Ухвала

від 05.02.2025 по справі 404/6142/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 404/6142/22

провадження № 61-1461ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

розглянув касаційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс» - адвоката Жукова Андрія Олександровича, на постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 листопада 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс» про стягнення заборгованості з невиплати коштів за дні невикористаної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс» (далі - ПрАТ «СНВО «Імпульс») заборгованість з невиплати коштів за невикористані дня відпустки в сумі 59 703,25 грн та середній заробіток за весь час затримки розрахунку до дня ухвалення судового рішення.

Рішенням Кіровського районного суд м. Кіровограда від 26 квітня 2023 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 15 травня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 21 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення місцевого суду від 26 квітня 2023 року в частині вирішення позову щодо стягнення грошової компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнено з ПрАТ «СНВО «Імпульс» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за дні використаної щорічної відпустки в сумі 44 043,75 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПрАТ «СНВО «Імпульс» задоволено частково, додаткове рішення суду першої інстанції від 15 травня 2023 року змінено, стягнувши із ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СВО «Імпульс» 5 000,00 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

У лютому 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ПрАТ «СНВО «Імпульс» - адвоката Жукова Андрія Олександровича, на постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 листопада 2024 року.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду .

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у справі з урахуванням вимоги про стягнення 59 703,25 грн, а також встановлених апеляційним судом відомостей про середньо денну заробітну плату позивача в розмірі 978,75 грн (для обрахунку середнього заробітку), кількості робочих днів з дня його звільнення 18 серпня 2022 року до дня ухвалення судового рішення в цій справі - 21 листопада 2024 року, станом на 01 січня 2025 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250= 757 000,00 грн).

Враховуючи зазначене вище, постанова Кропивницького апеляційного суду від 21 листопада 2024 року, не підлягає касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені підпунктом а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.

Вказані доводи заявник обґрунтував загальновідомими обставинами військової агресії російської федерації проти України, що зумовило часткову втрату майна, персоналу, документації більшості підприємств, які розташовані на території проведення бойових дій або тимчасово окупованих територіях, та припинення господарської діяльності, з подальшим призупиненням трудових договорів з працівниками.

Однак, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду щодо стягнення з роботодавця належних працівнику коштів в зв`язку з припинення трудового договору, що зумовлено військовою агресією російської федерації проти України, на яку (практику) посилається заявник, ним не обґрунтовано.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо.

Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то Верховний Суд зазначає: у даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.

Проте, касаційна скарга не містить обґрунтованих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв, а справа мала виняткове значення для заявника.

Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявника на положення підпунктів а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих. Крім того, наведені заявником в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс» - адвоката Жукова Андрія Олександровича, на постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 листопада 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс» про стягнення заборгованості з невиплати коштів за дні невикористаної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Копію ухвали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян