Ухвала

від 06.01.2025 по справі 918/475/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"06" січня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/475/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Хролець І.С., розглянувши у матеріалах справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алберо А" (65044, м. Одеса, бульвар Французький, 41-3 код ЄДРПОУ 44451381)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Дворак Олександри Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 )

про стягнення 458 392 грн., 05 коп..

Заяву представника Фізичної особи-підприємця Дворак Олександри Вікторівни про розстрочення виконання судового рішення

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алберо А" звернулося в Господарський суд Рівненської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Дворак Олександри Вікторівни, в якому просило стягнути з останньої 458 392 грн. 05 коп..

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.08.2024 року позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Дворак Олександри Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алберо А" (65044, м. Одеса, бульвар Французький, 41-3 код ЄДРПОУ 44451381) 439 185 грн. 00 коп. безпідставно отриманих коштів, 7439 грн. 30 коп. інфляційних втрат, 11767 грн. 75 коп. 3% річних, 5500 грн. 70 коп. судового збору та 9000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 року апеляційну скаргу (вх.№4884/24 від 10.10.2024) Фізичної особи-підприємця Дворак Олександри Вікторівни на рішення Господарського суду Рівненської області від 08.08.2024 у справі №918/475/24 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

10.12.2024 року на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 08.08.2024 року видано накази.

11.12.2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником Фізичної особи-підприємця Дворак Олександри Вікторівни подано Заяву, в якій просить:

- розстрочити відповідачу виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 08.08.2024 у справі №918/475/24 на суму боргу у сукупному розмірі 472 892 грн. 75 коп. рівними частинами на 12 календарних місяців, починаючи з дня ухвалення такого рішення;

- розстрочити відповідачу виконання додаткової постанови Північно-Західного апеляційного суду від 02.12.2024 у справі №918/475/24 на суму боргу у сукупному розмірі 3000 грн. 00. коп. рівними частинами на 12 календарних місяців, починаючи з дня ухвалення такої постанови. Дану Заяву обгрунтовує скрутним матеріальним становищем, наявністю кредитних зобов`язань, які не можливо виконати в строк, витратою отриманих від позивача коштів на придбання замовленого позивачем товару, який відповідач не може реалізувати.

Ухвалою суду від 17.12.2024 року розгляд Заяви представника Фізичної особи-підприємця Дворак Олександри Вікторівни про розстрочку виконання судового рішення призначено у судовому засіданні на "02" січня 2025 року.

28.12.2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представником позивача подано заперечення на Заяву про розстрочення виконання рішення, в яких зазначає наступне. Доводи відповідачки про витрату отриманих від позивача коштів ніби-то на придбання замовленого позивачем товару, який відповідач не може реалізувати, є вигаданою обставиною, так як упродовж розгляду справи суду не було надано таких доказів, як і не долучено їх до цієї заяви. Натомість, затягуючи розгляд справи в суді відповідачка умисно погіршила свій фінансовий стан, що стверджується долученими оборотами по її рахунку за період з жовтня по грудень 2024 року, що пов`язане із наміром уникнути виконання судового рішення, при цьому оборотів по своєму рахунку в банку з часу отримання коштів від позивача 17.11.2022 р. відповідачка не надала. Також вважає, що при розгляді заяви слід врахувати ступінь вини відповідачки у виникненні спору, а також її дії з часу виникнення заборгованості, так як безпідставно отримавши кошти від позивача 17.11.2022 року відповідачка не провела жодної оплати за весь час існування заборгованості незважаючи на неодноразові вимоги позивача, і які залишаються не виконаними впродовж тривалого часу. Так повернення коштів не проводилося відповідачкою упродовж 25 календарних місяців, через що позивач не міг використовувати такі кошти у своїй господарській діяльності. Незважаючи на тривалий розгляд справи в суді відповідачка упродовж такого розгляду не пропонувала укладення мирової угоди, а навпаки, заперечувала проти позову та затягувала розгляд справи та «обнулювала» свій рахунок.

Представник позивача вважає, що у своїй заяві обґрунтовуючи необхідність розстрочення виконання судового рішення, відповідачка посилається виключно на загальні обставини, які не можуть слугувати підставою для розстрочення виконання судового рішення та не надала суду належних та допустимих доказів існування виключних обставин для розстрочення виконання судового рішення.

В судове засідання 02.01.2025 року представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представником позивача подано заяву про розгляду справи за відсутності повноважного представника.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно ж до ч.3 вказаної статті ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши Заяву представника Фізичної особи-підприємця Дворак Олександри Вікторівни про розстрочення виконання судового рішення, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, давши оцінку доказам, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.08.2024 року позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Дворак Олександри Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алберо А" (65044, м. Одеса, бульвар Французький, 41-3 код ЄДРПОУ 44451381) 439 185 грн. 00 коп. безпідставно отриманих коштів, 7439 грн. 30 коп. інфляційних втрат, 11767 грн. 75 коп. 3% річних, 5500 грн. 70 коп. судового збору та 9000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 року апеляційну скаргу (вх.№4884/24 від 10.10.2024) Фізичної особи-підприємця Дворак Олександри Вікторівни на рішення Господарського суду Рівненської області від 08.08.2024 у справі №918/475/24 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

10.12.2024 року на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 08.08.2024 року видано накази на примусове виконання рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно із нормами статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 року, виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі "Шмалько проти України" зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 року по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду у справі №918/475/24, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Водночас, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, а відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні вказаної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення. Тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення належать хвороба боржника або членів його сім`ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За частиною 1 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Частиною 1 статті 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3, 4 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Норми статті 331 ГПК України не містять конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлюють критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.

Як було зазначено, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відтак, саме на заявника в контексті приписів статей 74, 76-79 ГПК України покладається обов`язок доведення існування відповідних підстав для відстрочки виконання рішення, тоді як стягувач, у разі наявності заперечень, має навести докази, що спростовують обставини, на які посилається заявник.

У своїй заяві в обґрунтування вимог про розстрочення виконання рішення суду від 08.08.2024 року Заявник посилається на скрутний матеріальний та фінансовий стан, наявність кредитних зобов`язань, які не можливо виконати в строк.

В той же час суд зазначає, що наявність скрутного становища має бути доведена Заявником належними доказами, зокрема такими, як фінансовий стан, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, неможливість виконання зобов`язань перед кредиторами та перед бюджетом, наявність загроз банкрутства, тощо.

Однак надані заявником докази, зокрема виписки з банківських рахунків, не є підтвердженням скрутного матеріального та фінансового стану відповідача.

В той же час суд зазначає, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 44 вказаного Кодексу підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Отже Відповідач, як учасник господарських відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, зобов`язаний самостійно формувати підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучати матеріально-технічні, фінансові та інші види ресурсів, і, відповідно, самостійно нести ризики такої господарської діяльності.

Здійснення господарської діяльності з залученням кредитних коштів інших суб`єктів господарювання, банків та/або інших надавачів фінансових послуг теж має здійснюватися Відповідачем на свій власний ризик і в даному випадку Позивач, як кредитор Відповідача, не може нести негативних наслідків таких ризиків останнього.

Крім того суд зазначає, що доводи відповідачки про витрату отриманих від позивача коштів ніби-то на придбання замовленого позивачем товару, який відповідач не може реалізувати, є вигаданою обставиною, так як упродовж розгляду справи суду не було надано таких доказів, як і не долучено їх до цієї заяви. Натомість, затягуючи розгляд справи в суді відповідачка умисно погіршила свій фінансовий стан, що стверджується долученими оборотами по її рахунку за період з жовтня по грудень 2024 року, що пов`язане із наміром уникнути виконання судового рішення, при цьому оборотів по своєму рахунку в банку з часу отримання коштів від позивача 17.11.2022 р. відповідачка не надала.

Також при розгляді заяви суд враховує ступінь вини відповідачки у виникненні спору, а також її дії з часу виникнення заборгованості, так як безпідставно отримавши кошти від позивача 17.11.2022 року відповідачка не провела жодної оплати за весь час існування заборгованості незважаючи на неодноразові вимоги позивача, і які залишаються не виконаними впродовж тривалого часу. Так повернення коштів не проводилося відповідачкою упродовж 25 календарних місяців, через що позивач не міг використовувати такі кошти у своїй господарській діяльності. Незважаючи на тривалий розгляд справи в суді відповідачка упродовж такого розгляду не пропонувала укладення мирової угоди, а навпаки, заперечувала проти позову та затягувала розгляд справи.

Суд вважає, що у своїй заяві, обґрунтовуючи необхідність розстрочення виконання судового рішення, відповідачка посилається виключно на загальні обставини, які не можуть слугувати підставою для розстрочення виконання судового рішення та не надала суду належних та допустимих доказів існування виключних обставин для розстрочення виконання судового рішення.

Відтак, наведені заявником підстави для розстрочення виконання судового рішення не свідчать про наявність тих виключних обставин в розумінні статті 331 ГПК України, які давали б можливість для такого розстрочення.

За таких обставин суд дійшов висновку про недоведеність заявником наявності правових підстав, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання, прийнятого у даній справі, судового рішення, а відтак і про відмову у задоволенні заяви.

Статтею 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до цієї ж статті датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відтак датою ухвалення даного рішення є дата складення його повного тексту.

Керуючись статтями 232-235, 240, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Фізичній особі-підприємцю Дворак Олександрі Вікторівні у задоволенні Заяви про розстрочення виконання рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.