Рішення

від 20.12.2024 по справі 444/2984/22

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/2984/22

Провадження № 2/444/54/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Зеліско Р. Й.

секретар судового засідання Мамедова Г.І.

з участю первісного позивача ОСОБА_1

представника первісного позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2

первісного відповідача ОСОБА_3

представника первісного відповідача ОСОБА_4

первісного відповідача ОСОБА_5

представника первісного відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6

законного представника неповнолітнього відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до законного представника неповнолітньої ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , третя особа: Рава-Руська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Рава-Руська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), виконавчий комітет Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, як орган опіки та піклування про встановлення факту проживання однією сім"єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права власності на квартиру, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права на частку у спільному сумісному майні,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до законного представника неповнолітньої ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , третя особа: Рава-Руська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 є мамою ОСОБА_8 . Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 14.01.2021 року у справі № 444/3157/20 її сина оголошено померлим. Днем смерті вирішено вважати ІНФОРМАЦІЯ_1 . 25 лютого 2021 року вона отримала свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 в якому вказано, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 51 рік, про що 25.02.2021 року складено відповідний актовий запис № 02. Наголошує, що одразу після отримання рішення суду про оголошення фізичної особи померлою та свідоцтва про смерть ОСОБА_1 звернулася до Рава-Руської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, зокрема, щодо квартири загальною площею 78,6 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, листом від 05.03.2021 року № 85/01-16 Рава-Руська ДНК відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті сина, оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно, яке належало померлому, видане в цілому 26 лютого 2021 року за реєстровим № 110 неповнолітній дочці померлого, а саме її внучці, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також, її додатково повідомлено, що після смерті ОСОБА_8 заведена спадкова справа № 42/2021. Наголошує, що за загальним правилом спадкоємцями першої черги по смерті ОСОБА_8 є: дочка - ОСОБА_5 ; мати - ОСОБА_1 та батько - ОСОБА_7 . Будучи повнолітніми непрацездатними батьками спадкодавця в силу положень статті 1241 ЦК України, вона та її чоловік (батько спадкодавця) також право на обов`язкову частку у спадщині. На її думку, державним нотаріусом Рава-Руської ДНК було поспіхом видано свідоцтво про право на спадщину лише на одного спадкоємця - ОСОБА_9 , при цьому, не було з`ясовано коло інших спадкоємців, які мають право на спадщину, ще й на обов`язкову частку у спадщині, а отже видачею свідоцтва про право на спадщину лише на одного спадкоємця, порушені спадкові права позивача. На підставі вищенаведеного просить суд:

- визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 лютого 2021 року за реєстровим № 110 видане нотаріусом Рава-Руської державної нотаріальної контори Львівської області ОСОБА_5;

- стягнути судові витрати із відповідача.

01.12.2022 року ухвалою було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Рава-Руська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), виконавчий комітет Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, як орган опіки та піклування про встановлення факту проживання однією сім"єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права власності на квартиру, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права на частку у спільному сумісному майні. Просить суд:

1) встановити юридичний факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, а саме юридичний факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім"єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 2010 року до дня смерті ОСОБА_8 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 26.02.2021 року та зареєстроване в реєстрі за № 110 Рава-Руською державною нотаріальною конторою Львівської області, державним нотаріусом Сапелюк М.О., ОСОБА_5 після смерті її батька, ОСОБА_8 , на квартиру АДРЕСА_2 та скасувати проведену Рава-Руською державною нотаріальною конторою Львівської області, державним нотаріусом Сапелюк Мар`яною Орестівною, державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 6943923 від 04.03.2021 року, номер запису про право власності 40853132;

3) визнати квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 , та ОСОБА_8 ;

4) в порядку поділу спільної сумісної власності, визнати за нею, ОСОБА_3 , право власності на 1/2 ідеальну частину квартири АДРЕСА_2 .

22.03.2023 року ухвалою було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

12.04.2023 року на адресу Жовківського районного суду Львівської області надійшло клопотання ОСОБА_3 про об"єднання справ за вищезазначеними позовами в одне провадження (а.с.107 том № 1, а.с. 2 том №2).

25.05.2023 року Жовківським районним судом Львівської області винесно ухвалу у відповідності до якої об`єднано в одне провадження цивільну справу № 444/2984/22 (провадження № 2/444/160/2023) за позовом ОСОБА_1 до законного представника неповнолітньої ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , третя особа: Рава-Руська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину з цивільною справою № 444/824/23 (провадження № 2/444/459/2023) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Рава-Руська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), виконавчий комітет Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, як орган опіки та піклування про встановлення факту проживання однією сім"єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права власності на квартиру, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права на частку у спільному сумісному майні та присвоєно номер справи № 444/2984/22 (провадження № 2/444/160/2023) (а.с. 17-18 том № 2).

17.06.2023 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 подали відзив на позовну заяву ОСОБА_3 . Просять суд задоволити позов в частині визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 лютого 2021 року за реєстровим № 110 видане нотаріусом Рава-Руської державної нотаріальної контори Львівської області ОСОБА_5 після смерті її батька та скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 та відмовити у задоволенні позову про встановлення факту проживання однією сім"єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на 1/2 частку у спільному сумісному майні з підстав зазначених у відзиві.

