Ухвала

від 06.01.2025 по справі 910/10810/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

06.01.2025Справа № 910/10810/19Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши подання державного виконавця Дарницького відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Ушенко Юлії Петрівни від 19 грудня 2024 року № ЗВП НОМЕР_4/2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи без вилучення паспортного документа в справі № 910/10810/19 за позовом Національного банку України до Підприємства всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів "Інлюкс" про стягнення 32 685,04 грн та за зустрічним позовом Підприємства всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів "Інлюкс" до Національного банку про визнання недійсними пунктів договору,

без виклику представників учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Національний банк України (далі - Банк) звернувся до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 11 травня 2018 року між ним та Підприємства всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів "Інлюкс" (далі - Підприємство) було укладено договір № 100230, за умовами якого відповідач зобов`язався в межах твердої договірної ціни надати позивачу на свій ризик та власними силами і засобами у строки, встановлені цією угодою, послуги з проведення поточного ремонту адмінбудівель Банку в обсягах, передбачених кошторисною документацією, а позивач, у свою чергу, - прийняти й оплатити наведені послуги. Оскільки Підприємство передбачені цією угодою послуги надало несвоєчасно, позивач, посилаючись на статті 251, 530, 610, 612, 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Підприємства 32 685,04 грн. штрафних санкцій, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 серпня 2019 року (суддя Алєєва І.В.) вищенаведену позовну заяву Банку прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10810/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

19 вересня 2019 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов зустрічний позов Підприємства від 17 вересня 2019 року, в якому останнє просило суд визнати недійсними пункти 2.1 та 7.9 укладеного між сторонами договору від 11 травня 2018 року № 100230, якими врегульовано обсяг і строки надання спірних послуг, а також відповідальність виконавця за порушення таких строків, оскільки наведені положення, на думку Підприємства, є несправедливими по відношенню до виконавця за цим договором, а також є нерозумними та такими, що порушують принцип добросовісності зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 вересня 2019 року (суддя Алєєва І.В.) зустрічну позовну заяву Підприємства залишено без руху та надано останньому строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

4 жовтня 2019 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду Підприємство на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 24 вересня 2019 року подало документи для усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

У зв`язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 жовтня 2019 року (суддя Алєєва І.В.) розгляд справи № 910/10810/19 було вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29 жовтня 2019 року, а також прийнято зустрічний позов Підприємства до Банку про визнання недійсними пунктів договору, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, підготовче засідання за зустрічним позовом вирішено провести 29 жовтня 2019 року разом з первісним позовом.

11 грудня 2019 року на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2019 року № 05-23/3033 в зв`язку з тимчасовою втратою працездатності суддею Алєєвою І.В. було проведено повторний автоматизований розподіл матеріалів вказаної справи, за результатами якого останню передано на розгляд судді Павленку Є.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 грудня 2019 року справу № 910/10810/19 прийнято до свого провадження вищезазначеним суддею та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 січня 2020 року підготовче провадження у справі № 910/10810/19 було закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 березня 2020 року, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 2 грудня 2020 року, первісний позов Банку до Підприємства задоволено, стягнуто з Підприємства на користь Банку 32 685,04 грн штрафних санкцій, а також 1 921,00 витрат по сплаті судового збору. У задоволенні зустрічного позову Підприємства до Банку про визнання недійсними пунктів договору відмовлено.

7 квітня 2020 року на виконання вказаного рішення суду видано відповідний наказ.

У період з 23 грудня 2024 року по 5 січня 2025 року суддя Павленко Є.В. перебував у відпустці.

24 грудня 2024 року на адресу суду від державного виконавця Дарницького відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Ушенко Юлії Петрівни (далі - Виконавець) надійшло подання від 19 грудня 2024 року № ЗВП НОМЕР_4/2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Підприємства - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), без вилучення паспортного документу останнього, - до виконання боржником покладених на нього зобов`язань у рамках зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_4, до складу якого входить виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва в даній справі (наказ Господарського суду міста Києва від 7 квітня 2020 року № 910/10810/19), а також виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 5 вересня 2019 року в справі № 910/5616/19 (наказ Господарського суду міста Києва від 7 жовтня 2019 року № 910/5616/19) про стягнення з Підприємства на користь Банку 287 345,78 грн штрафних санкцій та 4 310,18 грн судового збору. В обґрунтування подання Виконавець зазначав, що боржник ухиляється від виконання вказаних рішень суду та не вчиняє будь-яких дій, спрямованих на виконання покладених на нього зобов`язань. Зокрема, у поданні Виконавець навів перелік проведених виконавчих дій, зазначивши, що вони не призвели до задоволення вимог стягувачів у зведеному виконавчому провадженні. Виконавець також вказував на те, що керівнику Підприємства ОСОБА_1 неодноразово направлялися виклики до відповідного підрозділу ДВС в місті Києві, які останнім були проігноровані, що, на думку Виконавця, має наслідком навмисне (свідоме) невиконання зазначеною особою покладених на неї обов`язків.

Відповідно до статті 337 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що зазначений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках - на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду", варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Отже, відсутність майна чи достатньої суми грошових коштів, а також самого боржника за місцем реєстрації не свідчить про вчинення свідомих дій боржником, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

При розгляді вказаної категорії спорів виконавець повинен довести, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України боржника забезпечить виконання рішення суду в справі, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції, тобто покарання за невиконання боржником рішення, а лише має на меті забезпечити виконання цього рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2020 року № 331/8536/17.

Як вбачається з долучених до матеріалів подання Виконавця відповідей державних органів та установ на запити про майновий стан боржника, жодні об`єкти нерухомого майна, транспортні засоби, великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, підіймальні споруди, парові та водогрійні котли, посудини, що працюють під тиском, трубопроводи пари та гарячої води, атракціони, об`єкти нафто-газового комплексу та інші об`єкти, сільськогосподарська техніка, машини та механізми, спеціалізовані дозволи на користування надрами, дозволи на проведення робіт на землях водного фонду та дозволи на спеціальне водокористування, інше рухоме майно, майнові та немайнові права за боржником не зареєстровані. Докази наявності грошових коштів на банківських рахунках боржника, а також будь-яких інших активів, за рахунок яких можливе погашення наявної у Підприємства заборгованості та виконання ним своїх зобов`язань за судовими рішеннями, Виконавцем надані не були і матеріали справи таких документів не містять.

Будь-які докази того, що боржник вчиняє свідомі діяння, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку в зведеному виконавчому провадженні, у матеріалах даної справи також відсутні.

При цьому, Виконавцем не наведено жодних обґрунтувань, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 забезпечить виконання прийнятого в даній справі рішення, як і не надано доказів на підтвердження наявності наміру вказаної особи перетнути державний кордон України з метою ухилення від виконання вказаного рішення.

У своєму поданні Виконавець зазначав, що згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є керівником Підприємства.

Разом із цим, судом враховано, що ОСОБА_1 листами від 7 березня 2023 року та 12 жовтня 2022 року повідомляв Виконавця про те, що останній звільнений з посади директора Підприємства з 22 лютого 2022 року. Зазначена обставина також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями трудової книжки ОСОБА_1 (з відповідним записом про звільнення із займаної посади керівника Підприємства) та витягу з протоколу від 21 лютого 2022 року № 1 засідання Президії засновника Підприємства (Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів"). Належних доказів здійснення ОСОБА_1 повноважень керівника боржника після 21 лютого 2022 року матеріали подання Виконавця не містять.

Судом також враховано, що Виконавець просить обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання Підприємством зобов`язань зі сплати заборгованості за зведеним виконавчим провадженням № НОМЕР_4. Проте суд в межах даної справи № 910/10810/19 не може вирішувати питання обмеження виїзду особи за межі України до виконання такою особою рішень в інших справах.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що Виконавцем не доведено належними та допустимими доказами наявності всіх обов`язкових умов для застосування до ОСОБА_1 такого виключного заходу виконання судового рішення як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, у зв`язку з чим правові підстави для їх вжиття відсутні.

Відтак, подання Виконавця є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 234, 235, 337 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання державного виконавця Дарницького відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Ушенко Юлії Петрівни від 19 грудня 2024 року № ЗВП НОМЕР_4/2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи без вилучення паспортного документа в справі № 910/10810/19 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України.

Дата підписання: 6 січня 2025 року.

СуддяЄ.В. Павленко