Рішення

від 06.01.2025 по справі 307/5534/24

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/5534/24

Провадження № 2-а/307/62/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2025 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бряник М.М.

секретар судового засідання - Скирчук В.Й.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача, адвоката - Плиска Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В позові зазначає, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 №3998 від 17 грудня 2024 року на нього накладено адміністративне стягнення, за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.

Відповідно до обставин правопорушення викладених у вище наведеній постанові, його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що: "29 листопада 2024 року, він не прибув у визначений повісткою №1300351 від 19 листопада 2024 день та час (29.11.2024 о 9 год. 00 хв.), до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Вказану постанову вважає, незаконною з підстав безпідставного його притягнення до адміністративної відповідальності, а тому така на його думку підлягає визнанню протиправною та скасуванню, виходячи з наступних мотивів.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Вказує, що ч.1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено декілька обов`язків для військовозобов`язаних. Однак начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 не вказано, який саме обов`язок порушив позивач. З цих підстав пред`явлене йому обвинувачення вважає некоректним та таким, що позбавляє його можливості належним чином організувати свій захист.

Звертає увагу про відсутність у матеріалах справи про притягнення його до адміністративної відповідальності доказів того, що його було повідомлено в установленому законом порядку про дату, час та місце явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно про розгляд відносно нього справи.

З цього приводу пояснює, що з моменту введення в Україні особливого періоду, а саме, повномасштабного вторгнення в Україні російської федерації він жодного разу за порушення військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію до адміністративної відповідальності не притягувався. 4 липня 2024 року ним у встановлений строк було уточнено дані військового обліку. До 28 листопада 2024 йому було надано відстрочку на підставі п.3 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка продовжена до 7 лютого 2025 року. У межах цього періоду (з 28.11 по 7.02.2025) на поштове відділення Укрпошти, у село Руське Поле, на його ім`я надійшла повістка з ІНФОРМАЦІЯ_3 . Про наявність вказаної повістки він дізнався від знайомого, який шукав адресовані йому поштові відправлення та випадково дізнався про цю повістку. Після цього його дружина, наступного дня, у п`ятницю, 13.12.2024, пішла в поштове відділення Укрпошти та забрала конверт з написом ТЦК, штрихкод 0610208775033, що підтверджується конвертом та трекінгом поштових відправлень. Отримавши повістку, він побачив, що його викликали на 29.11.2024 року. 17.12.2024 він пішов в ІНФОРМАЦІЯ_4 де пояснив причини його неявки 29.11.2024. Після цього на їх прохання він ще два рази приходив та йому було вручено постанову про накладення на нього адміністративне стягнення за адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Йому не було вручено протоколу про вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення, повістки чи повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, йому не роз`яснювалися права на правничу допомогу. Крім цього звертає увагу на те, що в його електронному кабінеті Резерв+, наявні його мобільний телефон НОМЕР_1 та Еmail ІНФОРМАЦІЯ_5 , тому ІНФОРМАЦІЯ_4 має в ресурсі більш сучасні засоби оповіщення військовозобов`язаних ніж шляхом поштового відправлення.

З наведених підстав, просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 №3998 від 17 грудня 2024 року, якою його ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.

Провадження у справі про притягнення його ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити, на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на його користь судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 копійок, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 24.12.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, які беруть участь у справі. Копію даної ухвали надіслано сторонам та запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву та копію відзиву одночасно надіслати позивачеві. Також задоволено клопотання позивача про витребування з ІНФОРМАЦІЯ_2 для огляду в судовому засіданні, матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Постановленою в судовому засіданні 06.01.2025 ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з підстав відсутності зазначення у ньому поважності причин неявки.

Постановленою в судовому засіданні 06.01.2025 ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області, клопотання представника позивача про долучення доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, залишено без розгляду та повернуто стороні позивачу з підстав недотримання вимог ч.9 ст. 79 КАС України.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому вказує про те, що 17.12.2024 офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення №3998 від 17.12.2024 відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Підставою таких дій, було те, що 29.11.2024 ОСОБА_1 не прибув у визначений повісткою №1300351 від 19.11.2024 день до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив ч.1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Стверджує, що ОСОБА_1 роз`яснювалися права та обов`язки визначені ст. 268 КУпАП та зміст ст. 63 Конституції України з доведення йому до відому про розгляд справи про адміністративне правопорушення о 20 год.00 хв. 17.12.2024 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 у кабінеті №20. Звертає увагу, що в протоколі позивач вказав, що просить розглядати справу у його відсутності.

17.12.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 за результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення було винесено постанову №3998 від 17.12.2024 року за ч.3 ст.210-1 КУпАП та на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.

Також стверджує, що позивач у належний спосіб та у відповідності до пунктів 28, 34, п.п.2 п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом надіслання йому засобами поштового зв`язку повістки, яку йому було вручено 13 грудня 2024. Однак останній без поважних на те причин не з`явився та про причини неявки не повідомив, чим не виконав свого обов`язку, у зв`язку з цим був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 210-1 КУпАП, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідач в судове засідання не з`явився та уповноваженого представника не забезпечив. Подав клопотання про відкладення розгляду справи в якому не наводить жодних поважних причин про неможливість явки представника в судове засідання. Суд визнав неповжними причини неявки та з урахуванням поданого відповідачем відзиву, дійшов висновку про моживість проведення розгляду справи у відсутності відповідача.

Позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Плиска Ю.С. в судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити, визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності №3998 від 17.12.2024 року. Також заперечили, щодо задоволення клопотання відповідача про відкладення судового розгляду з підстав ненаведення поважності причин неявки в судове засідання.

Позивач в судовому засміданні також пояснив, що поштове відправлення з повісткою на адресу місця його проживання в с. Руське Поле, Тячівського району йому не надходило. Він самостійно відшукав вказаний лист у відділенні Укрпошти , що розташоване у м. Тячів. У цьому відділенні йому також пояснили, що причиною недоставки йому листа стало те, що відділення Укрпошти в с. Руське Поле не працює, через відсутність листонош. Він також звертався з електронним листом до Укрпошти зі скаргою, щодо недоставлення йому поштового відправлення та отримав відповідь з аналогічними поясненнями. Пояснив , що лист він отримав 13.12.2024, однак оскільки 14 та 15 грудня 2024 були вихідними, він з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 особисто з власної ініціативи та намагався пояснити причини своєї неявки, які не залежали від нього. Однак його пояснення взяті до уваги не були та відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення. Повідомлень на наданий ним номер мобільного телефону та електронну пошту про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 29.11.2024 йому не надходило. Просить позов задовольнити.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою по справі про адміністративне правопорушення №3998 від 17.12.2024 року, прийнятої начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 , позивача визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Як вбачається зі змісту викладеного в оскаржуваній постанові порушення, 29 листопада 2024 року, ОСОБА_1 не прибув у визначений повісткою №1300351 від 19 листопада 2024 день та час (29.11.2024 о 9 год. 00 хв.), до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. (День виявлення та вчинення порушення 29 листопада 2024 року).

На підтвердження вказаних обставин відповідачем надано копію справи про адміністративнеправопорушення №3998 з наявними в ній копіями поштового конверта, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та трекін відстеження поштового відправлення за штрих кодовим ідентифікатором 0610208775033, з яких вбачається, що відправлене позивачу 22.11.2024 поштове відправлення, отримано 13 грудня 2024.

З вказаних матеріалів також вбачається, що згідно протоколу №3998 про адміністративне правопорушення від 17 грудня 2024 року, складеного офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_4 29 листопада 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 не прибув у визначений повісткою №1300351 від 19 листопада 2024 день та час (29.11.2024 о 9 год. 00 хв.), до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. (День виявлення та вчинення порушення 29 листопада 2024 року).

Даний протокол містить письмові пояснення ОСОБА_1 в яких зазначається наступне, - «Мене не повідомили, що на моє ім`я повістка ні письмово ні в електронному вигляді. Прошу розглянути справу без мене». Також у графі роз`яснення позивачу визначених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП прав, міститься підпис ОСОБА_1 .

Наведеними доказами спростовуються зазначені в позовній заяві доводи позивача про те, що йому не роз`яснювали наведених прав та не повідомляли про дату час та місце розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення, а тому такі не заслуговують на увагу.

Разом з цим, як вбачається, з наданих сторонами копій поштового конверта, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та трекін відстеження поштового відправлення за штрих кодовим ідентифікатором 0610208775033 встановлено, що день на який позивача ОСОБА_1 викликано повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_6 - 29.11.2024 передує дню особистого отримання цієї повістки - 13.12.2024.

Попри це, наданий суду на підтвердження надіслання позивачу повістки трекінг відстеження поштового відправлення за штрих кодовим ідентифікатором №0610208775033, підтверджує надіслання цієї повістки - 22.11.2022, де також зазначено, що поштове відправлення: виїхало з логістичного центру Київ - 22.11.2024, прибуло в м. Мукачево - 23.11.2024, виїхало з м. Мукачево - 25.11.2024, прибуло до відділення у м. Тячів - 25.11.2024 та вручено особисто в м. Тячів - 13.12.2024. При цьому вказаний трекінг відстеження, не містить відомостей про те, що адресоване за поштовою адресою місця проживання позивача - АДРЕСА_1 поштове відправлення приймалося у відділенні Укрпошти в с. Руське Поле.

З огляду на наведене, зазначені в позовній заяві доводи про те, що ОСОБА_1 не знав та не міг знати про необхідність його явки за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 в судовому засіданні знайшли підтвердження.

Таким чином, у відповідача відсутні об`єктивні підстави стверджувати про належність та вручення позивачу повістки з дотримання вимог передбачених пунктами 28, 34, п.п.2 п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Розглядаючи даний спір, суд виходив з наступних мотивів та норм права.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

Відповідно зі ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оборону України" визначено, що оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту також готовності населення і території держави до оборони.

З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (ч. 8 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, та діє на час розгляду даної справи.

Відповідно до диспозиції ч.3 ст.210-1 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.3 статті 210-1 КУпАП, полягає у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.

Відповідно до вимог ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» порушення якого інкриміновано ОСОБА_1 передбачає обов`язок громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, визначається, Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, (абз.2 п.1 Порядку).

Згідно пунктів 20, 21 Порядку з оголошенням мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до пункту 27 підпункту 1 Порядку, серед іншого передбачено, що під час мобілізації громадяни викликаються з метою уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки).

Згідно п.28 Порядку визначено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку , день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Суб`єктивна сторона правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Оцінюючи протокол про адміністративне правопорушення №3998 від 17.12.2024 року та долучені до нього матеріали справи суд приходить до висновку, що такі не доводять належними та допустими доказами порушення ОСОБА_1 вимог ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з огляду на отримання ним повістки на чотирнадцятий день після 29.11.2024 на який він викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, тобто з порушенням вимог підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, а відтак відповідачем не надано достатності доказів, які б надавали можливість стверджувати поза розумним сумнівом, про наявність у діях ОСОБА_1 суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210- 1 КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Оскаржувана постанова містить відомості про те, що було вчинене адміністративне правопорушення, однак не містить доказів порушення позивачем вимог ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». При цьому, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Крім цього слід зазначити, що позивачем надано відповідачу й інші дані окрім адреси місця його проживання, а саме в його електронному кабінеті Резерв+, наявні його мобільний телефон НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджено відповідним витягом, однак відповідач для виклику військовозобов`язаного, такими не скористався.

Беручи до уваги вищенаведене та те, що відсутні докази про обізнаність позивача про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 на зазначений у адресованій йому повістці день - 29.11.2024, у зв`язку з отриманням цієї повістки з запізненням у два тижні, його поведінку щодо явки з власної ініціативи до ІНФОРМАЦІЯ_2 після отримання 13.12.2024 повістки, суд приходить до висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова за таких обставин підлягає скасуванню, оскільки вона винесена без достатніх доказів, а позовна заява в цій частині підлягає задоволенню.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст. 286 КАС України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі наведеного та виходячи із встановлених обставин, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю та скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності по справі про адміністративне правопорушення №3998 від 17.12.2024 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.

В судовому засіданні залишено без розгляду клопотання представника позивача про долучення доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та повернуто надані представником позивача акт опис приймання передачі з наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги та доказів оплати позивачем цих витрат з підстав недотримання вимог ч.9 ст. 79 КАС України, а тому такі належними доказами не підтверджені, в зв`язку з цим вимоги про стягнення з відповідача 4000 гривень витрат на професійну правничу допомогу до задоволення не підлягають.

Разом з цим, понесення позивачем судових витрат у частині сплаченого судового збору під час подання позову, підтверджені належними та допустими доказами, а відтак у цій частині вимоги позивача підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст.9, 210, 245, 247, 251, 252, 255, 256, 280, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5-11, 13-15, 72-79, 90, 268-271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву задовольнити.

Постанову № 3998 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 17 грудня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. 00 коп. скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

У задоволенні вимог про стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь ОСОБА_1 витрат за надання правничої допомоги в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. відмовити.

Копії рішення суду негайно вручити особам, які брали участь у справі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 адреса місця знаходження: АДРЕСА_2 .

Головуючий Бряник М.М.