земель водного фонду.

Звернення до суду з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні значимого питання про приналежність спірних земель до лісового та водного фондів. Їх повернення у власність держави та територіальної громади переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося тільки за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельних ділянок - належністю їх до земель лісогосподарського призначення та водного фонду.

Таким чином, у спірних правовідносинах наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Зазначений висновок узгоджується з позиціями Європейського суду з прав людини. Європейська комісія за демократію через право або ж Венеціанська комісія на 63-му пленарному засіданні 10-11.06.2005 дійшла висновку, що держави уповноважені наділяти прокурорів правом захисту державного інтересу (принцип захисту державного інтересу); прокурори можуть бути наділені правом порушення процедур, або вступу в існуючі процедури, або застосування різних способів правового захисту для забезпечення законності (принцип законності).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на правову допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно («Корольов проти Російської Федерації» у справі №5447/03 від 01.04.2010, «Менчинська проти Російської Федерації» у справі №42454/02 від 15.01.2009).

Про це також наголошено у рішення ЄСПЛ у справі «Бацанін проти Росії»: підтримка прокурором однієї із сторін процесу в певних обставинах може бути виправданою. Більше того, участю прокурора в судовому процесі з метою захисту інтересів держави, у відповідності до вимог матеріального та процесуального законодавства, не порушується принцип рівності процесуальних можливостей сторін у судочинстві, який вимагає справедливого балансу між сторонами по справі.

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокурора з вимогою про усунення перешкод державі в особі Черкаської ОВА та територіальної громади с. Сокирна в особі Будищенської сільської ради у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення та водного фонду, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером: 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га в Державному земельному кадастрі із категорією земель землі рекреаційного призначення, із одночасним припиненням на них права комунальної власності Будищенської сільської ради є задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, водних та лісових об`єктів - національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту та в цілому лісових ресурсів, які забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу, і є обмеженими та уразливими природними об`єктами.

Суд вважає, що прокурор достатньо обґрунтував своє право на звернення в суд з даним позовом та використав належний спосіб захисту та відновлення порушення публічного права.

Б) Позивач та відповідачі є самостійними юридичними особами.

Позивач є органом виконавчої влади на місцях з присвоєнням ідентифікаційного коду та внесенням даних в ЄДРПОУ, суб`єктом господарювання на земельних ділянках державної власності в межах області та уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах з питань розпорядження земельними ділянками лісового фонду. Діяльність органу влади регламентована приписами Конституції України та Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (том 1 а.с. 176-181).

Відповідно до ст.1 Указу Президента України "Про утворення військових адміністрацій" від 24.02.2022 №68/2022, утворено, зокрема, Черкаську ОВА. У зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набули статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Згідно із ст.1 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" військово-цивільні адміністрації району, області це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом. Військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Визначений прокурором позивач Черкаська ОВА (Черкаська обласна державна адміністрація), як розпорядник спірними землями, є належним органом для представництва інтересів держави у даному спорі, оскільки у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (стаття 8 Лісового Кодексу України). До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абз.3 п.12 розд.Х Перехідних положень Земельного кодексу України) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади (абз.1 п.12 розд.Х Перехідних положень Земельного кодексу України).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території; передають у власність, надають у постійне користування для не лісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними (п.4, 5 ч.1 ст.31 Лісового кодексу України).

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (ч.1,2 ст.149 Земельного кодексу України).

Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті (ч.6 ст.149 Земельного кодексу України).

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу (ч.9 ст.149 Земельного кодексу України).

З огляду на наведені приписи законодавства стосовно компетентної особи щодо вилучення для лісогосподарських потреб і передання у власність земельної ділянки державної власності, яка віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні підрозділу підприємства лісового господарства в межах населеного пункту, це питання відноситься до відання обласної державної адміністрації (ОВА).

Суд констатує, що Позивач може діяти лише в спосіб, визначений Законом, і не інакше приписи ст.19 Конституції України.

Відповідач1 (Рада) є органом місцевого самоврядування відповідно до приписів Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з присвоєнням коду юридичної особи та внесенням даних в ЄДРПОУ, та суб`єктом господарювання на земельних ділянках комунальної власності в межах ОТГ (том 1 а.с. 182-184). Відповідач може діяти лише в спосіб, визначений Законом, і не інакше приписи ст.19 Конституції України.

Відповідач3 (ДЗК) є органом виконавчої влади на місцях з питань реалізації державної політики у сфері земельних відносин в Україні, з присвоєнням ідентифікаційного коду та внесенням даних в ЄДРПОУ (том 1 а.с. 188-193). Діяльність регламентована постановою КМУ від 14.01.2015 №15 "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру". Суд враховує, що ДЗК є держателем Державного земельного кадастру.

Суд враховує що саме органи влади у спорі мають доводити правомірність своїх дій (в даній ситуації).

Відповідач2 є самостійною юридичною особою, суб`єктом господарювання на ринку послуг України з метою отримання прибутку, з присвоєнням ідентифікаційного коду та внесенням даних в ЄДРПОУ (том 1 а.с. 185-187). Господарська діяльність товариства не може здійснюватись на шкоду державі, публічному інтересу чи інтересу громади.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ положення ст.93 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.3 ст.5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст.13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Застосування судом норм матеріального права до спірних відносин:

Відповідно до приписів ст. 13 Конституції України "земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом".

Згідно з ч.2 ст.1 Лісового кодексу України ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту держави зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання їх у користування чи у власність. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються Земельним кодексом України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (ч. 2 ст. 3 ЗК України).

За основним цільовим призначенням Земельний кодекс України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (п. «е» ч. 1 ст. 19 ЗК України).

Таким чином, Земельним кодексом України встановлено пріоритетність норм цього Кодексу для застосування до земельних відносин, що виникають при використанні лісів (абз. 2 ст. 5 ЛК України).

Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЛК України, до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства (абз. 2 ст. 5 ЛК України).

Згідно зі ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання в користування з обмеженням строків такого користування.

Статтями 7, 8 ЛК України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Частинами 1, 2, 4 ст. 84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Учасниками справи не заперечується, що:

Черкаською районною радою отримана письмова згода від Черкаського держлісгоспу про введення в межі сіл Сокирна та Свидівок територій, на яких розташовані туристичні бази відпочинку від Дахнівського мікрорайону до меж з Будищенською сільською радою лист від травня 2001 року, вих.№03-325 (том 1 а.с. 227). Однак даний лист не є письмовим погодженням на вилучення земельних ділянок лісового фонду;

спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га накладається на дані планшету лісовпорядкування квартал 5 виділ 4 і 19 Свидівоцького лісництва;

Прокурор та позивач не оспорюють межі населених пунктів та ОТГ при проведенні адміністративної реформи в Черкаській області.

Доводи та обґрунтування прокурора про приналежність спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення:

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (ч. 2 ст. 1 ЛК України).

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів, регулюються Земельним кодексом України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (ч. 2 ст. 3 ЗК України).

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

За правилами ст.149 Земельного Кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.

Відповідне рішення Черкаської обласної державної адміністрації (Черкаської обласної військової адміністрації), докази вилучення в установленому порядку спірної земельної ділянки у ДП (чи філії) "Черкаське лісове господарство" для подальшої її передачі з державної у комунальну власність Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області - у справі відсутні.

Згідно з п.4 ч.1 ст.31 Лісового кодексу України обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Відповідно до ст.48 Лісового кодексу України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Згідно із Порядком здійснення лісовпорядкування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2023 №112:

п.1. Цей Порядок визначає єдину систему та умови організації і здійснення лісовпорядкування. Система та умови організації і здійснення лісовпорядкування комплекс заходів, які визначають умови і механізм здійснення лісовпорядкування та організації взаємовідносин з учасниками процесу лісовпорядкування /.../;

п.30. Під час здійснення базового лісовпорядкування складається проект організації і розвитку лісового господарства, який передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства та розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування, і включає в себе такі матеріали лісовпорядкування: пояснювальну записку до проекту організації і розвитку лісового господарства (далі пояснювальна записка); таксаційні описи; відомість визначення розрахункової лісосіки на проектний період у випадку, якщо матеріалами лісовпорядкування проектується проведення рубок головного користування; фонди рубок, в тому числі фонд рубок головного користування; фонди відновлення лісів, лісорозведення, лісових ділянок та нелісових земель, які не підлягають лісорозведенню; відомості запроектованих лісогосподарських заходів;планово-картографічні матеріали на паперових і електронних носіях, виготовлені на оновленій картографічній основі в цифровій формі як набори тематичних геопросторових даних; форми державного лісового кадастру; матеріали поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок; висновки про належність конкретної лісової ділянки або її частин до пралісів, квазіпралісів чи природних лісів та бланки ідентифікації пралісів, квазіпралісів та природних лісів; інформацію про результати зоологічних, ботанічних та геоботанічних досліджень (у разі наявності таких досліджень); відомості про місцезнаходження видів флори та фауни і їх природних середовищ існування, які охороняються відповідно до Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі, отримані від Міндовкілля; протоколи лісовпорядних нарад; таблиці врахування пропозицій та зауважень; обґрунтування розрахункових лісосік у випадках, визначених цим Порядком; інші документи, визначені рішеннями лісовпорядних нарад та технічною документацією із здійснення лісовпорядкування;