24.08.2023 року ОСОБА_3 подала на адресу суду відповідь на відзив ОСОБА_1 (а.с.51-53 том №2) у якому просить її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, врахувавши наведені нею обставини.

25.08.2023 року на адресу суду надійшли заперечення подані ОСОБА_1 в порядку ст. 180 ЦПК України (а.с.57-59 том № 2).

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі, дали пояснення, аналогічні, викладеним у позові. Щодо позовних вимог ОСОБА_3 частково заперечили, а саме, не заперечили лише щодо позовної вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 26.02.2021 року та зареєстроване в реєстрі за № 110 Рава-Руською державною нотаріальною конторою Львівської області, державним нотаріусом Сапелюк М.О., ОСОБА_5 після смерті її батька, ОСОБА_8 , на квартиру АДРЕСА_2 та скасувати проведену Рава-Руською державною нотаріальною конторою Львівської області, державним нотаріусом Сапелюк Мар`яною Орестівною, державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 6943923 від 04.03.2021 року, номер запису про право власності 40853132. Щодо інших зазначених нею позовних вимог заперечили, вважають такі безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення з підстав зазначених ними у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях.

В судовому засідані ОСОБА_3 та її представник свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі, дали пояснення, аналогічні, викладеним у позові та відповіді на відзив ОСОБА_1 .. Щодо викладеного ОСОБА_1 у відзиві заперечили. Вважають такі не підтверджені жодними доказами, а тому просять не брати їх до уваги.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не прибув, однак 08.12.2023 року надав на адресу суду заяву (а.с.86 том № 2) у якій просить суд розглянути справу у його відсутності за наявними у справі матеріалами. Зазначив, що не заперечує щодо задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.02.2021 року за реєстровим номером 110 виденого Рава-Руською державною нотаріальною конторою на ім"я ОСОБА_5 , однак заперечує щодо інших позовних вимог ОСОБА_3 та просить відмовити в їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_5 18.01.2024 року в судовому засіданні щодо позовних вимог ОСОБА_3 не заперечила, позовні вимоги визнала в повному обсязі. Додатково зазначила, що з мамою вони в чудових відносинах. До смерті батька вона спілкувалась з дідом та бабцею. Наголосила, що її тато сам робив ремонт у спірній квартирі, а мама йому допомагала. До смерті батька квартира не була готова до проживання, однак вона з мамою - ОСОБА_3 доробили ремонт та переїхали туди проживати. Зазначила, що саме її тато дав їм ключі до вказаної квартири.

Представник третьої особи - Рава-Руської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в судове засідання не прибув, однак 11.04.2023 року надав на адресу суду заяву (а.с.64том № 1) у якій зазначив, що самостійних вимог не заявляє і повністю покладається на рішення суду. Справу просить суд розглядати у його відсутності.

Окрім цього, на виконання ухвали суду надав копію спадкової справи № 42/2021 заведеної після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 65-106 том № 1).

Представник третьої особи - виконавчого комітету Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, як орган опіки та піклування в судове засідання не прибув, однак 12.04.2023 року надав на адресу суду клопотання (а.с.1 том № 2) у якому просить суд проводити розгляд справи за наявними у справі матеріалами без участі представника.

Допитаний в судовому засіданні 19.02.2024 року свідок ОСОБА_10 , який попередньо був приведений до присяги та якому роз"яснено зміст ст. ст. 384, 385 КК України, показав, що знає ОСОБА_3 та її чоловіка ОСОБА_8 з 1997 року. Вони проживали у будинку з поганими умовами, а саме, в ньому не було проведеної води, не було туалету. Пригадує, що вони розлучилися, однак продавжували проживати разом однією сім"єю. Дуже хотіли придбати свою квартиру, однак їм бракувало коштів, на скільки пригадує 2 тис. доларів, які вони потім в когось позичили та у 2019 році купили трьохкімнатну квартиру. У цій квартирі потрібно було робити ремонти. Особисто він допомагав їм перевозити в нову квартиру їхні особисті речі. Додав, що ніколи не бачив батьків ОСОБА_8 , а сам ОСОБА_11 говорив йому, що не має змоги поїхати до них. Наголосив, що сімя ОСОБА_12 працювали обоє, наскільки пригадує ОСОБА_13 працювала в домоуправлінні. Зазначив, що він з сім"єю часто перебували на спільному відпочинку з сім"єю ОСОБА_12 . Пригадує, що обоє з подружжя смачно готували.

