Ухвала

від 21.11.2024 по справі 404/6142/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

21 листопада 2024 року м. Кропивницький

справа № 404/6142/22

провадження № 22-ц/4809/42/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,

за участю секретаря судового засідання Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс»,

розглянувши клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у справі № 404/6142/22,

В С Т А Н О В И В:

26.10.2022 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс» (далі - ПрАТ «СНВО «Імпульс»)у якому, з урахуванням заяви від 19.01.2023 (Т. 1, а. с. 65 -67), просив суд про таке:

1)стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати компенсації за не використані дні щорічної відпустки в сумі 59703,25 грн;

2)стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення.

Позов обґрунтовано тим, що з серпня 2013 року по 18.08.2022 сторони у справі перебували у трудових відносинах. За цей час позивач набув право на відпустку, але не використав його. У порушення ч. 1 ст. 83. Ст. 116 КЗпП України при звільненні йому відповідач не сплатив йому компенсація за невикористані дні відпустки (61 день - розрахунок позивача), а тому, відповідно до ст. 117 КЗпП України, у відповідача виник додатковий обов`язок сплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.05.2023, з урахуванням ухвали суду від 12.05.2023 про виправлення описки, у задоволенні вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс» про стягнення заборгованості по невиплаті коштів за невикористані відпустки, середнього заробітку за період затримки розрахунку відмовлено повністю.

Суд мотивував своє рішення тим, що у розпорядженні відповідача відсутні накази про надання відпусток позивачу, з яких можливо було б встановити кількість днів відпустки, які не були використані позивачем та які б підлягали компенсації у зв`язку зі звільненням. Нарахування компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за три останніх роки з 19.08.2019 по 18.08.2022 без первинних документів є неможливим. Таким чином, суд виснував, що факт заборгованості відповідача перед позивачем за дні невикористаної відпустки є недоведеним, а тому позовні вимоги безпідставні (Т. 1, а. с. 245 - 250).

Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.05.2023 заяву представника Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс» про ухвалення додаткового рішення суду задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання «Імпульс» 18000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині вимог заяви відмовлено.

Позивач у справі ОСОБА_1 звернувся до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.04.2023, яке він просить скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовні вимоги.

Рішення суду позивач оскаржує з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Зокрема, визнаючи позовні вимоги недоведеними, суд не врахував презумпцію вини роботодавця, яка не була спростована відповідачем.

Висновок суду про неможливість встановлення кількості днів невикористаної відпустки за відсутності первинних документів хибний так, як такі дані підтверджуються податковою звітністю відповідача, яка ним подавалася до органів ДПС та ПФУ й містить відомості про суми нарахованих відпускних. Така звітність на вимогу суд була надана відповідними органами. До того ж суд необґрунтовано, з формальних причин не взяв до уваги надані позивачем помісячні розрахункові листки та інші надані позивачем докази. З отриманих доказів можна встановити, що у грудні 2020 року позивач використав 10 днів відпустки, у січні 2021 року - 5 днів відпустки, у березні 2021 року - 1 день відпустки.

Водночас суд належним чином не перевірив доводи відповідача про втрату ним первинних кадрових документів у той час, коли в наказі про звільнення позивача наведено його персональні дані, що ставить під сумність щирість тверджень відповідача.

Суд не застосував норми ст. ст. 10, 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в частині гарантій дотримання прав працівника на своєчасну оплату праці та відповідальності роботодавця.

Настання обставин непереборної сили не звільняє відповідача від сплати компенсації за дні невикористаної відпустки при звільненні працівника.

Крім того, сторони у справі, кожен окремо, оскаржили додаткове рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.05.2023.

13.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про витребування доказів, а саме витребування у Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків належним чином засвідченої копії рішення № 10/31-00-07-01-01-30 від 01.12.2022 про розгляд повідомлення ПрАТ «СНВО «Імпульс» про втрату документів від 01.11.2022.

Клопотання обґрунтоване тим, що вказаним рішенням Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків цей орган не погодився з аргументами ПрАТ «СНВО «Імпульс» щодо втрати ним первинних документів. Про цю обставину позивачу стало відомо після подання ним апеляційної скарги на рішення суду, а саме з оприлюдненої у ЄДРСР ухвали Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі № 320/39019/23 за адміністративним позовом ПрАТ «СНВО «Імпульс» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення (Т. 2, а. с. 210 - 211).

У судовому засіданні 21.11.2024 заявник підтримав своє клопотання.

Представник відповідача адвокат Жуков А. О. надав до суду письмові заперечення на клопотання апелянта про витребування нового доказу посилаючись на те, що заявник мав можливість раніше подати таке клопотання до суду, але не зробив цього, до того ж, на його думку, до того ж це рішення податкового органу не спростовує факт втрати документів (Т. 2, а. с. 234 - 236). У судовому засіданні 21.11.2024 представник відповідача підтримав свої заперечення проти клопотання про витребування доказів.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволенню не підлягає.

У п. 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України вказано, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, суд апеляційної інстанції може приймати нові докази у виключних випадках.

Проте, будь-яке рішення податкового органу за наслідком звернення відповідача про втрату первинних документів не має преюдиційного значення для вирішення судом виниклого між сторонами у цій справі трудового спору, воно не є доказом наявності/відсутності обставин щодо яких між сторонами виник спір, й не перешкоджає суду оцінити зібрані у справі докази та оцінити обставини, які є предметом доказування.

Отже, саме по собі рішення податкового органу, яке просить витребувати апелянт, не містить інформацію про предмет доказування, а тому не може вплинути на вирішення справи, яка переглядається.

З огляду на таке, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 76, 77, 84, 365 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. М. Єгорова

О. І .Чельник