Постанова

від 21.11.2024 по справі 404/6142/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2024 року м. Кропивницький

справа № 404/6142/22

провадження № 22-ц/4809/42/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,

за участю секретаря судового засідання Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда (суддя Мохонько В. В.) від 26.04.2023 та додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда (суддя Мохонько В. В.) від 15.05.2023, апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс» на додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда (суддя Мохонько В. В.) від 15.05.2023,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

26.10.2022 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс» (далі - ПрАТ «СНВО «Імпульс»)у якому, з урахуванням заяви від 19.01.2023 (Т. 1, а. с. 65 -67), просив суд про таке:

1)стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати компенсації за не використані дні щорічної відпустки в сумі 59703,25 грн;

2)стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення.

Позов обґрунтовано тим, що з серпня 2013 року по 18.08.2022 сторони у справі перебували у трудових відносинах. За цей час позивач набув право на відпустку, але не використав його. У порушення ч. 1 ст. 83. Ст. 116 КЗпП України при звільненні йому відповідач не сплатив йому компенсація за невикористані дні відпустки (61 день - розрахунок позивача), а тому, відповідно до ст. 117 КЗпП України, у відповідача виник додатковий обов`язок сплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

2.Короткий зміст рішення суду

2.1.Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.05.2023, з урахуванням ухвали суду від 12.05.2023 про виправлення описки, у задоволенні вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс» про стягнення заборгованості по невиплаті коштів за невикористані відпустки, середнього заробітку за період затримки розрахунку відмовлено повністю.

Суд мотивував своє рішення тим, що у розпорядженні відповідача відсутні накази про надання відпусток позивачу, з яких можливо було б встановити кількість днів відпустки, які не були використані позивачем та які б підлягали компенсації у зв`язку зі звільненням. Нарахування компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за три останніх роки з 19.08.2019 по 18.08.2022 без первинних документів є неможливим. Таким чином, суд виснував, що факт заборгованості відповідача перед позивачем за дні невикористаної відпустки є недоведеним, а тому позовні вимоги безпідставні (Т. 1, а. с. 245 - 250).

2.2.Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.05.2023 заяву представника Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс» про ухвалення додаткового рішення суду задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс» 18000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині вимог заяви відмовлено.

Суд врахував аргументи заяви позивача про зменшення витрат відповідач на правничу допомогу, оскільки заявлений розмір компенсації (44000,00 грн) не відповідає складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та не відповідає принципу розумності. При цьому суд дійшов висновку, що розумним і справедливим буде присудження відповідачу компенсації його судових витрат в сумі 18000,00 грн (Т. 2, а. с. 50 - 55)

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

3.1.Позивач у справі ОСОБА_1 звернувся до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.04.2023, яке він просить скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовні вимоги.

Рішення суду позивач оскаржує з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Зокрема, визнаючи позовні вимоги недоведеними, суд не врахував презумпцію вини роботодавця, яка не була спростована відповідачем.

Висновок суду про неможливість встановлення кількості днів невикористаної відпустки за відсутності первинних документів хибний так, як такі дані підтверджуються податковою звітністю відповідача, яка ним подавалася до органів ДПС та ПФУ й містить відомості про суми нарахованих відпускних. Така звітність на вимогу суд була надана відповідними органами. До того ж суд необґрунтовано, з формальних причин не взяв до уваги надані позивачем помісячні розрахункові листки та інші надані позивачем докази. З отриманих доказів можна встановити, що у грудні 2020 року позивач використав 10 днів відпустки, у січні 2021 року - 5 днів відпустки, у березні 2021 року - 1 день відпустки.

Водночас суд належним чином не перевірив доводи відповідача про втрату ним первинних кадрових документів у той час, коли в наказі про звільнення позивача наведено його персональні дані, що ставить під сумність щирість тверджень відповідача.

Суд не застосував норми ст. ст. 10, 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в частині гарантій дотримання прав працівника на своєчасну оплату праці та відповідальності роботодавця.

Настання обставин непереборної сили не звільняє відповідача від сплати компенсації за дні невикористаної відпустки при звільненні працівника (Т. 2, а. с. 96 - 125).

3.2.Позивач у справі ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу на додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.05.2023 у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати це рішення та постановити нове, яким відмовити відповідачу у задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення.

Це рішення суду також оскаржується позивачем з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

Зокрема, подана представником відповідача заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу містить ряд недоліків її змісту та змісту доданих до неї доказів, які виключають можливість її задоволення. До того ж тарифи на послуги адвоката є завищеними в той час, коли сама справа не становить великої складності. Розмір винагороди адвоката не є спів мірним зі складністю справи, витраченим ним часом на надання послуг та виконання робіт.

Крім того, позивачу не були надані для ознайомлення і коментування докази понесених відповідачем судових витрат (Т. 2, а. с. 86 - 95).

3.3.Відповідач у справі Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс» звернувся до Кропивницького апеляційного суд з апеляційною скаргою на додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.05.2023 у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати це рішення та постановити нове, яким стягнути з позивача компенсацію витрат на професійну правничу допомогу адвоката у повному розмірі - 44000,00 грн.

Аргументи апелянта полягають у тому, що суд не вказав конкретно, які саме витрати на професійну правничу допомогу, які поніс відповідач, не підлягають компенсації повністю або частково. Суд не навів відповідного обґрунтування свого рішення. Не погоджується апелянт і з висновком суду щодо складності цієї справи з огляду на необхідність значної підготовки для захисту прав відповідача, обсяг відзиву на позовну заяву та кількість доказів у справі, формування яких вимагало значних витрат часу. Суд не врахував значення цієї справи для відповідача, його репутації сумлінного роботодавця. Крім тог, відповідач вважає, що позивач, який заявив про зменшення суми судових витрат відповідача, не довів неспівмірність заявленої до відшкодування суми витрат (Т. 2, а. с. 76 - 79).

4.Короткий зміст відзивів на апеляційні скарги

4.1.Відповідач у справі Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс» подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу позивача на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.04.2023.

У відзиві йдеться про необґрунтованість вимог позивача, а також хибність його твердження про можливість встановлення кількості днів невикористаної відпустки за відсутності первинних документів роботодавця з обліку праці та заробітної плати. Свою позицію відповідач підкріплює правовою позицією Верховного Суду у справі № 234/2071/18.

Відповідач твердить, що для нього настали обставини непереборної сили, а саме у зв`язку з обстрілом підприємства військами рф було знищено первинну документацію і цей факт підтверджено доказами у справі.

Суд першої інстанції правильно визнав недопустимими докази, надані позивач, які не відповідають ДСТУ 4163:2020.

У цій справі позивач не довів кількість днів відпустки, які ним не були використані, та, відповідно, які мав оплатити при звільненні роботодавець (Т. 2, а. с. 140 - 153).

4.2.Відповідач у справі також подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.05.2023 у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Вказує, що неістотні недоліки у документах про судові витрати відповідача не можуть перешкоджати присудженню справедливої компенсації вимушено понесених відповідачем витрат. Розмір витрат відповідача є доведеним і співмірним (Т. 2, а. с. 160 - 163).

4.3.Відзив на апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.05.2023 від позивача у справі до суду апеляційної інстанції не надійшов.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

5.Короткий зміст пояснень учасників справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Позивач у справі ОСОБА_1 та його представник - адвокат Завгородня Вікторія Анатоліївна підтримали подані позивачем апеляційні скарги, а вимоги поданої відповідачем апеляційної скарги на додаткове рішення суду не визнали. Крім того, від позивача до суду апеляційної інстанції надійшли його письмові пояснення (Т. 2, а. с. 219 - 224, 228 - 231).

Представник відповідача адвокат Жуков Андрій Олександрович, який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав вимоги апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення суду, але заперечив проти задоволення вимог апеляційних скарг, які подав позивач. Водночас він підтримав рішення суду першої інстанції від 26.04.2023. Крім того, від нього до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення (Т. 2, а. с. 241 - 242).

6.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

Наказом директора ПрАТ «СНВО «Імпульс» від 30.08.2019 № 388/ок ОСОБА_1 призначений на посаду заступника начальника виробничо-диспетчерського відділу (а. с. 5, 31).

Наказом директора ПрАТ «СНВО «Імпульс» від 18.08.2022 № 1-247/ВК ОСОБА_1 був звільнений із посади начальника виробничо-диспетчерського відділу (розряд, оклад - 6270 грн) та роботи за закінченню строку трудового договору згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України (а. с. 11).

Місцезнаходження ПрАТ «СНВО «Імпульс» було: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, пл. Перемоги, буд. 2 (а. с. 87-88).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05:30 24.02.2022 та неодноразово продовжувався наступними указами Президента України: від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 16.11.2022 № 2738-IX, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11. 2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, затвердженими відповідними законами України.

На офіційному вебсайті Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України оприлюднено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні), затверджений наказом від 25.04.2022 № 75. Пунктом 6 розділу IV Переліку до таких територій віднесено Сєвєродонецьку міську територіальну громаду.

Згідно з переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, належить Сєвєродонецька міська територіальна громада.

Наказом директора ПрАТ «СНВО «Імпульс» від 10.05.2022 року № 4 «Про особливості кадрового діловодства під час воєнного стану» врегульовано питання кадрового діловодства під час воєнного стану (Т. 1, а. с. 86).

