Постанова

від 07.01.2025 по справі 143/684/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 143/684/24

Провадження № 22-ц/801/71/2025

Категорія: 101

Головуючий у суді 1-ї інстанції Патраманський І. І.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 рокуСправа № 143/684/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

за участю секретаря судового засідання Луцишина О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Сутисківська селищна рада Вінницького району Вінницької області, П`ятий відділ Вінницького районного Територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання та перебування фізичної особи на утриманні,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником - адвокатом Грушко Жанною В`ячеславівною, на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 03 жовтня 2024 року у селищі Тиврів суддею цього суду Патраманським І.І., повний текст якого складений 07 жовтня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання та перебування фізичної особи на утриманні, яка обґрунтована тим, що заявник ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Крім того, вона має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який має статус дитини інваліда віком до 18 років.

Після народження другого сина, відносини з батьком дітей погіршились і заявниця переїхала проживати до свого батька ОСОБА_3 та почала вести з ним спільне господарство.

В 2017 році між нею та ОСОБА_7 укладено шлюб, однак через необхідність постійного догляду за молодшим сином у зв`язку з його захворюванням, стосунки між подружжям не склались і вона знову переїхала проживати до свого батька.

Оскільки сім`я заявниці складається лише з неї та двох неповнолітніх дітей, один з яких має статус дитини інваліда до 18 років, відповідно вона не мала можливості офіційно працювати, тому що здійснює догляд за сином ОСОБА_6 . Єдиним джерелом доходу заявниці були допомога одинокій матері на двох дітей та дитині з інвалідністю з дитинства, яких недостатньо для повного матеріального забезпечення її та дітей, тому утримання своєї доньки та онуків взяв на себе її батько ОСОБА_3 .

Однак, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України 25.02.2022 року ОСОБА_3 було мобілізовано до лав Збройних сил України. Після мобілізації ОСОБА_3 продовжив утримувати заявницю. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_3 солдат ОСОБА_3 загинув в бою за Батьківщину під час артилерійського обстрілу біля населеного пункту Невельське Донецької області. Після отримання сповіщення про загибель батька, заявниця разом із сестрою поховали його на кладовищі в селищі Сутиски Вінницького району Вінницької області.

Згодом, у зв`язку із смертю ОСОБА_3 , заявниця із сестрою розпочали підготовку документів для отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168. Однак, за результатами розгляду документів заявниці та сестри, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, прийняла рішення про повернення на доопрацювання документів. Підставою для повернення документів на доопрацювання є те, що заявниці не відносяться до неповнолітніх дітей загиблого, також неможливо встановити чи є повнолітні заміжні дочки загиблого військовослужбовця непрацездатними (особами з інвалідністю) та чи перебували вони на його утриманні.

Тому, без надання документів, які підтверджують, що повнолітні заміжні дочки перебували на утриманні загиблого батька, неможливо встановити право заявниць на отримання часток одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

При цьому, заявниця вказує, що спільно проживала та знаходилась на утриманні свого батька.

В зв`язку з цим, вона звернулась до суду для встановлення цих фактів, оскільки інших способів встановлення цих фактів не існує. Встановлення даних фактів їй необхідне для реалізації права на отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Крім того, 26.09.2024 року представник заявника подав до суду заяву про уточнення заявлених вимог, у якій просить задовольнити заяву у такій редакції: встановити факт того, що ОСОБА_1 була членом сім`ї ОСОБА_3 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ; встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні свого батька ОСОБА_3 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

03 жовтня 2024 року рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту належності до члена сім`ї загиблого військовослужбовця та перебування на його утриманні відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Грушко Ж.В., подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Грушко Ж.В. зазначає, що питання належності заявниці до кола осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу, яка призначається згідно із ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не є спірним у даній справі. Вказує, що предметом розгляду у даній справі є встановлення факту належності заявниці до членів сім`ї загиблого військовослужбовця та перебування на його утриманні.

Однак, як вважає скаржник, суд першої інстанції передчасно та в супереч дискреційним повноваженням Міністерства оборони України вирішив питання наявності чи відсутності права заявника на отримання матеріальних виплат і гарантій, передбачених ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Разом з тим, до апеляційного суду від заінтересованої особи Міністерства оборони України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому його представник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване - без змін.

Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, враховуючи наступне.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 03.05.1989 року (а.с. 14).

ОСОБА_3 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 23.03.1998 року, має ще одну дочку, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 77).

ІНФОРМАЦІЯ_5 батько ОСОБА_3 - ОСОБА_10 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 04.06.1979 року. ІНФОРМАЦІЯ_6 мати ОСОБА_3 - ОСОБА_11 також померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 17.05.2023 року відповідно (а.с. 72-73).

13.10.2017 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , укладено шлюб, про що виконавчим комітетом Сутисківської селищної ради складено актовий запис № 14, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від 13.10.2017 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 (а.с. 15).

ОСОБА_1 є матір`ю двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 від 12.06.2009 року (а.с. 16), та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 від 23.03.2012 року (а.с.17).