Допитана в судовому засіданні 19.02.2024 року свідок ОСОБА_14 , яка попередньо була приведена до присяги та якій роз"яснено зміст ст. ст. 384, 385 КК України, показала, що сім"я ОСОБА_12 була її сусідами. З часом вона з ОСОБА_3 стали подругами. Наголосила, що вона знала, що вони розлучилися, однак надалі проживали однією сім"єю, спільно займалися вихованням дочки. Причиною розірвання шлюбу, на її думку було те, що ОСОБА_8 був ревнивий. Зазначила, що вони хотіли купити квартиру, однак їм не вистачало коштів. ОСОБА_13 приходила позичити до неї 2 тис. доларів на квартиру, однак на цей час вона не мала їй позичити. В подальшому вони купили трьохкімнатну квартиру поблизу вокзалу, де спільно робили ремонти і вдвох перейшли в неї проживати. Зазначила, що подружжя ОСОБА_12 працювали обоє: ОСОБА_8 заробляв роблячи ремонти, ОСОБА_13 працювала, а інколи їздила в РП на заробітки. ОСОБА_11 любив рибалити і мав друзів з якими їздив на рибалку. Квартира була останньогю їх спільною покупкою. Вона особисто бувала у них в гостях. Особисті речі вони в квартиру перевозили поступово (під час ремонтів) і в 2020 році остаточно переселились. Пригадує що ОСОБА_13 хотіла спілкуватися з свекрухою, однак вона ніколи до них не приїжджала.

Допитана в судовому засіданні 19.02.2024 року свідок ОСОБА_15 , яка попередньо була приведена до присяги та якій роз"яснено зміст ст. ст. 384, 385 КК України, показала, що вона була другом сім"ї ОСОБА_12 . Їй відомо, що вони були розлучені, однак продовжували проживати разом та виховували спільно дочку. У 2019 році купили квартиру з трьома кімнатами біля вокзалу, до цього також проживали на квартирі. Мама ОСОБА_8 приїжджала до них декілька разів, однак коли їхня дочка ОСОБА_16 була ще маленькою. ОСОБА_8 та ОСОБА_17 працювали та спільно заощаджували кошти. Пригадує, що на купівлю квартири їм бракувало 2 тис. доларів, однак вона позичити їм не мала. В кого вони позичили гроші не знає, також не знає і в кого вони придбали цю квартиру. Знає, що квартиру зареєстрували на ОСОБА_8 та переїхали в неї проживати троє. На скільки пригадує, що до мами - ОСОБА_1 вони їздили можливо один раз.

Допитана в судовому засіданні 19.02.2024 року свідок ОСОБА_18 , яка попередньо була приведена до присяги та якій роз"яснено зміст ст. ст. 384, 385 КК України, показала, що сім"я ОСОБА_12 прооживали у її квартирі. Спочатку прийшла проживати ОСОБА_13 і її дочка ОСОБА_16 , а через деякий час ОСОБА_8 . Вона знає, що вони проживали в цивільному шлюбі, однієюк сім"єю. Саме у неї на квартирі спільно проживали біля 10 років. Працювали разом, господарств вели також разом. Для прикладу зазначила, що ОСОБА_8 копав грядку, а ОСОБА_17 засаджувала таку. В подальшому вони придбали біля вокзалу квартиру з трьома кімнатами і поступово перевозили туди спільно нажите майно, серед якого: дивани, холодильник, пральна машинка і інше. Додала, що вона з чоловіком навідували їх на свята, на їхньої дочки день народження і пригадує, що все вони робили спільно. Жодного разу матері ОСОБА_8 вона не бачила.

Допитана в судовому засіданні 25.06.2024 року свідок ОСОБА_19 , яка попередньо була приведена до присяги та якій роз"яснено зміст ст. ст. 384, 385 КК України, показала, що вона позичала 10.06.2019 року сім"ї ОСОБА_12 кошти на купівлю житла. ОСОБА_13 надала їй розписку та взяла гроші. Це була безвідсоткова позика. У квітні 2020 року гроші їй повернули. Зазначила, що в сім"ї ОСОБА_12 були дуже хороші стосунки. Квартира була їхньою спільною покупкою. Разом перевозили в неї речі, але на скільки вона пригадує, що проживати вони у квартиру переїхали вже без ОСОБА_8 , а лише ОСОБА_13 та її дочка ОСОБА_16 .

Допитаний в судовому засіданні 25.06.2024 року свідок ОСОБА_20 , який попередньо був приведений до присяги та якому роз"яснено зміст ст. ст. 384, 385 КК України, показав, що був сусідом сім"ї ОСОБА_13 та ОСОБА_8. Проживали вони у будинку гр. ОСОБА_18 разом із своєю дочкою в АДРЕСА_3 . Проживали вони там декілька років, а потім придбали квартиру біля вокзалу. За чиї гроші була придбана ця квартира, він не знає. Так само він і не знав, що вони були розлучені, а про це дізнався лише зараз. Приживали постійно як сім"я. Він приходив часто до них в гості. ОСОБА_11 любив рибалити, тому він як сусід, до них приходив на вечерю на жарену рибу, яку готувала ОСОБА_13 . На скільки пригадує, в квартиру ОСОБА_13 разом з дочкою ОСОБА_21 переїхали проживати вже після смерті ОСОБА_8 .

Допитана в судовому засіданні 25.06.2024 року як свідок ОСОБА_5 , яка попередньо була приведена до присяги та якій роз"яснено зміст ст. ст. 384, 385 КК України, показала, що ОСОБА_13 та ОСОБА_8 є її батьками. Вони завжди проживали разом, проводили вихідні разом, так само разом купляли квартиру. Пригадує,що батьки обоє їздили в Польщу на заробітки, разом робили ремонти у квартирі. Наголосила, що у квартиру речі вони перевозили разом із батьком, однак проживати вже переїхали після його смерті. ЇЇ бабця- ОСОБА_1 приїжджала до них рідко, а її батько - ОСОБА_22 до баби їздив востаннє близько 6 років тому. Чи давала баба татові гроші - не знає. Про те, що її батьки розлучені а проживають у цивільному шлюбі дізналася від мами лише у 6-му класі. Мрією її батьків було придбати квартиру. Вони всі разом її шукали. Мами знайома, підказала, що продається квартира і батьки в подальшому її купили. Ремонт робили батьки разом. Їм у цьому допомагали як татові так і мамині друзі. Вона на цей час вже знала, де буде її кімната. Пригадує, що на час смерті її батька, стіни та стеля у квартирі були готові; в двох кімнатах був постелений ламінат.

Допитана в судовому засіданні 25.06.2024 року як свідок ОСОБА_1 , яка попередньо була приведена до присяги та якій роз"яснено зміст ст. ст. 384, 385 КК України, показала, що ОСОБА_13 та ОСОБА_8 (її син) не проживали однією сім"єю як подружжя, а проживали спільно лише через дитину, однак спали в різних кімнатах. Наголосила, що давала сину - ОСОБА_8 гроші на вокзалі, так само давала гроші ОСОБА_23 . Вона займається вирощування клубніки та за сезон її заробіток складав 20-30 тис. грн., які вона віддавала своєму сину - ОСОБА_8 . Додала, що її син з ОСОБА_3 не вели спільного бюджету та господарства.

Від виклику та допиту інших свідків, які були зазначені у клопотанні ОСОБА_3 (а.с. 214-216 том № 1) вона та її представник в судовому засіданні 16.12.2024 року відмовилися, а тому суд прийшов до висновку, що це не буде порушувати прав ініціатора вказаного клопотання, оскільки ним таке подавалось та саме він просить інших свідків не викликати.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 та позовні вимоги ОСОБА_3 слід задовольнити в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , 08.10.2005 року зареєструвала у Рава-Руській міській раді Жовківського району Львівської області шлюб із ОСОБА_8 , про що було складено актовий запис № 35 та що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , яке видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Жовківського РУЮ Львівської області 22.11.2005 року (а.с.148 том № 1).

Однак, рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 10.02.2010 року у справі № 2-535/10, шлюб між ОСОБА_24 та ОСОБА_8 був розірваний, що видно з копії цього рішення (а.с.149 том № 1).

16.03.2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Жовківського районного управління юстиції Львівської області у Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 31 від 16.03.2010 року. Викладене підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , яке видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Жовківського районного управління юстиції Львівської області 16.03.2010 року (а.с.150 том № 1).

У даному шлюбі в них народилася одна дитина, а саме дочка, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , яке видане Річківською сільською радою Жовківського району Львівської області (а.с.151 том № 1).

ОСОБА_8 рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 14.01.2021 року у справі № 444/3157/20, провадження № 2-о/444/4/2021 оголошено померлим, датою смерті вважається 13.06.2020 року.

Викладене підтверджується копією рішення суду, яке набрало законної сили 24.02.2021 року (а.с.154-156 том № 1).

Датою смерті ОСОБА_8 зазначено ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , яке видане Жовківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 25.02.2021 року (а.с.157 том № 1).

Батьками ОСОБА_8 є ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 12.10.1968 року (а.с.5 том № 1).

Після смерті ОСОБА_8 було зареєстровано спадкову справу № 42/2021 у Рава-Руській державній нотаріальній конторі, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 63733856 від 26.02.2021 року та копією Спадкової справи, яка надійшла до суду на виконання ухвали (а.с.65-106 том № 1).

ОСОБА_5 , як спадкоємцю першої черги за законом після смерті ОСОБА_8 було видано 26.02.2021 року Рава-Руською державною нотаріальною конторою Львівської області свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за № 110, а саме на квартиру АДРЕСА_2 , що видно з копії свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 104 том № 1).

ОСОБА_5 , є власником зазначеної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 247049149 від 04.03.2021 року (а.с. 204 том № 1).

Судом встановлено, що за спадкуванням після смерті ОСОБА_8 зверталися також його батьки, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .

Однак, Рава-Руською державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 листом № 85/01-16 від 05.03.2021 року (а.с. 11 том № 1) та ОСОБА_7 листом № 130/01-16 від 05.04.2021 року (а.с. 12 том № 1) було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно видане було в цілому 26.02.2021 року за реєстровим № 110 неповнолітній дочці померлого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно ст. 1261 Цивільного кодексу України.

ОСОБА_1 зверталася в Жовківський районний суд Львівської області із позовом до Рава-Руської ДНК Західного міжрегіонального управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_5 , про визнання незаконною відмови у вчиненні нотаріальних дій та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 21.09.2022 року у справі № 444/1193/21, провадження № 2/444/85/2022 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Дане рішення не оскаржувалося та набрало законної сили, що видно з його копії (а.с. 208-213 том № 1).

У зв"язку із вищенаведеним ОСОБА_1 звернулася в Жовківський районний суд Львівської області із позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та позовної вимоги ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності, зважаючи на вищевикладене суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 4.21 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з`ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на 1/2 частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена. Якщо спадкоємців декілька, то кожному із них видається окреме свідоцтво про право на спадщину із зазначенням його частки.