У результаті організаційно-виробничих заходів, спрямованих на відновлення виробничого процесу та ведення господарської діяльності підприємства, 12.05.2022 місцезнаходження ПрАТ «СНВО «Імпульс» було змінено і зареєстровано за адресою: 04073, м. Київ, вул. Вербова, буд. 17А (Т. 1 а. с. 85).

За інформацією Луганської обласної військової адміністрації 16.05.2022 внаслідок артилерійського обстрілу центральної частини м. Сєвєродонецьк військами рф відбулось вогневе враження виробничого корпусу ПрАТ «СНВО «Імпульс» на площі Перемоги, 2 у м. Сєвєродонецьк та виникла пожежа (Т. 1, а. с. 105).

17.06.2022 ПрАТ «СНВО «Імпульс» направило на адресу Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП Повідомлення про неможливість вивезення первинних документів ПрАТ «СНВО «Імпульс», згідно з яким зазначено та обґрунтовано факт неможливості вивезення первинних, бухгалтерських, фінансових, звітних та інших документів (в паперовому та електронному вигляді), що знаходилися станом на момент направлення цього повідомлення за адресою: м. Сєвєродонецьк, пл. Перемоги, буд. 2 (території, де велися активні бойові дії внаслідок повномасштабного вторгнення військ рф), та зазначено загальний перелік таких документів, які неможливо було вивезти з території, де велися активні бойові дії (Т. 1, а. с. 113 - 114).

31.05.2022 до ЄРДР внесено відомості за рапортом начальника УПО в Луганській області та зареєстроване кримінальне провадження № 12022031370001622 з попередньою правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 438 КК України «Порушення законів та звичаїв війни», а саме: 25.05.2022 об 11:20 окупаційними військами рф здійснений обстріл ПрАТ «Імпульс» розташований за адресою: м. Сєвєродонецьк, пл. Перемоги, 2, внаслідок чого відбулося загоряння вказаного об`єкту (Т. 1, а. с. 110).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.07.2022, 05.07.2022 за заявою ПрАТ «СНВО «Імпульс» до ЄРДР внесено відомості про вчинення злочину, за якою зареєстровано кримінальне провадження № 12022031370002331 за попередньою правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 438 КК України «Порушення законів та звичаїв війни», а саме: політичне керівництво та представники військового командування рф, застосували засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, а саме військовослужбовці збройних сил рф та учасники контрольованих рф незаконних збройних формувань, у червні 2022 року вчинили обстріл ПрАТ «Імпульс», що розташований за адресою: м. Сєвєродонецьк, пл. Перемоги, 2. Внаслідок обстрілу було пошкоджено та зруйновано комплекс адміністративно-виробничих будівель підприємства (Т. 1, а. с. 109).

1-м відділенням СВ 3 управління Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 42022130000000154 від 21.06.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, у якому розслідується факт здійснення військовослужбовцями зс рф та учасниками контрольованих рф незаконних збройних формувань 11.06.2022 обстрілу, внаслідок якого було пошкоджено та зруйновано комплекс будівель за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пл. Перемоги, будинок 2 (Т. 1, а. с. 112).

01.11.2022 ПрАТ «СНВО «Імпульс» направило на адресу Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП Повідомлення про втрату первинних документів ПрАТ «СНВО «Імпульс», згідно з яким було втрачено первинні, бухгалтерські, фінансові, звітні та інші документи (в паперовому та електронному вигляді), що знаходилися станом на момент направлення цього повідомлення за адресою: м. Сєвєродонецьк, пл. Перемоги, будинок 2 (території, де велися активні бойові дії внаслідок повномасштабного вторгнення військ рф), та зазначено загальний перелік таких вищевказаних документів ПрАТ «СНВО «Імпульс», які втрачено за період з 01.01.2012 по 11.05.2022, вивезення яких є неможливим на дату подання цього повідомлення: договори, додаткові угоди до них та інші правочини, видаткові та прибуткові накладні, рахунки на оплату товарів (робіт/послуг), акти виконаних робіт/наданих послуг, товарно-транспортні накладні, документи з митного оформлення товарів (контракти ЗЕД, інвойси, вантажні митні декларації, документи на перевезення товару та інш.), видаткові, прибуткові касові ордери, КОРО, оборотно-сальдові відомості, документи щодо нарахування та виплати заробітної плати працівникам ПрАТ «СНВО «Імпульс» (платіжні відомості, табелі обліку робочого часу, накази на доплати, звіти про використання коштів на відрядження або під звіт та інш.), кадрові документи щодо працівників ПрАТ «СНВО «Імпульс» (особові картки, накази на призначення та звільнення, накази на відпустки, на відрядження та інш.), організаційно-розпорядчі документи ПрАТ «СНВО «Імпульс» (накази, розпорядження, положення, порядки та правила), документи щодо придбання паливно-мастильних матеріалів та ТМЦ, акти приймання-передачі основних засобів, документи складського обліку товарів, інші документи (Т. 1, а. с. 117 - 120).

22.12.2022 Київська обласна (регіональна) торгово-промислова палата за вих. № 285/03.23 видала сертифікат № 3200-22-1883 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким підтверджено, що 24.02.2022 для ПрАТ «СНВО «Імпульс» настали обставини непереборної сили, які унеможливлюються виконання відповідачем перед працівниками обов`язків, передбачених статтями 47, 83 116 КЗпП України, та які тривали на 22.12.2022 (дату видачі сертифіката), та тривають для відповідача і надалі (Т. 1, а. с. 123 - 124).

7.Позиція апеляційного суду щодо апеляційних скарг

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційних скаргза наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не повною мірою відповідають зазначеним нормам закону, а томувимоги апеляційних скарг підлягають задоволенню частково.

8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

8.1.Норми права та їх джерела

Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом (ст. 45 Конституції України).

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (ч. 1 ст. 3 КЗпП України).

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору.

Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати (ст. 74 КЗпП України).

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. […] Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою цієї статті (ч. 1, ч. 2 ст. 75 КЗпП України).

Тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами України, а також трудовим та/або колективним договором і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про відпустки»).

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 83 КЗпП України).

Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР).

Роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (ч. 1 ст. 47 КЗпП України).

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму (ст. 116 КЗпП України).

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Першого протоколу, є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (ст. 117 КЗпП України).

8.2.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

У цій справі на підставі записів у трудовій книжці позивача та наказу ПрАТ «СНВО «Імнульс» від 18.08.2022 № 1-247/ВК про припинення трудового договору, копії яких наявні в матеріалах справи, встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем у період 19.08.2019 - 18.08.2022, зокрема, з 01.09.2019 обіймав посаду начальника виробнично-диспетчерського відділу.

Укладений сторонами трудовий договір був строковим, що визнається обома сторонами, який був припинився у зв`язку із закінченням строку, встановленого за погодженням сторін, тобто з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Одним із способів реалізації конституційного права працівника на відпочинок є надання працівнику щорічної оплачуваної відпустки, мінімальна тривалість якої встановлюється законом.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 504/96-ВР тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами України, а також трудовим та/або колективним договором і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.

Законодавством України не встановлено конкретну тривалість щорічних відпусток для працівників, які займають конкретні посади. Зазвичай, тривалість відпусток визначається умовами індивідуального трудового або колективного договору.

Сторони не надали до суду доказів тривалості щорічної основної відпустки за умовами строкового трудового договору. Зокрема, позивач стверджував, що його трудові відносини з відповідачем були оформлені контрактом, проти чого відповідач не заперечував, але сам контракт жодна зі сторін у справі до суду не надали, позивач посилався на відсутність у нього примірника контракту, а відповідач на втрату усіх первинних документів через обстріл його приміщень.

Проте, у будь-якому випадку тривалість щорічної основної відпустки позивача не могла бути меншою за ту, яка гарантована ч. 1 ст. 75 КЗпП України та ч. 1 ст. 6 Закону № 504/96-ВР - 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Твердження позивача про належність йому права на щорічну додаткову відпустку не ґрунтується на нормах ст. 76 КЗпП України, ст. 7, ст. 8 Закону № 504/96-ВР та доказах у справі, тому колегія суддів апеляційного суду ці доводи відхиляє.

У випадку, якщо до звільнення позивача він не використав повною мірою своє право на щорічну відпустку (мав не використані дні щорічної відпустки) і не виявив відповідного бажання на їх надання йому з наступним звільненням згідно зі ст. 3 Закону № 504/96-ВР, то відповідно до ч. 1 ст. 83, ч. 1 ст. 116 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 вказаного Закону у роботодавця (відповідача у справі) виникає обов`язок виплатити йому грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки у день звільнення, а якщо він в цей день не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на недоведеність тієї обставини, що на день звільнення з роботи позивач мав невикористані дні відпустки через ненадання суду відповідних доказів, а саме документів кадрового обліку.

З таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного не погоджується з огляду на таке.

Суд не врахував, що згідно зі ст. 74 КЗпП України та ст. 10 Закону України № 504/96-ВР обов`язок з надання працівнику відпустки покладається на роботодавця, а тому саме відповідач має довести, що він виконав свій обов`язок, а право позивача на щорічну відпустку було реалізоване ним.

Відповідач не надав будь-яких доказів, які спростували б доводи позивача про те, що продовж дії трудового договору він лише частково реалізував своє право на відпустку, а також не оспорював, що при звільненні позивача у зв`язку із закінченням строку трудового договору він не сплатив йому компенсацій за дні невикористаної відпустки.

При цьому, заперечуючи проти позову, відповідач посилався у відзиві на позовну заяву на те, що ним були втрачені первинні документи бухгалтерського, фінансового та кадрового обліку, організаційно-розпорядчі документи через повномасштабне вторгнення рф в Україну та пов`язаний з цим артилерійський обстріл підприємства, яке на початок 2024 року знаходилося у м. Сєвєродонецьк Луганської області в зоні бойових дій, що підтверджено, зокрема, сертифікатом Київської обласної ТПП від 22.12.2022 № 285/03.23 про форс-мажорні обставини, а також іншими письмовими доказами.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив надані відповідачем докази та обґрунтовано встановив обставини за яких документи кадрового обліку ПрАТ «СНВО «Імпульс» були знищені.

Аргумент апелянта про те, що втрата ПрАТ «СНВО «Імпульс» документів первинного обліку є не підтвердженою через рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 01.12.2022 № 10/31-00-07-01-01-30 про розгляд повідомлення ПрАТ «СНВО «Імпульс» про втрату первинних документів колегією суддів апеляційного суду до уваги не береться так, як рішення будь-яких органів державної влади не мають для суду преюдиціного значення в оцінці доказів та обставин справи.

Поряд з цим, суд першої інстанції не врахував, що згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1 - 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сконцентрувавшись виключно на доказах знищення документів первинного обліку відповідача, зокрема: табелів обліку робочого часу позивача, які мав вести відповідач, заяв позивача про надання відпусток, наказів про надання йому днів відпусток, а також відхиливши надані позивачем розрахункові листи та квитанції про зарахування на його банківський рахунок заробітної плати з підстав їх невідповідність правилам оформлення таких документів, суд першої інстанції не дав належної оцінки іншим доказам, які є у справі та містять інформацію про предмет доказування.

Так, суд не дав оцінку наданим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на виконання ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16.02.2023 у справі № 404/6142/22 відомостям про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованій особі ОСОБА_1 за період ІІІ квартал 2019 року - ІІІ квартал 2022 року за даними звітності ПрАТ «СНВО «Імпульс» (т. 1, а. с. 176 - 179).

Інформація про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) ОСОБА_1 подана у формі таблиці із зазначенням кодів типу нарахувань, передбачених п. 1 Розділу ІV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (далі - Порядок).

Пунктом 1 Розділу ІV Порядку передбачено, зокрема, що суми, нараховані за дні щорічних та додаткових відпусток, вносяться до графи 17 «Загальна сума нарахованої заробітної плати (нарахованого доходу) (усього з початку звітного місяця)» із зазначенням відповідного місяця лише в сумі, що припадає на дні відпустки у цьому місяці, з кодом типу нарахувань 10. Суми, що припадають на дні відпустки в наступних місяцях, включаються до поля наступних місяців і відображаються в окремих рядках за першим рядком з кодом типу нарахувань 10.

Таким чином, відповідач зобов`язаний окремо звітувати за оплату днів відпустки позивача.

Згідно з наданою у таблиці інформацією відповідач у справі нарахував позивачу за дні щорічної відпустки (код типу нарахувань 10): у грудні 2020 року - 7464,60 грн (т. 1, а. с. 178), у січні 2021 року - 3732,30 грн, у березні 2021 року - 749,22 грн (т. 1, а. с. 179).

Відомостей про такі ж нарахування у інші місяці спірного періоду трудових відносин сторін відсутні, натомість є відомості про нарахування за кодом типу нарахувань 1 - заробітна плата(дохід) за виконану роботу (надані послуги).

Враховуючи, що ці відомості сформовані на основі поданих ПрАТ «СНВО «Імпульс» податкових розрахунків, позивач може на них посилатися в обґрунтування своїх вимог, водночас відповідач не спростовував їх достовірність, а тому вони сумніву не викликають.

При цьому, враховуючи стверджуване відповідачем знищення первинних документів кадрового обліку, надані на вимогу суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області дані є належним, допустимим доказом, яким суд першої інстанції будь-якої оцінки не дав та не врахував їх, ухвалюючи рішення.

Суд також не взяв до уваги і не перевірив доречний аргумент позивача про те, що маючи відомості про розмір оплати днів відпусток щодо кожного окремо місяця, в якому така відпустка надавалася, а також відомості про заробіток позивача за останні перед наданням відпустки 12 місяців, які він відпрацював, шляхом виконання зворотного розрахунку тому, який передбачено п. 7 Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, можна визначити середню заробітну плату для оплати часу відпустки та кількість днів фактично наданої відпустки, дані про які відображено у грошовій формі в таблицях, гаданих на вимогу суду.

Позивач на основі даних про його доходи, які надані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, а також Головним управлінням ДПС України в Кіровоградській області, виконав відповідний обрахунок у своїй заяві до суду від 10.03.2023 (т. 1, а. с. 195 - 196) та отримав результат згідно з яким у грудні 2020 року відповідач надав йому відпустку тривалістю 10 календарних днів, у січні 2021 року - 5 календарних днів, а в березні 2021 року - 1 календарний день.

Відповідач правильність такого розрахунку не спростував. Свій контррозрахунок до суду не надав.

Отже, колегія суддів вважає доведеною позивачем ту обставину, що продовж дії укладеного ним з відповідачем строкового трудового договору з 19.08.2019 по 18.08.2022 він використав 16 календарних днів щорічної оплачуваної відпустки.

Поряд з цим за повних три роки відпрацьовані робочі роки позивач мав би набути право на мінімум 72 календарних дні щорічної оплачуваної відпустки (24 х 3 = 72).

Але, з матеріалів справи відомо, що з 24.02.2022 він фактично не працював і хоча за ним зберігалося робоче місце, проте заробітна платна чи допомога по державному соціальному страхуванню йому не виплачувалася, а тому, відповідно до ст. 9 Закону № 504/96-ВР, до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку за останній робочий рік, не зараховуються період з 24.02.2022 по 18.08.2022.

Як вказано у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 24.06.2011 № 208/13/116-11, загального нормативно-правового акта, який би визначав порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки, немає.

Проте з урахуванням запропонованої у вказаному листі формули можна вирахувати, що період з 19.08.2021 по 23.02.2022, коли позивач у справі працював в останній свій робочий рік, стаж який давав йому право на щорічну відпустку становив 189 календарних днів.

Таким чином, кількість днів щорічної основної оплачуваної відпустки, на які позивач набув право за останній робочий рік перед звільненням, визначається за формулою і з урахуванням правил математичного округлення становить: 24 / (365 - 3) х 189 = 13 календарних днів.

Отже, з 19.08.2019 по 18.08.2022 позивач набув право на 61 календарний день основної відпустки (24 + 24 + 13 = 61), з яких 16 календарних днів відпустки він використав до звільнення, а тому на час звільнення кількість днів невикористаної щорічної відпустки становила 45 календарних днів (61 - 16 = 45).

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що саме таку кількість днів щорічної основної відпустки не використав позивач і мав право на отримання від відповідача відповідної компенсації, яка передбачена ст. 83 КЗпП України і ст. 24 Закону № 504/96-ВР.

Відповідно до згадуваного вище за текстом цієї постанови п. 8 Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (у редакції, яка була чинною на час звільнення позивача), обчислення середньої заробітної плати для компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Згідно з виконаним позивачем розрахунком, який ґрунтується на даних про його сумарний заробіток з 01.08.2021 по 31.07.2022 (146812,84 грн) та кількість календарних днів, за який цей заробіток нараховано (150 календарних днів), його середня денна заробітна плата для цілей компенсації за дні невикористані відпустки становить 978,75 грн (т. 1, а. с. 46).

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє заперечення відповідача щодо необґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку середньої заробітної плати через можливе, на його думу, включення до нього виплат, передбачених п. 4 Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, тобто виплат, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати.

Таке заперечення відповідача ґрунтуються на припущенні та спростовуються значеними ним же у звітах кодами типів нарахувань - 1 (заробітна плата).

Отже, на підставі викладено колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що при звільненні позивач з роботи, відповідач мав виплатити йому грошову компенсацію за не використані дні щорічної відпустки в сумі 44043,75 грн (45 х 978,75 = 44043,75).

За таких обставин майнові вимоги позивача щодо стягнення з відповідача передбаченої законодавством грошової компенсації за не використані дні щорічної відпустки відповідають критеріям правомірних очікувань та захисту майнових прав позивача у розумінні практики ЄСПЛ.

Враховуючи, що така компенсація позивачу не сплачена, рішення суд першої інстанції про відмову у її стягненні є помилковим.

Та обставина, що відповідач з не залежних від нього причин втратив первісні документи кадрового обліку і не володів інформацією про наявність не відбутих позивачем щорічних відпусток або їх частин, які підлягали грошовій компенсації при звільненні, не звільняє відповідача від обов`язку сплати таку компенсацію у розмірі, який встановив суд апеляційної інстанції.

Щодо іншої вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку при звільненні, то колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що ст. 47, ст. 116 КЗпП України покладає на роботодавця обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, установлена статтею 117 КЗпП України.

Проте для застосування наслідків, передбачених ст. 117 КЗпП України та покладення на відповідача відповідальності за невиплату належних позивачу сум при звільненні необхідно встановити не лише порушення строку розрахунку, а й вину роботодавця.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Суд першої інстанції правильно виснував, що у справі зібрано достатньо доказів того, що внаслідок обстрілу в травні та червні 2022 року збройними силами рф приміщень ПрАТ «СНВО «Імпульс» у м. Сєвєроднецьк Луганської області, вони зазнали ушкоджень і руйнувань, виникла пожежа, а також було знищено документацію у паперовому та електронному вигляді (т. 1, а. с. 105 - 124).