п.31. Матеріали лісовпорядкування, які містять атрибутивну та картографічну інформацію про кількісні та якісні характеристики лісових ділянок, розробляються, зберігаються та оприлюднюються в електронній формі;

п.32. У таксаційному описі зазначаються характеристики лісових ділянок та нелісових земель відповідно до технічної документації із здійснення лісовпорядкування, а також показники, визначені у Правилах утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №650.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (ст.21 Земельного кодексу України).

Згідно із ст.55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до приписів статей 56, 57 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни та юридичні особи у встановленому законом порядку можуть набувати у власність для лісорозведення земельні ділянки, а також можуть мати у власності ліси, створені шляхом лісорозведення на набутих у власність у встановленому законом порядку земельних ділянках, а також самозаліснені ділянки на набутих у власність у встановленому законом порядку земельних ділянках. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України, Земельного кодексу України, іншими законами й нормативно-правовими актами.

ч.4 ст.122. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб;

ч.5 ст.122. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб;

п.24 розділу X Перехідних положень. Землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель зокрема, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Прокурор у позовній заяві та у судових засіданнях наголосив, що відповідно до п.5 розд.VIII "Прикінцеві положення" Лісового Кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, - є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерофотознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції містить питання процедури їх виготовлення.

Вирішуючи питання щодо фактичного перебування земельної ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати п.5 розд.VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України (такий же висновок викладено в пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

Отже землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій (ОВА), які мають право їх вилучати та передавати у інші форми власності.

Оглядом в судовому засіданні оригінальних планшетів лісовопорядкування за 1962-1963, 2007, 2013-2014 роки встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером:

накладається на землі лісового фонду квартал 5 виділ 4; 19 Свидівоцького лісництва, що підтверджується фрагментом Планшету з нанесеними межами кварталів, станом на 14.01.2014 (том 1 а.с.171-172, 228);

інформацією філії "Черкаське лісове господарство" про відсутність погоджень на вилучення, зміну цільового призначення, а також погодження суміжних меж земельної ділянки з кадастровим номером: 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га;

Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП "Черкаське лісове господарство" Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства "Свидівоцьке лісництво" в редакції розробника Ірпінь 2014 - земельна ділянка з кадастровим номером: 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га накладаються на землі лісового фонду квартал 5 виділ 4, 19 Свидівоцького лісництва.

З цих обґрунтувань та мотивів суд критично оцінює доводи відповідача1 (рада) про добросовісне набуття у комунальну власність територіальної громади спірних земельних ділянок рекреаційного призначення, про вчинення юридично значимих дій для збереження спірних ділянок лісового фонду, про відсутність правовстановлюючих документів у титульного користувача (філія "ЧЛГ") на спірні ділянки лісового фонду, про неприпустимість погіршення фінансового становища ОТГ внаслідок припинення права комунальної власності на спірні ділянки, оскільки отримання коштів від оренди ділянок є основою наповнення місцевого бюджету та фінансування соціальних програм та проектів.

Суд не враховує заперечення ради та мотиви відзиву при прийнятті рішення у даній справі, оскільки відповідач1 не доводить правомірності набуття у комунальну власність спірних земельних ділянок та отримання відповідної згоди Черкаської ОДА на вилучення у титульного користування спірних ділянок.

Суд також враховує, що Відповідачами у справу не подано доказів тому, що подані прокурором (як доказ приналежності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення) картографічні матеріали лісовпорядкування були визнані недійсними і не можуть враховуватися судом при вирішенні спору, як належні та допустимі докази.

Окремо Центрально-західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства листом від 18.04.2024 вих.№02-11/455 (том 1 а.с. 165) інформовано органи прокуратури області, що орган влади не надавав згоду на вилучення із його постійного користування та передачу у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га.

Витяги з проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Черкаське лісове господарство», копія планшета підтверджують знаходження спірної земельної ділянки в межах земель лісогосподарського призначення (лісового фонду) у кварталі 5 виділи 4 та 19 Свидівоцького лісництва та не спростовані відповідачами в належний спосіб.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Згідно з п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (постанови Верховного Суду України від 24.12.2014 у справі №6-212цс14, від 27.01.2015 у справі №21- 570а14, Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-а та інші).

Вказане беззаперечно свідчить, що зазначена вище земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності та перебуває у постійному користуванні філії «Черкаське лісове господарство».

Правове обґрунтування прокурором необхідності скасування державної реєстрації на земельну ділянку з кадастровим номером: 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га з одночасним припиненням речових прав на неї.

Прокурор вірно визначив, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч. 1 ст. 79-1 ЗК України).

Спеціальним законом, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України «Про Державний земельний кадастр».

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (ст. 202 ЗК України).

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» яка кореспондується з положеннями ст. 193 ЗК України, визначено поняття Державного земельного кадастру, відповідно до якого - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону тощо (ст. 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст. 6 Закону).

За нормами ст. 9 Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється (ч. 7 ст. 9 Закону).

Згідно зі ст. 21 Закону відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок, у тому числі і у випадках, визначених ст. 79-1 ЗК України, при їх формуванні.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (ч. 3 ст. 79-1 ЗК України).

Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки відповідно до норм, встановлених ч. 8 ст. 9 та ч. 2 ст. 24 Закону.

Процедуру та вимоги щодо Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012.

Згідно зі ст. 15 Закону до Державного земельного кадастру включаються відомості щодо цільового призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Відповідно до ст. 16 Закону земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Статтею 24 Закону врегульовано питання державної реєстрації земельних ділянок, яка передбачає порядок реєстрації земельних ділянок, перелік документів, які подаються для реєстрації земельної ділянки (ч. 4), підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки (ч. 6) та випадки скасування державної реєстрації земельної ділянки Державним кадастровим реєстратором (ч. 10).

За нормою ч. 10 ст. 24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію:

- у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок;

- якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника;

- ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Аналогічні підстави для скасування державної реєстрації земельних ділянок містить п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012.

Законом України №340-IX від 05.12.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набув чинності 16.01.2020, внесені відповідні зміни до земельного законодавства з питання скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Так, ст. 79-1 ЗК України доповнено частиною 13 такого змісту: «Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі:

- поділу або об`єднання земельних ділянок;

- скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації;

- якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Спірна земельна ділянка в межах села Сокирна Будищенської (Свидівоцької) сільської ради була сформована як землі рекреаційного призначення з видом використання для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення всупереч вимогам земельного законодавства, за рахунок земель лісогосподарського призначення, з порушенням при їх реєстрації вимог земельного законодавства щодо визначення цільового призначення, про що беззаперечно свідчать зазначені вище обставини в їх сукупності.

Як наслідок, Державним кадастровим реєстратором Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 06.10.2020 відкрито поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га (том 1 а.с. 110).

Враховуючи те, що землі лісогосподарського призначення є землями, які обмежені в цивільному обороті, а право комунальної власності на них виникло усупереч нормам земельного законодавства, такі обставини унеможливлять їх раціональне використання, в тому числі територіальною громадою с. Сокирна та Черкаською обласною військовою адміністрацією саме як земель лісогосподарського призначення, а тому має місце порушення інтересу держави, яке підлягає захисту в судовому порядку шляхом скасування державної реєстрації комунальної власності на земельні ділянки за кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, а в силу ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» одночасно із скасуванням державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі також підлягає припиненню право комунальної власності на них.

Суд погоджується з доводами прокурора в цій частині, незважаючи на заперечення відповідачів проти вимог з мотивів добросовісного набуття сільською радою речового права на спірні земельні ділянки.

Правове обґрунтування прокурором необхідності припинення речового права комунальної власності Будищенської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, як на землі для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення

Відповідно до ст. 334 ЦК України право на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає із дня такої реєстрації.

Згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га протиправно сформовані за цільовим призначенням як земельні ділянки для будівництва і обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Про необхідність вжиття заходів, спрямованих на зміну цільового призначення вказаних вище земельних ділянок з метою внесення відповідних відомостей в Державний земельний кадастр, які б відповідали їх дійсному цільовому призначенню, та реєстрації речових прав на ці землі за територіальною громадою с. Сокирна в особі Будищенської сільської ради та за Черкаською обласною військовою адміністрацією останніх повідомлялось листом від 29.02.2024 вих.№15/1-167вих24, та Будищенську сільську раду вдруге повідомлялось листом від 05.04.2024 вих.№ 15/1-284 вих 24.

Черкаська ОВА листом від 07.03.2024 вих.№01/01-48/2445/01/01-48/6573 повідомила про неможливість вжиття заходів на зміну цільового призначення спірних земельних ділянок.

Разом з тим, не зважаючи на доведеність віднесення вказаної вище земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, 08.02.2022 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно державним реєстратором внесено данні про реєстрацію за Будищенською сільською радою права комунальної власності на спірну земельну ділянку із цільовим призначенням "для будівництва і обслуговування об`єктів рекреаційного призначення", що вочевидь не є правильним та не може лишатися поза увагою суду.

Суд вважає, що відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права комунальної власності Будищенської сільської ради на спірну земельну ділянку з кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га є перешкодою у реалізації речових прав держави в особі Черкаської ОВА на частини вказаних земельних ділянок як землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до абз. 2, 3 ч. 3 ст. 26 вказаного вище Закону, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Вказана норма кореспондується з п. 9 ч. 1 ст. 27 цього ж Закону, за яким державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Оскільки державна реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га за Будищенською сільською радою, яка відповідно ст. 122 ЗК України не є повноправним розпорядником вказаних земельних ділянок в частині, що належать до земель лісогосподарського призначення, то реєстрація підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір про захист права власника на розпорядження та користування земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 у справі №915/572/17 зазначив, що орган уповноважений здійснювати функції власника земельної ділянки, може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. При цьому, навіть якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав дотримався законодавства при внесенні запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою, це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Оскільки відповідно до ст.ст. 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV судове рішення про скасування державної реєстрації права комунальної власності за Будищенською сільською радою буде підставою для реєстраційних дій щодо припинення вказаного права, вказане є належним способом захисту у спірних правовідносинах.

Обґрунтування належності способу захисту у спірних правовідносинах

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч. 2 ст. 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

В постанові від 03.09.2020 у справі №911/3306/17 Верховний Суд вказав, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок.

Тобто вирішення питання зміни цільового призначення ділянок не обмежене власним розсудом компетентного органу, оскільки при прийнятті відповідного рішення належить керуватися вимогами земельного та водного законодавства і діяти з урахуванням загальних інтересів.

Реєстрація права комунальної власності на землі лісогосподарського призначення з визначенням їх цільового призначення, як земель для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення здійснювалась всупереч ч. 1 ст. 20 ЗК України.

Факт розміщення спірної земельної ділянки в межах земель лісового фонду ДП «Черкаське лісове господарство» встановлено зібраними доказами цієї господарської справи, а отже спірна земельна ділянка не може відноситися до земель рекреаційного призначення та існувати у встановлених межах.

Статтями 16, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Також, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки закривається і відповідна Поземельна книга.

Отже, з метою реального поновлення прав держави, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером: 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га - підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать: ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні; ведення поземельних книг та надання витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки. Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин є Держгеокадастр України.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 №603 (у редакції наказу Держгеокадастру від 08.03.2023 № 85), Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, відповідно до покладених на нього завдань здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку, здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації, веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки (п. 4 Положення).

Реєстрацію спірних земельних ділянок в Державному земельному кадастрі України здійснено Державним кадастровим реєстратором міськронного управління у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Таким чином, орган що допустив порушення та уповноваженим органом на усунення такого порушення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером: 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га є Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

З огляду на викладене, органами прокуратури обрано ефективний спосіб захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах, який узгоджується з положеннями ст.ст. 16, 391 ЦК України та ст. 152 ЗК України, а саме усунення перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації та територіальної громади с. Сокирна в особі Будищенської сільської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського фонду, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером: 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га в Державному земельному кадастрі із категорією земель землі рекреаційного призначення, із одночасним припиненням на них права комунальної власності Будищенської сільської ради.

