Постанова

від 19.12.2024 по справі 907/310/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2024 р. Справа №907/310/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянувши апеляційні скарги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енівлад»

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.09.2024 (повний текст рішення складено 11.09.2024, суддя Андрейчук Л.В.)

у справі № 907/310/24

за позовом заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави

до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача 2 Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Енівлад», м. Ужгород

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування реєстрації права власності та зобов`язання повернути майно,

за участю представників:

прокурор Рогожнікова Н.Б.

від відповідачів не з`явились

Закарпатська обласна прокуратура в інтересах держави звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради, Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Енівлад» про визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради №632 від 18.05.2017 «Про доповнення до рішення ІІ сесії міської ради VII скликання 21 квітня 2016 року №178»; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу № 757 від 21.06.2017, укладеного між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ТОВ «Енівлад»; скасування рішення №40734825 від 23.02.2021 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Енівлад» на нежитлову будівлю літерою А площею 292,3 м2, розташовану за адресою м. Ужгород, вул. Руська, 38; зобов`язання ТОВ «Енівлад» повернути територіальній громаді міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради нежитлову будівлю літерою А площею 292,3 м2, розташовану за адресою м. Ужгород, вул. Руська, 38, за актом приймання-передачі.

Звертаючись до суду з даним позовом прокурор, в обґрунтування своїх вимог, покликався на незаконне обрання Ужгородською міською радою способу приватизації спірного майна шляхом викупу орендарем, який суперечить меті, принципам та завданням приватизації щодо максимального наповнення бюджету, зазначеним у ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» та Програмі приватизації об`єктів комунальної власності м. Ужгорода на 2016-2018 роки. Разом з тим, прокурор зазначив, що ТОВ «Енівлад» жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкта нерухомого майна в оренді не здійснило, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 15.11.2023 № 3497-Е в рамках кримінального провадження №42019070000000099.

Господарський суд Закарпатської області в рішенні від 11.09.2024 позовні вимоги прокурора задоволив; визнав незаконним та скасував рішення Ужгородської міської ради № 632 від 18.05.2017 «Про доповнення до рішення ІІ сесії міської ради VII скликання 21 квітня 2016 року № 178»; визнав недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу № 757 від 21.06.2017, укладений між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ТОВ «Енівлад»; скасував рішення № 40734825 від 23.02.2021 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Енівлад» на нежитлову будівлю літерою А площею 292,3 м2, розташовану за адресою м. Ужгород, вул. Руська, 38; зобов`язав ТОВ «Енівлад» повернути територіальній громаді міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради нежитлову будівлю літерою А площею 292,3 м2, розташовану за адресою м. Ужгород, вул. Руська, 38, за актом приймання-передачі; за рахунок відповідачів відшкодував Закарпатській обласній прокуратурі судовий збір.

Задовільняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з такого:

-даний спір виник щодо нежитлової будівлі, яка є комунальною власністю та належать територіальній громаді м. Ужгорода, а особою яка здійснює правомочності власника цього майна є Ужгородська міська рада. У випадку здійснення захисту інтересів держави (місцевої громади), які пов`язані із захистом права власності територіальних громад в суді прокурором, саме міська рада має виступати органом, в інтересах, якого має бути здійснено представництво прокурором інтересів держави. Однак, з огляду на те, що позовні вимоги обґрунтовані порушенням міською радою законодавства при прийнятті оспорюваного рішення, Ужгородська міська рада є співвідповідачем за цим позовом, відтак прокурор в належний спосіб звернувся до суду, виступаючи самостійним позивачем за цим позовом задля захисту інтересів держави в особі територіальної громади м. Ужгорода;

-із звіту про оцінку майна вбачається, що орендар здійснив невід`ємні поліпшення по ремонту орендованого нежитлового приміщення на суму 143660 грн, що були візуально ідентифіковані оцінювачем на об`єкті: демонтаж дверних коробок в кам`яних стінах з відбиванням штукатурки у відкосах; встановлення дверних блоків у зовнішніх та внутрішніх прорізах кам`яних стін; демонтаж віконних коробок в кам`яних стінах з відбиванням штукатурки у відкосах; заповнення віконних прорізів готовими блоками з металопластику в кам`яних стінах. Однак, дослідивши долучений позивачем висновок експерта №3497-Е від 15.11.2013 року в рамках кримінального провадження № 42019070000000099, суд встановив, що об`єми будівельних робіт, зазначених в актах приймання виконаних робіт, не відповідають довідці про вартість виконаних робіт на витрати за жовтень 2016 року в сумі 143660 грн, а за технічним станом конструктивних елементів - приміщення можна віднести до аварійного. У вказаному висновку також вказано про те, що станом на листопад 2023 року спірне приміщення знаходиться в аварійному стані. З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що поліпшень орендарем не проводилось;

-міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем, за згодою орендодавця, за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Водночас відповідний орган не наділений правом самостійно обирати будь-який спосіб приватизації. Поліпшень орендованого майна, як встановлено судом за висновком експертизи у кримінальному провадженні, товариством здійснено не було, що свідчить про відсутність підстав для його продажу шляхом викупу;

-Ужгородська міська рада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який не здійснив його невід`ємних поліпшень, і інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації. В свою чергу, порушення міською радою умов та порядку приватизації призвели не тільки до можливих економічних збитків (недоотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а й позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом;

-враховуючи недотримання чітко визначених законодавством вимог щодо порядку приватизації спірного майна, суд встановив, що рішення Ужгородської міської ради № 632 від 18.05.2017 «Про доповнення до рішення ІІ сесії міської ради VII скликання 21 квітня 2016 року № 178» є незаконним та підлягає скасуванню. Виходячи з наведеного, договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу № 757 від 21.06.2017 визнається судом недійсним, а рішення № 40734825 від 23.02.2021 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Енівлад» на нежитлову будівлю літерою А площею 292,3 м2, розташована за адресою м. Ужгород, вул. Руська, 38 підлягає скасуванню. Як наслідок, нежитлова будівля літерою А площею 292,3 м2, розташовану за адресою м. Ужгород, вул. Руська, 38 підлягає поверненню територіальній громаді міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради за актом приймання-передачі.

Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає таке рішення необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права, а також неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідач -2 в своїй апеляційній скарзі, зокрема, зазначає, що висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 15.11.2023 не може слугувати належним доказом на підтвердження факту здійснення та/або не здійснення поліпшень орендованого майна, оскільки вказаний висновок складений понад 6 років після ідентифікації відповідних поліпшень оцінювачем в ході складення звіту від 15.06.2017 про оцінку будівлі на вул. Руській, 38. Водночас, апелянт зазначає про обрання прокурором неефективного способу захисту порушеного права, звертаючись з вимогою про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, оскільки рішення органу місцевого самоврядування, яке є виконаним на час звернення до суду з відповідним позовом шляхом укладення відповідного договору, вичерпало свою дію виконанням.

ТОВ «Енівлад» також не погодилось з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржило його в апеляційному порядку, покликаючись на таке:

-на момент приватизації існували всі законні підстави для прийняття відповідачем-1 та відповідачем-2 оскаржуваного рішення Ужгородської міської ради за № 632 від 18.05.2017 «Про доповнення до рішення ІІ сесії міської ради VII скликання 21 квітня 2016 року № 178» та оспорюваного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу № 757 від 21.06.2017, укладеного між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ТОВ «Енівлад», а дії вказаних відповідачів при вирішенні цих питань є законними та відповідають приписам ч. 2 ст. 19 Конституції України;

-на переконання апелянта, доказ, який здобутий в кримінальному провадженні, а саме - висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 15.11.2023 №3497-Е в рамках кримінального провадження Nє42019070000000099, не є допустимим доказом згідно з ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, а отже, не доводить обставини внесення неправдивої інформації в приватизаційні документи. Крім того, заслуговує на увагу те, що під час розгляду господарської справи ні суду, ні іншій стороні у справі невідомо, чи не спростовано в кримінальному провадженні експертний висновок, поданий однією з сторін, іншим експертним висновком. При цьому інша сторона позбавлена процесуальної можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження та мати змогу наводити аргументи, доводи та подавати докази щодо предмета доказування в цій частині. За таких умов рішення, постановлене на основі доказу, отриманого з кримінального провадження однією з сторін, не може вважатися законним, так як порушується принцип змагальності сторін.

За таких обставин, відповідач-3 просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора.