Пізніше в часі відновлення діяльності ПрАТ «СНВО «Імпульс» у м. Києві не забезпечило відновлення втраченої первинної документації, яка раніше була знищена, тому саме ця обставина унеможливила встановлення відповідачем на час звільнення позивача з роботи наявності невикористаних ним днів щорічної відпустки та нарахування і виплату їх компенсації.

Таким чином, у справі на підставі доказів, яким місцевий суд дав належу оцінку, доведено настання для відповідача обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце у зоні бойових дій.

Докази невикористаних позивачем днів щорічної відпустки були здобуті лише під час розгляду цієї справи на вимогу суду від третіх осіб, що виключає наявність вини відповідача.

За таких обставин підстав покладення на нього відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, немає.

Отже, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку.

Згідно з п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Натомість відповідно до п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням того, що вказані позивачем у його апеляційній скарзі недоліки рішенняКіровського районного суду м. Кіровограда від 26.04.2023 знайшли своє підтвердженнячастково, що призвело до неправильного вирішення справи в частині грошової компенсації за невикористану відпустку, та правильного вирішення в частині середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про скасування рішення в частині неправильно вирішеної позовної вимоги про грошову компенсацію з ухваленням в цій частині нового рішення про її часткове задоволення, а також про залишення рішення без змін в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стосовно апеляційних скарг сторін у справі на додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.05.2023 про розподіл витрат ПрАТ «СНВО «Імпульс» на професійну правничу допомогу, то при вирішенні цього питання підлягає врахуванню те, що одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки додаткове рішення суду про розподіл судових витрат є частиною основного рішення, а сам розподіл витрат здійснюється за принципом пропорційності розміру задоволених позовних вимог, відтак у випадку скасування або зміни основного рішення в частині вирішення позовних вимог додаткове рішення не може залишатися незмінним.

При цьому суду апеляційної інстанції також належить оцінити аргументи апелянтів щодо доведеності витрат відповідача на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції та щодо їх співмірності.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 4 - 6 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

У частинах 4 - 6 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з п. п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції правильно встановив, що 06.02.2023 у відзиві на позовну заяву відповідача повідомив про те, що він протягом п`яти днів після ухвалення судом рішення має намір надати докази понесених ним судових витрат у зв`язку з наданням адвокатом професійної правничої допомоги, а орієнтовний розмір таких витрат становить 45 000,00 грн (т. 1, а. с. 81).

27.04.2023 (на наступний день після ухвалення місцевим судом рішення) відповідач подав заяву про ухвалення додаткового рішення суду щодо стягнення із ОСОБА_1 на свою користь відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 44 000,00 грн (т. 2, а.с. 3).

До своєї заяви відповідач додав такі письмові докази:

1)копіюю свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Демченком Д. О.,

2)довіреності від 03.10.2022;

3)договір про надання правової допомоги від 03.10.2022 згідно з яким ПрАТ «СВНО «Імпульс» та адвокат Демченко Д. О. уклали договір, за умовами якого адвокат зобов`язався надати послуги у сфері права по захисту та представництва інтересів ПрАТ «СНВО «Імпульс». Пунктом 4.1. вказаного договору визначено, що за послуги, що надаються адвокатом у відповідності з умовами даного договору ПрАТ «СНВО «Імпульс» сплачує винагороду на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт. Супроводження справ ПрАТ «СНВО «Імпульс» у судах здійснюється на підставі заявки, оплата здійснюється виключно після набрання відповідним остаточним судовим рішенням (ухвалою, рішенням, постановою) законної сили.

4)додаток до договору про надання правової допомоги від 03.10.2022 року - заявка про замовлення правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 03.10.2022 відповідно до якої спосіб визначення гонорару змішаний, який формується з наступних складових: погодинний 1 500,00 грн за одну годину роботи адвоката над формуванням стратегії захисту прав клієнта та підготовки процесуальних документів, фіксований 4000,00 грн за здійснення представництва адвокатом інтересів клієнта в одному судовому засіданні Кіровського районного суду м. Кіровограда з урахуванням поїздки з м. Києва до м. Кропивницького у відповідний суд і у зворотному напрямку автомобілем, без обмеження часу здійснення представництва в такому засіданні, 2000,00 грн за здійснення представництва адвокатом інтересів клієнта в одному судовому засіданні Кіровського районного суду м. Кіровограда у режимі відеоконференції, без обмеження часу здійснення представництва в такому засіданні. Спосіб оплати гонорару (попередня оплата до початку надання послуг/остаточна оплата/змішана): остаточна оплата, протягом 10-ти днів з підписання акту приймання-передачі наданих послуг, підписаного сторонами згідно детального опису наданих послуг адвокатом, та після набрання остаточним судовим рішенням (ухвалою, рішенням, постановою) у справі № 404/6142/22 законної сили.