Згідно із заключенням ЛКК від 02.08.2015 року № 64 ОСОБА_6 , у зв`язку з діагнозом згідно з міжнародною класифікацією хвороб F84.0, за станом здоров`я потребує постійного стороннього нагляду та допомоги матері і не може відвідувати дошкільний заклад до 6-річного віку (а.с. 19).

Відповідно до медичного висновку № 1 від 31.01.2023 року про дитину інваліда віком до 18 років (форма медичної документації 080/о) ОСОБА_6 , матір`ю якого є ОСОБА_1 , має захворювання згідно з міжнародною класифікацією хвороб F84.0, у зв`язку з чим йому встановлено інвалідність та надано категорію підгрупи "А"(а.с. 18).

Згідно із посвідченням серії НОМЕР_8 від 08.10.2019 ОСОБА_1 є отримувачем соціальної допомоги на дитину з інвалідністю ОСОБА_6 (а.с. 20).

Відповідно до довідок про допомогу на 2 дітей одиноким матерям, сума допомоги, яка виплачена ОСОБА_1 складає: за 2015 рік - 8315,90 грн, 2016 рік - 13130,40 грн, 2017 рік - 18663,56 грн, 2018 рік - 29481,17 грн, 2019 рік - 31761,32 грн, 2020 рік - 19709,62 грн (а.с. 25-27).

Згідно із довідкою УПЗСН Вінницької РВА від 26.02.2024 року № 35-12/8-240 ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні та отримує державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю з дитинства та надбавку на догляд за нею, а саме на ОСОБА_6 , з 27.02.2017 року по 16.01.2025 року розмір державної соціальної допомоги склав: у 2017 році - 23730,14 грн, у 2018 - 34185,62 грн, у 2019 - 37878 грн, у 2020 - 41286 грн, у 2021 - 57928,72, у 2022 - 81204,40 грн, у 2023 - 85573,20 грн, у січні - лютому 2024 року - 16089,40 грн (а.с. 28-32).

Актом комісії у складі депутата Сутисківської селищної ради Березовського В.Г., жителів вул. Зарічна селища Сутиски ОСОБА_2 , ОСОБА_14 від 06.02.2024 підтверджено факт спільного проживання в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день смерті ОСОБА_3 (а.с. 21).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Сутисківської селищної ради від 06.02.2024 року № 122 ОСОБА_1 , за свідченням свідків, спільно проживала (без реєстрації) з батьком ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , на день смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 22).

Показами свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які є сусідами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , підтверджено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 із її дітьми проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , протягом близько 5 років перед загибеллю ОСОБА_3 . ОСОБА_1 не працювала, оскільки має на утриманні двох дітей, один з яких дитина з інвалідністю. У зв`язку з цим утриманням сім`ї займався батько ОСОБА_3 .

Згідно з випискою по надходженням по картці/рахунку НОМЕР_9 , належній ОСОБА_1 , за період з 01.03.2022 року по 05.03.2023 року зафіксовано перерахування коштів від ОСОБА_3 : 30.03.2022 - 7000 грн, квітень 2022 року - 9547,74 грн, травень 2022 року - 29000 грн, червень 2022 року - 33010,06 грн, липень 2022 року - 34050,19 грн, серпень 2022 року - 45075,18 грн, вересень 2022 року - 31155,80 грн, жовтень 2022 року - 50251,28 грн, листопад 2022 року - 37160,83 грн, грудень 2022 року - 30150,78 грн, січень 2023 року - 42221,15 грн, лютий 2023 року - 18341,72 грн, березень 2023 року - 7035,18 грн (а.с. 54-57).

Відповідно до архіву платежів за карткою НОМЕР_10 , належній ОСОБА_1 , за період 06.03.2022 - 02.04.2023 зафіксовано оплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , за березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень, лютий 2023 року (а.с. 58-62).

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_11 від 25.02.2022 року № 45 солдата ОСОБА_3 , призначеного на підставі наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.02.2022 року № 2 "Про призов резервістів на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період" та указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" на посаду наглядача лінійно-кабельного відділення взводу зв`язку роти зв`язку тилового пункту управління польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_11 , зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_11 (а.с. 51).

В копії військового квитка ОСОБА_3 серії НОМЕР_12 в графі 15 зазначено про проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_11 з 25.02.2022 року (а.с. 49-50).

Відповідно до довідки від 22.09.2022 року № 405 військової частини НОМЕР_13 солдат ОСОБА_3 приймав безпосередню участь в бойових діях в складі військової частини НОМЕР_13 з 25.03.2022 року по час видачі довідки (а.с. 52).

Згідно із сповіщенням сім`ї № 37 солдат ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час артилерійського обстрілу біля населеного пункту Невельське Донецької області (а.с. 63).

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 10.03.2023 року № 639, довідки про причину смерті від 10.03.2023 року до форми № 106/о № 639 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 від ушкоджень внаслідок бойових дій, спричинених іншими видами вибухів та уламків (а.с. 64-65).

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_14 від 10.03.2023 року та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян для отримання допомоги на поховання № 00038815652 від 10.03.2023 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в селищі Невельське Донецької області (а.с. 66).

