Ухвала

від 05.12.2024 по справі 454/2624/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 454/2624/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/817/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження № 12017140000000714 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 25.06.2024 року стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Перетоки, Сокальського району, Львівської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, інваліда 3-ї групи, не одруженого, згідно ст.89 КК України раніше не судимого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_7 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

встановила:

Обвинувачений оскаржив вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 25.06.2024 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України та призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислюється з моменту приведення вироку до виконання.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання зараховано обвинуваченому ОСОБА_6 строк попереднього ув`язнення, починаючи з 26.06.2019 по 01.07.2019 включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Після вступу вироку в законну силу арешт накладений ухвалою слідчого судді Сокальського районного суду Львівської області від 01.07.2019 - буде скасовано.

Стягнуто з ОСОБА_6 у користь держави 10384,32 грн. процесуальних витрат на залучення експертів.

Вирішено питання з речовими доказами в порядку ст. 100 КПК України.

Не погоджуючись з даним вироком обвинувачений ОСОБА_6 , разом із захисником-адвокатом ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати вирок суду першої інстанції та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, оскаржуваний вирок незаконним, необгрунтованим, необ`єктивним, у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінально процесуального закону.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що протокол проведення обшуку написаний вручну, нерозбірливо і при цьому за участю оперативних працівників управління ДПН НП України у Львівській області при проведенні обшуку, які не є учасниками кримінального провадження і знаходились в квартирі при проведенні обшуку, не маючи передбачених КПК України підстав, а це свідчить про порушення права ОСОБА_6 на недоторканість житла, передбаченого ч.1 ст. 30 Конституції України. Крім того, в порушення вимог закріплених в ч. 9 ст. 236 КПК України, до протоколу обшуку від 04.10.2016 року, не долучено опис вилучених речей, не зважаючи на те, що зі змісту протоколу обшуку однозначно слідує, що за результатами проведення даної слідчої дії відбувалося вилучення певних речей. Не можливо ідентифікувати пакети в які були поміщенні вилучені під час обшуку речі. Отже, відсутність письмового доручення слідчого на проведення слідчої дії та інші викладені вище допущені істотні порушення КПК України при проведенні слідчої дії обшуку виключає можливість використання протоколу обшуку від 04.10. 2016 року в якості допустимого доказу.

Апелянт покликається на те, що слідчий ОСОБА_9 , не виконав правових норм КПК та не надав ОСОБА_6 копію протоколу про тимчасове вилучення майна; не звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна; не повернув ОСОБА_6 тимчасово вилучене майно. А відтак, майно, яке вилучене і додане до матеріалів кримінального провадження з порушенням вимог КПК України, не може вважатися належним доказом у справі.

Протокол обшуку від 04.10.2016 року, в якому відображено вилучення у житлі ОСОБА_6 речовини рослинного походження, порошкоподібної речовини білого кольору, блідо-жовтого кольору та пристрою для куріння, є у кримінальному провадженні №12017140000000714 від 08.09.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_6 в скоєнні кримінального правопорушення за ч.2 ст.307 КК України ключовим доказом, і, на нашу думку, цей доказ здобутий з порушенням закону та є недопустимим.

Оцінюючи такий доказ, як висновок експерта від 01.12.2016 року №3/902, обвинувачений звертає увагу апеляційного суду та просить визнати такий недопустимим з наступних підстав. З даних протоколу обшуку від 04.10.2016 року установлено, що ця процесуальна дія була проведена слідчим Залізничного ВП (м.Львів) ГУ НП у Львівській області лейтенантом поліції ОСОБА_9 , у житлі ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , в межах кримінального провадження №12016140060003071, внесеного до ЄРДР 26.08.2016 року за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, тобто до моменту внесення відомостей до ЄРДР за ч. 1 ст. 309 КК України.

Так досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом ( ч.ч. 2, 3 ст. 214 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК України (в редакції, чинній на момент проведення експертизи) слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Залучення експерта - це слідча дія.

Отже, залучення експерта та, як наслідок, проведення експертизи відбулось у кримінальному провадженні, щодо злочину проти власності, для якого з`ясування обставин, що були поставлені перед експертом, не мають значення, оскільки експертиза проводилась щодо злочину у сфері незаконного обігу наркотиків.

Виділення матеріалів з кримінального провадження №12016140060003071 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.08.2016 року за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №12017140000000714 - 08 вересня 2017 року за ч. 2 ст. 307 КК України відбулось тоді, коли вже були проведені майже усі слідчі дії в зазначеному кримінальному провадженні, проте в межах кримінального провадження №12016140060003071, а саме:

-постанова про призначення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 04.10.2016 року;

-висновок експерта від 01.12.2016 року за №3/902;

-постанова про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до кримінального провадження від 15.02.2017 року.

Постанова про виділення матеріалів досудового розслідування була винесена 08.09.2017 року, прокурором відділу процесуального керівництва області молодшим радником юстиції ОСОБА_10 . І лише після цього слідчий ОСОБА_11 , 08.09.2017 року о 16 год.37хв.50 сек. ресструє провадження (виділення матеріалів досудового розслідування), тобто вносить відомості до ЄРДР, де дата надходження заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення- 30.08.2017 року, правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч.2 ст.307 КК України.