5)детальний опис наданих послуг від 26.04.2023 згідно з яким адвокат надав послуги: 18.01.2023 - підготовка заяви про ознайомлення із матеріалами справи та клопотання про перенесення судового розгляду - 500,00 грн; 19.01.2023 - представництво інтересів клієнта в Кіровському районному суді м. Кіровограда з урахуванням поїздки з м. Києва до м. Кропивницького і у зворотному напрямку - 4000,00 грн; 20.01.2023 - 25.01.2023 підготовка, узгодження з клієнтом та подання до суду відзиву на позовну заяву - 18 000,00 грн; підготовка, узгодження з клієнтом та подання до суду клопотання про отримання копії технічного запису судового процесу - 500 грн; 16.02.2023 - представництво інтересів клієнта в судовому засіданні Кіровському районному суді м. Кіровограда з урахуванням поїздки з м. Києва до м. Кропивницького і у зворотному напрямку - 4000,00 грн; 28.02.2023 - підготовка, узгодження з клієнтом та подання до суду заяви про порушення правил підсудності від 28.02.2023 - 2 250,00 грн; 15.03.2023 - підготовка, узгодження з клієнтом та подання до суду письмових пояснень - 3000,00 грн; 16.03.2023 - представництво інтересів клієнта в судовому засіданні Кіровському районному суді м. Кіровограда з урахуванням поїздки з м. Києва до м. Кропивницького і у зворотному напрямку - 4000,00 грн; 06.04.2023 - представництво інтересів клієнта в судовому засіданні Кіровському районному суді м. Кіровограда з урахуванням поїздки з м. Києва до м. Кропивницького і у зворотному напрямку - 4000,00 грн; 26.04.2023 - представництво інтересів клієнта в судовому засіданні Кіровському районному суді м. Кіровограда з урахуванням поїздки з м. Києва до м. Кропивницького і узворотному напрямку - 4000,00 грн; робота над формуванням стратегії захисту та підготовкою процесуальних документів - 24 000,00 грн; представництво інтересів клієнта в судових засіданнях - 20000,00 грн.

6)акт приймання-передачі наданих послуг від 26.04.2023 відповідно до якого адвокат Демченко Д. О. надав, а ПрАТ «СНВО «Імпульс» прийняв надані юридичні послуги згідно з договором надання правової допомоги від 03.10.2022 та заявки від 13.12.2022 вартість яких складає 44 000,00 грн, без ПДВ.

Представник позивача у справі адвокат Завгородня В. В. ще 16.03.2023 подала до суду письмове клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на правничу допомогу через їх неспівмірність зі складністю справи, витраченим адвокатом часом на виконання робіт (т. 1, а. с. 208 - 209).

11.05.2023 представник позивача у справі адвокат Завгородня В. В. повторно подала до суду аналогічне клопотання, а 12.05.2023 ще одне клопотання із зазначенням про недоліки в оформлені поданих відповідачем документів, завищення тарифів адвоката, невідповідності гонорару складності справи (т. 2, а. с. 18 - 19, 36 - 40).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Крім того, у ч. 3, ч. 4 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Згідно з положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката позивачем у цій справі, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Беручи до уваги надані позивачем докази, характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо доведеності відповідачем його витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції, а також, що заявлений розмір таких витрат є неспівмірним зі складністю цієї справи, ціною позову та значенням справи для сторін.

На переконання колегії суддів апеляційного суду таким, що відповідатиме вимогам реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій відповідача буде присудження на користь відповідача компенсації в сумі 5000,00 грн.

Стосовно інших аргументів сторін, то колегія апеляційного суду в їх оцінці керується практикою ЄСПЛ, який неодноразово вказував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При цьому ЄСПЛ вказував, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянтів та їх відображення у судовому рішенні, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що переглядається, сторонам надано відповідь на всі істотні питання, що виникають при встановленні обставин справи та кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.04.2023 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.04.2023 в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс» про стягнення грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення цієї вимоги.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс» (код юридичної особи у ЄДР: 31393258) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за не використані дні щорічної відпустки в сумі 44043,75 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

В інших частинах рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вимоги апеляційних скарг ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс» на додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.05.2023 задовольнити частково, рішення змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс» (код юридичної особи у ЄДР: 31393258) 5000,00 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 02.01.2025.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України.

Головуючий (підпис) О. Л. Карпенко

Судді: (підпис) С. М. Єгорова

(підпис) О. І. Чельник

Згідно з оригіналом.

Роздруковано з АСДС.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Олександр КАРПЕНКО

02.01.2025