Відповідно до витягу з протоколу засідання 11 регіональної військово-лікарської комісії за № 1392 від 02.05.2024 року травма, яка призвела до смерті ОСОБА_3 , пов`язана із захистом Батьківщини (а.с. 68).

Згідно із витягом з наказу Міністерства оборони України від 13.05.2023 року № 139/НСТ старшого солдата ОСОБА_3 з 07.03.2023 року виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_13 . Наказано виплатити доньці загиблого ОСОБА_2 матеріальну допомогу на поховання. Наказано виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби, надбавку за виконання особливо важливих завдань, додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168, грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань. Наказано всі належні кошти виплачувати в рівних частинах доньці ОСОБА_2 та доньці ОСОБА_1 (а.с. 69).

Відповідно до витягу із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19 грудня 2023 року № 25/д, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів, поданих для призначення одноразової грошової допомоги на підставі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 (а.с. 71).

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав, що встановлення фактів належності заявника до члена сім`ї загиблого військовослужбовця та перебування на його утриманні не породить для неї юридичних наслідків, тобто не призведе до набуття нею права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки суду не надано доказів, які б підтверджували належність заявника до категорії осіб, які б у разі встановлення судом фактів, про які просить заявник, надавали їй право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 7 ст. 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним.

У порядку окремого провадження справа про встановлення фактів розглядається, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Cправи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду за умов, якщо факти, які підлягають встановленню, мають юридичний характер, тобто відповідно до закону викликають юридичні наслідки - виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2019 року у справі № 305/279/16-ц (провадження № 61-30299св18)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки також містяться у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05.12.2019 року у справі № 750/9847/18, від 03.02.2021 року у справі № 644/9753/19, від 16.06.2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08.09.2021 року у справі № 641/5187/20.

Таким чином, в судовому порядку можливо встановити факти, коли ці факти безпосередньо породжуватимуть юридичні наслідки, тобто вони повинні мати юридичне значення, а саме: від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення.

В поданій заяві ОСОБА_1 просила встановити факт спільного проживання однією сім`єю із загиблим батьком-військовослужбовцем та факт перебування на його утриманні з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з його загибеллю.

Також як зазначено скаржником у апеляційній скарзі, у зв`язку зі смертю батька - військовослужбовця ОСОБА_3 , заявник розпочала підготовку документів для отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

Однак, за результатами розгляду документів заявника, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разу загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, прийняла рішення про повернення на доопрацювання документів, що підтверджується супровідним № 952/9/13779 від 30.12.2023 та витягом з протоколу № 25/д від 19.12.2023.

Підставою для прийняття рішення про повернення документів на доопрацювання стало те, що заявник не відноситься до неповнолітніх дітей загиблого, також неможливо встановити чи є дочка загиблого військовослужбовця непрацездатною (особою з інвалідністю), та чи перебувала вона на його утриманні. Тому, без надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що повнолітні заміжні дочки перебували на утриманні загиблого батька (копії документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право на призначення пенсії в разі втрати годувальника або факт призначення пенсії за загиблого, судового рішення про встановлення факту перебування на його утриманні на дату загибелі), неможливо встановити право заявника на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Вказаний висновок комісії Міністерства оборони України став підставою для ОСОБА_1 звернутися до суду для встановлення факту того, що вона була членом сім`ї ОСОБА_3 та перебувала на утриманні свого батька ОСОБА_3 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Досліджуючи мету звернення із заявою про встановлення потрібних заявнику юридичних фактів, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що для визначення можливості встановлення фактів, про які просить заявник, суду необхідно встановити чи породить встановлення таких фактів юридичні наслідки для заявника у виді набуття права на отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовців, здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовців - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби (пп. 1 п. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Згідно зі ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на 06.03.2023, тобто на дату загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 ) у випадках, зазначених у підп. 1-3 п. 2 с. 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зокрема, за загиблого (померлого) військовослужбовця.

Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих, які перебували на їх утриманні (ст. 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли в період проходження служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю; г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Як визначено ч. 1 ст. 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Таким чином, системне тлумачення положень ст. 16-1 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на дату загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 ) та положень статей 30, 31 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" дає підстави для висновку, що право на виплату одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). При цьому, утриманцями можуть бути непрацездатні члени сім`ї, зокрема, діти, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, заявником не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували належність заявника до категорії непрацездатних осіб, які б у разі встановлення судом фактів належності до члена сім`ї загиблого військовослужбовця та перебування на його утриманні, надавали їй право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відтак, встановлення юридичних фактів, про які просить заявник, не породить для неї юридичних наслідків, тобто не призведе до набуття права на отримання одноразової грошової допомоги.

Взявши до уваги зазначені вище обставини, колегія суддів дійшла переконання, що судом першої інстанції було враховано всі обставини справи, надано оцінку усім належним доказам, та належним чином обґрунтовано висновок про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги фактично дублюють подану до суду першої інстанції заяву про встановлення фактів, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд, та є такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків районного суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а вказане рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Грушко Жанною В`ячеславівною, залишити без задоволення, а рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 03 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк