Постанова

від 07.01.2025 по справі 910/8857/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" січня 2025 р. Справа№ 910/8857/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Шапрана В.В.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024

у справі № 910/8857/24 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Невмержицького Миколи Івановича

до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

про стягнення 78 902,58 грн,

ВСТАНОВИВ:

10.07.2024 Фізична особа - підприємець Невмержицький Микола Іванович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення основного боргу в сумі 75 000 грн, 3% річних в розмірі 1471,09 грн та інфляційних втрат в сумі 2432,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Фізичною особою - підприємцем Невмержицьким Миколою Івановичем (виконавець) та Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України», в особі філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (замовник) було укладено договори № 168 від 25.07.2023, № 169 від 25.07.2023 та № 170 від 25.07.2023 про надання послуг з виготовлення проектно-кошторисної документації, згідно яких замовник доручав, а виконавець зобов`язувався своїми силами та засобами розробити проектно-кошторисну документацію згідно із завданням на проектування (додаток 1), місць розташування рекреаційних пунктів (додаток 2) та наповнення рекреаційних пунктів.

Умови договорів № 168 від 25.07.2023, № 169 від 25.07.2023 та № 170 від 25.07.2023 є аналогічними за своїм змістом.

На виконання договорів № 168 від 25.07.2023, № 169 від 25.07.2023 та № 170 від 25.07.2023 Фізичною особою - підприємцем Невмержицьким Миколою Івановичем були передані, а Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства» Ліси України» прийнято роботи з розробки проектно-кошторисної документації, про що сторонами складено та підписано акти:

- № 49/23 від 09.11.2023 на суму 50 000,00 грн (за договором № 168 від 25.07.2023);

- № 50/23 від 09.11.2023 на суму 50 000,00 грн (за договором № 169 від 25.07.2023);

- № 51/23 від 09.11.2023 на суму 50 000,00 грн (за договором №170 від 25.07.2023).

Проте, як вказував позивач, відповідачем належним чином грошове зобов`язання виконані не були, внаслідок чого у Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» утворилась заборгованість на загальну суму 75 000 грн (по 25 000 грн за кожним з договорів), що і стало підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та звернення до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві на позов вказував, що наявні підстави для залишення позову без розгляду, оскільки позивач вже звертався із такими позовними вимогами до суду, проте ухвалою від 14.05.2024 Господарського суду міста Києва у справі № 906/254/24 позов Фізичної особи - підприємця Невмержицького Миколи Івановича було залишено без розгляду, з огляду на порушення правил об`єднання. Також відповідачем надані заперечення проти наведеного позивачем розрахунку витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач у відповіді на відзив наголошував на тому, що фактично позовна заява у даній справі є новою, оскільки містить інший розрахунок суми позовних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/8857/24 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Фізичної особи-підприємця Невмержицького Миколи Івановича основний борг у сумі 75 000,00 грн, 3% річних в розмірі 1 457,76 грн, інфляційні втрати в сумі 2 432,49 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 889,03 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відхиляючи заперечення відповідача про наявність підстав для залишення позову у справі без розгляду, суд вказав, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за схожими договорами про надання послуг з виготовлення проектно-кошторисної документації №168 від 25.07.2023, №169 від 25.07.2023 та №170 від 25.07.2023. У даному випадку позовні вимоги є однорідними, а отже порушення правил об`єднання позивачем не допущено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив з того, що складеними та підписаними сторонами актами №49/23 від 09.11.2023 на суму 50 000 грн (за договором №168 від 25.07.2023), №50/23 від 09.11.2023 на суму 50 000 грн (за договором №169 від 25.07.2023) та №51/23 від 09.11.2023 на суму 50 000 грн (за договором №170 від 25.07.2023) підтверджено передання Фізичною особою - підприємцем Невмержицьким Миколою Івановичем та прийняття Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» робіт з розробки проектно-кошторисної документації.

Установивши, що відповідачем належним чином умови договорів № 168 від 25.07.2023, № 169 від 25.07.2023 та № 170 від 25.07.2023 виконані не були, в повному обсязі надані послуги не оплачені, наявність заборгованості не спростована, вимоги до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення заборгованості на загальну суму 75 000 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат суд визнав арифметично вірним, тому вимоги в цій частині задовольнив в повному обсязі, натомість здійснивши власний перерахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних на суму 1457,76 грн.

Вирішуючи питання розподілу за наслідками вирішення спору витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі, суд дійшов висновку, що співмірною сумою до ціни позову та складності справи є сума в розмірі 10% ціни позову, а саме 7890,25 грн та поклав такі витрати на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для залишення позову без розгляду, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» звернулось, через підсистему «Електронний суд», до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 11.10.2024, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву залишити без розгляду.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права.

За доводами скаржника, звертаючись до суду з даним позовом, позивач порушив правила об`єднання позовних вимог, а саме об`єднав вимоги про стягнення суми боргу за трьома різними договорами, у зв`язку з чим для встановлення обставин справи при розгляді такої позовної заяви суд мав дослідити виконання трьох окремих договорів. Крім того, при вирішенні спору судом мали бути оцінені на предмет документального підтвердження та відповідності чинному законодавству заявлені позивачем до стягнення суми основної заборгованості за трьома різними договорами.

Отже, за доводами скаржника, підставами виникнення спірних правовідносин сторін є господарські договори, кожен із яких має різну правову природу, породжує різні взаємні права та обов`язки.

Також скаржник не погодився з врахуванням судом першої інстанції правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 та в постанові Верховного Суду від 19.12.2022 у справі № 921/318/22, вказуючи, що такі прийнято за інших правовідносин, які є відмінними від даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/8857/24 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів 21.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/8857/24 за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024. Постановлено розгляд апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/8857/24 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

21.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду від ФОП Невмержицького М.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Позивач вказував, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не надав жодного доказу на спростування позовних вимог позивача.

На переконання позивача судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні влучно зазначено, що об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Також, судом першої інстанції враховано, що предметом спору у справі є стягнення заборгованості за схожими договорами про надання послуг з виготовлення проектно-кошторисної документації № 168 від 25.07.2023, № 169 від 25.07.2023 та № 170 від 25.07.2023 в частині оплати вартості наданих послуг.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач - ФОП Невмержицький M.I. у зв`язку із розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу, що становлять 15 000 грн.

Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні позову, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційна скарга відповідача мотивована незгодою з висновком суду першої інстанції про відсутність порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в частині висновку про відсутність порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Частиною 1 ст. 173 ГПК України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов`язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин (схожі висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21).

У розумінні положень частини 1 статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Заявлені позовні вимоги стосуються одних і тих самих осіб (позивача та відповідача), умови договорів № 168 від 25.07.2023, № 169 від 25.07.2023 та № 170 від 25.07.2023 є аналогічними та однорідними, виконання договорів проводиться на одному і тому самому об`єкті, обсяг наданих позивачем доказів є незначним, а також те, що позовні вимоги пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів позивача, відтак позовні вимоги, заявлені у цій справі, згідно з положеннями ч. 1 ст. 173 ГПК України можуть бути об`єднані в одній позовній заяві.

У даному випадку об`єднання відповідних позовних вимог позивачем не матиме наслідком утруднення вирішення спору, а навпаки, дасть можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин.

Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності з боку позивача порушень правил об`єднання, визначених ч. 1 ст. 173 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак доводи скаржника щодо незгоди зі врахуванням судом першої інстанції правових позицій Верховного Суду прийнятих за інших правовідносин, які є відмінними від даної справ, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 та в постанові Верховного Суду від 19.12.2022 у справі № 921/318/22, є неспроможними.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни судового рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Висновок суду

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного апелянтом судового рішення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Щодо заявлених ФОП Невмержицьким М.І. у прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу до стягнення з відповідача судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу розмірі 15 000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки у процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша норма - ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Вказані висновки щодо застосування ч. 8 ст.129 ГПК України містяться у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №922/376/20.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що станом на дату прийняття даної постанови доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції матеріали справи не містять.

Отже питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції може бути вирішено судом за умови подання позивачем відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення даного рішення.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/8857/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/8857/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8857/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді В.В. Шапран

Є.Ю. Пономаренко