Рішення

від 24.07.2024 по справі 370/702/21

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2024 р. Справа №370/702/21

Макарівський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Косенко А.В.,

із секретарем судового засідання Некращук Я.А.

за участю

представник позивача Ілюшенко К.В.,

представник відповідачів ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Макарів Київської області справу за позовом

за позовом Керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області Дмитруня Юрія Олександровича в інтересах держави в особі Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області до Бучанської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсними розпорядження, державних актів на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в:

У березні 2021 року Києво Святошинської окружної прокуратури Київської області (даліПрокуратура) звернулася до суду в інтересах держави в особі Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області до Бучанської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з позовом, у якому просила:

-Визнати недійсним розпорядження Макарівської районної державної адміністрації за №107 від 28.02.2005 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам України для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства в межах Забуянської сільської ради» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність та передання безоплатно ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га за кадастровим номером 3222782300:05:001:0119 для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,5000 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0122 для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,3409 га за кадастровим номером 3222782300:05:001:0123 для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_5 земельну ділянку площею 1,5046 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0112 для ведення особистого селянського господарства;

-Скасувати державну реєстрацію права власності земельної ділянки з кадастровим номером 3222782300:05:001:0119 площею 2,0000 га, що зареєстрована за ОСОБА_2 ; земельної ділянки з кадастровим номером 3222782300:05:001:0122 площею 1,5000 га, що зареєстрована ОСОБА_3 ; земельної ділянки з кадастровим номером 3222782300:05:001:0123 площею 0,3409 га, що зареєстрована за ОСОБА_4 , земельної ділянки з кадастровим номером 3222782300:05:001:0112 площею 1,5046 га, що зареєстрована за ОСОБА_5 .

-Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду: площею 2,0000 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0119; площею 1,5000 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0122; площею 0,3409 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0123; площею 1,5046 га з кадастровим номером 3222782300:05:001:0112 шляхом їх витребування (повернення) на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації із незаконного володіння ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

-Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області (м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) судовий збір за наступними реквізитами: отримувач - прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; розрахунковий рахунок отримувача - ІІА028201720343190001000015641.

В обґрунтування позову Прокуратура зазначала, що розпорядженням голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області № 107 від 28.02.2005 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам України для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства в межах Забуянської сільської ради» затверджено проекти землеустрою ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , по 2 га для ведення особистого селянського господарства та 0,25 га для обслуговування житлового будинку кожному, загальною площею 15, 75 га.

На підставі розпорядження за № 107 від 28.02.2005:

- ОСОБА_5 отримав державні акти серії ЯГ №187076 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0116 площею 0,2500 га та серії ЯГ №187077 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0112 площею 1,5046 га;

- ОСОБА_2 отримала державні акти серії ЯГ №187063 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0119 площею 2,0000 га, та серії ЯГ №187062 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0113 площею 0,2500 га;

- ОСОБА_6 отримав державні акти серії ЯГ №187079 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0120 площею 2,0000 га та серії ЯГ №187078 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0114 площею 0,2500 га;

- ОСОБА_9 отримав державні акти серії ЯГ №187081 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0121 площею 1,8696 га та серії ЯГ №187080 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0115 площею 0,2500 га;

- ОСОБА_3 отримала державні акти серії ЯГ №187060 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0117 площею 0,2500 га та серії ЯГ №187061 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0122 площею 1,5000 га;

- ОСОБА_4 отримала державні акти серії ЯГ №187065 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0123 площею 0,3409 га та серії ЯГ №187064 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0118 площею 0,2500 га;

- ОСОБА_7 отримала державні акти серії ЯА № 587988 на земельну ділянку з кадастровим номером площею 2,0000 га та державні акти серії ЯА № 5 87987 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0006 площею 0,2500 га.

Окрім цього, відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається наступне: земельна ділянка з кадастровим номером 3222782300:05:001:0119 площею 2,0000 га обліковується за ОСОБА_2 (інформаційна довідка 242536110) та земельна ділянка з кадастровим номером 3222782300:05:001:0112 площею 1,5046 га, обліковується за ОСОБА_5 (інформаційна довідка 245321057).

Водночас, зазначене вище розпорядження Макарівської районної державної адміністрації № 107 від 28.02.2005, а також видані в подальшому на його підставі державні акти про право власності на земельні ділянки не відповідають вимогам законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин у зв`язку з чим повинно бути визнане судом недійсними в частині видачі з наступних підстав.

Встановлено що земельні ділянки із кадастровими номерами 3222782300:05:001:0119, 3222782300:05:001:0120, 3222782300:05:001:0121, 3222782300:05:001:0122, 3222782300:05:001:0123, 3222782300:05:001:0112 накладаються на землі водного фонду.

Відповідно до інформації та схеми розташування земельних ділянок з нанесенням охоронної зони водного об`єкта наданого землевпорядною організацією ПП «Яран і К» листом № 522 від 10.02.2021 спірні земельні ділянки із кадастровими номерами 3222782300:05:001:0119, 3222782300:05:001:0120, 3222782300:05:001:0121, 3222782300:05:001:0122, 3222782300:05:001:0123, 3222782300:05:001:0112 накладалися на землі водного фонду станом на першу половину 2005 року та станом на сьогодні також накладаються на водний об`єкт, струмок Сильня.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань землевпорядна організація ПП «Яран і К`має право на зайняття видом діяльності з кодом КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах 1111 «Яран і К» (код 33177805).

Згідно інформації Центральної геофізичної обсерваторії ім. Б. Срезневського за № 100 вих-21 від 08.02.2021 природний водний об`єкт - струмок Сильня та є правою притокою річки Кодра.

Отже, виходячи із наведених вище положень Земельного кодексу 7 України, а також інформації ЦГО ім. Бориса Срезневського та картографічних матеріалів ПП «Яран і К», спірні земельні ділянка фактично розташовані в межах прибережної захисної смуги струмка Сильня та відноситься до водних об`єктів загальнодержавного значення належать до категорії земель водного фонду та не можуть бути передані у приватну власність громадян.

З огляду на викладене, розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 28.02.2005 № 107, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 5 громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Забуянської сільської ради Макарівського району Київської області та видані на його підставі державні акти на право власності на земельні ділянки суперечать вимогам ст. 19 Конституції України, ст. ст. 58, 59, 60, 61 Земельного кодексу України, ст. ст. 86, 88, 89 Водного кодексу України, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним та скасуванню судом в порядку, передбаченому ст. ст. 21, 152, 155 Земельного кодексу України.

Вірним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є усунення перешкод у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпоряджання земельними ділянками водного фонду шляхом їх повернення на користь Київська обласна державна адміністрація.

Таким чином, спірні земельні ділянки за кадастровими номерами: 3222782300:05:001:0119 площею 2,0000 га, яка на даний час належить на праві власності ОСОБА_2 , 3222782300:05:001:0122 площею 1,5000 га, яка на даний час належить на праві власності ОСОБА_3 , 3222782300:05:001:0123 площею 0,3409 га, яка на даний час належить на праві власності ОСОБА_4 , 3222782300:05:001:0112 площею 1,5046 га, яка на даний час належить на праві власності ОСОБА_5 , 3222782300:05:001:0005 площею 2,0000 га, яка на даний час належить на праві власності ОСОБА_7 мають бути витребувані з незаконного чужого володіння на користь Київської обласної державної адміністрації, як законного розпорядника земель даної категорії.

З наведеного вбачається, що набуття відповідачами права власності на спірні земельні ділянки грубо порушує права та інтереси держави, як власника земель, адже з державної власності протиправно вибули землі водного фонду, розпорядником яких є Київська обласна державна адміністрація, у зв`язку з чим державу в особі компетентного органу позбавлено права власності на землю, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 08.04.2021 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 30.04.2021 року.

13.07.2021 року до суду надійшов відзив представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 адвоката Приходько С.В. на позовну заяву, в якому просили у задоволенні відмовити в повному обсязі. Вважаю, що позовні вимоги є безпідставними, необгрунтованими та такими що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Єдиним доказом, наданим Позивачем, і який нібито підтверджує той факт, що земельні ділянки передані у власність громадянам на підставі Спірного розпорядження відносяться до земель водного фонду, є лист ПП Яран і К № 522 від 10.02.2021 (далі-Лист).

Вказаний лист було надано Позивачу на його запит за № 60 вих-21 від 21.01.2021.

При цьому, відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, якою керувався прокурор звертаючись до ПП Яран і К із вищевказаним запитом, виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Вказана норма права дає прокурору право отримувати інформацію виключно від суб`єктів владних повноважень, але аж ніяк від юридичних осіб, які здійснюють господарську діяльність.

Більш того, цілком очевидно, що до компетенції ПП Яран і К не відноситься захист законних інтересів держави.

Таким чином є підстави стверджувати, що лист ПП Яран і К № 522 від 10.02.2021 отримано Позивачем з порушенням чинного Законодавства.

Крім того, зокрема у Листі вказано що земельні ділянки Відповідачів (згідно зазначених кадастрових номерів) станом на першу половину 2005 року накладалися на землі водного фонду і зараз накладаються на водний об`єкт і додано картографічні матеріали.

Проте так звані картографічні матеріали чомусь називаються схемою розташування земельних ділянок.

При цьому, у вищевказаному листі зазначено, що сім земельних ділянок накладаються на землі водного фонду, тоді як у так званому картографічному матеріалі позначено шість ділянок.

Більш того, на схемі розташування земельних ділянок взагалі не позначено у якому масштабі намальована ця схема, що унеможливлює встановлення будь-які відстані до тих чи інших ліній, які між іншим, також намальовані самим ПП Яран і К.

Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України Про землеустрій видами робіт із землеустрою - обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою.

Отже, щоб дати відповідь за незаконний запит Позивача ПП Яран і К мало б розробити документацію із землеустрою, виконати певні види робіт, а не просто намалювати схему, проте в матеріалах справи відсутня будь-яка документація із землеустрою, розроблена ПП Яран і К.

Таким чином є підстави стверджувати, що лист ПП Яран і К № 522 від 10.02.2021 не містить інформації щодо предмету доказування та дійсні обставини справи на його підставі встановити неможливо.

Крім того, в матеріалах справи містяться листи Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського від 24.01.2021 за № 991-001-375/991-08, відповідно до якого вищевказаний водний об`єкт - це струмок Сильня.

Вказані листи також не є доказом того, що земельні ділянки Відповідачів накладаються на землі водного фонду, оскільки в самому тексті цих листів фактично констатовано тільки назву водного об`єкту - струмок ОСОБА_10 та зазначено: Водний об`єкт, на який (за інформацією наведеною в запиті) накладаються земельні ділянки...

У даному випадку це просто дослівне посилання на фразу, яка зазначена у запиті прокурора, а не констатація факту накладки.

Відповідно до ч. З ст. 60 ЗК України та ч. 7, 8 ст. 88 ВК України, прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою; межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

При цьому, у своєму позові Позивач зазначає, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами Закону, а проект землеустрою щодо втсановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу у розмірах і межах, встановлених законодавством.

У свою чергу межі земельних ділянок визначаються за координатами поворотних точок, яких позивачем до позовної заяви не надано, а відтак не можливо встановити чи накладаються земельні ділянки Відповідачів на прибережну захисну смугу.

Проте, навіть якщо все ж таки взяти до уваги надану ПП Яран і К схему, то навіть на ній видно, що лише частина земельних ділянок Відповідачів потрапляє у прибережну смугу (за умови, що зазначені розміри відповідають дійсності) і не може бути підставою для скасування права власності на частину земельної ділянки, яка не відноситься до прибережної захисної смуги.

Тим більше, що у позові прокурора мова взагалі йде про 100-метрову зону від урізу води (абз. 5 ст. 6 позову), яка встановлюється для великих річок, тоді як у даному спорі йде мова про струмок Сильня.

Викладеним підтверджується, що позивачем жодним чином не доведено, що земельні ділянки належні Відповідачам, відносяться до земель водного фонду

Крім того, звертають увагу суду на те, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону

Відповідно до п. а) ч. З ст. 122 ЗК України, Районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

Земельні ділянки щодо яких було прийнято Спірне розпорядження знаходяться на території Макарівського району Київської області в межами населеного пункту села Забуяння і відносяться до державної власності, отже право на розпорядження вказаними земельними ділянками відноситься до повноважень Макарівської РДА.

Таким чином, твердження Позивача з приводу того, що Макарівська РДА не мала права приймати Спірне розпорядження, не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи.

Більш того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що будь-кого із посадових осіб Макарівської РДА притягнуто до кримінальної відповідальності за перевищення своїх службових повноважень.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, розроблений проект відведення земельних ділянок для передачі у власність громадянам, був погоджений відділом земельних ресурсів та отримав позитивний висновок.

Знову ж таки, нікого із посадових осіб відділу земельних ресурсів , який погоджував вищевказаний проект відведення земельних ділянок, також не було притягнуто до кримінальної відповідальності за перевищення повноважень.

Викладеним підтверджується, що розпорядження голови Макарівської районної державної адміністрації № 107 від 28.02.2005 Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам України для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства в межах Забуянської сільської ради є цілком законними та прийнятими з дотриманням усіх вимог чинного на той час Законодавства.

22.09.2021 року ухвалою суду призначено земельно-технічну експертизу та на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

21.01.2022 року ухвалою суду провадження відновлено у зв`язку з повідомленням експерта про неможливість проведення експертизи, призначено підготовче судове засідання на 17.02.2022 року.

22.11.2022 року ухвалою суду призначено земельно-технічну експертизу та на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

10.02.2023 року ухвалою суду провадження відновлено у зв`язку з надходженням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи, призначено підготовче судове засідання на 01.03.2023 року.

01.03.2023 року ухвалою суду провадження у справі зупинено та напревлено матеріали справи експерту для продовження проведення вуідповідної експертизи.

02.05.2023 року ухвалою суду провадження відновлено у зв`язку з надходженням висновку експерта №СЕ-19/111-22/54127-ЗТ від 18.04.2023 року, призначено підготовче судове засідання на 31.05.2023 року.

05.06.2023 року розпорядженням керівника апарату Макарівського районного суду призначено повторний автоматичний розподіл судової справи, у зв`язку з неможливість судді продовжувати розгляд справи відповідно до Зборів суддів №1 від 29.05.2023 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.06.2023 року призначено головуючого суддю Косенко А.В.

21.12.2023 року ухвалою суду вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт та заборонено вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровим номером 3222782300:05:001:0112 площею 1.5046 га, 3222782300:05:001:0122 площею 1.5 га, 3222782300:05:001:0119 площею 2 та, 3222782300:05:001:0123 площею 0.3409 га, а також заборонили проведення на вказаній ділянці будь яких робіт.

Ухвалою судувід 21.12.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 13.02.2024 року.

В судовому засіданні прокурор Ілюшенко К.В. позов підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеному, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання позивач Макарівська селищна рада, представника в судове засідання не направили, надіслали клопотання у якому просили розглядати справу у відсутності їх представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 адвокат Приходько С.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив суд в задоволенні позовниз вимог прокуратури відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином через оголошення на сайті, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов до суду не подавала.

Відповідач Бучанська районна державна адміністрація Київської області, будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, представника не направили, відзив на позов та заяву про розгляд справи за їхньої відсутності до суду не подавали.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Розпорядженням голови Макарівської районної державної адміністрації Київської області № 107 від 28.02.2005 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам України для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства в межах Забуянської сільської ради» затверджено проекти землеустрою ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , по 2 га для ведення особистого селянського господарства та 0,25 га для обслуговування житлового будинку кожному, загальною площею 15,75 га.

На підставі розпорядження за № 107 від 28.02.2005:

- ОСОБА_5 отримав державні акти серії ЯГ №187076 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0116 площею 0,2500 га та серії ЯГ №187077 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0112 площею 1,5046 га;

- ОСОБА_2 отримала державні акти серії ЯГ №187063 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0119 площею 2,0000 га, та серії ЯГ №187062 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0113 площею 0,2500 га;

- ОСОБА_6 отримав державні акти серії ЯГ №187079 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0120 площею 2,0000 га та серії ЯГ №187078 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0114 площею 0,2500 га;

- ОСОБА_9 отримав державні акти серії ЯГ №187081 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0121 площею 1,8696 га та серії ЯГ №187080 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0115 площею 0,2500 га;

- ОСОБА_3 отримала державні акти серії ЯГ №187060 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0117 площею 0,2500 га та серії ЯГ №187061 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0122 площею 1,5000 га;

- ОСОБА_4 отримала державні акти серії ЯГ №187065 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0123 площею 0,3409 га та серії ЯГ №187064 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0118 площею 0,2500 га;

- ОСОБА_7 отримала державні акти серії ЯА № 587988 на земельну ділянку з кадастровим номером площею 2,0000 га та державні акти серії ЯА № 5 87987 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222782300:05:001:0006 площею 0,2500 га.

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається наступне: земельна ділянка з кадастровим номером 3222782300:05:001:0119 площею 2,0000 га обліковується за ОСОБА_2 (інформаційна довідка 242536110) та земельна ділянка з кадастровим номером 3222782300:05:001:0112 площею 1,5046 га, обліковується за ОСОБА_5 (інформаційна довідка 245321057).

Відповідно до інформації та схеми розташування земельних ділянок з нанесенням охоронної зони водного об`єкта наданого землевпорядною організацією ПП «Яран і К» листом № 522 від 10.02.2021 спірні земельні ділянки із кадастровими номерами 3222782300:05:001:0119, 3222782300:05:001:0120, 3222782300:05:001:0121, 3222782300:05:001:0122, 3222782300:05:001:0123, 3222782300:05:001:0112 накладалися на землі водного фонду станом на першу половину 2005 року та станом на сьогодні також накладаються на водний об`єкт, струмок Сильня.

Згідно інформації Центральної геофізичної обсерваторії ім. Б. Срезневського за № 100 вих-21 від 08.02.2021 природний водний об`єкт - струмок Сильня та є правою притокою річки Кодра.

Згідно висновку експерта №СЕ-19/111-22/54127-ЗТ від 18.04.2023 року земельні ділянки з кадастровими номерами 3222782300:05:001:0119, 3222782300:05:001:0122, 3222782300:05:001:0123, 3222782300:05:001:0112, станом на 28.02.2005 року не накладались на прибережну захисну смугу струмка Сильня та відводились за рахунок земель запасу, та не відносились до земель водного фонду.

Враховуючи заявлені сторонами вимоги та заперечення, суд, реалізуючи завдання цивільного судочинства, повинен надати правову оцінку саме цим конкретним підставам, оскільки з урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які вони посилаються, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню. Суд оцінює правовідносини, факти та обставини, які вже відбулися в минулому та надає їм правову оцінку в процесі судового розгляду конкретної справи, який обмежується предметом і підставами позову.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Правовий зміст наведених законодавчих норм окреслює предмет доказування у цивільному процесі. Обсяг предмету доказування обмежується не лише обставинами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а й іншими обставинами, які мають значення для вирішення цивільного спору.

При вирішенні цього спору, у контексті із заявленими позивачем позовними вимогами та наданими відповідачем запереченням на позовні вимоги, доказуванню підлягають обставини за рахунок яких земель (земель водного фонду чи іншого цільового призначення)відбулося відведення у приватну власність спірних земельних ділянок, та правомірність прийнятого 28.02.2005 року Макарівської РДА розпорядження за №107.

Із оскаржуваного розпорядження №107 від 28.02.2005 року Макарівської РДА вбачається, що воно приймалось, в т.ч. крім іншого, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у «для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства в межах Забуянської сільської ради» громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , по 2 га для ведення особистого селянського господарства та 0,25 га для обслуговування житлового будинку кожному, загальною площею 15, 75 га.

За змістом ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, зокрема, землі водного фонду. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України (у редакції на момент виникнення правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

У ст. 58 ЗК України визначено склад земель водного фонду. До земель водного фонду належать землі, зайняті: а)морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б)прибережнимизахисними смугамивздовж морів,річок танавколо водойм,крім земель,зайнятих лісами; в)гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г)береговими смугами водних шляхів; ґ)штучноствореними земельнимиділянками вмежах акваторійморських портів. Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Відповідно до ст. 59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Згідно ізст.60ЗК України(уредакції,чинній на2005рік)Вздовж річок, моріві навколоозер, водосховищта інших водойм зметою охорониповерхневих воднихоб`єктіввід забрудненняі засміченнята збереженняїх водностіу межах водоохоронних зон виділяютьсяземельні ділянкипід прибережнізахисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

У ст. 61 ЗК України (у редакції, чинній на 2005 рік) встановлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: а)розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; б)зберігання та застосування пестицидів і добрив; в)влаштування літніх таборів для худоби; г)будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; ґ)влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; д)миття та обслуговування транспортних засобів і техніки. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

За змістом ст. 79 ЗК України (у редакції, чинній на 2005 рік) Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах

на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно із ст. 81 ЗК України (у редакції, чинній на 2005 рік) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм укористування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

У ст. 83 ЗК України (у редакції, чинній на 2005 рік) встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст.90 ЗК України (у редакції, чинній на 2005 рік) власники земельних ділянок мають право: зокрема, а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Згідно із ст. 116 ЗК України (у редакції, чинній на 2005 рік) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває увласності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У ст. ст. 118, 123 ЗК України (у редакції, чинній на 2005 рік) встановлено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, згідно якого громадянин, зацікавлений у отриманні земельної ділянки у власність подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який своїм рішенням надає дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Після отримання дозволу громадянин замовляє компетентній установі(підприємству)виготовлення проекту землеустрою, який після його складення і проходження процедури необхідних погоджень передається відповідному органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування для затвердження, і вказаний орган приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У ст. 181 ЗК України (у редакції, чинній на 2005 рік) встановлено, що землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів. (ст. 182 ЗК України (у редакції, чинній на 2005 рік).

У ст.188ЗК України(уредакції,чинній на2011рік)встановлено,що державнийконтроль за використанням та охороною земельздійснюється уповноваженимиорганами виконавчоївлади поземельних ресурсах,а за додержанням вимог законодавства про охорону земель- спеціально уповноваженимиорганами зпитань екологіїта природнихресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, іншими державними органами відповідно до законодавства України. Порядок здійснення державного контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі №285/3484/20 роз`яснив, що обов`язковою умовою для визнання незаконним розпорядження голови районної державної адміністрації, є те, щоб порушення вимог законодавства існувало саме на час прийняття оспорюваного розпорядження.

Враховуючи наведені вище норми законодавства, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, будь-яких доказів того, що проекти землеустрою, які стали зокрема, підставою для відведення земельних ділянок у власність громадянам для для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Забуянської сільської ради, не відповідали нормативно-правовим актам у земельній сфері, які існували на момент прийняття оспорюваного розпорядження, Прокуратурою до позовної заяви не додано.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

При цьому, належність доказівправова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У розрізі зазначеного вище, суд критично оцінює наданий Прокуратурою лист землевпорядною організацією ПП «Яран і К» листом № 522 від 10.02.2021 з доданими до нього викопіювання зПублічної кадастровоїкарти,яке названокартографічним матеріалом не підтверджує обставин накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду станом на 25.02.2005 рокучас прийняття Макарівською РДА оспорюваного розпорядження та на час звернення Прокуратури до суду з цим позовом у даній справі, враховуючи, що обов`язковою умовою для визнання незаконним розпорядження Макарівською РДА є те, щоб порушення вимог законодавства існувало саме на момент прийняття нею оспорюваного розпорядження.

Крім того, доказ у справі, а саме висновок експерта №СЕ-19/111-22/54127-ЗТ від 18.04.2023 року, суд визнає належним та допустимим доказом у даній справі, та відхиляє доводи прокурора про те, що даний висновок є недостовірним доказом.

Для доведення своїх вимог Прокуратура повинна була надати суду належні докази того, що спірні земельні ділянки станом на 25.02.2005 року, коли вони були передані у приватну власність громадянам, відносилися саме до земель водного фонду або знаходилися в межах прибережної захисної смуги струмка Сильня.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі №373/626/17 роз`яснила, що принцип змагальності не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою кожну обставину, про яку стверджує сторона.

Документів, які би давали змогу встановити обставини, що на момент передачі у приватну власність громадян земельних ділянок вони входили до складу земель водного фонду або накладалися на прибережну захисну смугу струмка Сильня суду не надано. Будь-яких доказів на підтвердження факту того, що земельні ділянки мали інше цільове призначення ніж для ведення особистого селянського господарства та належали до земель водного фонду, які б беззаперечно підтверджували порушення Макарівською РДА норм земельного та водного законодавства на час прийняття розпорядження №170 від 25.02.2005 року у матеріалах справи відсутні та Прокуратурою до позовної заяви не додано, тому суд вважає, що, враховуючи зазначені вище вимоги законодавства розпорядження Макарівською РДА від 25.02.2005 року за №170 було прийняте в межах повноважень та у відповідності до вимог чинного на той час законодавства.

Таким чином, при розгляді даної справи судом не встановлено порушень вимог закону при прийнятті Макарівською РДА оскаржуваного розпорядження, тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним.

Позовні вимоги про визнання недійсними виданих громадянам на підставі вказаного розпорядження Макарівською РДА державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування у них земельних ділянок з чужого незаконного володіння є похідними від наведеної позовної вимоги, тому такі вимоги також задоволенню не підлягають.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/16-ц роз`яснила, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову не відповідає вимогам закону.

За змістом ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи те, що у задоволенні позовних вимог Прокуратури відмовлено у зв`язку із недоведеністю позовних вимог, тому клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, як підставу для відмови у задоволенні позову слід залишити без задоволення.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що Прокуратурою не надано суду беззаперечних, належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження тих обставини, що на час прийняття Макарівською РДА розпорядження від 25.02.2005 року за №170, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність громадянам земельні ділянки, спірні земельні ділянки належали до земель водного фонду, та на той момент вони входили до прибережної захисної смуги струмка Сильня і накладалися на прибережну захисну смугу, суд дійшов висновку, що поданий Прокуратурою в інтересах держави в особі Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області позов є необґрунтованим, протиправність вказаного вище оспорюваного розпорядження Макарівською РДА у суді не доведено, тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки ухвалою суду від 21.12.2023 року вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт та заборонено вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровим номером 3222782300:05:001:0112 площею 1.5046 га, 3222782300:05:001:0122 площею 1.5 га, 3222782300:05:001:0119 площею 2 та, 3222782300:05:001:0123 площею 0.3409 га, а також заборонили проведення на вказаній ділянці будь яких робіт, а тому відповідно до даної норми підлягає скасуванню

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 56, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 257, 259, 263265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог за позовом Керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області Дмитруня Юрія Олександровича в інтересах держави в особі Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області до Бучанської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсними розпорядження, державних актів на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння відмовити.

Арешт накладений згідно ухвали Макарівського суду Київської області від 21.12.2023 року у даній справі скасувати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Макарівський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Виготовлення повного тесту рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України судом відкладається на строк не більш як десять днів.

Реквізити сторін:

Києво-Святошинська окружна прокуратура Київської області, адреса: 08131, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, вул. Соборна, 67;

Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області,адреса: 08001, смт Макарів, Бучанського району, Київської області, вул. Д. Ростовського, 30;

Бучанської районної державної адміністрації Київської області, адреса: 08293, м. Буча, Бучанського району, Київська область, вул. Інститутська, 22;

ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя А.В. Косенко