Постанова

від 02.12.2020 по справі 910/10810/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2020 р. Справа № 910/10810/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Дідиченко М.А.

Поляк О.І.

секретар судового засідання Ярмоленко С.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу підприємства всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів "Інлюкс"

на рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2020 р. (повний текст складено 17.03.2020 р.)

у справі № 910/10810/19 (суддя - Павленко Є.В.)

за позовом Національного Банку України

до підприємства всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів "Інлюкс"

про стягнення 32 685,04 грн.,

та за зустрічним позовом підприємства всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів "Інлюкс"

до Національного Банку України

про визнання недійсними пунктів договору,-

В С Т А Н О В И В:

Національний Банк України (далі - Банк) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до підприємства всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів "Інлюкс" (далі - Підприємство) про стягнення 32 685,04 грн. пені.

Позов мотивовано порушенням відповідачем зобов`язання з своєчасного виконання робіт за договором № 100230 від 11.05.2018 р.

Заперечуючи первісні вимоги, Підприємство заявило зустрічні вимоги і просило визнати недійсними пункти 2.1, 7.9 укладеного між сторонами договору № 100230 від 11.05.2018 р., якими врегульовано обсяг і строки надання послуг, а також встановлена відповідальність виконавця за їх порушення.

Зустрічні вимоги обґрунтовані невідповідністю вказаних умов договору вимогам добросовісності, розумності та справедливості, оскільки строки виконання робіт встановлювалися замовником одноособово, без урахування реального терміну їх виконання, тоді як відповідальність виконавця за їх прострочення обраховувалася від повної суми договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2020 р. у справі № 910/10810/19 первісний позов задоволено: стягнуто з Підприємства на користь Банку 32 685,04 грн. штрафних санкцій та 1 921,00 грн. судового збору за подання позову; відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що Підприємство належним чином не виконало свої зобов`язання за договором № 100230 від 11.05.2018 р. щодо своєчасного надання послуг з ремонту будівель, тому до відповідача як до боржника, який прострочив виконання зобов`язання у відповідності до п. 7.9 укладеного між ними договору застосовано штрафні санкції у погодженому сторонами у договорі розмірі. У задоволенні зустрічного позову - відмовлено у зв`язку з тим, що Підприємство не навело норм матеріального права, яким вказані оспорені умови договору суперечать.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Підприємство звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення за вимогами первісного позову, апелянт зазначав, що прострочення виконання робіт сталося не з його вини, оскільки заявка з переліком робіт подана Банком Підприємству лише під кінець дії договору - 29.10.2018 р., що, за твердженням скаржника, є недобросовісними та несправедливими діями замовника, які призвели до прострочення виконання ремонтних робіт. При цьому, вважав апелянт, судом першої інстанції невірно визначено правову природу укладеного між сторонами правочину, оскільки укладений договір є підрядним, і не є договором про надання послуг. Щодо зустрічного позову, апелянт посилався на невірну правову оцінку судом першої інстанції доводам зустрічного позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Пашкіна С.А., Зубець Л.П., поновлено апелянту пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення; відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 04.11.2020 р.; зупинено дію оскаржуваного рішення до прийняття апеляційним господарським судом кінцевого рішення.

01.10.2020 р. до Північного апеляційного господарського суду від Банка надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 р. оголошено перерву до 18.11.2020 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Пашкіна С.А., Поляк О.І., оголошено перерву до 02.12.2020 р..

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2020 р., у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Дідиченко М.А., Поляк О.І.

У судовому засіданні, що відбулось 02.12.2020 р., позивач за первісним позовом просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Натомість апелянт вказував на обґрунтованість апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у первісному позові та задовольнити зустрічні вимоги.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, заслухавши пояснення сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 11.05.2018 р. між Банком (замовник) та Підприємством (виконавець) укладено договір № 100230 (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов`язався в межах твердої договірної ціни надати замовнику на свій ризик власними силами і засобами у строки, встановлені договором, послуги з проведення поточного ремонту адмінбудівель Банку по вулиці Інститутській, 9 (корпуси 1, 2) та вулиці Інститутській, 12 у місті Києві (далі - послуги) в обсягах, передбачених кошторисною документацією, на підставі якої складено локальні кошториси, з дотриманням діючих будівельних норм і правил, а замовник зобов`язався прийняти і оплатити надані йому послуги.

За умовами пунктів 2.1, 3.1 договору послуги надаються виконавцем в обсягах та в строки, що визначені у заявках замовника, які надсилаються у довільній формі на електронну адресу виконавця (chief@inluks.com.ua та office@inluks.com.ua) протягом строку дії договору; звітним періодом за договором є місяць. Загальна вартість послуг становить 1 069 000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 0,00 %) відповідно до договірної ціни (додаток № 1 до договору) та обсягів, передбачених локальними кошторисами (додатки 2, 3, 4 до договору), і включає в себе сплату всіх податків і зборів, обов`язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені та інші витрати, пов`язані з наданням послуг за цим договором.

Згідно пункту 4.1 договору замовник здійснює оплату за фактично надані послуги протягом 10-ти робочих днів з дати підписання сторонами акта приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, що складена згідно з актом № КБ-2в.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що виконавець зобов`язаний, зокрема, розпочати надання послуг протягом 3-х робочих днів після отримання заявки від замовника про необхідність надання послуг та якісно і своєчасно їх надати.

Відповідно пункту 7.9 договору у разі порушення строків надання послуг, визначених у заявці замовника, виконавець сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачуються штрафні санкції, від загальної вартості послуг за договором за кожний день прострочення до дня фактичного виконання зобов`язань.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2018 р. включно (пункт 13.1 договору).

На виконання умов договору виконавець протягом червня-жовтня 2018 року надавав замовнику передбачені договором послуги, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3) і актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), які підписані сторонами у зазначений період.

Листом № 61-0018/57669 від 29.10.2018 р. замовник у порядку пункту 2.1 договору направив на адресу виконавця заявку на виконання ремонтних робіт та рекомендував їх розпочати не пізніше 01.11.2018 р.

У вказаній заявці замовник навів перелік видів робіт та строки їх виконання, зокрема, для робіт за локальним кошторисом 2-1-1 на поточний ремонт адмінбудівлі Банку по вулиці Інститутській, 9, 12, що включав: ремонт парапетів, димарів, примикань покрівлі, ремонт центрального та дворового фасадів та прорізів. Також був визначений строк виконання вказаних робіт - до 30.11.2018 р.

Здійснення робіт з ремонту сходових маршів за локальним кошторисом 2-1-1 на поточний ремонт адмінбудівлі Банку по вулиці Інститутській, 9, корпус 1, 2 - замовник бажав закінчити у строк до 31.12.2018 р.

У відповідь на вказану заявку виконавець листом № 685 від 30.10.2018 р. повідомив, що кількість його робітників на об`єктах замовника була пропорційна та достатня наданому Банком частковому обсягу робіт за договором. Водночас враховуючи, що повний обсяг робіт за договором був наданий замовником Підприємству лише 25.10.2018 р. (тобто із запізненням, на думку Підприємства, на 120 робочих днів), а також зважаючи на збільшення на законодавчому рівні розміру мінімальної кошторисної заробітної плати працівників, виконавець запропонував Банку укласти із ним додаткову угоду, якою продовжити строк виконання робіт на 120 робочих днів від дня її укладення, а також внести необхідні зміни до кошторисів за договором щодо мінімальної вартості кошторисної заробітної плати та обсягів робіт за умови додержання загальної суми договору незмінною.

Замовник (лист № 61-0016/60572 від 13.11.2018 р.) не погодився на укладення додаткової угоди, зауваживши, що збільшення ціни договору заборонено нормативними законодавчими приписами, а можливість продовження строку дії договору пов`язана лише з наявністю документально підтверджених об`єктивних обставин.

Листом № 786 від 28.12.2018 р. виконавець звернувся до замовника з пропозицією вважати договір таким, що виконаний частково, без порушення інтересів сторін, та вважати його припиненим за спливом часу.

Замовник (лист № 65-0009/7966 від 12.02.2019 р.) повідомив виконавця про те, що тендерним комітетом Банку прийнято рішення від 07.02.2019 р. про припинення дії договору з 31.12.2018 р. без звільнення виконавця від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за цим правочином, і як наслідок звернувся до виконавця з претензією № 1 від 21.02.2019 р. щодо оплати 32 685,04 грн. пені, у зв`язку з порушенням тим строку надання послуг.

Заперечуючи проти первісних вимог, виконавець просив визнати недійсними пункти 2.1, 7.9 укладеного між сторонами спору договору, які за його твердженням, суперечать законодавчим положенням, а також не відповідають вимогам добросовісності, розумності та справедливості, оскільки виконавець позбавляється будь-яких прав на погодження обсягу та строку виконання своїх зобов`язань за договором, тоді як такий обсяг та строки встановлюються замовником одноособово без урахування будь-якого волевиявлення Підприємства, а відповідальність виконавця у вигляді сплати штрафних санкцій за порушення договірних зобов`язань несправедливо обраховується від загальної вартості послуг за договором без урахування фактичного розміру невиконаного зобов`язання.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що укладений між сторонами договір є змішаним договором, і містить елементи договорів підряду та надання послуг.

Апеляційний господарський суд, повторно розглядаючи справу у межах доводів апеляційної скарги, вважає, що у відносинах, що регулюються цивільним законодавством, сторони користуються принципом свободи договору, тож мають право на власний розсуд визначати як предмет договору, так і інші його умови, при тому, що укладений ними договір повинен відповідати загальним засадам цивільного законодавства, встановленим статтею 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Приписами статтей 627, 628 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що договір № 100230 від 11.05.2018 р. укладений за результатами процедури відкритих торгів (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-03-30-000184-a), тож Підприємство було ознайомлено з умовами договору та добровільно приймало участь в тендері, за результатами якого з ним як переможцем укладено договір, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками на основі вільного волевиявлення.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що особа, яка уклала договір, але неналежним чином виконувала його умови і під загрозою відмови від його виконання вимагала від свого контрагента збільшити вартість закладеної у кошторис заробітної плати виконавця, не вправі посилатися на те, що укладений нею договір у момент узгодження сторонами істотних умов договору, не відповідав критеріям добросовісності та справедливості.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України закріплено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів вчинення Банком недобросовісних дій по відношенню до Підприємства, у тому числі шляхом встановлення у заявці № 61-0018/57669 від 29.10.2018 р., складеній на виконання оспорюваного пункту 2.1 договору, строку виконання робіт, Підприємством не доведено.

Посилання Підприємства на недійсність пункту 7.9 договору в зв`язку з встановленням цим пунктом обов`язку виконавця сплатити на користь замовника штрафні санкції, розраховані від загальної вартості послуг за договором без урахування фактичного розміру невиконаного зобов`язання, до уваги не приймаються, адже положеннями частини 4 статті 231 ГК України допускається можливість сторін встановлювати у договорі санкції у відсотковому відношенні до суми зобов`язання, незалежно від ступеня його виконання.

За таких обставин, позивачем за зустрічним позовом не обґрунтовано наявності правових підстав, з якими закон пов`язує можливість визнання недійсними спірних положень укладеного між сторонами договору.

Нормами статті 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Виконавець у встановлений замовником строк згідно заявки № 61-0018/57669 від 29.10.2018 р. (зокрема, до 30.11.2018 р.) не виконав повного обсягу робіт, передбаченого цією заявкою. Про таке свідчить як відсутність в матеріалах справи доказів виконання робіт, так і відсутність заперечень виконавця щодо їх повного виконання.

За приписами статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У пункті 7.9 договору визначено відповідальність виконавця у разі порушення строків надання послуг.

Перевіривши здійснені розрахунки, апеляційний господарський суд встановив, що нараховані позивачем за первісним позовом 32 685,04 грн. пені за період порушення строку виконання робіт з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р., є такими, що ґрунтуються на умовах договору та нормах законодавства України, тож первісні вимоги правомірно задоволені судом першої інстанції.

Водночас, відповідачем за первісним позовом не доведено підстав для звільнення його від відповідальності за порушення господарського зобов`язання.

Наведені апелянтом доводи правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують, тож судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу підприємства всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів "Інлюкс" на рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2020 р. у справі № 910/10810/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2020 р. у справі № 910/10810/19 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/10810/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.12.2020 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Дідиченко

О.І. Поляк