Згідно висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

За загальним правилом положення про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцями першої черги по смерті ОСОБА_8 є його дочка ОСОБА_5 ; цивільна дружина - ОСОБА_3 ; його мати - ОСОБА_1 та батько - ОСОБА_7 .

Будучи повнолітніми непрацездатними батьками спадкодавця в силу положень статті 1241 ЦК України, батьки мають право на обов`язкову частку у спадщині.

Відповідно до положень ст. 63 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини), нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Частиною 1 статті 67 Закону України «Про нотаріат» та частинами 1, 2 статті 1296 ЦК України встановлено, що у разі, якщо спадщину прийнято кількома спадкоємцями, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині. Отже, наявність інших спадкоємців не є підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки нотаріус видає особі свідоцтво з визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Державним нотаріусом Рава-Руської ДНК було видано свідоцтво про право на спадщину лише на одного спадкоємця ОСОБА_5 , при цьому, не було з`ясовано коло інших спадкоємців, які мають право на спадщину, та на обов`язкову частку у спадщині.

Отже, видачею свідоцтва про право на спадщину лише на одного спадкоємця, порушені спадкові права позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат» (в редакції чинній на момент вчинення нотаріальних дій) відповідно до яких нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов`язково використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва обов`язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Інформація з єдиних та державних реєстрів, отримана нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, залишається у відповідній справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса. Користування єдиними та державними реєстрами здійснюється безпосередньо нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію.

Нотаріусом не було вжито всіх заходів, щоб встановити коло спадкоємців, а тому безпідставно видано свідоцтво про право на спадщину лише на неповнолітню доньку спадкодавця - ОСОБА_5 .

Згідно з підпунктом 4.12 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за №282/20595, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Згідно з пунктом 4.14. Порядку при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Згідно з підпунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до частини першої статті 1301 Цивільного кодексу України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Верховний суд дійшов висновку про те, що порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, яким в даному випадку є позивачі, як спадкоємці, є самостійною підставою для визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними (постанова Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі № 414/811/17) і, як наслідок, таке підлягає скасуванню.

У зв"язку із вищенаведеним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 за її позовом до законного представника неповнолітньої ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , третя особа: Рава-Руська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину слід задовольнити, а саме визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 лютого 2021 року за реєстровим номером 110 видане державним нотаріусом Рава-Руської державної нотаріальної контори Львівської області на ім"я ОСОБА_5 .

Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ідентичні, а тому суд приходить до висновку, що такі не підлягають дублюванню. Однак, окрім визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 просить скасувати проведену Рава-Руською державною нотаріальною конторою Львівської області, державним нотаріусом Сапелюк Мар`яною Орестівною, державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_2 , індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 56943923 від 04.03.2021 року, номер запису про право власності 40853132, а тому так як дана позовна вимога є похідною від попередньої, тому така підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, а саме юридичного факту, що ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 2010 року до дня смерті ОСОБА_8 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд приходить до такого висновку.

Зважаючи на звернення ОСОБА_1 в суд з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, встановлення юридичного факту проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_8 однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу пов`язане із існуванням спору про право, може вплинути на права та обов`язки інших осіб, в тому числі і ОСОБА_5 , оскільки їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 та права батьків ОСОБА_8 , а саме його матері, ОСОБА_1 та його батька, ОСОБА_7 , тому даний спір підлягає розгляду в позовному провадженні.

Як зазначила ОСОБА_3 у позовній заяві та підтвердила в судовому засіданні, що вона розуміла на час видачі свідоцтва про право на спадщину на імя її неповнолітньої дочки - ОСОБА_5 , що квартира була придбана і фактично належала їй та ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності, однак зважаючи на те, що вона не перебувала у зареєстрованому з ОСОБА_8 шлюбі, отримавши роз`яснення про необхідність доказування та встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права спільної сумісної власності та частки у спільній сумісній власності, враховуючи те, що квартира буде належати їхній дочці, що завжди відповідало їх спільній із ОСОБА_8 позиції, оскільки квартира і куплялася в інтересах сім`ї та в майбутньому передбачалося, що саме дочці така і залишиться, та не не знала, що ще хтось, крім їх дочки, буде претендувати на спадщину після смерті ОСОБА_8 .

В той же час ОСОБА_1 та ОСОБА_7 вже після видачі свідоцтва про право на спадщину звернулися в Рава-Руську ДНК за прийняттям спадщими після смерті ОСОБА_8 та фактично претендують на частину квартири АДРЕСА_2 , в тому числі і на частину квартири, яку вона вважає своєю, оскільки така була придбана під час їхного проживання однією сім`єю з ОСОБА_8 як чоловіка та жінки без шлюбу, тобто на частину квартири, яка належила їй та ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності.

Як встановлено, після розірвання шлюбу ОСОБА_3 разом із ОСОБА_8 проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без шлюбу до серпня 2010 року, лише з серпня до грудня 2010 року проживали окремо.

Даний факт підтверджено поясненнями свідків в судовому засіданні.