Прокурор, не погодившись з апеляційними скаргами відповідачів подав відзиви на них, доводи в яких зводяться, зокрема, до того, що чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 461/3675/17). Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи. Також апелянт стверджує, що при розгляді справи у суді першої інстанції судом не призначена експертиза щодо підтвердження чи спростування факту поліпшення спірного майна. При цьому, відповідачі не скористалися своїм правом призначити іншу експертизу в межах господарського судочинства. Таким чином, прокурор вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстави для його скасування або зміни відсутні, а доводи апеляційних скарг ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

В дане судове засідання прибула прокурор, яка висловила свої заперечення на апеляційні скарги, з підстав, зазначених у відзивах на апеляційні скарги.

Відповідачі участі уповноважених представників в дане судове засідання не забезпечили, однак представники апелянтів подали суду клопотання про відкладення розгляду апеляційних скарг, покликаючись на зайнятість в інших судових засіданнях.

Розглянувши клопотання представників сторін про відкладення, судова колегія вирішила відмовити в задоволенні таких, з огляду на строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України.

Разом з тим, 19.12.2024 від представника Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради надійшла заява про відмову від апеляційної скарги на підставі ч. 4 ст. 266 ГПК України. Представник апелянта в означеній заяві, також, клопоче перед судом про повернення судового збору, сплаченого за подання відповідної апеляційної скарги.

Дослідивши подану представником Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради заяву про відмову від апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного провадження. У разі відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження. У разі закриття апеляційного провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги на судове рішення повторне оскарження цього рішення особою, яка відмовилася від скарги, не допускається. Суд апеляційної інстанції має право не приймати відмову від скарги або її відкликання з підстав, визначених у частині п`ятій статті 191 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що подана заява про відмову від апеляційної скарги на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.09.2024 у даній справі подана через систему «Електронний суд» представником Банясом В.Ю., який у відповідності до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є уповноваженою особою без довіреності вчиняти дії від імені юридичної особи, в тому числі брати участь у судових справах, судових процесах та вчиняти дії в усіх судах України в інтересах та від імені Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради без окремого доручення директора департаменту з правами, що надані стороні, третій особі, особі, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в тому числі, але не виключно, з правом подання апеляційних, касаційних скарг, посвідчення копій документів, що підтверджують повноваження. Отже, судова колегія дослідивши вказану виписку встановила, що Баняс В.Ю. наділений відповідними повноваженнями, а його заява за формою і змістом відповідає нормам ст. 266 ГПК України.

У справі відсутні заяви про приєднання до апеляційної скарги і заперечення щодо поданої Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради заяви про відмову від апеляційної скарги. Враховуючи, що апеляційна скарга не визнана позивачем, і відсутні особи, які приєднались до апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає за можливе прийняти відмову скаржника від апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 5 ст. 266 ГПК України у разі закриття апеляційного провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги на судове рішення повторне оскарження цього рішення особою, яка відмовилася від скарги, не допускається та відповідно до п. 2 ч. 261 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

В задоволенні клопотання апелянта про повернення судового збору за подання апеляційної скарги слід відмовити, з огляду на положення ч. 2 ст. 130 ГПК України та ч. 4 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», норми яких вказують на те, що судовий збір підлягає поверненню виключно у випадку укладення мирової угоди, або ж відмови від позову чи визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення, зокрема, в апеляційному порядку. Однак, вказані норми чинного законодавства не передбачають повернення судового збору з підстав відмови від апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення прокурора, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ «Енівлад» та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на таке:

Закарпатською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019070000000099 від 19.12.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 233 КК України.

В ході досудового розслідування було встановлено, що 19.11.2015 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (на даний час Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради) та ТОВ «Енівлад» укладено договір оренди № 1024/0 нежитлового приміщення. Предметом договору оренди є приміщення літерами А, Б, Г, які розташовані за адресою м. Ужгород, вул. Руська, 38, для використання під їдальню, що також підтверджується й актом приймання-передачі від 19.11.2015 року.

За умовами договору, вартість об`єкта станом на 30.10.2015 становила 457305,00 грн. без ПДВ (п. 1.2).

Відповідно до п. 3.1 договору оренди, такий укладено на строк з 19.11.2015 до 19.11.2020. Водночас, додатком 1 до договору від 25.11.2015 сторонами внесено зміни щодо строку дії договору оренди, а саме продовжено строк оренди до 19.11.2025.

27.07.2016 додатком 2 внесено зміни до договору оренди, якими зазначено, зокрема, що в оренду передається приміщення літерою А загальною площею 292,3 м2 за адресою м. Ужгород, вул. Руська, 38 для використання під їдальню; вартість об`єкта станом на 30.10.2015 становить 435235,00 грн. без ПДВ.

01.08.2016 на адресу Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради надійшла заява ТОВ «Енівлад» про надання згоди на поліпшення орендованого нерухомого майна за адресою: м. Ужгород, вул. Руська, 38.

За результатами розгляду вказаної заяви ТОВ «Енівлад» Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради листом від 12.08.2016 за № 42832 товариству було надано згоду на поліпшення орендованого згідно договору оренди № 1024/0 від 19.11.2016 нерухомого майна (будівля літ. А загальною площею 292,3 м2) за адресою: м. Ужгород, вул. Руська, 38.

На підтвердження проведення поліпшення орендованого майна ТОВ «Енівлад» 21.10.2016 подано до Департаменту заяву та підтверджуючі документи, а саме акт приймання виконаних будівельних робіт, відомість ресурсів до акту виконаних робіт, довідка про вартість виконаних робіт, аудиторський висновок про фінансування виконаних робіт.

За даними довідки про вартість виконаних робіт від 21.10.2016 суб`єктом господарювання здійснено невід`ємні поліпшення по ремонту орендованого нежитлового приміщення на суму 143660 грн. Так, відповідно до аудиторського висновку № 12 від 21.10.2016 Товариством проведені такі роботи: демонтаж дверних коробок в кам`яних стінах з відбиванням штукатурки у відкосах; установлення дверних блоків у зовнішніх та внутрішніх прорізах кам`яних стін; демонтаж віконних коробок в кам`яних стінах з відбиванням штукатурки у відкосах; заповнення віконних прорізів готовими блоками з металопластику в кам`яних стінах.

21.10.2016 Товариство звернулось із заявою до Департаменту про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації будівлю літери А за адресою м. Ужгород, вул. Руська, 38.

За результатами розгляду заяви Товариства рішенням Ужгородської міської ради від 18.05.2017 № 632 доповнено програму приватизації об`єктів комунальної власності міста Ужгорода на 2016-2018 роки, затверджену рішенням Ужгородської міської ради від 21.04.2016 № 178, шляхом внесення змін до переліку об`єктів, які підлягають приватизації та включено до переліку нерухоме майно - будівлю літерою А загальною площею 292,3 м2, за адресою м. Ужгород, вул. Руська, 38.

На виконання вказаної програми Департаментом прийнято наказ № 175 від 25.05.2017 про приватизацію спірної будівлі шляхом викупу Товариством.

Відповідно до наказу від 25.05.2017 № 175 Департаментом міського господарства було замовлено та виготовлено звіт від 15.06.2017 про оцінку будівлі літ. А загальною площею 292,3 м2, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Руська, 38.

Відповідно до звіту від 15.06.2017 вартість об`єкта оцінки з ПДВ становила 511590,00 грн.

Разом з тим, наказом Департаменту № 206 від 20.06.2017 затверджено висновок про вартість майна літерою А загальною площею 292,3 м2 (м. Ужгород, вул. Руська, 38) для приватизації шляхом викупу, за яким вартість об`єкта становить 511590,00 грн.

За результатами проведеної приватизації 21.06.2017 між Департаментом та ТОВ «Енівлад» було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу № 757 (далі - договір), який нотаріально посвідчений та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1024. Об`єктом приватизації є будівля літерою А за адресою м. Ужгород, вул. Руська, 38, площею 292,3 м2, вартістю 511590,00 грн. При цьому у договорі купівлі-продажу зазначено, що його укладено на підставі Програми приватизації об`єктів комунальної власності міста Ужгорода на 2016-2018 роки та переліку об`єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2016 році, Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та на виконання наказів Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради № 175 від 25.05.2017, № 206 від 20.06.2017 (п. п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору покупець зобов`язаний утримувати приміщення та прилеглу територію в належному санітарному стані, своєчасно проводити капітальний та поточний ремонт приміщень, фасаду, тощо.

Рішенням державного реєстратора Виконавчого комітету Ужгородської міської ради 23.02.2021 зареєстровано право власності за ТОВ «Енівлад» на нежитлову будівлю літерою А загальною площею 293,2 м2, за адресою м. Ужгород, вул. Руська, 38.

Водночас позивач зазначає, що ТОВ «Енівлад» жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкта нерухомого майна в оренді не здійснило, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 15.11.2023 № 3497-Е в рамках кримінального провадження №42019070000000099.

Вказаним висновком встановлено, що у будівлі відсутні дверні та віконні блоки, елементи покрівлі та перекриття, стіни та перегородки з цегли частково зруйновані. Крім того, на дату проведення дослідження спірного майна експертом встановлено, що за технічним станом конструктивних елементів приміщення можливо віднести до аварійного.

Разом з тим, за змістом вказаного висновку експерта об`єми та вартість фактично виконаних робіт з ремонту будівлі літери А по вул. Руській, 38 в м. Ужгороді повністю не відповідають об`ємам та вартості, зазначеним в акті приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідці про вартість виконаних робіт за жовтень 2016 року за договором № 5 від 01.08.2016. Вартість будівельних робіт становила за актом 143660,00 грн.

Експертом також зазначено, що ринкова вартість спірної нежитлової будівлі площею 292,3 м2 станом на 15.06.2017 (тобто на момент відчуження) могла становити 1159940,00 грн.

Водночас, висновком експерта підтверджено невиконання п. 5.3 договору купівлі-продажу щодо утримання приміщень та прилеглої території у належному санітарному стані. Вказаним пунктом чітко закріплено за покупцем обов`язок щодо своєчасного проведення капітального та поточного ремонтів приміщень, фасаду тощо. Однак, станом на листопад 2023 року вказане приміщення знаходиться в аварійному стані.

Таким чином, вважаючи, що Ужгородська міська рада незаконно обрала cпociб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, прокурор звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасуваня рішення Ужгородської міської ради №632 від 18.05.2017 «Про доповнення до рішення ІІ сесії міської ради VII скликання 21 квітня 2016 року №178»; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу № 757 від 21.06.2017, укладеного між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ТОВ «Енівлад»; скасування рішення №40734825 від 23.02.2021 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Енівлад» на нежитлову будівлю літерою А площею 292,3 м2, розташовану за адресою м. Ужгород, вул. Руська, 38; зобов`язання ТОВ «Енівлад» повернути територіальній громаді міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради нежитлову будівлю літерою А площею 292,3 м2, розташовану за адресою м. Ужгород, вул. Руська, 38, за актом приймання-передачі.

Відповідно до ч.4 ст. статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позову у цій справі є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради №632 від 18.05.2017 «Про доповнення до рішення ІІ сесії міської ради VII скликання 21 квітня 2016 року №178»; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу № 757 від 21.06.2017, укладеного між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ТОВ «Енівлад»; скасування рішення №40734825 від 23.02.2021 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Енівлад» на нежитлову будівлю літерою А площею 292,3 м2, розташовану за адресою м. Ужгород, вул. Руська, 38; зобов`язання ТОВ «Енівлад» повернути територіальній громаді міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради нежитлову будівлю літерою А площею 292,3 м2, розташовану за адресою м. Ужгород, вул. Руська, 38, за актом приймання-передачі.

Разом з тим, з позовних вимог вбачається, що в даному випадку спір виник щодо нежитлової будівлі, яка є комунальною власністю та належать територіальній громаді м. Ужгорода.

Особою, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста Ужгород, є Ужгородська міська рада. Отже, у випадку здійснення захисту інтересів держави (місцевої громади), які пов`язані із захистом права власності територіальних громад, в суді прокурором, саме міська рада має виступати органом, в інтересах, якого має бути здійснено представництво прокурором інтересів держави. Однак, звертаючись до суду з відповідним позовом та оспорюючи рішення саме цього органу з покликанням на порушення чинного законодавства при його прийнятті, прокурор одним із співвідповідачів вказав Ужгородську міську раду. З огляду на вказане, прокурор обґрунтовує відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду та прокурора про те, що захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Ужгорода має здійснювати Ужгородська міська рада, однак, саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення та підписання договору, які прокурор вважає незаконними та такими, що порушують інтереси держави в особі територіальної громади м. Ужгорода. Отже, безпосередність звернення прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, є правомірною та обґрунтовується перевищенням Ужгородською міською радою, як органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися майном, яке їй належить, відтак прокурор належним чином підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду як самостійний позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви ТОВ «Енівлад» рішенням Ужгородської міської ради від 18.05.2017 № 632 доповнено Програму приватизації об`єктів комунальної власності міста Ужгорода на 2016-2018 роки, затверджену рішенням Ужгородської міської ради від 21.04.2016 № 178, шляхом внесення змін до переліку об`єктів, які підлягають приватизації, а саме включено до переліку нерухоме майно - будівлю літерою А загальною площею 292,3 м2, за адресою м. Ужгород, вул. Руська, 38.

Вказані рішення прийняті на підставі Законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про місцеве самоврядування в Україні» та Програми приватизації об`єктів комунальної власності м. Ужгорода на 2016-2018 та перелік об`єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2016 році.

У пунктах 1.3.-1.5. Програми визначено мету та пріоритети приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2016-2028 рр:

-метою приватизації є підвищення соціально-економічної ефективності використання майна способом завершення широкомасштабної приватизації, створення конкурсного середовища та забезпечення надходження коштів від приватизації до бюджету розвитку м. Ужгорода;

-до пріоритетів проведення приватизації у 2016-2028 рр. належать зокрема першочерговий продаж дрібних і малоліквідних об`єктів нерухомого майна площею більш ніж 300 м2 (комплекси будівель, будівлі, вбудовані приміщення), досягнення максимальної ефективності продажу об`єктів приватизації, продаж високоліквідних об`єктів для забезпечення виконання бюджетних завдань, забезпечення збільшення надходження до бюджету м. Ужгорода коштів від приватизації через підвищення конкурентності та прозорості продажів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції (ст. 143 Конституції України).

Відповідно до ст. 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

Частиною 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду ( ч. 5 ст. 60 вказаного Закону).

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

За умовами ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об`єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Відповідно до ч.1 ст.5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна», з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.

Частиною 2 ст.5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначено, що об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.

Статтею 15 вказаного Закону визначені способи приватизації, зокрема, шляхом: продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс); продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців; продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених частиною першою статті 12 цього Закону; викупу об`єктів приватизації, продажу акцій на міжнародних фондових ринках, у тому числі у вигляді депозитарних розписок; іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей.

Викуп об`єктів малої приватизації, за приписами ч.2 ст.16-2 Закону України «Про приватизацію державного майна», здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Так, приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (ст.3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності є, відповідно, органи приватизації, створені місцевими Радами.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про приватизацію невеликих, державних підприємств (малу приватизацію)», з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

За рішенням органів приватизації провадиться інвентаризація майна об`єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об`єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об`єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки (ст.9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)").

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», викуп застосовується щодо об`єкті в малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості Майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України та на час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі - Порядок № 439), про послідовність вчинення дій за яким детально описано місцевим господарським судом в рішенні.

Заперечуючи позовні вимог прокурора ТОВ «Енівлад» зазначає, що ним на підтвердження проведення поліпшення орендованого майна 21.10.2016 подано до Департаменту заяву та підтверджуючі документи, а саме акт приймання виконаних будівельних робіт, відомість ресурсів до акту виконаних робіт, довідка про вартість виконаних робіт, аудиторський висновок про фінансування виконаних робіт. Однак, судова колегія не досліджує вірогідність подання вказаних документів, оскільки матеріали справи не містять відповідної доказової бази.

Пунктами 2.3., 2.4. Порядку унормовано, що ідентифікація поліпшень орендованого нерухомого майна включає такі етапи: передавання відповідним органом приватизації суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання підтверджувальних документів, зазначених у п. 2.2 цього Порядку; проведення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання аналізу підтверджувальних документів у тижневий строк після їх отримання, візуального обстеження орендованого нерухомого майна з метою виявлення факту фізичної наявності поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта без заподіяння йому шкоди; підготовку суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновку про ідентифікацію поліпшень орендованого нерухомого майна; подання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідному органу приватизації висновку про ідентифікацію поліпшень орендованого нерухомого майна у разі виявлення факту повної або часткової невідповідності наданих йому підтверджувальних документів про напрями та обсяги витрат на здійснення поліпшень їх фізичній наявності. Висновок про ідентифікацію поліпшень орендованого нерухомого майна може бути позитивним або негативним.

За п. 3.1. Порядку базою оцінки орендованого нерухомого майна є ринкова вартість.

Відповідно до п. 3.2. Порядку під час проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна передбачається така послідовність процедур: визначається ринкова вартість орендованого нерухомого майна відповідно до його поточного фізичного (технічного) стану та з урахуванням принципу найбільш ефективного використання на дату оцінки (ринкова вартість орендованого нерухомого майна з поліпшеннями). З цією метою аналізується ринкова вартість подібного майна на дату оцінки, що містить поліпшення, які є подібними до поліпшень, здійснених орендарем; визначається ринкова вартість орендованого нерухомого майна відповідно до його фізичного (технічного) стану, що був наявний на початок здійснення орендарем поліпшень, та з урахуванням принципу найбільш ефективного використання у такому стані на дату оцінки (ринкова вартість орендованого нерухомого майна без поліпшень). З цією метою аналізується ринкова вартість подібного майна на дату оцінки, що не містить поліпшення, які є подібними до поліпшень, здійснених орендарем; розраховується ринкова вартість невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна як різниця між ринковою вартістю орендованого нерухомого майна з поліпшеннями та ринковою вартістю орендованого нерухомого майна без поліпшень з урахуванням вимог пункту 3.7 цього Порядку; визначення питомої ваги державної частки (відповідно комунального майна або майна, що належить Автономній Республіці Крим) та частки орендаря в об`єкті приватизації. Розрахунки ринкової вартості орендованого нерухомого майна з поліпшеннями, ринкової вартості орендованого нерухомого майна без поліпшень, а також ринкової вартості невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна здійснюються без урахування податку на додану вартість.

Під час визначення ринкової вартості орендованого нерухомого майна без поліпшень для врахування фізичного (технічного) стану цього майна на початок здійснення орендарем поліпшень дозволяється використовувати дані звітів про оцінку майна, складених з метою передання його в оренду, а також акти технічного обстеження будівель або їх окремих конструктивних елементів, приміщень, їх частин тощо. Ринкова вартість орендованого нерухомого майна без поліпшень визначається на дату оцінки виходячи з ринкової вартості подібного майна, яке не містить поліпшень, які ідентифіковані (п. 3.3. Порядку).

Приписами п. 3.7. Порядку врегульовано, що у разі отримання в результаті розрахунку позитивної величини ринкової вартості невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна вона порівнюється з фактично сплаченою сумою коштів орендаря у здійснення ідентифікованих поліпшень з урахуванням вимог пункту 3.6 цього Порядку. Фактично сплаченою сумою коштів орендаря визнаються сплачені (перераховані) орендарем кошти у здійснення ідентифікованих поліпшень орендованого нерухомого майна, суми зобов`язань орендаря, що виникли внаслідок операцій з фінансування зазначених поліпшень і не погашені орендарем на дату оцінки. Ринкова вартість невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна приймається такою, що не перевищує вищезазначену суму коштів. У цьому разі ринковою вартістю орендованого нерухомого майна без поліпшень (державна частка або відповідно частка комунального майна або майна, що належить Автономній Республіці Крим в об`єкті приватизації) є різниця між ринковою вартістю орендованого нерухомого майна з поліпшеннями та ринковою вартістю невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна.

З аналізу звіту про оцінку майна вбачається, що оцінювачем були візуально ідентифіковані такі здійснені орендарем поліпшення: демонтаж дверних коробок в кам`яних стінах з відбиванням штукатурки в укосах; установлення дверних блоків у зовнішніх та внутрішніх прорізах кам`яних стін; демонтаж віконних коробок в кам`яних стінах з відбиванням штукатурки в укосах; заповнення віконних прорізів готовими блоками з металопластику в кам`яних стінах. Так, суб`єктом господарювання здійснено невід`ємні поліпшення по ремонту орендованого нежитлового приміщення на суму 143660 грн.

Однак, з долученого прокурором висновку експерта №3497-Е від 15.11.2013 року в рамках кримінального провадження № 42019070000000099 вбачається, що об`єми будівельних робіт, зазначених в актах приймання виконаних робіт, не відповідають довідці про вартість виконаних робіт на витрати за жовтень 2016 року в сумі 143660 грн.

