Рішення

від 16.12.2024 по справі 280/8725/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року Справа № 280/8725/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.

за участю секретаря судового засідання П`яниди Б.В.

представника позивача - Шахрая О.В

представника відповідача 1 Смикової А.В.,

представника відповідача 2 - Кріль Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД" (72319, Запорізька обл., місто Мелітополь, вулиця Героїв України, будинок 188/2, код ЄДРПОУ 25485576)

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168, код ЄДРПОУ 37941997),

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД" (далі- позивач) звернулось із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168, код ЄДРПОУ 37941997) в якій просить суд:

визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Запорізькій області щодо не нарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України встановленої на момент виникнення пені на суму бюджетної заборгованості у розмірі 668573,0 грн за період з 18 травня 2023 року по 04 вересня 2024 року включно;

стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області на користь ТОВ Мелітопольський ливарний завод пеню нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 261 567,74грн. (двісті шістдесят одна тисяча п`ятсот шістдесят сім гривень 74 коп);

стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області на користь ТОВ Мелітопольський ливарний завод грошові кошти у розмірі 67794,64 грн. з яких: інфляційні втрати 41 675,10грн та 3 % річних 26 119,54грн, що нараховані на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 668 573грн за період з 18.05.2023 року по 04.09.2024 рік.

В обґрунтування позову посилається на те, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2023 року по справі № 280/5053/22, яке набрало законної сили 17.05.2023 року та на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2024 року по справі №280/8225/23, яке набрало законної сили 21.05.2024 року, заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ по декларації з ПДВ за січень 2022 року в сумі 668 573,00 грн. перераховано Товариству лише 04.09.2024 року. Відтак позивач вважає, що у нього виникли підстави для стягнення відповідно до п.200.23 ст. 200 ПК України пені на суму такої бюджетної заборгованості за період з 18.05.2023р. включно по день її погашення, тобто по 04.09.2024 року. Також, на переконання позивача, оскільки сплату грошового зобов`язання в сумі 668573 грн було прострочено відповідачем на 476 дні, то відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з нього також підлягає стягненню 3 відсотки річних та інфляційні нарахування за період прострочення. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Головне управління ДПС у Запорізькій області позовні вимоги не визнало. У відзиві від 18.10.2024 вх.№ 48030 посилається на те, що за змістом п.200.23 ст.200 ПК України положення другого речення абзацу першого цього пункту не застосовується у разі, якщо така заборгованість зумовлена виникненням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного, надзвичайного стану. Також вказує, що до 01.08.2023 в силу положень п. 102.9 ст.102 ПК України перебіг строків передбачених податковим законодавством був зупинений, у тому числі й строк щодо нарахування пені. Відтак, відповідач 1 вважає, що по податковій декларації з ПДВ за січень 2022 року пеня має нараховуватись за період з 01.08.2023 по 04.09.2024 та становить 138 895,66 грн. Також вважає, що вимоги про стягнення 3 відсотків річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають, оскільки передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до податкових правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством - Податковим кодексом України. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позову.

Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області у відзиві від 14.10.2023 вх.№53626 позовні вимоги також не визнало. Посилається на те, що відповідно до наданих повноважень органи Державної казначейської служби України не приймають самостійних рішень щодо перерахування пені, нарахованої на уму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, а здійснюють таке перерахування лише за рішенням суду. Також вказує, що згідно з Довідником відповідності символу звітності коду класифікації доходів бюджету, затвердженим наказом Державної казначейської служби України від 28.11.2019 № 336, аналітичний рахунок за субрахунком 3130 (код класифікації доходів бюджету - 14060200) відкривається для бюджетного відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами. Оскільки такий рахунок відкривається в Державній казначейській службі Україні на ім`я Головного управління, а не в Головному управлінні, то позовна вимога щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління пені є некоректною. Загалом вважає, що Головне управління не порушувало прав позивача по цій справі, а тому не повинно відповідати власними коштами за бездіяльність інших органів державної влади. Просить врахувати вказані пояснення при розгляді справи.

Ухвалою суду від 20.09.2024 вищевказану позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 30.09.2024 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/8725/24 та призначено підготовче судове засідання на 23.10.2024.

Протокольною ухвалою суду від 23.10.2024 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 13.11.2024.

Протокольною ухвалою суду від 13.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10.12.2024.

Протокольною ухвалою суду від 10.12.2024 у судовому розгляді оголошено перерву до 16.12.2024.

У судовому засіданні представники сторін у справі підтримали свої вимоги та заперечення.

16.12.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши думку сторін, суд встановив наступне.

21.02.2022 року ТОВ "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД" подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2022 року. У відповідності до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України разом з податковою декларацією подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у розмірі 668 573,00 грн.

Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 16.06.2022 року №1285к, заступником начальника Жмеринського відділу перевірок платиків управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області Кутняк Іриною, на підставі підпункту 20.1.4, пункту 20.1, статті 20, підпункту 75.1.2, пункту 75.1, статті 75, підпункту 78.1.8, пункту 78.1, статті 78, ст.79, п.82.2, ст.82, п.69.2 ст.69 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Мелітопольський ливарний завод щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт №3753/02-32-07-03/25485576 від 18.07.2022, відповідно до якого встановлено порушення позивачем п.69.29 ст.69 підрозділу 10, розділу XX перехідних положень, п.200.4, п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого TOB "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД":

- завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.20.2 (20.2.1) Декларації) за січень 2022р. на суму 668573 грн.;

- занижено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) (ряд.21 Декларації) за січень 2022 року на суму 668573 грн.

Перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2022 року встановлено її завищення на суму 668573 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДПС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0049890703 (форми ВЗ) від 12.08.2022 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за січень 2022 року у сумі 668 573 грн.

Не погоджуючись із винесеним відповідачем-1 податковим повідомленням-рішенням №0049890703 (форми ВЗ) від 12.08.2022 ТОВ "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД" оскаржило його до суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі №280/5053/22 позовні вимоги ТОВ "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0049890703 від 12.08.2022.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.05.2023 у справі №280/5053/22 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі №280/5053/22 повернуто скаржнику.

Відтак, Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі №280/5053/22 набрало законної сили 17.05.2023.

02.06.2023 представник ТОВ "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД" звернувся до ГУ ДПС у Запорізькій області із заявою щодо узгодження та відшкодування суми податку на додану вартість, у якій, зокрема, просив контролюючий орган забезпечити безумовне дотримання вимог Податкового кодексу України в частині внесення інформації до Реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування.

Листом ГУ ДПС у Запорізькій області №22367/6/08-01-07-06-06 від 07.06.2023 представнику ТОВ "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД" повідомлено, що згідно норм, викладених в пункті 2.5 наказу ДПС України від 04.09.20 №470 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків та в розділі 4 Відображення в інформаційній системі результатів адміністративного та/або судового оскарження донарахованих сум з відповідним перенесенням до ІКП, наказу МФУ від 12.01.21 №5 Про затвердження Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, дії щодо опрацювання результатів судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 12.08.22 №0049890703 мають бути вчинені ГУ ДПС у Вінницькій області.

Враховуючи відповідь ГУ ДПС у Запорізькій області представник ТОВ "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД" 12.06.2023 звернувся до ГУ ДПС у Вінницькій області із заявою щодо узгодження та відшкодування суми податку на додану вартість у якій, зокрема, просив контролюючий орган забезпечити безумовне дотримання вимог Податкового кодексу України в частині внесення інформації до Реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування.

Листом ГУ ДПС у Вінницькій області №21546/6/02-32-07-03-13 від 26.06.2023 представнику ТОВ "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД", окрім іншого, повідомлено, що ГУ ДПС у Вінницькій області готується повторне подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі № 280/5053/22 , подання якої планується до 30.06.2023. За результатами розгляду справи в суді будуть прийняті відповідні заходи щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі №280/5053/22 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Вінницькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі №280/5053/22.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.10.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Вінницькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі № 280/5053/22.

Також, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2024 у справі №280/8225/23 визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Вінницькій області щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування інформації щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування у розмірі 668573,00грн., яка виникла на підставі декларації ТОВ "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД" з податку на додану вартість за січень 2022 року; збов`язано Головне управління ДПС у Запорізькій області внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування всі необхідні дані про узгодженість бюджетного відшкодування у розмірі 668573,00грн., яка виникла на підставі декларації ТОВ "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД" з податку на додану вартість за січень 2022 року.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.01.2024 у справі №280/8225/23 набрало законної сили 21.05.2024 відповідно до Постанови Третього апеляційного адміністративного суду по справі №280/8225/23.

Сума бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 668 573,00грн. перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД" 04.09.2024.

Оскільки бюджетне відшкодування з ПДВ за січень 2022 року позивачу виплачено було із затримкою, позивач звернувся до суду із вказаним позовом про стягнення нарахованої суми пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також, відповідальність за порушення податкового законодавства встановленіПодатковим кодексом України(далі -ПК України).