На переконання апелянта, саме з 08.09.2017 року коли було розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню за ч.2 ст. 307 КК України, могли вчинятися будь-які слідчі чи процесуальні дії, збиратися докази, прийматися процесуальні рішення, оскільки відповідно до ч.3 ст. 214 КПК України, здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Зважаючи на зазначене, апелянт просить апеляційний суд прийти до висновку, що всі процесуальні рішення, які були прийняті до 08 вересня 2017 року та стосуються цього кримінального провадження, №1207140000000714 не можуть вважатися законними, а усі докази, які були зібрані до цієї дати, в силу ст. 86 КПК України є недопустимими.

Відтак апелянт наголошує, що обшук був проведений слідчим Залізничного ВП (м.Львів) ГУ НП у Львівській області лейтенантом поліції ОСОБА_9 , 04.10.2016 року, в межах кримінального провадження №120161140060003071 від 26.08.2016 року, на виконання ухвали від 26.09.2016 року слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова ОСОБА_12 в рамках кримінального провадження № 12016140060003071 від 26.08.2016 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_6 . За вище зазначеною адресою проживання під час обшуку знайдено хоча в протоколі обшуку від 04.10.2016 року зазначено, що ОСОБА_6 добровільно показав заборонені у вільному обігу речі, а саме: канабіс, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, загальна маса якого в перерахунку на висушену речовину, становить 195,64 грам; екстракт канабісу, що відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено загальна маса якого становить 0,20 грам, амфетамін, який відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено, загальна маса якого становить 12,2873 грам, крім того старовинні монети, ножі, саблю, патрони, три пістолети....і інше.

04.10.2016 року слідчий Залізничного ВП (м.Львів) ГУ НП у Львівській області лейтенант поліції ОСОБА_9 виносить постанову про призначення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів в кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР 26.08.2016 року за №12016140060003071, в порушення норм КПК України, ст.214 КПК України, та Положення про ЄРДР.

01.12.2016 року за № 3/902 слідчим отримано висновок експерта ОСОБА_13 в якому зазначено: що надана на експертизу речовина рослинного походження зеленого кольору містить тетрагідроканнабіол і є канабісом. В порошкоподібній речовині блідо-жовтого кольору, що знаходиться в сімох згортках фольги та полімерному пакеті, виявлено амфетамін, який віднесено до психотропних речовин, обіг яких обмежено. Загальна маса амфетаміну становить 12,2873 грам. Загальна маса канабісу в перерахунку на висушену речовину, становить 195,64 грам. Маса екстракту канабісу становить 0,20 грам. Загальна маса амфетаміну становить 12,2873 грам.

Маючи на «руках» висновок експерта слідчим ОСОБА_9 не вносяться відомості в ЄРДР щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, не визначається попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення.

09.02.2017 року виноситься постанова про групу прокурорів заступником керівника Червоноградської місцевої прокуратури ОСОБА_14

15.02.2017 року постанова про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до кримінального провадження старшим слідчим СУ ГУ НГІ у Львівській області ОСОБА_15

08.09.2017 року постанова про виділення матеріалів досудового розслідування прокурор відділу процесуального керівництва ОСОБА_10

08.09.2017 року внесено в ЄРДР за ч.2 ст.307 КК України (виділення матеріалів досудового розслідування) реєстратор слідчий ОСОБА_11 .

Все вище наведене ставить під сумнів законність проведення досудового слідства, не пред`явлення підозри ОСОБА_6 за вчинення ним кримінального правопорушення за ч.2 ст.309 КК України чи ч.2 ст.307 КК України, з врахуванням висновку експерта від 01.12.2016 року №3/902, не складання обвинувального акту, та не направлення кримінального провадження на розгляд у суд.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції було задоволено клопотання захисту про виклик для допиту в суді свідків - понятих: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які в судове засідання не прибули, при цьому судом не було вжито заходів до них у виді доставлення шляхом приводу, на них не було накладено грошового стягнення, тобто судом 1-ї інстанції не зважаючи на те, що законодавець зобов`язав суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створювати необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6 ст. 22 КПК України) жодних дій передбачених КПК України не було вчинено, чим суд позбавив сторону захисту можливості допитати в якості свідків вище зазначених понятих, щодо їхньої участі в проведеному обшуку 04.10.2016 року, та з`ясування ряду питань.

Апелянт наголошує, що у вироку від 25.06.2024 року зазначено про те, що на думку суду дослідженні судом докази узгоджуються з наданими поясненнями свідків (допитаним був лише слідчий ОСОБА_9 , зацікавлена особа, працівник поліції), а не зазначенні вище поняті, та визнавальною позицією обвинуваченого, а тому суд прийняв їх до уваги та поклав в основу обвинувального вироку. Підстав для визнання указаних вище доказів недопустимими в порядку ст.89 КПК України судом не встановлено. Також суд зазначив, що обвинувачений з таким погодився, визнавати недопустимими суд не просив, позиція захисника адвоката ОСОБА_8 є відмінною позиції обвинуваченого, щодо допустимості таких.

Роблячи такий висновок суд 1-ї інстанції не врахував правової позиції Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, справу № 487/4245/18. від 09 грудня 2021 року, в якій чітко зазначено, що визнання вини не є беззаперечним доказом і не звільняє слідчого, прокурора, суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо та всієї доказової бази у сукупності. Показання обвинуваченого є не лише джерелом доказів, а й засобом захисту ним своїх інтересів, вони мають бути ретельно перевірені й оцінені судом. Жоден доказ не має наперед встановленої сили для суду (ч. 2 ст. 94 КПК України).

Апелянт зазначає, що судом 1-ї інстанції не взято до уваги, що у нього, ОСОБА_18 з рук зроблено змиви за допомогою вати (без ідентифікації, та зазначення цього в протоколі, що робить неможливим перевірити достовірність цього доказу). Звертаю увагу апеляційного суду на те, що проведення змивів з його рук є слідчою дією у відповідності до Глави 20. Ні слідчий ОСОБА_11 , ні прокурор ОСОБА_19 змивів з рук ОСОБА_6 не проводили, а вище наведену слідчу дію, без жодних правових підстав, в порушення норм КПК України провів начальник відділу ОСОБА_20 .

Апелянт звертає увагу на те, що по справі, в суді першої інстанції під час судового засідання 12.01.2021 року, при перегляді відео диска затримання ОСОБА_6 , 26.06.2019 року слідчий ОСОБА_11 , в процесі затримання ОСОБА_6 , зачитав постанову прокурора про проведення освідування від 26.06.2019 року, тобто поставив до відома, що така постанова є, хоча повинен був її пред`явити перед початком освідування ОСОБА_6 .

З відео видно, що постанова прокурора про проведення освідування від 26.09.2016 року (слідчої дії) була виготовлена до затримання ОСОБА_6 в порядку ст.208 КПК України, та набуття ним статусу підозрюваного, що є грубим порушенням ст.241 КПК України.

Крім цього слідчим ОСОБА_21 не було складено протокол про проведення освідування та не надано копію протоколу від 26.06.2019 року про проведення освідування моєму підзахисному ОСОБА_6 , як цього вимагає ч.4 ст.241 КПК України.

В реєстрі матеріалів досудового розслідування № 12017140000000714 від 08.09.2017року в розділі І. «Проведені в ході досудового розслідування процесуальні дії» Протокол проведення освідування не зазначено, що підтверджує його відсутність.

Апелянт наголошує, що в постанові про проведення освідування від 26.06.2019 року, прокурор ОСОБА_19 не зазначає статусу (підозрюваний), а доручає слідчому провести освідування ОСОБА_6 , як фізичній особі, (не здійснити освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого), що КПК України в ст.241 КПК України не передбачено.

Крім цього суд 1-ї інстанції не взяв до уваги текст постанови про проведення освідування від 26 червня 2019 року, де в абз.5 прокурор ОСОБА_19 зазначає:

«В органу досудового розслідування є підстави вважати, що після отримання вказаних купюр як платню за психотропну речовину, ОСОБА_6 може перемістити їх у елементи свого одягу, а тому на тілі, одязі чи особистих речах ОСОБА_6 можуть залишитись сліди спеціальної хімічної речовини. Відповідно прокурор постановляє:

Провести освідування ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для виявлення слідів кримінального правопорушення.»

Протокол освідування був судом першої інстанції покладений в основу вироку при цьому не враховано зазначене вище щодо недопустимості доказу - постанови про проведення освідування від 26.06.2019 року, проведеної в іншому кримінальному провадженні.

Апелянт звертає увагу на те, що висновок експерта за результатами проведення криміналістичної експертизи відео звукозапису у кримінальному провадженні №12017140000000714 від 14.11.2022 року №1837-Е, також був покладений судом 1-ї інстанції в основу вироку як допустимий доказ вини ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованих йому злочинів, Експерт зазначив, що встановити за допомогою яких звукозаписуючих пристроїв було здійснено запис досліджуваних фонограм 1-11 не виявляється можливим в зв`язку з тим, що досліджувані фонограми 1-11 є копіями.

Враховуючи те, що під час судового розгляду, на підставі висновку експерта було встановлено, що відеофонограми (фонограми), на які посилається сторона обвинувачення, що зафіксовані на оптичних дисках, на які фіксувалися НСРД, є копіями, судом обґрунтовано визнано їх недопустимими доказами, а відповідно і інші похідні від них докази, в тому числі протоколи негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтролю особи також є недопустимими, про що зазначено в судових рішеннях.

З урахуванням приписів ч. 3 ст. 214 КПК здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не тільки не допускається, а і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Натомість визнання доказу недопустимим є процесуальним наслідком недотримання, зокрема, порядку здійснення кримінального провадження.

Застосування належної правової процедури означає здійснення справедливого правосуддя задля досягнення мети і вирішення його завдань, визначених приписами ст. 2 КПК.

Проведення НСРД до внесення відомостей до ЄРДР, як і здійснення НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки без належної процесуальної підстави, є такими безумовними підставами визнання доказів недопустимими через порушення порядку здійснення досудового розслідування щодо їх отримання (ст. 86 КПК), що не потребують від суду наведення додаткових мотивів щодо того, що порушено ті чи інші права і свободи людини, передбачені Конвенцією та/або Конституцією України, оскільки порушення таких прав, і зокрема права на справедливий суд, зумовлено самим характером недодержання порядку, встановленого КПК щодо збирання доказів у цій справі.

Порушення приписів ст. 86 КПК (у контексті недотримання вимог ч. З ст. 214, ч. 4 ст. 246, ч. 7 ст. 271 цього Кодексу) призводить до порушення прав і свобод людини, зокрема права на захист і справедливий суд, що суперечить положенням статей 19, 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції, оскільки обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Суд, вирішуючи питання про недопустимість як доказів указаних вище матеріалів НСРД, не має підстав наводити додаткові мотиви, які спираються на обґрунтування відповідних аспектів застосування положень ст. 87 вказаного Кодексу.

Посилання судом на такі докази під час ухвалення судового рішення призводить до порушення прав і свобод людини, зокрема права на захист і справедливий суд, що суперечить положенням статей 19, 62 Конституції України, статей 2, 8, 9, 17, 30 КПК.

Апелянт звертає увагу апеляційного суду, що ОСОБА_6 інкримінують два окремі епізоди не пов`язані між собою, кваліфікуюча ознака повторно, а саме придбання та зберігання психотропної речовини «амфетаміну», з корисливих мотивів, з метою подальшого збуту, що відноситься до психотропних речовин обіг яких заборонено, загальна маса якого становить 0,3575 грам, який в подальшому,

21.12.2018 року близько 11 години 30 хвилин, збув ОСОБА_22 два згорстки фольги із вказаною психотропною речовиною, отримавши від остатнього за незаконну діяльність грошові кошти в сумі 600 (шістсот) гривень. Дану психотропну речовину цього ж дня у ОСОБА_23 вилучено працівниками поліції. Дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.2 ст.307 КК України.

Крім цього, ОСОБА_6 діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою подальшого збуту, у невстановленому слідством місці, час та особи, незаконно придбав та в подальшому зберігав психотропну речовину «амфетамін», що відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено, загальна маса якого становить 0,1325 грама.

В подальшому, 26.09.2019 року близько 16 години 30 хвилин, ОСОБА_6 , збув ОСОБА_24 один згорток фольги із вказаною психотропною речовиною, отримавши від останнього за незаконну діяльність грошові кошти в сумі 300 (триста) гривень. Дану психотропну речовину цього ж дня у ОСОБА_25 вилучено працівниками поліції. Дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковано за ч.2 ст.307 КК України.

За висунутим ОСОБА_6 обвинуваченням діяння, вчинені 21.12.2018 року та 26.06.2016 року, інкриміновані останньому за ч.2 ст.307 КК України, як придбання, зберігання з метою збуту та збут психотропної речовини, вчинені повторно, не об`єднані єдиним умислом як між собою, так і з іншими діяннями, які інкриміновано обвинуваченому.

Слідчі дії органу досудового розслідування були спрямовані на отримання (збирання) доказів протиправної діяльності ОСОБА_6 , 21.12.2018 року та 26.06.2019 року як такої що містить ознаки окремих самостійних злочинів, кожний із яких значився в матеріалах справи як вчинений повторно. Про це свідчить, зокрема, дані відображені в постановах прокурора про проведення НСРД- контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 19.12.2018 року та 07.06.2019 року в кримінальному провадженні №12017140000000714 від 08.09.2017 року, на підставі яких 21.12.2018 року та 26.06.2019 року було проведено відповідні слідчі дії і складено протоколи за результатами проведення НСРД- контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 02.08.2019 року та 27.06.2019 року.

Відомості, викладені в документах, які є процесуальними підставами для проведення НСРД, щодо виявлення і фіксації епізодів злочинної діяльності ОСОБА_6 , пов`язаних із придбанням, зберіганням з метою збуту і збутом психотропної речовини «амфетамін» 21.12.2018 року, ОСОБА_26 , 26.06.2019 року, ОСОБА_27 , переконливо свідчать, що орган досудового розслідування виходив з того, що ОСОБА_6 керується самостійним окремим умислом щодо вчинення кожного із зазначених діянь (і такі припущення знайшли своє підтвердження під час судового розгляду), а тому відомості щодо кожного такого правопорушення підлягали окремому внесенню до ЄРДР.

Проведення досудового розслідування та здійснення НСРД за цими епізодами без внесення до ЄРДР відповідних відомостей про обставини, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, давала суду 1-ї інстанції підстави вважати, що була застосована неналежна правова процедура і підлягають застосуванню наслідки, визначені в ч.2 ст.86 КПК України.

Відомості за вказаними епізодами, зберігання з метою збуту та збуту психотропної речовини «амфетамін» 21.12.2018 року та 26.06.2019 року було внесено до ЄРДР лише 27.06.2019 року за №12019140310000377 та №12019140310000378 ( які в подальшому були об`єднано в одне провадження з матеріалами досудового провадження №12017140000000714 та присвоєно остаточний номер в ЄРДР. Постанова прокурора про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 27.06.2019 року.

Суд 1-ї інстанції вимоги закону та постанови Верховного Суду від 22 березня 2023 року, справа №161/1921/20, проігнорував, не визнав недопустимими усі докази, зібрані до внесення відомостей в ЄРДР за цими епізодами, в аспекті застосування приписів частини 1,3 ст.214 КПК, ст.86 КПК для доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні вказаних злочинів, інкримінованих за ознакою повторності.

Враховуючи викладене, апелянт просить суд апеляційної інстанції дійти до висновку, що докази, отримані під час досудового розслідування інкримінованих ОСОБА_6 злочинних дій 21.12.2018 року та 26.06. 2019 року, а саме: протокол огляду грошових купюр від 21.12.2018 року, протокол огляду покупця від 21.12.2018 року, протокол за результатами проведення контролю за вчиненням злочину від 02.08.2019 року, висновок експерта №3/113 від 12.02.2019 року; протокол огляду грошових купюр від 26.06.2019 року, протокол огляду покупця від 26.09.2019 року, висновок експерта №3/788 від 25.07.2019 року, висновок експерта №3380 від 30.07.2019 року, є недопустимими доказами відповідно до вимог ст. 86 КПК, оскільки отримані з істотним порушенням вимог цього Кодексу, в порядку ст.417 КПК України скасувати обвинувальний вирок від 25.06.2024 року і закрити кримінальні провадження щодо ОСОБА_6 за епізодами повторного придбання, зберігання з метою збуту та збуту психотропної речовини «амфетамін» 21.12.2018 року і 26.06.2019 року на підставі п. З ч. 1 ст. 284 КПК.

Суд має встановити фактичні обставини справи по кожному інкримінованому обвинуваченому ОСОБА_6 діянню і дати відповідну оцінку доказам, які надав орган досудового розслідування.

З матеріалів кримінального провадження №12017140000000714 від 08.09.2017 року вбачається, що ОСОБА_6 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні чотирьох окремих кримінальних правопорушень, які передбачені ч.2 ст.307 КК України.

Разом з тим, звертаємо увагу апеляційного суду, що суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_6 обвинуваченого за ч.2 ст.307 КК України не дотримався вимог кримінального процесуального закону, що призвело до невідповідності оскаржуваного судового рішення нормам ст. 370 КПК України.

Дослідження судом 1-ї інстанції усіх обставин без надання належної оцінки доказам, які могли вплинути на висновки щодо фактичних обставин кримінального провадження, призвели до істотного порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 діючи з корисливих мотивів з метою подальшого збуту, у невстановленому слідством місці, час та особи незаконно придбав та в подальшому зберігав за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , наркотичні засоби та психотропні речовини, а саме: канабіс, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, загальна маса якого в перерахунку на висушену речовину, становить 195,64 грам; екстракт канабісу, що відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, загальна маса якого становить 0,20 грам; амфетамін, який відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено, загальна маса якого становить 12,2873 грам, що є великим розміром, до вилучення працівниками поліції 04.10.2016 під час проведення обшуку.

Окрім цього, ОСОБА_6 , діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою подальшого збуту, у невстановленому слідством місці, час та особи, незаконно придбав та в подальшому зберігав психотропну речовину «амфетамін», що відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено, загальна маса якого становить 0,3575 грам.

В подальшому, 21.12.2018 близько 11 години 30 хвилин ОСОБА_6 , поблизу місця свого проживання по АДРЕСА_2 , збув ОСОБА_22 два згортки фольги із вказаною психотропною речовиною, отримавши від останнього за незаконну діяльність грошові кошти в сумі 600 (шістсот) гривень. Дану психотропну речовину цього ж дня у ОСОБА_22 вилучено працівниками поліції.

Крім цього, ОСОБА_6 діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою подальшого збуту, у невстановленому слідством місці, час та особи, незаконно придбав та в подальшому зберігав психотропну речовину «амфетамін», що відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено, загальна маса якого становить 0,1325 грам.

В подальшому, 26.06.2019 близько 16 години 30 хвилин ОСОБА_6 , поблизу місця свого проживання по АДРЕСА_2 , збув ОСОБА_24 один згорток фольги із вказаною психотропною речовиною, отримавши від останнього за незаконну діяльність грошові кошти в сумі 300 (триста) гривень. Дану психотропну речовину цього ж дня у ОСОБА_24 вилучено працівниками поліції.

Крім цього, ОСОБА_6 діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою подальшого збуту, у невстановленому слідством місці, час та особи незаконно придбав та в подальшому зберігав за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , психотропну речовину амфетамін, який відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено, загальна маса якого становить 11,2499 грам, до вилучення працівниками поліції 26.06.2019 під час проведення обшуку.

Своїми діями ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.307 КК України.

Обвинуваченому ОСОБА_6 судом апеляційної інстанції було належним чином повідомлено про розгляд справи, однак в суд апеляційної інстанції не прибув з невідомих причин, клопотання про відкладення не подавав. Захисник просив слухати справу без обвинуваченого.

У відповідності до вимог ч.4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомив про поважні причини свого неприбуття.

Заслухавши доповідача, думку захисника - адвоката ОСОБА_8 про задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, міркування прокурора ОСОБА_7 , який просив відмовити у задоволенні апеляційних вимог обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження в повному обсязі, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст.404 КПК України судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах установлених у санкції статті, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при призначені покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

У суді апеляційної інстанції встановлено, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст. 307 КК України, вчиненого за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам.

Дії ОСОБА_6 за ч.2 ст. 307 КК України кваліфіковано правильно, оскільки він вчинив незаконне придбання та повторне придбання наркотичних засобів та психотропних речовин, а саме: канабісу, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, загальна маса якого в перерахунку на висушену речовину, становить 195,64 грам; екстракту канабісу, що відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, загальна маса якого становить 0,20 грам; амфетамін, який відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено, загальна маса якого становить 12,2873 грам, що є великим розміром.

Санкція ч.2 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна.

Як зазначив Конституційний суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004, покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю, обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Так, суд першої інстанції при призначенні покарання взяв до уваги те, що інкриміновані ОСОБА_6 діяння є тяжкими злочинами, які за своєю правовою кваліфікацією негативно впливають на здоров`я населення та мають згубний вплив на соціальне благополуччя суспільства, а незаконні операції з наркотичними засобами та їх неконтрольований обіг завдають великої шкоди здоров`ю населення. Втім, ураховуючи, що за обставинами справи обвинувачений збув наркотичну речовину лищше двічі, а тому відсутні підстави вважати, що злочинну діяльність, передбачену ст. 307 КК України, ОСОБА_6 визначив для себе як основне джерело доходу, займався нею на постійній основі та інших злочинів з моменту затримання не вчинив.

Відповідно судом першої інстанції міра покарання обвинуваченому була призначена з врахуванням обставин справи, особи обвинуваченого, його відношення до скоєного, а саме визнання вини; поведінку під час досудового розслідування та в суді першої інстанції; наявність пом`якшуючих обставин, думки всіх учасників процесу і дійшов переконання, що виправлення засудженого неможливе без ізоляції від суспільства, а вважав за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Апеляційні вимоги обвинуваченого були предметом розгляду в суді першої інстанції, заявлялися його захисником та їм було надано детальну, обгрунтовану правову оцінку у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема і ст. 370 КПК України.

У суді апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції було надано належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, які могли вплинути на висновки щодо фактичних обставин кримінального провадження, відтак апеляційні вимоги є необгрунтованими та безпідставними.

Вина обвинуваченого ОСОБА_6 окрім показань свідків, підтверджена дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, які були надані стороною обвинувачення.

Захисник-адвокат ОСОБА_8 в суді апеляційної інстанції підтвердив, що судом першої інстанції в судовому засіданні були проголошені всі документи, наявні в матеріалах кримінального провадження. Крім того підтвердив, що обвинувачений скористався своїм правом та, у відповідності до вимог ст. 63 Конституції України, визнавши вину у скоєному відмовився давати покази.

Однак захисник не погоджується саме з мотивацію зазначеною судом першої інстанції у вироку.

Покликання апелянта та доводи сторони захисту в суді першої інстанції про визнання доказів недопустимими не знайшли підтвердження ні в суді першої ні в апеляційній інстанціях.

Так з ухвали слідчого судді від 26.09.2016, судом встановлено, що надано дозвіл на проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 37).

Із протоколу обшуку від 04.10.2016 складеного слідчим Залізничного ВП (м.Львів) ГУ НП у Львівській області лейтенантом поліції ОСОБА_9 судом встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_28 від 26 вересня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведено обшук в ході якого було виявлено та вилучено із середини тумбочки в різних поличках на кухні подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору, поміщено у поліетиленовий пакет № 1, поліетиленовий пакет із вмістом речовини рослинного походження зеленого кольору у вигляді рослини зі стеблом, поміщено у поліетиленовий пакет № 2, пристрій для викурювання марихуани, поміщено у поліетиленовий пакет № 3, металевий предмет із стінкою, поміщено у поліетиленовий пакет № 4, предмет циліндричної форми із написом «HUMANA» в середині якого міститься насіння зеленого кольору, поміщено поліетиленовий пакет №5, три пластикові картки, трубку циліндричної форми із залишками на поверхні речовини білого кольору, поміщено поліетиленовий пакет №6, пристрій для зважування - поміщено поліетиленовий пакет №7, із поверхні столу на кухні подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору, поміщено поліетиленовий пакет №8, із поверхні кухонного столу на кухні подрібнену речовину рослинного походження, зеленого кольору, поміщено поліетиленовий пакет №9, із середини холодильника на кухні поліетиленовий пакет із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, 7 згорток фольги із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, поміщені поліетиленовий пакет №10, поліетиленовий пакет із вмістом подрібненої речовини рослинного походження зеленого кольору, згорток фольги із вмістом подрібненої речовини рослинного походження зеленого кольору, скляну посудину із вмістом подрібненої речовини рослинного походження, зеленого кольору, поміщено поліетиленовий пакет №11, із матерчатих штанів синього кольору марки «Адідас», що належать ОСОБА_6 ліву зовнішню кишеню із залишками подрібненої речовини рослинного походження зеленого кольору, поміщену поліетиленовий пакет №12 (т. 1 а.с. 38-43).

Із висновку експерта №3/902 від 01.12.2016 проведеного на підставі постанови слідчого ОСОБА_9 від 04.10.2016 про призначення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, судом вбачається, що: 1. Надана на експертизу речовина рослинного походження зеленого кольору, що знаходиться в полімерних пакетах №1, 8, 9, 11, містить тетрагідроканнабінол і є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Загальна маса канабісу в перерахунку на висушену речовину, становить 168,71 грам. 2. Надана на експертизу речовина рослинного походження зеленого кольору, що знаходиться в полімерному пакеті №2, містить тетрагідроканнабінол і є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Маса канабісу в перерахунку на висушену речовину, становить 26,52 грам. 3. В речовині темно-коричневого кольору зі специфічним запахом, нашарування якої знаходяться на внутрішніх поверхні пляшки з обрізаною нижньою частиною та на металевому наперстку, виявлено екстракт канабісу, що відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Маса екстракту канабісу становить 0,20 грам. Надана на експертизу речовина рослинного походження зеленого кольору, що знаходиться в металевій ложці ситі, містить тетрагідроканнабінол і є канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Маса канабісу в висушену стані становить 0,41 грам. В незначних нашаруваннях білого кольору, що знаходиться на електронній вазі, трьох пластикових картках та на внутрішній поверхні трубки виявлено слідові кількості амфетаміну, який віднесений до психотропних речовин, обіг яких обмежено. Частинки рослинного походження зеленого кольору, що знаходилися на електронній вазі та на тканинному згортку, містять тетрагідроканнабінол і є частинками канабісу, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. 4. Насіння сіро-зеленого кольору, що знаходиться в ємності з написом «HUMANA» є насінням коноплі, яке до наркотичних засобів не відноситься. 5. В порошкоподібній речовині блідо-жовтого кольору, що знаходиться в сімох згортках фольги та полімерному пакеті, виявлено амфетамін, який віднесений до психотропних речовин, обіг яких обмежено. Загальна маса амфетаміну становить 12,2873 грам. 6. Загальна маса канабісу в перерахунку на висушену речовину, становить 195,64 грам. Маса екстракту канабісу становить 0,20 грам. Загальна маса амфетаміну становить 12,2873 грам (т. 1 а.с. 44-54).

Із постанови заступника начальника Сокальського відділу Червоноградської місцевої прокуратури ОСОБА_19 про проведення контролю за вчиненням злочину від 19.12.2018 судом встановлено, що надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки психотропної речовини-амфетаміну, у громадянина ОСОБА_6 , в термін з 19.12.2018 по 16.02.2019, (т.1 а.с.59-60).

Відповідно до положень частин 1, 2 ст. 241 КПК України слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу. Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря. Постанова про проведення освідування не підлягає врученню особі, освідування якої проводитиметься. Однак особа, яка проводитиме освідування, зобов`язана дати можливість ознайомитися особі, стосовно якої буде проведено згадану слідчу (розшукову) дію, з цією постановою. Як було з`ясовано протокол освідування не складався через те, що було складено протокол затримання, в якому зазначено, що він був проведений з використанням технічних засобів фіксації, було роз`яснено права обвинуваченому. Щодо позиції захисника, що обвинуваченому не було запропоновано добровільно пройти освідування, то в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б вказували, що ця дія була здійснена всупереч волі особи або із застосуванням до нього фізичного чи психологічного тиску. Крім того, така процесуальна дія, як освідування носить об`єктивний характер і не залежить від волі особи, а тому вона не може розглядатися як така, що порушує право особи зберігати мовчання. Присутність чи відсутність захисника у цьому випадку не може позначатися на змісті отриманих під час цієї дії результатів. Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, зокрема, викладеною у постанові від 10.12.2020 року ( справа № 751/602/18).

Щодо недопустимості протоколу обшуку житла ОСОБА_6 від 26.06.2019 складеного слідчим СВ Сокальського ВП ОСОБА_11 , то судом першої інстанції було зазначено, що Верховний Суд у справі № 727/8945/17 наголосив, що участь оперативного співробітника під час проведення слідчим слідчої дії та виконання таким співробітником доручень слідчого не вказує на те, що ця дія проведена неуповноваженою особою, оскільки організація проведення слідчої дії, залучення її учасників, які необхідні слідчому для проведення такої дії і які, зокрема, допомагають слідчому провести слідчу дію, покладається на розсуд останнього, в межах його компетенції з урахуванням складності і обсягу слідчої дії. Крім того, на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України, із дотриманням положень ч. 7 ст. 223, ст. 236 КПК України, слідчим у присутності понятих було здійснено обшук затриманого, в ході якого виявлено та вилучено речі останнього, перелік яких, зазначено у протоколі. Суд визнав даний доказ допустимим і належним, так як судом встановлено, що такий отриманий належними суб`єктами отримання доказів, із законного процесуального джерела доказів, у належному процесуальному порядку отримання доказів, із належною фіксацією ходу і результатів слідчих дій відповідно до вимог ст. 86 КПК України. Окрім того, наркотичні засоби, що були вилучені під час обшуку у великих розмірах, були видані обвинуваченим добровільно та оформлено протоколом добровільної видачі під час обшуку. Також з оглянутого в судовому засіданні звукозапису вбачається, що огляд квартири оперативними працівниками проводився з дозволу ОСОБА_6 .

З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Покликання апелянта про порушення вимог ч.3 ст. 252 КПК при складанні протоколів про проведення НСРД саме по собі не може свідчити про необхідність визнання недопустимими результатів цих НСРД. Зазначено було детально проаналізовано судом першої інстанції крім того було спростовано вимоги сторони захисту про не зазначення в протоколі НСРД технічних характеристик пристрою, на який велась аудіо-фіксація телефонних розмов, так як це не ставить під сумнів належність та допустимість протоколу, як доказу. Згідно з ч. 1 ст. 246 КПК відомості про факт та методи проведення НСРД не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Вичерпний перелік відомостей, що є державною таємницею, визначений Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, затверджений наказом голови Служби безпеки України від 12 серпня 2005 року №440 (в чинній редакції на час проведення НСРД). Крім цього, вказані твердження щодо не обов`язковості зазначення технічних засобів на які здійснювалось запис під час проведення НСРД та копії електронного носії на який скопійовано результати НСРД знайшли своє підтвердження в Постанові Верховного Суду колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 26.01.2022 у справі №677/450/18. Зокрема не зазначення у протоколі, складеному за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (аудіо-, відеоконтроль особи), назви та серійного номера спеціальної техніки, її характеристики, носіїв інформації, призначених для негласного отримання інформації, не впливає на допустимість як доказу технічного запису фіксування проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії, а також указаного протоколу.

Стороні захисту, в порядку ст. 290 КПК України, були відкриті всі наявні в матеріалах кримінального провадженя докази.

Апеляційні вимоги обвинуваченого про визнання неналежним і недопустимим доказом у справі висновок експерта № 3/902 від 01.12.2016, оскільки вважає, що проведення судової експертизи було призначено в межах кримінального провадження внесеного в ЄРДР від 26.08.2016 за № 12016140090003071, а в даному випадку відносно нього розглядалося кримінальне провадження № 12017140000000714, не знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції з врахуванням наступного.

Так 26.08.2016 було зареєстровано кримінальне провадження за №12016140090003071 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, за фактом крадіжки. У межах даного кримінального провадження було проведено обшук 04.10.2016. Згідно протоколу обшуку в приміщенні квартири ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ), під час обшуку за місцем проживання обвинуваченого вилучено наркотичні речовини. Згідно експертного висновку від 01.12.2016, надана на експертизу речовина рослинного походження та порошкоподібна речовина є наркотичні засоби та психотропні речовини, а саме: канабіс, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, загальна маса якого в перерахунку на висушену речовину, становить 195,64 грам; екстракт канабісу, що відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, загальна маса якого становить 0,20 грам; амфетамін, який відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено, загальна маса якого становить 12,2873 грам, що є великим розміром. Згідно постанови слідчого від 15.02.2017 дані наркотичні речовини вилучені під час обшуку 04.10.2016 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12016140090003071.

Згідно постанови прокурора про виділення матеріалів досудового розслідування від 08.09.2017 за фактом виявлення за місцем проживання ОСОБА_6 наркотичних засобів за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, дані матеріали відносно ОСОБА_6 виділені в окреме кримінальне провадження та внесено в ЄРДР за № 12017140000000714.

Призначення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, та винесення слідчим в межах кримінального провадження № 12016140090003071 постанови про призначення такої, не може вважатись порушенням, оскільки така речовина була вилученою в ході обшуку квартири обвинуваченого ОСОБА_6 , а відтак слідчому завідомо не було відомо, що така являється наркотичним засобом обіг якої заборонений. Такі відомості були встановлені згідно висновку експерта № 3/902 від 01.12.2016, за результатом чого матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_6 були виділені в окреме провадження № 12017140000000714. Таким чином, слідчий реалізував свої повноваження передбачені ст. 20, 40, 42 КПК України.

Суд першої інстанції наголосив у вироку, що відповідно до ч.1 ст. 334 КПК матеріали кримінального провадження можуть об`єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 217 КПК у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).

З матеріалів провадження встановлено, що у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 по епізоду за 04.10.2016 в основу його обвинувачення було покладено докази, здобуті в результаті проведення слідчих дій під час досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за №12016140090003071 по факту крадіжки ноутбука та грошових коштів виявлено, що до даного правопорушення, може, бути причетний ОСОБА_6

04.10.2016 на підставі ухвали слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_28 від 26 вересня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведено обшук в ході якого було виявлено та вилучено із середини тумбочки в різних поличках на кухні подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору, поміщено у поліетиленовий пакет № 1, поліетиленовий пакет із вмістом речовини рослинного походження зеленого кольору у вигляді рослини зі стеблом, поміщено у поліетиленовий пакет № 2, пристрій для викурювання марихуани, поміщено у поліетиленовий пакет № 3, металевий предмет із стінкою, поміщено у поліетиленовий пакет № 4, предмет циліндричної форми із написом «HUMANA» в середині якого міститься насіння зеленого кольору, поміщено поліетиленовий пакет №5, три пластикові картки, трубку циліндричної форми із залишками на поверхні речовини білого кольору, поміщено поліетиленовий пакет №6, пристрій для зважування - поміщено поліетиленовий пакет №7, із поверхні столу на кухні подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору, поміщено поліетиленовий пакет №8, із поверхні кухонного столу на кухні подрібнену речовину рослинного походження, зеленого кольору, поміщено поліетиленовий пакет №9, із середини холодильника на кухні поліетиленовий пакет із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, 7 згорток фольги із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, поміщені поліетиленовий пакет №10, поліетиленовий пакет із вмістом подрібненої речовини рослинного походження зеленого кольору, згорток фольги із вмістом подрібненої речовини рослинного походження зеленого кольору, скляну посудину із вмістом подрібненої речовини рослинного походження, зеленого кольору, поміщено поліетиленовий пакет №11, із матерчатих штанів синього кольору марки «Адідас», що належать ОСОБА_6 ліву зовнішню кишеню із залишками подрібненої речовини рослинного походження зеленого кольору, поміщену поліетиленовий пакет №12.

Однак, постановою прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Львівської області ОСОБА_10 від 08.09.2017 про виділення матеріалів досудового розслідування - виділено з матеріалів досудового розслідування за № 12016140060003071 від 26.08.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 307 КК України, матеріали досудового розслідування за фактом виявлення за місцем проживання ОСОБА_6 наркотичних засобів за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Відомості про вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.09.2017 за № 12017140000000714, тобто на підставі постанови прокурора від 08.09.2017 про виділення матеріалів досудового розслідування.

Оскільки всі процесуальні дії, що були вчинені під час обшуку були проведені в межах кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді, відтак не містять порушення норм кримінального процесуального закону та не тягнуть за собою істотного порушення прав обвинуваченого.

Відповідно до вимог ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно зі ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Оцінивши здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд першої інстанції визнав їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що досліджені судом докази узгоджуються з наданими поясненнями свідків та визнавальною позицією обвинуваченого, а тому суд прийняв їх до уваги та поклав в основу обвинувального вироку.

Виходячи з положень ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно беручи до уваги зазначене вище, з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень колегія суддів вважає, що обвинуваченому, було призначено покарання яке відповідає принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації.

Отже апеляційні вимоги обвинуваченого не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, які викладені у вироку.

Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді даного кримінального провадження в суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено, а відтак не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг поданих захисником та обвинуваченим.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок є законним й обґрунтованим, відповідно підстав для скасування чи зміни судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 424 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 25.06.2024 року яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: