Постанова

від 03.12.2024 по справі 401/2944/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 грудня 2024 року м. Кропивницький

справа № 401/2944/23

провадження № 22-ц/4809/1339/24

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

при секретарі - Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», в якому просив розірвати договір банківського вкладу (заява про приєднання SAMDNWFD007340343201 від 12.10.2022 року), який укладений між ним та банком, стягнути з відповідача на його користь суму банківського вкладу в розмірі 2650 доларів США та проценти на вклад в розмірі 0,10 доларів США, моральну шкоду в розмірі 20000 грн.00 коп.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що він, на підставі своєї заяви від 12 жовтня 2022 року приєднався до договору банківського вкладу «Стандарт» строком на три місяці та вніс на вклад 2650 доларів США у АТ «КБ «Приватбанк», термін повернення з 13 січня 2023 року по 17 січня 2023 року. У подальшому, 16 січня 2023 року, шляхом надсилання йому повідомлення в додатку Приват24, вклад «Стандарт» строковий продовжено банком на 3 місяці під 0,01% річних. 17 квітня 2023 року він звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору банківського вкладу на підставі п.4.3 та п.4.4 Договору від 12 жовтня 2022 року та повернення вкладу в розмірі 2650 доларів США і нараховані на нього проценти в розмірі 0,10 доларів США. Своїм листом від 28 квітня 2023 року відповідачем відмовлено у поверненні банківського вкладу, оскільки він має перед банком прострочену заборгованість. Позивач вказав, що в нього відсутня будь-яка заборгованість перед банком та на його звернення щодо надання доказів заборгованості, банк йому таку інформацію не надавав. Вважає, що банк незаконно відмовив йому у розірванні договору та поверненні банківського вкладу. Крім того, позивач вказав, що такими діями банку йому завдано моральної шкоди, оскільки грошові кошти, які він вносив на строковий банківській вклад, були його бойовими виплатами за безпосередню участь в бойових діях, в свою чергу банк за надуманими підставами позбавив його можливості користуватися власними коштами.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 грудня 2024 року позов задоволено.

Розірвано договір банківського вкладу (заява про приєднання SAMDNWFD007340343201 від 12.10.2022р.), що укладений між ОСОБА_1 і Акціонерним товариством комерційного банку «ПРИВАТБАНК».

Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (ідентифікаційний код 14360570) суму банківського вкладу в розмірі 2650 (дві тисячі шістсот п`ятдесят) доларів США та проценти на вклад в розмірі 0,10 доларів США.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (ідентифікаційний код 14360570) моральну шкоду в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн., 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000(шість тисяч) грн. 00 коп.

Стягнуто з Акціонерного Товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на користь держави судовий збір у розмірі 1211(одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційне скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 має прострочену заборгованість перед банком та невиконане рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська у справі № 2/202/1189/2013 про стягнення з нього коштів в розмірі 20233,03 доларів США, що підтверджується постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 14.02.2014. Банк вказує, що відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, при наявності у клієнта простроченої заборгованості за кредитом, банк має право після закінчення строку вкладу перерахувати вклад і нараховані проценти на погашення заборгованості. Крім того вважає, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди, а також не доведено факту надання позивачу будь-якої правничої допомоги.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 жовтня 2022 року ОСОБА_1 заявою SAMDNWFD007340343201 приєднався до договору банківського вкладу «Стандарт» стром на три місяці та вніс вклад 2650 доларів США. Термін повернення вкладу з 13 січня 2023 року по 17 січня 2023 року.(а.с.4-5)

17 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» із заявою про розірвання договору банківського вкладу на підставі п.4.3 та п.4.4 Договору від 12 жовтня 2022 року та повернути вклад в розмірі 2650 доларів США і нараховані на нього проценти в розмірі 0,10 доларів США на наступний рахунок: НОМЕР_1 , карта НОМЕР_2 .(а.с.6)

Листом від 28 квітня 2023 року за №20.1.0.0.0/7-230417/16256 ОСОБА_1 повідомлено, що у зв`язку з тим, що за ним обліковується прострочена заборгованість перед банком, повернення вкладу після закінчення строку вкладу за ініціативою ОСОБА_1 буде здійснене після погашення останнім заборгованості.(а.с.7)

Згідно відповіді Світловодського ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області ПМУ МЮ (м. Одеса) від 05 березня 2024 року № 12345 встановлено, що виконавчий лист №2/202/1189/2013 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» станом на 05 березня 2024 року до відділу для примусового виконання не надходив.(а.с.84)

Згідно відповіді Індустріального ВДВС у місті Дніпрі ПМУ МЮ (м. Одеса) від 14 березня 2024 року № 23001 встановлено, що виконавчий лист №2/202/1189/2013 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ Приватбанк» до відділу для примусового виконання не надходив. (а.с.85)

З інформації, що надана Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська на виконання ухвали про витребування доказів від 15 травня 2024 року, встановлено, що в проваджені суду перебувала цивільна справа № 0417/17489/2012 провадження № 2/202/1189/2012 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. 15 березня 2013 року по справі ухвалено заочне рішення. Виконавчий лист по вищевказаній справі не видавався.

Встановивши те, що відповідачем безпідставно здійснено перерахування коштів банківського вкладу на погашення кредитної заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку про розірвання договору банківського вкладу та повернення коштів позивачу.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Частиною першою статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка.

Відповідно до частини третьої статті 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Підстави для списання грошових коштів з рахунку визначені статтею 1071 ЦК України, відповідно до якої банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до пункту 1.38 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів, тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спору, у цьому Законі наведені терміни та поняття вживаються в такому значенні: списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом, або згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з пунктом 26.1 статті 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 163 (далі - Інструкція ) визначено порядок ініціювання та виконання платіжних операцій за рахунками користувачів платіжних послуг, які відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку, обов`язкові реквізити платіжної інструкції, вимоги щодо їх заповнення; порядок виконання надавачами платіжних послуг заходів щодо арешту коштів на рахунках користувачів.

Відповідно до п.п. 51, 52 Інструкції ініціатором платіжної операції під час дебетового переказу коштів з рахунку платника за його згодою (далі - дебетування рахунку) може бути отримувач, обтяжувач у випадках, передбачених договором з платником. Порядок надання платником згоди на виконання платіжної операції з дебетування рахунку отримувачем, умови, за яких надавач платіжних послуг платника повинен здійснити (здійснювати) дебетування рахунку на підставі платіжної інструкції отримувача, визначаються договором між платником та надавачем платіжних послуг платника.

Ініціатором платіжної операції під час дебетового переказу коштів із рахунку платника без його згоди [далі - примусове списання (стягнення) коштів] є орган державної виконавчої служби (державні виконавці)/приватні виконавці та контролюючий орган (далі - стягувач) (п.60 Інструкції).

Отже, зазначені положення закону свідчать про можливість списання коштів з рахунка їх володільця лише за розпорядженням останнього або на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) вказала, що Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто, кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову, у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Банк обумовлюючи своє право на автоматичне перерахування грошових коштів з рахунку банківського вкладу послався на п. 2.2.1.14 Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якого банк має право після закінчення строку владу перерахувати вклад і нараховані проценти на поточний рахунок клієнта та в подальшому використовувати їх для погашення заборгованості або в односторонньому порядку достроково розірвати договір банківського владу шляхом повідомлення клієнта. Вклад і нараховані проценти перераховуються на поточний рахунок Клієнта та в подальшому використовуються для погашення заборгованості.

У вказаних положеннях будь-якого права банку на автоматичне перерахування грошових коштів з рахунку банківського вкладу на погашення кредитної заборгованості без згоди клієнта не передбачено.

При цьому, матеріали справи не містять доказів про те, що позивач був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, відповідно до яких банк автоматично перерахував грошові кошти, які знаходились на депозитному рахунку позивача, на погашення заборгованості за кредитним договором. Також така вказівка відсутня і у заяві про приєднання SAMDNWFD007340343201 від 12.10.2022.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що позивач на перерахування коштів для погашення заборгованості згоди не давав, в укладеному між сторонами договорі право банку на автоматичне перерахування коштів без згоди клієнта не передбачено, а також те, що рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2/202/1189/2013 про стягнення з нього коштів в розмірі 20233,03 доларів США на примусовому виконанні не перебуває, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про розірвання договору банківського вкладу та повернення коштів позивачу.

Щодо суті вирішення спору про відшкодування моральної шкоди необхідно зазначити таке.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Необхідною умовою для відшкодування моральної шкоди є доведення позивачем перед судом факту протиправної поведінки відповідача, наявність самої моральної шкоди, її розмір та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц сформулювала висновок про те, що, вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, зокрема в справі про порушення банком зобов`язання з повернення вкладу, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Встановлено, що з 17 квітня 2023 року відповідач ухиляється від виконання умов договору щодо повернення вкладу, тобто свідчить про тривале порушення права позивача на отримання належних йому коштів, що створює для нього значні моральні та психологічні страждання, пов`язані з порушенням його фінансових інтересів і прав, неможливістю користування власними коштами.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що позивачем до доведено понесення ним витрат на правничу допомогу, оскільки відсутній перелік послуг наданих адвокатом слід зазначити наступне.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Крім того, за змістом постанови від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

У договорі про надання професійної правничої (правової) допомоги від 26 квітня 2023 року, укладеного між адвокатом Єременком Р.І. та ОСОБА_1 , погоджено фіксований розмір гонорару в розмірі 6000 грн. Позивачем здійснено оплату за вказаним договором, що підтверджується копією квитанції (а.с.12).

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів отриманих послуг, а саме детального опису виконаних робіт адвоката є безпідставними, оскільки при встановленні у договорі фіксованого розміру гонорару обсяг робіт вже є визначеним та детального опису не потребує.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07.01.2025.

Судді:

О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М. Дьомич