Задоволення судом саме таких позовних вимог призведе до відновлення права Черкаської обласної державної адміністрації та мешканців територіальної громади (в тому числі с. Сокирна) безперешкодного та безоплатного доступу до земель лісогосподарського призначення, а також права розпорядження спірними земельними ділянками.

У позовній заяві прокурор вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером: 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га за даними Публічної кадастрової карти України частково вкрита лісовою рослинністю та межує із земельними ділянками, що є державною власністю і відносяться до категорії земель лісогосподарського призначення та перебувають в постійному користуванні ДП "Черкаське лісове господарство" (титульний користувач); накладається на земельні ділянки з призначенням "лісовий фонд" у кварталі 5 виділ 4;19 Свидівоцького лісництва філії "Черкаське лісове господарство", що підтверджено вищенаведеними первинними документами обліку лісового господарства та не спростовано в належний спосіб учасниками спору.

Суд вважає, що прокурором вірно визначено позивача у справі - Черкаську обласну військову адміністрацію, що діє від імені держави у спірних правовідносинах та право якої порушено.

Відповідач-1 (сільрада) у відзиві на позов вказує на неналежний спосіб захисту порушеного права. Ставить під сумнів негаторний спосіб захисту, запропонований прокурором (усунення перешкод в користуванні майном).

Відповідач-3 (ДЗК) вимоги заперечив та вказав, що ГУ ДЗК не є належним відповідачем у справі, вимога до нього є сформованою некоректно, оскільки ГУ ДЗК не несе від повільності за дії органу місцевого самоврядування та розробника технічної документації з землеустрою та внесення даних в державний земельний кадастр стосовно формування та реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером: 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га

Прокурор та позивач заперечують доводи відповідачів та вказують, що саме ГУ ДЗК в Черкаській області є уповноваженою особою в межах Черкаської області на ведення Державного земельного кадастру та здійснення контролю за повнотою та підставами внесення даних.

Суд критично оцінює доводи відповідача-3, вважає їх надуманими та не враховує при прийнятті рушення, оскільки ГУ ДЗК є уповноваженим органом з контролю за використанням земель, саме ДЗК є держателем Державного кадастрового реєстру та не міг не знати про цільове призначення цих ділянок. ГУ ДЗК не ініціював перевірку та необхідність офіційної зміни цільового призначення спірних ділянок з земель рекреації в землі лісового фонду, що призвело до порушення прав держави та протиправного вибуття окремих ділянок лісового фонду (як особливо цінні (в т.ч. протиерозійні лісові насадження) з державної власності в комунальну власність, та відновлення порушеного права держави виключно за втручання прокуратури.

Суд вважає, що протиправність дій сільської ради ОТГ при переведенні масивів земельних ділянок з державної в комунальну власність має доводитись в іншому провадженні.

Щодо вимоги прокурора про визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки суд зазначає таке.

Згідно із нормами Земельного кодексу України:

ст.21. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

ч.9, 13 ст.79-1. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до Закону України "Про державний земельний кадастр":

ст.3. Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: обов`язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об`єкти; єдності методології ведення Державного земельного кадастру; об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; відкритості та доступності відомостей Державного земельного кадастру, законності їх одержання, поширення і зберігання; безперервності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру, що змінюються; документування всіх відомостей Державного земельного кадастру;

ч.1, 2, 6 ст.16. Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера;

ч.10 ст.16. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки;

ч.1 ст.20. Відомості Державного земельного кадастру є офіційними;

абз.2 ч.10 ст.24. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Аналізуючи установлені обставини справи та норми чинного законодавства суд прийшов до таких висновків.

Для ідентифікації земельної ділянки як окремого об`єкта цивільного права необхідною умовою є наявність усіх характеристик такого об`єкта, у тому числі, її кадастровий номер, розмір, межі та координати, склад угідь, цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), які містяться у Державному земельному кадастрі, і використовуються реєстратором за умови наявності таких відомостей у ньому.

За встановлених обставин і перевірки їх доказами суд приходить до висновку, що подальша наявність відомостей щодо прав на земельну ділянку з

кадастровим номером: 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей щодо спірних земельних ділянок.

Визначені законом підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки не надають можливості усунути порушення прав позивача, яке виникло внаслідок встановлених судом обставин, оскільки у чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права.

При зверненні до суду з даним позовом прокурором та позивачем обрано саме такий спосіб захисту, який може відновити їх становище та захистити порушене право. Відтак, єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером: 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га.

