Ухвала

від 06.01.2025 по справі 1118/10367/12

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 1118/10367/12

провадження №: 4-с/398/1/25

УХВАЛА

Іменем України

"06" січня 2025 р. м. Олександрія

Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Петренко С.Ю., розглянувши матеріали скарги представника КБ «ПРИВАТБАНК» Тригубенка Володимира Ілліча, зацікавлена особа: Олександрійський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сахаров Сергій Вікторович, боржник - ОСОБА_1 , на постанову державного виконавця від 17.07.2024 року про закінчення виконавчого провадження № 41495634,

В С Т А Н О В И В:

03.01.2025 року представник КБ «ПРИВАТБАНК» Тригубенко В.І. звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця від 17.07.2024 року про закінчення виконавчого провадження № 41495634.

Згідно з ч. 1ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачає, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 449ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права,у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно із частиною першою статті 120ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Частиною першою статті 122ЦПК України визначено, що строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини першої статті 123ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до статті 126ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вказаний строк є процесуальним, він може бути поновлений за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься переліку таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) зроблено висновок, що «з`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року в справі № 439/1493/15-ц (провадження № 61-7804св19) зроблено висновок по застосуванню статті 449ЦПК України та вказано, що «такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно із скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи».

В даномувипадку,скаржник проситьпоновити строкподання даноїскарги,який пропущенийіз поважнихпричин,в обґрунтуванняклопотання пропоновлення пропущеногостроку дляподання вказаноїскарги,вказано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не отримував постанови про закінчення виконавчого провадження №41495634 ні нарочно, ні за допомогою засобів поштового зв`язку. Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до Автоматизованої системи виконавчого провадження, зокрема з постановою державного виконавця від 17.07.2024 року про закінчення виконавчого провадження, лише 17.12.2024 року. Відповідно з об`єктивних причин пропущено строк для оскарження постанови державного виконавця від 17.07.2024 року про закінчення виконавчого провадження, а тому просить поновити строк.

Відповідно до статті447ЦПКУкраїни сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею449ЦПКУкраїни встановлено строк для звернення зі скаргою, зокрема скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті449ЦПКУкраїни, можна зробити висновок про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права, і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті449ЦПКУкраїни та частині п`ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», необхідно враховувати поведінку скаржника, чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження, тощо.

Висновки щодо презумпції обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 14 серпня 2019 року в справі № 910/7221/17; від 12 січня 2021 року в справі № 910/8794/17; від 12 жовтня 2021 року в справі № 918/333/13-г.

За змістом статті81ЦПКУкраїни обов`язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.

При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.

Відповідно до статті126ЦПКУкраїни право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті449ЦПКУкраїни, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 143/950/19 (провадження № 61-21057св19), від 28 грудня 2020 року у справі № 501/3532/18 (провадження № 61-14723св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20).

В свою чергу, положеннями ч. 3 ст. 127 ЦПК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Виходячи зі змісту вищенаведених положень ЦПК України, дотримання вимог процесуального законодавства України при пред`явленні скарги до суду є імперативним правилом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного суду від 01.04.2020 року по справі №9901/604/19, початок перебігу строку на звернення до суду не може бути пов`язаний з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, тобто окремі фактичні та/або юридичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, а розпочався для нього з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про ухвалення відносно нього оскаржуваного рішення.

Отже, беручи до уваги обізнаність скаржника (стягувача) КБ «ПРИВАТБАНК» - сторони виконавчого провадження, про обставини, викладені в скарзі ще з 17.07.2024 року, враховуючи, що скаржником не доведено в скарзі поважності причин пропуску встановленого законом строку для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, і причин неможливості подати вказану скаргу у строки, встановлені законодавством (10 днів з дня, коли стягувач дізнався про порушення свого права, а в даному випадку - з 17.12.2024 року), а викладені підставі для поновлення такого строку є неповажними, тому підстави для визнання причин пропуску такого строку поважними - відсутні, суд приходить до висновку про відмову у поновленні строку на оскарження дій державного виконавця.

Окрім того, суд наголошує, що скаржник є стягувачем у відповідному виконавчому провадженні, тобто останній не був позбавлений права довідуватись про хід виконавчого провадження.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, оскільки строк на вчинення процесуальної дії сплинув, а обставини викладені у скарзі щодо поновлення строку є необґрунтованими, - вказана скарга підлягає залишенню без розгляду. Після усунення умов, що були підставою для залишення скарги без розгляду, заявник має право звернутись до суду повторно.

При цьому, суддя вважає за можливе залишити заяву без розгляду на стадії прийняття її до розгляду, що відповідає положенням ст.ст. 13, 126 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства та узгоджується з позиціями, висловленими в п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6.

Керуючись ст. 126, 447, 449 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання представника КБ«ПРИВАТБАНК» ТригубенкаВолодимира Ілліча про поновлення строку для подання скарги відмовити.

Скаргу представникаКБ «ПРИВАТБАНК»Тригубенка ВолодимираІлліча,зацікавлена особа:Олександрійський міськрайонний відділдержавної виконавчоїслужби Південно-Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Дніпро)Сахаров СергійВікторович,боржник - ОСОБА_1 , напостанову державноговиконавця від 17.07.2024року прозакінчення виконавчогопровадження №41495634- залишити без розгляду.

Роз`яснити, що особи, заяви яких залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, мають право звернутися до суду повторно.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя С.Ю.ПЕТРЕНКО