Пунктом 200.8 статті 200 ПК України визначено, що до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

У силу положень пункту 200.10 статті 200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу (тобто, протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації або уточнюючого розрахунку), контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Разом з тим, контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

Згідно з пунктом 200.12 статті 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

Водночас за змістом пункту 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Аналіз наведених норм ПК України у сукупності свідчить, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику податку суму бюджетного відшкодування ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.

З огляду на приписи пункту 200.15 статті 200 ПК України після закінчення процедури судового оскарження контролюючий орган мав вчинити належні дії з реалізації актуального на час його застосування механізму бюджетного відшкодування. Утім у строк, встановлений зазначеним пунктом й статтею Кодексу, погашення вказаної суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на користь платника (позивача) не відбулося.

Отже,початком строку для нарахування пені є наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, який обраховується від дати фактичного отримання контролюючим органом судового рішення, що набрало законної сили про задоволення позову позивача + 1 робочий день для внесення до Реєстру відомостей про узгодження суми бюджетного відшкодування + 5 операційних днів на відшкодування органами казначейства суми коштів.

Судом встановлено, що ухвала про повернення апеляційної скарги у справі №280/5053/22 від 17.05.2023 надіслана в електронний кабінет ГУ ДПС у Вінницькій області того ж дня, але вже після закінчення робочого часу о 18:36, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.157). Зареєстроване вказане судове рішення в контролюючому органі 18.05.2023 за вх.№12664/5.

Тому, у контролюючого органу був 1 робочий день для внесення до Реєстру відомостей про узгодження суми бюджетного відшкодування (19.05.2023 п`ятниця) та 5 операційних днів на відшкодування органами казначейства суми коштів (22.05.2023-26.05.2023 п`ятниця включно).

З 27.05.2023 у позивача виникли підстави для нарахування суми пені на прострочену бюджетну заборгованість.

За правилами пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Виходячи із синтаксичного тлумачення вказаної норми податкового законодавства, облікова ставка Національного банку України при обрахунку пені застосовується протягом строку її дії, а відтак розрахунок пені із застосуванням різних ставок Національного банку України зумовлений зміною облікової ставки Національного банку України протягом строку її дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 820/1750/18, від 25 березня 2020 року у справі № 808/481/16, від 02 лютого 2021 року у справі № 810/1506/17, від 16 грудня 2021 року у справі № 816/3945/15, від 13 липня 2022 року у справі № 200/12042/20-а, від 17 серпня 2022 року у справі №320/5852/18.

Відтак, доводи позивача про те, що при нарахуванні пені на суму бюджетної заборгованості з ПДВ слід застосовувати сталу величину ставки Національного банку України не відповідає вищенаведеній правовій позиції ВС.

Сума пені розраховується за формулою: П = Сз х О (НБУ) х В / R х К (дн) де:

П - сума пені, що нараховується на бюджетну заборгованість з ПДВ;

Сз - фактично непогашена сума бюджетної заборгованості з ПДВ;

О (НБУ) - облікова ставка НБУ на момент виникнення пені (%);

В - коефіцієнт, що складає 120 % облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені протягом строку її дії, включаючи день погашення;

R - кількість днів у календарному році;

К (дн) - кількість календарних днів прострочення у сплаті, включаючи день сплати.

Таким чином, сума пені становить:

-за період з 27.05.2023 року по 27.07.2023 року коли облікова ставка НБУ становила 25%:

Сума пені = (668573,00 грн. (сума заборгованості) * 25% (облікова ставка НБУ) * 120% * 62 (кількість днів прострочення)) : 365 днів = 34069,75 грн.

-за період з 28.07.2023 року по 14.09.2023 року коли облікова ставка НБУ становила 22%:

Сума пені = (668573,00 грн. (сума заборгованості) * 22% (облікова ставка НБУ) * 120% * 49 (кількість днів прострочення)) : 365 днів = 23694,96 грн.

-за період з 15.09.2023 року по 26.10.2023 року коли облікова ставка НБУ становила 20%:

Сума пені = (668573,00 грн. (сума заборгованості) * 20% (облікова ставка НБУ) * 120% * 42 (кількість днів прострочення)): 365 днів = 18463,60 грн.

-за період з 27.10.2023 року по 14.12.2023 року коли облікова ставка НБУ становила 16%:

Сума пені = (668573,00 грн. (сума заборгованості) * 16% (облікова ставка НБУ) * 120% * 49 (кількість днів прострочення)): 365 днів = 17232,69 грн.

-за період з 15.12.2023 року по 14.03.2024 року коли облікова ставка НБУ становила 15%:

Сума пені = (668573,00 грн. (сума заборгованості) * 15% (облікова ставка НБУ) * 120% * 91 (кількість днів прострочення)): 365 днів = 29936,69 грн.

-за період з 15.03.2024 року по 25.04.2024 року коли облікова ставка НБУ становила 14,5%:

Сума пені = (668573,00 грн. (сума заборгованості) * 14,5% (облікова ставка НБУ) * 120% * 42 (кількість днів прострочення)): 365 днів = 13349,53 грн.

-за період з 26.04.2024 року по 13.06.2024 року коли облікова ставка НБУ становила 13,5%:

Сума пені = (668573,00 грн. (сума заборгованості) * 13,5% (облікова ставка НБУ) * 120% * 49 (кількість днів прострочення)): 365 днів = 14500,36грн.

-за період з 14.06.2024 року по 04.09.2024 року коли облікова ставка НБУ становила 13%:

Сума пені = (668573,00 грн. (сума заборгованості) * 13% (облікова ставка НБУ) * 120% * 83 (кількість днів прострочення)): 365 днів = 23652,13 грн.

ВСЬОГО пені за період з 27.05.2023 року по 04.09.2024 року: 174899,71 грн.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, тому позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ та нарахованої на суму заборгованості пені, які охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до частини 1статті 43 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010№ 2456-VI, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Також пунктом 4 «Положення про Державну казначейську службу України», затвердженогопостановою КМУ від 15.04.2015 № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушених прав позивача у спорах цієї категорії, є стягнення з Державного бюджету України через територіальний орган Державної казначейської служби України на користь позивача пені, нарахованої на суму заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України є спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування, які є публічно-правовими.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1212 ЦК України встановлено загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини 2 статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз змісту частини 2 статті 625 ЦК України дозволяє дійти висновку, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оцінюючи обґрунтованість таких вимог суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що положення ст. 625 ЦК України не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки такі правовідносини виникли у публічній площині та регулюються ПК України як спеціальним нормативно-правовим актом, яким передбачено виключно нарахування пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість (п.200.23 ст. 200 Податкового кодексу України), а, відтак, стягнення з Державного бюджету України також інфляційних нарахувань та 3% боргових за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість є безпідставним.

Окрім того, стаття 625 ЦК України, якою передбачена цивільна відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання щодо суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час такого прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не може застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість, не є цивільним зобов`язанням в розумінні частини 1 статті 509 ЦК України, а сторони не набули статусу кредитора та боржника у розумінні статті 625 ЦК України.

Вказана правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 02.02.2023 № 160/3542/21.

Посилання позивача на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №320/12137/20 за подібних, на його переконання, правовідносин суд дослідивши відхиляє, оскільки, як вбачається із змісту такої постанови, Велика Палата Верховного Суду не аналізувала можливість і порядок застосування статті 625 Цивільного кодексу України в контексті податкових правовідносин, а лише вирішувала питання юрисдикційної підсудності такого роду позовних вимог, без вказівки на результат вирішення спору, що свідчить про нерелеваність викладених у ній висновків до спірних правовідносин.

Відтак, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 41 675,10грн та 3 % річних 26 119,54грн, що нараховані на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 668 573грн за період з 18.05.2023 року по 04.09.2024 рік суд відмовляє.

Щодо посилань відповідача 1 на положення абз. 2 п.200.23 ст. 200 ПК Українизгідно до якого положення другого речення абзацу першого цього пункту не застосовується у разі, якщо така заборгованість зумовлена виникненням форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного, надзвичайного стану.

Суд зазначає наступне.

Аналіз абз. 2 п.200.23ст. 200 ПК Українидає можливість зробити висновок, що пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України не застосовується у разі, якщо буде доведено, що заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість зумовлена виникненням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного, надзвичайного стану.

Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 23.02.2022 у справі№ 922/2897/21, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21: Форс - мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс - мажорними саме для даного конкретного випадку.

Щодо строків, визначених положеннями п.102.9 ст.102 ПК України.

Відповідно до п.102.9 ст.102 ПК України (в редакції станом на 01.04.2023) на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

На підставі Закону№ 3219-IX від 30.06.2023 п. 102.9 ст.102 ПК України виключено з 01.08.2023.

Однак, п.п. 69.9 п.69 підрозділу 10 розділу XXПК України встановлено, що тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:

дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбаченихстаттями 39та39-2,пунктом 46.2статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;

строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеномустаттею 86цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, НАРАХУВАННЯ ПЕНІ;

строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеномустаттею 86цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки;

строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб`єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, передбаченістаттями 59-60,87-101цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов`язань згідно ізстаттею 116цього Кодексу;

строків подання та розгляду скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченихпідпунктом 56.23.3пункту 56.23 статті 56 цього Кодексу.

Оскільки вказаний підпункт не містить в собі уточнень щодо того «нарахування якої саме пені і ким», то суд вважає за можливе застосувати вказану норму до спірних правовідносин.

Відтак, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім, зокрема, нарахування пені.

Тому, наведений контролюючим органом у відзиві контррозрахунок суми пені суд до уваги не приймає з наведених підстав.

Щодо доводів представників відповідача-1 про перебування (реєстрацію) ТОВ "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД" на тимчасово окупованій території, суд зазначає, що такі доводи жодним чином не впливають на наявність у ТОВ "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД"права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість чи пені.

Водночас, суд звертає увагу, що у судовому рішенні від 23.01.2024 по справі №280/8225/23 вже досліджувались вказані обставини і судом встановлено, що наявні докази які засвідчують факт зупинення з початком військової агресії Російської Федерації проти України експлуатації ТОВ "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД", а саме: наказ директора ТОВ "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД" від 01.03.2023 Про призупинення роботи підприємства; наказ директора ТОВ "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД" №2 від 01.03.2023 Про зупинення експлуатації об`єкту; заява ТОВ Мелітопольський ливарний завод щодо неможливості виконання податкових зобов`язань від 14.10.2022, адресована ГУ ДПС у Запорізькій області та доповнення до вказаної заяви; рішення ГУ ДПС у Запорізькій області №28560/6/08-01-04-05-03 від 04.11.2022 щодо неможливості своєчасного виконання платником податків своїх податкових обов`язків. Крім того, керівництво ТОВ "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД" зверталось до Управління Служби Безпеки України в Запорізькій області із заявою про вчинення злочину на підставі якої відкрито кримінальне провадження (22022080000002033), про що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, доводи відповідача 1 про перебування (реєстрацію) ТОВ "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД" на тимчасово окупованій території суд відхиляє.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1ст. 143 КАС України).

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Судом встановлено, що в якості доказів понесення витрат на правову допомогу позивачем (представником позивача) додано до позову:

1) копію договору про надання правової допомоги №10НПД від 12.05.2022, укладеного між ТОВ "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД" та адвокатом Шахрай О.В. (а.с.17-18);

2) копію заявки (завдання) щодо надання правової допомоги від 12.09.2024 (а.с.19);

3) копію рахунку-фактури №1/09 від 17.09.2024 (а.с.29);

4) квитанція про сплат послуг у розмірі 10000,00 грн. (а.с. 27).

Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд враховує висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 23.12.2021 у справі №755/7943/20-ц про те, які документи можуть бути подані для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. Відповідно до викладеного у постанові висновку цей перелік не є вичерпним. Питання оцінки достатності доказів, поданих у підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу чи тих, які будуть понесені, перебуває у межах дискреції суду.

Так, при вирішенні питання стосовно розподілу витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката, суд насамперед звертає увагу на те, що справа даної категорії відповідно до предмету спору є справою незначної складності. Також, судом враховано відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, за даними якого має місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з подібного предмету спору, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову та відповідей на відзиви.

Враховуючи характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності розподілу витрат на правничу допомогу, а також з огляду на часткове задоволення заявлених позовних вимог суд дійшов висновку, що обґрунтованим розміром винагороди адвоката за здійснення захисту є 5310грн.

Згідно з ч.3ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, на користь позивача слід стягнути 2623,14 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД" (72319, Запорізька обл., місто Мелітополь, вулиця Героїв України, будинок 188/2, код ЄДРПОУ 25485576) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168, код ЄДРПОУ 37941997) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД" пеню нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за період з 27.05.2023 по 04.09.2024 у розмірі 174 899 (сто сімдесят чотири тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) грн. 71 коп.

В іншій частині вимог, - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЛИВАРНИЙ ЗАВОД" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судовий збір у розмірі 2623 (дві тисячі шістсот двадцять три) грн. 14 коп. та витрати на правничу допомогу у сумі 5310 (п`ять тисяч триста десять) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 06.01.2025.

Суддя Л.Я. Максименко