З огляду на встановлені судом обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, відсутність волі держави та її уповноважених органів на вибуття з її володіння спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора щодо скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Суд вважає, що прокурором доведено наявність підстав для здійснення ним представництва інтересів держави в особі позивачів у спірних правовідносинах. Суд вважає, що прокурором та позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права в розумінні вимог ст.ст. 15-16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.13, ст.ст.74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів положення ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України.

Подані Відповідачем1 (Рада) спростування суд не враховує при прийнятті рішення з мотивів їх надуманості та безпідставності.

Суд при прийнятті рішення враховує та розділяє правові висновки, викладені в Постанові КЦС ВС від 21.08.2024 №462/7300/20 (61-3945св24): виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності, розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: "PLACUIT IN OMNIBUS REBUS PRAECIPUUM ESSE IUSTITIAE AEQUITATISQUE QUAM STRICTI IURIUS RATIONEM" яка означає "у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права". Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляд кожної конкретної справи.

Суд враховує правові висновки постанови КЦС ВС від 23.10.2024 у справі №753/25081/21 (61-8693св), що цивільна справа має бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів а також правдивості твердження заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст.9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України суд має здійснити розподіл понесених сторонами судових витрат. З огляду на задоволення позову понесені витрати покладаються на відповідачів повністю в рівних частинах. Належить стягнути на користь позивача по 2018,67 грн судового збору з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Витребувати у Будищенської сільської ради (19620, Черкаський район, с.Будище, вул.30-річчя Перемоги, буд.42, код ЄДРПОУ 26323723, номер рахунку в банку невідомий) та Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Автомобіліст» (Черкаський район с.Сокирна, вул.Придніпровська,25; код ЄДРПОУ 44381943) земельну ділянку лісогосподарського призначення за кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га на користь держави в особі Черкаської обласної державної (військової) адміністрації (18001 м.Черкаси, бул.Шевченка,185, код ЄДРПОУ 00022668).

Скасувати державну реєстрацію (запис) земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га в Державному земельному кадастрі із категорією земель землі рекреаційного призначення, із одночасним припиненням на неї права комунальної власності Будищенської сільської ради (19620, Черкаський район, с.Будище, вул.30-річчя Перемоги, буд.42, код ЄДРПОУ 26323723, номер рахунку в банку невідомий) від 08.02.2022 №46592004 та речового права оренди ТОВ «База відпочинку «Автомобіліст» (ЄДРПОУ 44381943) від 11.01.2024 № 53296092.

Стягнути з Будищенської сільської ради (19620 Черкаський район, с.Будище, вул.30-річчя Перемоги, буд.42, код ЄДРПОУ 26323723, номер рахунку в банку невідомий) на користь Черкаської обласної прокуратури (м.Черкаси, бульв.Шевченка,286; код ЄДРПОУ 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в державній казначейській службі України в м.Київ) 2018,67 грн судового збору.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (м.Черкаси, вул.Смілянська,131, код ЄДРПОУ 39765890, номер рахунку в банку невідомий) на користь Черкаської обласної прокуратури (м.Черкаси, бульв.Шевченка,286; код ЄДРПОУ 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в державній казначейській службі України в м.Київ) 2018,67 грн судового збору.

Стягнути з ТОВ "Автомобіліст" (Черкаська область, Черкаський район, с.Сокирна, вул.Придніпровська,25, код ЄДРПОУ 44381943; номер рахунку в банку невідомий) на користь Черкаської обласної прокуратури (м.Черкаси, бульв.Шевченка,286; код ЄДРПОУ 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в державній казначейській службі України в м.Київ) 2018,67 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Вказане рішення є підставою для державного реєстратора щодо внесення змін в Державний земельний кадастр шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Будищенської сільської ради (19620 Черкаський район, с. Будище, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 42, код ЄДРПОУ 26323723, номер рахунку в банку невідомий) на земельну ділянку з кадастровим номером: 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 із закриттям відповідної Поземельної книги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено і підписано 31.12.2024

Суддя Г.М.Скиба


Суд	Господарський суд Черкаської області
Дата ухвалення рішення	16.12.2024
Оприлюднено	06.01.2025
Номер документу	124218921
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них щодо визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою, з них щодо усунення порушення прав власника

Судовий реєстр по справі —925/812/24

Ухвала від 15.01.2025

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Скрипка І.М.