Ухвала

від 06.01.2025 по справі 340/10308/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 січня 2025 року

м. Київ

справа № 340/10308/23

адміністративне провадження № К/990/47735/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі №340/10308/23 за позовом Фінансового управління Новоукраїнської міської ради до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області про визнання протиправними дій, листа-вимоги, вимоги та розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

Фінансове управління Новоукраїнської міської ради звернулося до суду з позовом до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати лист-вимогу від 02 жовтня 2023 року № 041120-13/22961-2023 «Про усунення порушень, виявлених ревізією»;

- визнати протиправною та скасувати вимогу № 2 від 03 жовтня 2023 року до розпорядника бюджетних коштів про повернення до відповідного бюджету використаної ним не за цільовим призначенням суми субвенції;

- визнати протиправними дії щодо винесення розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами від 02 жовтня 2023 року № 7;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами від 02 жовтня 2023 року № 7.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано пункт 1 листа-вимоги від 02 жовтня 2023 року № 041120-13/22961-2023 «Про усунення порушень, виявлених ревізією»;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування пункту 2 листа-вимоги від 02 жовтня 2023 року № 041120-13/22961-2023 «Про усунення порушень, виявлених ревізією» та вимоги № 2 від 03 жовтня 2023 року до розпорядника бюджетних коштів про повернення до відповідного бюджету використаної ним не за цільовим призначенням суми субвенції та в частині визнання протиправним розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами № 7 від 02 жовтня 2023 року та прийнято нову постанову в цій частині:

- визнано протиправним та скасовано пункт 2 листа-вимоги від 02 жовтня 2023 року № 041120-13/22961-2023 «Про усунення порушень, виявлених ревізією»;

- визнано протиправною та скасовано вимогу № 2 від 03 жовтня 2023 року до розпорядника бюджетних коштів про повернення до відповідного бюджету використаної ним не за цільовим призначенням суми субвенції;

- визнано протиправним розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами № 7 від 02 жовтня 2023 року.

У решті рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2024 року касаційну скаргу Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі №340/10308/23 повернуто особі, яка її подала.

11 грудня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла повторна касаційна скарга Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі №340/10308/23.

Суддя Верховного Суду Радишевська О.Р. з 20 грудня 2024 року по 03 січня 2025 року перебувала у відпустці.

Вирішення питання про відкриття касаційного провадження за цією скаргою вирішується після виходу судді Радишевської О.Р. з відпустки.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували пункт 7 статті 10, частину другу статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду: від 08 травня 2018 року у справі №826/3350/17; від 20 лютог 2018 року у справі №822/2087/17; від 22 жовтня 2020 року у справі №820/3089/17; від 31 травня 2021 року у справі №826/18686/16; від 31 серпня 2021 року у справі №160/5223/20; від 02 листопада 2021 року у справі №420/6808/19; від 12 травня 2022 року у справі №620/4169/20; від 22 грудня 2022 року у справі №8216/13003/17; від 21 березня 2023 року у справі №560/4370/22; від 23 листопада 2023 року у справі №560/752422/22.

Суд зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в мотивувальній частині постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Отже, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі з подібними правовідносинами.

Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, а не різним застосуванням норми.

При встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, як на підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на застосовність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Водночас скаржником указаних вимог не дотримано, оскільки не обґрунтовано, що правові висновки Верховного Суду, викладені у зазначених ним постановах, є застосовними до спірних правовідносин.

Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їхнього застосування.

Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

З урахуванням викладеного, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не підлягає вирішенню.

Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341, 353 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі №340/10308/23 повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена.

Суддя О.Р. Радишевська