Експертним шляхом підлягало встановлення відповідність/ невідповідність обсягів та вартості фактично виконаних будівельних робіт обсягам та вартості, вказаним у довідці та акті приймання виконаних робіт б/н за жовтень 2016 року, а також обсяги та вартість фактично не/виконаних будівельних робіт. У результаті натурного обстеження експертом виконано фотофіксацію та візуально обстежено виконані роботи, зазначені в акті б/н приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2016 року (форми КБ-2в) по спірному об`єкту (вказаним актом Товариство підтверджувало здійснення поліпшення орендованого майна). При цьому встановлено, що у будівлі відсутні дверні та віконні блоки, елементи покрівлі та перекриття, стіни та перегородки з цегли частково зруйновані.

Разом з тим, на дату проведення дослідження спірного майна експертом встановлено, що за технічним станом конструктивних елементів приміщення можливо віднести до аварійного, а об`єми та вартість фактично виконаних робіт з ремонту будівлі літери А на вул. Руській, 38 в м. Ужгороді повністю не відповідають об`ємам та вартості, зазначеним в акті приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідці про вартість виконаних робіт за жовтень 2016 року за договором № 5 від 01.08.2016.

Експертом зазначено, що вартість будівельних робіт становила за актом 143660 грн, тоді як ринкова вартість спірної нежитлової будівлі площею 292,3 м2 станом на 15.06.2017 (тобто на момент відчуження) могла становити 1159940 грн. Вказане свідчить про те, що поліпшень Товариством не проводилось. Водночас, висновком експерта підтверджено невиконання п. 5.3 договору купівлі-продажу щодо утримання приміщень та прилеглої території у належному санітарному стані. Вказаним пунктом чітко закріплено за покупцем обов`язок щодо своєчасного проведення капітального та поточного ремонтів приміщень, фасаду тощо. Проте, станом на листопад 2023 року вказане приміщення знаходиться в аварійному стані.

Доказів, які б спростували наведені у висновку експерта твердження відповідачами не подано ні суду першої, ані суду апеляційної інстанції.

Варто зауважити, що міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. Однак, такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом, а у виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме у випадку продажу шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Разом з тим, відповідний орган не наділений правом самостійно обирати будь-який спосіб приватизації.

Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, зокрема, висновок експерта №3497-Е від 15.11.2013 року в рамках кримінального провадження № 42019070000000099, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність поліпшень орендованого майна, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для його продажу шляхом викупу та недотримання умов продажу відповідного майна шляхом викупу.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта про неналежність та недопустимість наявних в матеріалах справи доказів, а саме експертного висновку в рамках кримінального провадження, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 461/3675/17 експертиза проведена у кримінальному провадженні містить інформацію щодо предмета доказування у даній справі, а отже враховується судом як допустимий доказ не зважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.

Водночас, Ужгородська міська рада, відчуживши комунальне майно шляхом викупу, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який не здійснив його невід`ємних поліпшень, й інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації. В свою чергу, порушення міською радою умов та порядку приватизації призвели не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Цивільні права та обов`язки, у відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 цієї статті).

За умовами ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як передбачено положеннями ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину визначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5-6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За умовами статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на вказане вище, встановивши недотримання чітко визначених законодавством вимог щодо порядку приватизації спірного майна шляхом викупу, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що рішення Ужгородської міської ради № 632 від 18.05.2017 «Про доповнення до рішення ІІ сесії міської ради VII скликання 21 квітня 2016 року № 178» є незаконним та підлягає скасуванню.

Таким чином, з врахуванням наведеного вище, договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу № 757 від 21.06.2017, правомірно визнано судом першої інстанції недійсним та скасовано рішення № 40734825 від 23.02.2021 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Енівлад» на нежитлову будівлю літерою А площею 292,3 м2, розташовану за адресою м. Ужгород, вул. Руська, 38. Отже, як наслідок, нежитлова будівля літерою А площею 292,3 м2, розташована за адресою м. Ужгород, вул. Руська, 38 підлягає поверненню територіальній громаді міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради за актом приймання-передачі.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, з врахуванням актуальних правових позицій, наведених Верховним Судом.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на скаржника.

Керуючись ст. 129, 130, 264, 266, 269, 270, 273, 275, 276, 282-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти відмову Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради від апеляційної скарги, поданої на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.09.2024 у справі № 907/310/24.

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.09.2024 у справі № 907/310/24.

В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енівлад» відмовити.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.09.2024 у справі №907/310/24 залишити без змін.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 31.12.2024

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік