Ухвала

від 08.01.2025 по справі 209/4046/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 209/4046/24

Провадження № 2-з/209/1/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року м. Кам`янське

Суддя Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області Корнєєва І.В., розглянувши матеріали заяви представника позивача Приватного підприємства "Світлана-2000" - адвоката Демінова Олега Ігоровича (провадження 2-з/209/1/25) про забезпечення позову у цивільній справі № 209/4046/24, провадження № 2/209/96/25, за позовом Приватного підприємства "Світлана 2000" до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 про стягнення сплаченої заборгованості у порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суддіДніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області Корнєєвої Інесси Вікторівни знаходиться ивільній справі № 209/4046/24, провадження № 2/209/96/25, за позовом Приватного підприємства "Світлана 2000" до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 про стягнення сплаченої заборгованості у порядку регресу у розмірі 4 778 227,71 грн.

07.01.2025 року, згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, в провадження судді Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області Корнєєвої Інесси Вікторівни надійшла заява представника позивача Приватного підприємства "Світлана-2000" - адвоката Демінова Олега Ігоровича про забезпечення позову, в якій просить просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить відповідачу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:

- нежитлове приміщення, загальною площею 289,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1773621312104, Номер об`єкта в РПВН: 13577478;

- комплекс торгових павільйонів А-2,загальною площею 240,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1471209112104, Номер об`єкта в РПВН: 23253926;

- 40/100 частки в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 27151885.

В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову зазначено, що 22.01.2014 року між ОСОБА_2 та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 , отримано в борг 250000,00 доларів США з кінцевим строком повернення не пізніше 31 грудня 2015 року, на забезпечення належного виконання за вказаним договором позики між ОСОБА_2 , та ПП "Світлана-2000", а також ПП "Феміда", як поручителями, було укладено договори поруки. Поручитель ПП "Світлана-2000" поручилось перед кредитором за виконання боржником свого обв`язку частково і відповідальність поручителя обмежилась сумою 175000,00 доларів США.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 , свого обов`язку за договором позики від 22.01.2014 року, ОСОБА_2 , звернулась з позовом до суду про стягнення заборгованості з позичальника та поручителів. Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , та ПП "Світлана-2000" на користь ОСОБА_2 , заборгованість за договором позики від 22 січня 2014 року у розмірі 4 343 500,00 грн., стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , та ПП "Феміда" на корсть ОСОБА_2 , заборгованість за договором позики від 22 січня 2014 року у розмірі 1 861 500, 00 грн. Згідно ВП №54501201, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого Верньодніпровським районним судом Дніпропетровської області по справі №173//614/16-ц про стягнення з ПП "Світлана-2000" суми заборгованості в розмірі м4 343 500, 00 грн. державним виконавцем накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ПП "Світлана-2000". Загальна сума заборгованості становила 4 343 500,00 грн., після чого в рахунок часткового погашення боргу державним виконавцем звернуто стягнення на нерухоме майно ПП "Світлана-2000", а саме: двоповерхову будівлю, кафе, загальною площею 148,60 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , таке майно було передано стягувачу за ціною 1 439 900,00 грн. Після чого в листопаді 2021 року з ПП "Світлана-2000" примусово було списано залишкову заборгованість за виконавчим листом, а також суму виконавчого збору та суму витрат на проведення виконавчих дій. 23.11.2021 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним погашенням заборгованості по виконавчому листу по справі №173/614/16-ц про стягнення з ПП "Світлана-2000" суми заборгованості в розмірі 4 343 500,00 грн. В результаті повного погашення заборгованості ПП "Світлана-2000" перед ОСОБА_2 , до ПП "Світлана-2000" перейшли усі права кредитора щодо боржника - ОСОБА_1 в частині сплаченої заборгованості в сумі 4 343 500,00 грн., суми виконавчого збору в розмірі - 434 350,00 грн., витрат на проведення виконавчих дій в розмірі - 377,71 грн. Звертає увагу, що сплата ОСОБА_2 з боку ПП "Світлана-2000" за зобов`язання ОСОБА_1 , по договору поруки відбулося на підставі судового рішення в рамках примусового виконання такого рішення, тобто поза волею ПП "Світлана-2000".

Ознайомившись та дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню в межах позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якого позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати на скільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнанні в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Порушуючи питання про забезпечення позову у вказаний у заяві спосіб, заявник послався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Судом встановлено, що заявлений позивачем такий вид заходів забезпечення позову як накладення арешту на майно передбачений нормами чинного законодавства, відповідає предмету позову, співмірний із заявленими вимогами та є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної цивільної справи.

Отже, невжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При цьому, суд вважає, що забезпечення позову у вказаний спосіб не завдасть шкоди сторонам, оскільки у разі відмови у позові заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Як передбачено ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Слід зазначити, що ухвала суду про забезпечення позову згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов`язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

А відтак, вимогу ст. 157 ЦПК України про те, що ухвала про забезпечення позову виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, можна цілком обґрунтовано розглядати як загальну вимогу про обов`язковість судових рішень, встановлену ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову є обов`язковою до виконання всіма суб`єктами, кому вона адресована та кого вона стосується і повинна бути виконана цими суб`єктами самостійно.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги заявника про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки вказаний спосіб забезпечення є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні судового рішення.

Керуючись ст.ст. 151, 153, 260, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача Приватного підприємства "Світлана-2000" - адвоката Демінова Олега Ігоровича про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, внесення у відповідний реєстр відомостей про накладення арешту на майно в межах позовних вимог на сумму 4 778 227,71 грн.:

- нежитлове приміщення, загальною площею 289,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1773621312104, Номер об`єкта в РПВН: 13577478;

- комплекс торгових павільйонів А-2,загальною площею 240,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1471209112104, Номер об`єкта в РПВН: 23253926;

- 40/100 частки в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 27151885.

Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.2 ст.157 ЦПК копію ухвали про забезпечення позову направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя І.В.Корнєєва