Постанова

від 07.01.2025 по справі 922/2003/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року м. Харків Справа № 922/2003/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Хачатрян В.С.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" адвоката Плугатирьова Віталія Вікторовича про стягнення судових витрат (вх. №16569 від 27.12.2024)

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (вх. №2636 Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2024 у справі №922/2003/24

за позовом НОМЕР_1 прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (вул. Артільна, 2, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49081)

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі №922/2003/24 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" задоволено, рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2024 у справі №922/2003/24 скасовано, прийнято нове рішення, у позові відмовлено повністю, стягнуто з військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , р/р НОМЕР_4 в ДКСУ м. Києва) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 33667686, вул. Артільна, 2, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49081) судовий збір у розмірі 3633,60 грн за подання апеляційної скарги.

27.12.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" адвоката Плугатирьова Віталія Вікторовича надійшла заява про стягнення судових витрат (вх. №16569), у якій він просить ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" судові витрати з правничої допомоги, наданої в ході апеляційного оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2024 у справі №922/2003/24 в сумі 12000,00 грн та розглянути подану заяву без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС".

На підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, заявник надав копії договору про надання правничої допомоги №б/н від 26.07.2024, укладеного між адвокатським об`єднанням "Кобрін і партнери", в особі адвоката Плугатирьова Віталія Вікторовича, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС", додаткової угоди №1 до договору від 25.12.2024, акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 25.12.2024, ордеру на надання правничої допомоги серії АХ №1203680 від 20.08.2024.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2025 у зв`язку з відпусткою судді Пуль О.А. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.01.2025 призначено розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" адвоката Плугатирьова Віталія Вікторовича про стягнення судових витрат у справі №922/2003/24 на 07.01.2025, встановлено НОМЕР_1 прикордонному загону (Військової частини НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України строк для надання заперечень щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" про стягнення судових витрат до 06.01.2025.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2025 у зв`язку з відпусткою судді Лакізи В.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Хачатрян В.С.

Позивач у встановлений судом строк заперечень щодо заяви про ухвалення додаткового рішення не подав.

07.01.2025 від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

У судовому засіданні представник позивача просив відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат. Разом з тим, він заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи, яке обґрунтував тим, що ним не було отримано заяви відповідача про стягнення судових витрат, оскільки був відсутній доступ до Електронного суду у зв`язку з переведенням уповноваженого представника до іншого підрозділу.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що підставою для відкладення розгляду справи у відповідності до вимог ст. 270 ГПК України є неявка у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Водночас, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви (частина 3 статті 244 ГПК України).

Як встановлено судом, заява представника відповідача подана до апеляційного господарського суду 27.12.2024.

Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 02.01.2025 про призначення до розгляду поданої відповідачем заяви була доставлена до електронного кабінету позивача 02.01.2025 о 17:26, про що свідчить відповідна довідка Східного апеляційного господарського суду (т.1, а.с. 39).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не надано ні доказів переведення його уповноваженої особи до іншого підрозділу, ні відсутності доступу до Електронного суду у інших осіб. Окрім того, вказані обставини відносяться до внутрішньої організаційної діяльності відповідної установи і залежать лише від його волі. А тому, наведені представником позивача обставини суд не може визнати обґрунтованими.

Враховуючи, що відповідно до положень ч. 3 ст. 244 ГПК України для ухвалення додаткового судового рішення відводиться обмежений час (протягом десяти днів), а також те, що позивач був повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином та мав достатньо часу для реалізації відповідних процесуальних прав, зокрема, шляхом ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді в Електронному суді, при цьому відведений судом в ухвалі від 02.01.2025 строк для надання заперечень закінчився, а позивач не просить його продовжити або поновити, суд апеляційної інстанції не може визнати наведені заявником доводи обґрунтованими і не вбачає підстав для задоволення його клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" адвоката Плугатирьова Віталія Вікторовича про стягнення судових витрат, колегія суддів зазначає таке.

У статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина 5 статті 129 ГПК України передбачає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Наведені вище положення ГПК України у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Колегія суддів наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Колегія суддів зазначає, що відшкодування судових витрат на правову допомогу здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Аналогічні висновки наведені Верховним Судом в ухвалі від 01.02.2023 у справі №921/262/19 та додатковій постанові від 16.06.2021 у справі №918/132/20. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

У додатковій постанові від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20) Верховний Суд зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21).

Як встановлено колегією суддів, інтереси відповідача в суді апеляційної інстанції представляв адвокат Плугатирьов Віталій Вікторович на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АХ №1203680 від 20.08.2024.

Втім, відповідач всупереч положенням частини 8 статті 129 ГПК України не зробив заяву про те, що докази, які підтверджують розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, будуть подані ним протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

За таких обставин у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для прийняття відповідних доказів від відповідача.

А тому суд не може вважати заяву відповідача про стягнення з військової частини НОМЕР_2 на його користь судових витрат з правничої допомоги, наданої в ході апеляційного оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 15.10.2024 у справі №922/2003/24, в сумі 12000,00 грн.

Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу, що вирішення питання стосовно витрат, які відповідач поніс у суді апеляційної інстанції, має вирішуватися з урахуванням положень ч. 2 ст. 124 ГПК України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду. Відповідний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 14.02.2019 у справі №916/24/18, від 21.06.2022 у справі №908/574/20.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що вони не містять попереднього визначення відповідачем суми судових витрат, які він поніс або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, про який би ним було зазначено у поданих ним заявах.

Втім, положення статті 124 ГПК України не містять імперативних приписів про те, що у випадку неподання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, суд зобов`язаний відмовити у відшкодуванні судових витрат.

Натомість частиною 2 статті 124 ГПК України, передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Тобто, застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин кожної справи, а також інших чинників, зокрема, дій або бездіяльності сторони або її представника під час розгляду справи.

При цьому, зміст заяви про стягнення судових витрат не містить обґрунтування поважності причин неподання відповідачем попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат.

Колегія суддів зазначає, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

Окрім того, відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Як вказано у додатковій постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/2821/18, судом також взято до уваги, що неповідомлення відповідачем іншого учасника справи (позивача) про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а також не направлення на його адресу документів на підтвердження відповідних вимог, позбавило позивача можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат відповідно до частин 5, 6 статті 126 ГПК.

В додатковій ухвалі Верховного Суду від 27.04.2023 у справі №910/3456/22 зазначено, що ст. 129 ГПК України хоча і не містить прямої норми щодо обов`язкового надсилання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу іншій стороні, однак відсутність такої вказівки не звільняє заявника від виконання обов`язку щодо надсилання копії доказів іншій стороні на виконання вимог ст. 80 ГПК України. Суд виходить з того, що сукупний аналіз положень статей 126 - 129 ГПК України дає підстави дійти висновку, що чинне процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди з розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

З огляду на те, що склад і розмір витрат, пов`язаних із оплатою правничої допомоги, підлягають доведенню, ненадсилання копій доказів іншій стороні фактично матиме наслідком порушення принципу змагальності та неможливість іншого учасника судового розгляду бути ознайомленим з їх змістом (подібний правовий висновок викладено у додатковій Постанові КГС від 21.08.2019 у справі №922/2821/18 та у постановах КГС від 10.12. 2019 у справі №902/844/18, від 15.06.2022 у справі №910/18646/19).

Відповідні правові висновки зазначені й у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2024 у справі №915/1624/16.

Водночас, як встановлено колегією суддів, всупереч положенням ч. 9 ст. 80 ГПК України до заяви про стягнення судових витрат відповідачем не надано доказів направлення її та доданих до неї документів, які підтверджують розмір судових витрат, позивачу, що є порушенням принципу змагальності сторін і є підставою для залишення таких доказів поза увагою суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" адвоката Плугатирьова Віталія Вікторовича про стягнення судових витрат (вх. №16569 від 27.12.2024) відмовити.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови складено 08.01.2025.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя В.С. Хачатрян