Починаючи з грудня 2010 року ОСОБА_3 , та ОСОБА_8 відновили їх фактичні подружні стосунки, почали проживати разом однією сім`єю як чоловік та жінка без шлюбу, вести спільне господарство, спільний побут, виховували дочку, тобто жили однією сім`єю і це тривало до ІНФОРМАЦІЯ_6 - дня смерті ОСОБА_8 у зв`язку із наступним.

ОСОБА_3 зверталася у Яворівське відділення поліції ГУНП у Львівській області з приводу зникнення ОСОБА_8 , що підтверджується наданої їй відповіддю від 15.07.2020 року (а.с.153 том № 1).

Проводились розшукові заходи.

Листом № 39 від 06.08.2020 року (а.с.152 том № 1), Центральна рятувально-водолазна служба повідомила, що водолазами аварійно-рятувальної маневреної групи було здійснено пошуки безвісти зниклого громадянина ОСОБА_8 , який займався підводною риболовлею на озері «Яворівський кар`єр» в селі Цетуля, Яворівського району.

Пошуки проводилися 13 червня, 19 червня, 24 червня, 29 червня, 02 липня та 01 серпня 2020 року. Під час пошуків вололазами було пройдено 2,5 км берегової лінії озера до глибини 18 м (згідно вказівок друзів та родичів безвісти зниклого та листів-запитів Яворівського відділу поліції ГУНП у Львівській області), однак тіло безвісти зниклого не знайдено, а пошуки припинено, оскільки очевидців та місця утоплення гр. ОСОБА_8 немає.

Суд звертає увагу на те, що саме ОСОБА_3 зверталась із заявами для розшуку ОСОБА_8 .

По факту зникнення ОСОБА_8 Яворівським ВП ГУНП у Львівській області було внесено відомості в ЄРДР щодо кримінального провадження за попередньою правовою кваліфікацією по ч. 1 ст. 115 КК України.

В подальшому, ОСОБА_3 , зверталася у Слідче управління Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо вжиття заходів, спрямованих на активізацію пошуку ОСОБА_8 працівниками СВ Яворівського ВП ГУНП у Львівській області.

На дане звернення на її адресу було надано відповідь № К-194/ку/02/16-20 від 15.07.2020 року, що видно з його копії (а.с.153 том № 1).

Тобто, після зникнення ОСОБА_8 саме ОСОБА_3 зверталася в поліцію для здійснення його пошуку.

Судом встановлено та підтвержено показами свідків, що за час проживання однією сім`єю як чоловік та жінка без шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_8 вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, виховували їх спільну дочку.

Також, факт проживання однією сім`єю ОСОБА_8 як чоловіка та ОСОБА_3 як жінки без шлюбу, ведення спільного побуту, наявність взаємних прав та обов`язків, підтверджується в тому числі наступним.

Постановою Жовківського районного суду Львівської області від 14.11.2014 року, яка набрала законної сили 25.11.2014 року, у справі № 444/2657/14-п, провадження № 3/444/1094/2014 (а.с.158 том № 1), з якої вбачається, що ОСОБА_8 був визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та до нього було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 51,00 грн, а саме за те, що ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7 приблизно о 22 год. 00 хв. за місцем свого проживання ображав свою дружину ОСОБА_3 , нецензурними словами та погрожував фізичною розправою, таким чином вчинив насильство в сім`ї.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд звертає увагу на те, що в постанові суду встановлено факт домашнього насильства психологічного характеру у вересні 2014 року у вечірній час, що лише підтверджує те, що ОСОБА_3 з ОСОБА_8 проживали разом однією сім`єю і підтримували стосунки як чоловік та дружина.

З акта обстеження житлових умов ОСОБА_3 від 01.10.2021 року, який складений комісією в складі депутатів Рава-Руської міської ради Мельник В. В. та ОСОБА_25 та затверджений головою Рава-Руської міської ради Іваном Іванусою (а.с.159 том № 1) вбачається, що ОСОБА_3 з дочкою ОСОБА_5 та цивільним чоловіком ОСОБА_8 проживали без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 з 2010 року по 2020 рік, що засвідчують сусіди ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_20 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 ..

Цим же актом встановлено, що ОСОБА_3 , разом із дочкою ОСОБА_5 , на час складення акту, тобто 01.10.2021 року (після визначеної судом дати смерті ОСОБА_8 та його зникнення), проживали без реєстрації в АДРЕСА_1 .

Також довідкою, яка видана КП «Рава-Руське будинкоуправління № 2» при Рава-Руській міській раді за підписом в. о. начальника КП Сенецького Ю. Ю. та паспортиста ОСОБА_32 04.10.2021 року № 2080 (а.с.160 том № 1) підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала однією сім`єю без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , разом із цивільним чоловіком- ОСОБА_8 , до дня його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 та донькою, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Викладеним у довідці, яка видана КП «Рава-Руське будинкоуправління № 2» при Рава-Руській міській раді за підписом в. о. начальника КП Сенецького Ю. Ю. та паспортиста ОСОБА_32 04.10.2021 року № 2081(а.с.161 том № 1) стверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , разом з донькою, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , як батьки ОСОБА_5 , 16.02.2018 року писали спільну заяву про надання згоди на виготовлення дитині біометричного паспорта громадянина України для виїзду за кордон, на виготовлення проїзного документа на перетин кордону в рамках малого прикордонного руху, відкриття візи та здійснення короткочасних поїздок за кордон, до Республіки Польща та інших країн Європейського Союзу на період з 16 лютого 2018 року по 16 лютого 2021 року, мета поїздок: культурно-освітня, відвідання знайомих, відпочинок і туризм. Поїздки мали відбуватися у супроводі одного із нас чи керівника (керівників) групи або ОСОБА_33 . Дана заява посвідчена Шайда С. С., приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу та зареєстрована в реєстрі за № 215-216, що підтверджується копією такої (а.с.162 том № 1).

Тобто, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 спільно, фактично як чоловік та дружина займалися інтересами та потребами їхньої дитини.

В них був спільний сімейний бюджет, оскільки вони їздили на заробітки до Республіки Польща, що підтверджується копіями паспортів громадян України для виїзду за кордон ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , а також їх дитини, ОСОБА_5 (а.с.163-166 том № 1).

10.06.2019 року позивач, ОСОБА_3 , позичила у ОСОБА_19 грошову суму 2000 (дві тисячі) доларів США, що було еквівалентно 53700,00 грн. за офіційним курсом Національного банку України станом на 10.06.2019 року. Викладене підтверджується заявою ОСОБА_19 від 13.02.2023 року, яка посвідчена Сапелюк М. О., державним нотаріусом Рава-Руської державної нотаріальної контори Львівської області та зареєстрована в реєстрі за № 41, що видно з її копії (а.с.167 том № 1).

Як ствердила позивач ОСОБА_3 дані кошти були позичені саме з метою купівлі квартири АДРЕСА_2 .

20.06.2019 року ОСОБА_8 було придбано квартиру АДРЕСА_2 , що видно з копії договору купівлі-продаж квартири від 20.06.2019 року (а.с.86 - 88 том № 1).

Квартиру було придбано за спільні ОСОБА_3 та ОСОБА_8 кошти, в тому числі і ті, які ОСОБА_3 були позичені, оскільки як ствердили свідки в судовому засіданні, що саме ОСОБА_3 зверталася до декотрих із них з проханням позичити кошти в розмірі 2 тис. доларів, які їм з ОСОБА_8 не вистачає на придбання квартири.

Вартість квартири 354000,00 грн.

Викладене підтверджується копією договору № 1157 від 20.06.2019 року, який посвідчений Шайда С. С., приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області (а.с.86-88 том № 1).

24.06.2019 року було зареєстровано право власності на дану квартиру за ОСОБА_8 , що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 171427177 від 24.06.2019 року (а.с.89 том № 1).

Після купівлі у квартирі за спільні кошти ОСОБА_3 з ОСОБА_8 власними силами робили ремонт, окремі роботи в квартирі допомагали робити їхні друзі.

ОСОБА_3 долучила до матеріалів справи фототаблиці на підтвердження робіт по ремонту зазначеної вище квартири (а.с. 173-179 том № 1).

Також ними було придбано холодильник марки «Snaige», пральну машину марки «Whirlpool», телевізор "Electron», твердопаливний котел «Кronas», що видно з фототаблиць на підтвердження купівлі даних речей (а.с. 180-182 том № 1).

ОСОБА_3 здійснила оплату послуг за водопостачання і водовідведення на суму 548,56 грн. та квартплату 833,50 грн. в даній квартирі, на загальну суму 1382 грн. 06 коп., зокрема з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року, що підтверджується довідкою № 12, яка видана КП «Рава-Руське будинкоуправління» № 2 при Рава-Руській міській раді 02.02.2023 року (а.с. 185 том № 1) та копіями повідомлень з відповідними відмітками (а.с.186-187 том № 1).

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 своєчасно здійснювала сплату послуг водопостачання та водовідведення в будинку АДРЕСА_4 , де вони з ОСОБА_8 проживали без реєстрації з 2010 року по 2020 рік, що підтверджується довідкою № 13, яка видана 07.02.2023 року КП «Рава-Руське будинкоуправління № 2 при Рава-Руській міській раді» (а.с.188 том № 1).

ОСОБА_3 з 2011 року працює в Комунальному підприємстві «Рава-Руське будинкоуправління № 2 при Рава-Руській міській раді». Факт її працевлаштування підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_8 , копію якої додано (а.с.189 том № 1).

З фотокопій долучених до матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 та ОСОБА_8 спільно проводили відпочинки та святкування, що підтверджує той факт, що незважаючи на розірвання шлюбу між ними вони надалі проживали однією сім`єю разом, підтримували стосунки фактичні як чоловік і жінка, вели спільний побут, мали взаємні права та обов`язки (а.с. 190-201 том № 1).

Викладеним та представленими доказами підтверджується, що незважаючи на розірвання шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_8 фактично підтримували стосунки як чоловік та дружина, проживали однією сім`ю як чоловік та жінка без шлюбу.

Факт іх проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу та ведення спільного господарства, купівлі ними спільно квартири, а також те, що вони робили спільно ремонт в квартирі АДРЕСА_2 , підтвердили свідки в судовому засіданні в тому числі і їх спільна дочка - ОСОБА_5 .

1)

2)

Як роз`яснено у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (зі змінами і доповненнями), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підстава.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

З точки зору закону, під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.

Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість.

Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року (справа №640/10329/16).

Перелік фактів, що мають юридичне значення та які встановлюються в судовому порядку, передбачений у частинах першій та другій статті 315 ЦПК України.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення: проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідне ОСОБА_3 для захисту її прав, оскільки вона вважає себе співвласником квартири, бо така куплена нею та ОСОБА_8 під час фактичного їхнього проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Згідно вимог ч. 4 ст.3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі N 644/6274/16-ц (провадження N 14-283цс18) вказано, що "згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі N 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї" членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки".

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року в справі №127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі №343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі №354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі №490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року в справі №712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі №490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року №757/8786/15-ц.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 16.01.2019 року по справі № 343/1821/16-ц, від 17.01.2019 року по справі № 644/4941/16-ц.

Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства. Отже, сім`ю складають особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство, мають взаємні права та обов`язки.

Встановити іншим способом юридичний факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу інакше як рішенням суду неможливо.

На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_3 повністю доведено доказами, в тому числі свідченнями свідків факт її, ОСОБА_3 , проживання однією сім`єю разом із ОСОБА_8 як чоловіка та жінки без шлюбу до дня його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 2010 року.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 :

- про визнання квартири АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_8 ;

- в порядку поділу спільної сумісної власності, визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 ідеальну частину квартири АДРЕСА_2

суд приходить до висновку, що такі підлягають до задоволення у зв"язку із наступним.

Так як судом встановлено, що спірна квартира була здобута під час спільного ОСОБА_3 та ОСОБА_8 проживання однією сім`єю як чоловіка і жінки без шлюбу за спільні кошти, а тому суд приходить до висновку, що дана квартира є спільною сумісною власністю, в якій ОСОБА_3 належить 1/2 її частина.

Державна реєстрація права власності на дану квартиру проводилася на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, а тому при визнанні недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_8 на квартиру АДРЕСА_2 , є всі підстави для скасування проведеної Рава-Руською державною нотаріальною конторою Львівської області, державним нотаріусом Сапелюк Мар`яною Орестівною, державної реєстрації на дану квартиру, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 6943923 від 04.03.2021 року, номер запису про право власності 40853132.

Відповідно до статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України.

За змістом наведеної вище норми, правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.

Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 червня 2019 року по справі №757/41827/15-ц.

У постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі N 6-2253цс15 зроблено висновок, що "за правилами статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків. Особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти".

Аналогічні по суті висновки зроблені й по застосуванню статті 74 СК України у постановах Верховного Суду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2018 року у справі N 544/1274/16-ц (провадження N 61-22277св18), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі N 490/6060/15-ц (провадження N 61-28343св18), постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі N 751/3021/17 (провадження N 61-10778св18).

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи наведене вище, зважаючи на те, що квартира АДРЕСА_2 була придбана за час спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу за спільні ОСОБА_3 та ОСОБА_8 кошти, а також за ті кошти, які ОСОБА_3 були позичені в інтересах їх сім`ї, а тому дана квартира є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , і відповідно до ст. 370 ЦК України та ст. 70 СК України, їх частки в даній квартирі є рівними.

Таким чином, в порядку поділу майна, за позивачем ОСОБА_3 , підлягає визнанню право власності на половину (1/2 частину) вказаної квартири.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, беручи до уваги ставки судового збору станом на час подання позивачами позовних заяв (тобто за 2022-2023 роки), суд приходить до висновку, про стягнення із сторін судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивачів.

Керуючись статтею 23, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 за її позовом до законного представника неповнолітньої ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , третя особа: Рава-Руська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину - задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 лютого 2021 року за реєстровим номером 110 видане державним нотаріусом Рава-Руської державної нотаріальної контори Львівської області на ім"я ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_5 ; ІПН НОМЕР_9 ) судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп., який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується в користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України.

Позовні вимоги ОСОБА_3 за її позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Рава-Руська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), виконавчий комітет Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області, як орган опіки та піклування про встановлення факту проживання однією сім"єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права власності на квартиру, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права на частку у спільному сумісному майні - задоволити.

Встановити юридичний факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, а саме юридичний факт, що ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 2010 року до дня смерті ОСОБА_8 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Скасувати проведену Рава-Руською державною нотаріальною конторою Львівської області, державним нотаріусом Сапелюк Мар`яною Орестівною, державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_2 , індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 56943923 від 04.03.2021 року, номер запису про право власності 40853132.

Визнати квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .

В порядку поділу спільної сумісної власності, визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 ідеальну частину квартири АДРЕСА_2 .

Стягнути в рівних частках з: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_5 ; ІПН НОМЕР_9 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_6 ; ІПН НОМЕР_10 , паспорт НОМЕР_11 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 14.05.2002 року), ОСОБА_7 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6 ; ІПН та паспортні дані судом не встановлено) в користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованоїза адресою: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; паспорт НОМЕР_12 виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 21.12.2005 року) сплачену нею суму судового збору в розмірі 3912 гривні 89 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 26 грудня 2024 року.

Суддя: Зеліско Р. Й.